Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

ЄУН 336/2597/18

Провадження №22ц/778/2552/18 Головуючий у 1 інстанції: Зарютін П.В.

       Суддя-доповідач: ОСОБА_1 

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2018 року        м. Запоріжжя

Апеляційний суд Запорізької області у складі:

головуючого:         Воробйової І.А.

суддів:         Бєлки В.Ю.,

ОСОБА_2

за участю секретаря:        Семенчук О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 17 травня 2018 року у справі за скаргою ОСОБА_3 на дії державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя щодо арешту та реалізації майна, яке перебуває у заставі , -

ВСТАНОВИВ:

У травні 2018 року ОСОБА_3 звернувся до суду із скаргою на дії державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя щодо арешту та реалізації майна, яке перебуває у заставі.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 17 травня 2018 року відмовлено у відкритті провадження у справі.

  Не погоджуючись з ухвалою суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції..

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ч.3 ст.3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч.ч. 1,2,5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону ухвалене судове рішення не відповідає.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі за скаргою ОСОБА_3 на дії державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя щодо арешту та реалізації майна, яке перебуває у заставі, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 не є стороною виконавчого провадження, а тому вказана скарга не підлягає розгляджу в порядку цивільного судочинства і відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суд відмовив у відкритті провадження у справі.

При цьому суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ст.. 447 ЦПК України право на звернення із скаргою до суду мають лише сторони виконавчого провадження, якщо вважають , що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до ЦПК України , порушено їхні права чи свободи.

Пунктом 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 7 лютого 2014 року "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах" передбачено, що відповідно до статті 383 ЦПК, частини першої статті 12, частини четвертої статті 82 Закону про виконавче провадження право на оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до ЦПК, мають лише сторони виконавчого провадження, якщо вважають, що порушено їх права чи свободи. При цьому вони набувають процесуального статусу заявника..

Пунктом 6 вказаної постанови передбачено, що інші учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, визначених у статті 7 Закону про виконавче провадження, мають право на оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого згідно із вимогами ЦПК, до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом .

У зв'язку із цим у разі подання такої скарги в порядку цивільного судочинства суддя має відмовити у відкритті провадження за скаргою на підставі пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України, а, помилково прийнявши скаргу до розгляду, під час судового розгляду суд має закрити провадження у справі з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК.

З даним висновком не погоджується колегія суддів з наступного.

Так, колегію суддів за матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_3 15.05.2018 року звернувся до суду із скаргою на дії державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя щодо арешту та реалізації майна, яке перебуває у заставі.

Дійсно, ст.447 ЦПК України (що діє з 15.12.2017 року) передбачено, що лише сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду загальної юрисдикції із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Про це зазначено і в постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 7 лютого 2014 року "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах" та зроблено висновок про те, що інші учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, визначених у статті 7 Закону про виконавче провадження, мають право на оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого згідно із вимогами ЦПК, до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Колегія суддів акцентує увагу на те, що ч.4 ст.82 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року № 606-XIV, який втратив чинність передбачалось, що рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Тобто особи, які не є учасниками виконавчого провадження мали право звернутись до адміністративного суду в загальному порядку у зв'язку з порушенням їх прав органами державної виконавчої служби, оскільки наведені положення закону не передбачали особливості їх звернення до суду, який видав виконавчий документ.

Разом з тим, поза увагою суду першої інстанції залишись те, що 05.10.2016 року набрав чинності ЗУ "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016 року, частиною 1 статті 74 якого передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

З аналізу наведених положень Закону вбачається, що інші особи незалежно від статусу, в тому числі ті, які не є учасниками виконавчого провадження, мають право оскаржити рішення, дії чи бездіяльність органів ДВС виключно до суду, який видав виконавчий документ.

Стаття 74 ЗУ "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016 року є спеціальною, яка й підлягає до застосування.

Таким чином, до юрисдикції адміністративних судів не належать справи з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби щодо виконання судових рішень на підставі виконавчих документів, виданих місцевими загальними та господарськими судами.

Оскільки виконавчий лист №0827/2-654/2011 від 30.09.2011 року видано Шевченківським районним судом м. Запоріжжя , тому даний спір належить до юрисдикції Шевченківського районного суду м. Запоріжжя та має розглядатись в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до вимог ст.379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Оскільки судом першої інстанції постановлено оскаржувану ухвалу з порушенням норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали, колегія суддів дійшла до висновку про задоволення апеляційної скарги та направлення справи для продовження розгляду.

Керуючись ст. ст. 374, 379, 381-384 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 17 травня 2018 року по цій справі скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте вона може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 19 вересня 2018 року.

Головуючий:

Судді: