ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _________________________________________________________________________________________ |
П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ |
"05" червня 2007 р. | Справа № 11/754/06 |
Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:
Головуючого Єрмілова Г.А.
Суддів : Воронюка О.Л.
Лашина В.В.
при секретарі Кіценко В.С.
за участю представників сторін:
від позивача - Зінченка Ю.В., довіреність №б/н від 30.01.07р.;
від відповідача (ЗАТ „Миколаївський суднобудівний завод „Наваль”) - Ліптуги Т.І., довіреність №12/213 від 27.12.06р.;
від відповідача (ДАХК „ЧСЗ”) - Ліптуги Т.І., довіреність №412/61 від 10.01.07р.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Миколаївський експертно-технічний центр” (ВАТ „Миколаївський експертно-технічний центр”)
на рішення господарського суду Миколаївської області від 27.03.2007р.
по справі № 11/754/06
за позовом ВАТ „Миколаївський експертно-технічний центр”
до 1) Закритого акціонерного товариства „Миколаївський суднобудівний завод „Наваль” (ЗАТ „Миколаївський суднобудівний завод „Наваль”);
2) Закритого акціонерного товариства „Наваль” (ЗАТ „Наваль”);
3)Державної акціонерної холдінгової компанії „Чорноморський суднобудівний завод” (ДАХК „ЧСЗ”);
4) Виконавчого комітету Миколаївської міської ради
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на боці 1-го відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю „Техгазкомплект” (ТОВ „Техгазкомплект”)
про визнання права власності
Відповідно до ст.77 ГПК України розгляд апеляційної скарги відкладався на 05.06.07р.
За клопотанням представників сторін фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалась.
Встановила:
У січні 2007р. ВАТ „Миколаївський експертно-технічний центр” звернулось до господарського суду Одеської області із позовною заявою про визнання права власності на частку у розмірі 63,9% у спільному майні - адміністративному корпусі за адресою: м. Миколаїв, вул.Даля, 11, який повністю реконструйовано за кошти товариства на підставі угоди про сумісну діяльність, укладеної поміж ним та ДАХК „ЧСЗ”.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 27.03.2007р. (суддя Василяка К.Л.) у задоволені позову відмовлено на підставі того, що позивачем не доведено належними засобами доказування факту існування поміж ВАТ „Миколаївський експертно-технічний центр” та ДАХК „ЧСЗ” взаємовідносин, що виникають з договору про сумісну діяльність.
Не погоджуючись з рішенням суду, ВАТ „Миколаївський експертно-технічний центр” подало апеляційну скаргу, де просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, а також на порушення і неправильне застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права.
В апеляційній скарзі зазначається, що місцевий суд дійшов помилкового висновку про відсутність доказів щодо ведення ВАТ „Миколаївський експертно-технічний центр” та ДАХК „ЧСЗ” сумісної діяльності та створенням у зв’язку з цим спільного майна.
Так, позивач вважає, що спільною справою за договором сумісної діяльності було проведення реконструкції будинку дитячого садка №4 по вул. Даля, 11 у м. Миколаєві та отримання прибутку від експлуатації створеного адміністративного корпусу, відповідно до якої ДАХК „ЧСЗ” актом прийому-передачі передала приміщення позивачеві для його подальшої реконструкції. Метою реконструкції було створення повністю нового об’єкту для використання його за цільовим призначенням позивачем з орендою останнім частки майна, належної ДАХК „ЧСЗ”, та отримання прибутку з оренди.
Крім того, суд І інстанції не дав належної оцінки договору оренди №785/6, укладеному поміж ВАТ „Миколаївський експертно-технічний центр” та ДАХК „ЧСЗ” 01.01.1998р., який підтверджує факт користування позивачем приміщенням адміністративної будівлі після її створення.
На думку позивача, господарський суд необґрунтовано залишив поза увагою акт державної технічної комісії про введення до експлуатації адміністративно-складських будівель від 22.01.03р., рішення Виконавчого комітету Миколаївської міської ради №68 від 23.01.03р., якими підтверджено факт введення до експлуатації нового об’єкту, що раніше не існував.
Також господарський суд не звернув увагу на те, що в матеріалах справи містяться докази того, що частка спірної будівлі відображена на балансі ВАТ „Миколаївський експертно-технічний центр”.
До Одеського апеляційного господарського суду надійшли відзиви на апеляційну скаргу від ДАХК „ЧСЗ” та ЗАТ „Миколаївський суднобудівний завод „Наваль”, в яких відповідачі вважають апеляційну скаргу необґрунтованою та просять залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення –без змін.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Миколаївської області, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ВАТ „Миколаївський експертно-технічний центр” не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі постанови Кабінету Міністрів України №1959 від 11.12.1998р. та наказу Міністерства промислової політики України №328 від 10.09.1999р. на базі Державного підприємства „Чорноморський суднобудівний завод” було створено Державну акціонерну холдінгову компанію „Чорноморський суднобудівний завод”.
Актом прийому-передачі №5-4/1 від 13.12.2001р. до статутного фонду Компанії серед інших було передано нежитлове приміщення по вул.Даля, 11.
В подальшому, 21.06.04р. зазначене приміщення у складі іншого майна було передано суднобудівним заводом до статутного фонду ЗАТ „Наваль”.
Актом прийому-передачі від 20.09.04р. спірне нежитлове приміщення було передано акціонерним товариством у складі іншого майна в якості свого майнового внеску до статутного фонду новоствореного товариства - Закритого акціонерного товариства „Миколаївський суднобудівний завод „Наваль”.
Право власності на нежитлове приміщення по вул. Даля,11 оформлено за ЗАТ „Миколаївський суднобудівний завод „Наваль” на підставі рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 26.11.04р. за №2132.
Вказане нерухоме майно також рахувалось у статутному фонді ТОВ „Буг Білдінг”, а 21.02.06р. було передано до статутного фонду ТОВ „Техгазкомплект”.
Таким чином, ТОВ „Техгазкомплект” набуло право власності на вказане нежитлове приміщення згідно ст.85 ГК України. Однак переоформлення права власності в органі державної реєстрації товариством здійснено не було і тому тітульним власником спірної будівлі залишилось ЗАТ „Миколаївський суднобудівний завод „Наваль”.
Звертаючись з позовом до господарського суду, ВАТ „Миколаївський експертно-технічний центр” просило визнати за ним право власності на частку у розмірі 63,9% спірної адміністративної будівлі.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що у січні 1997року він спочатку в усній формі, а в подальшому і в письмовій формі, звернувся до ДП „Чорноморський суднобудівний завод” з пропозицією шляхом сумісної діяльності провести реконструкцію будинку дитячого садка №4 по вул.Даля, 11 з метою створення адміністративного корпусу та його подальшої сумісної експлуатації з наступним викупом ним частки, належної ДП „ЧСЗ”, на що отримав згоду останнього.
В подальшому, шляхом обміну листами, іншими документами та усними домовленостями, поміж сторонами було укладено двосторонню угоду про сумісну діяльність, відповідно до якої суднобудівний завод зробив свій внесок у вигляді будинку дитячого садка (ясел №4), а позивач зобов’язався за власні кошти зробити його реконструкцію, створивши новий об’єкт - адміністративний корпус.
По закінченню часткової реконструкції будівлі ДП „ЧСЗ” зобов’язалося передати частку свого майна позивачеві в оренду, про що був укладений відповідний договір, а по закінченню реконструкції прийняв на себе обов’язок сприяти викупу ВАТ „Миколаївський експертно-технічний центр” своєї частки.
Позивач стверджує, що свої зобов’язання він виконав належним чином, провів повну реконструкцію будівлі, та вважає що адміністративний корпус, створений в результаті спільної діяльності, є спільною власністю сторін, де частка ВАТ „Миколаївський експертно-технічний центр” складає 63,9%.
Проте, погодитися з такими доводами позивача неможливо з огляду на таке.
Правовідносини сумісної діяльності, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України від 16.01.2003р., застосовуються положення глави 38 "Сумісна діяльність" Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.63р.
Згідно ст.430 цього Кодексу за договором про сумісну діяльність сторони зобов'язуються сумісно діяти для досягнення спільної господарської мети, як-то: будівництво і експлуатація міжколгоспного або державно-колгоспного підприємства або установи (що не передаються в оперативне управління організації, яка є юридичною особою), будування водогосподарських споруд і пристроїв, будівництво шляхів, спортивних споруд, шкіл, родильних будинків, жилих будинків і т.ін.
Відповідно до ст. 44 ЦК УРСР договори про сумісну діяльність повинні укладатись у письмовій формі, тобто як шляхом складання одного документа, підписаного сторонами, так і шляхом обміну листами, телеграмами, телефонограмами та ін., підписаними стороною, яка їх надсилає (ст. 154).
Оскільки глава 38 ЦК УРСР не передбачає обов'язкових реквізитів договору про сумісну діяльність, то вирішуючи питання про наявність договірних взаємовідносин, слід виходити з того, що такий договір вважається укладеним, коли між сторонами у письмовій формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах, необхідних для його виконання, наприклад, склад учасників договору, мета договору, строк його дії, права та обов’язки сторін, порядок та умови ведення спільних справ, види та обсяг внесків кожної із сторін, умови використання результатів сумісної діяльності тощо.
Відповідно до п.7.7.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" спільна діяльність без створення юридичної особи провадиться на підставі договору про спільну діяльність, що передбачає об'єднання коштів або майна учасників для досягнення спільної господарської мети.
Пунктом 7.7.2 цього закону передбачено, що облік результатів спільної діяльності ведеться платником податку, уповноваженим на це іншими сторонами згідно з умовами договору, окремо від обліку господарських результатів такого платника податку.
У листі Головної державної податкової інспекції України „Про деякі питання, що стосуються сумісної діяльності” N 14-212/11-4383 від 26.10.94 зазначено, що документами, підтверджуючими сплату податків від спільної діяльності, є копії платіжних доручень на перерахування коштів з рахунку платника на рахунки бюджету. Платником виступає учасник, на якого згідно з договором про сумісну діяльність покладено обов'язки ведення спільних справ учасників угоди, або юридична особа, створена для вирішення спільних завдань.
Між тим, матеріали справи свідчать про те, що письмового договору про сумісну діяльність поміж ВАТ „Миколаївський експертно-технічний центр” та ДП „ЧСЗ” не укладалось, а докази того, що сторони досягли угоди щодо всіх істотних умов договору, вели спільні справи, така діяльність була відображена на окремому балансі, видавалися доручення на ведення спільних справ, робились витрати, розподілялися збитки та прибутки від спільної діяльності, сплачувались податки від спільної діяльності, в матеріалах справи - відсутні.
В обґрунтування своїх вимог ВАТ „Миколаївський експертно-технічний центр” посилалось на те, що після проведення часткової реконструкції спірної будівлі 01.01.1998р. поміж позивачем (Орендар) та ДП „ЧСЗ” (Орендодавець) було укладено договір оренди №785/6, за умовами якого Орендодавець зобов’язався передати, а Орендар прийняти у строкове платне користування нежитлове приміщення, розташоване по вул.Даля, 11 (ясла №4), загальною площею 598,6кв.м.
Між тим, як вбачається з цього договору, приміщення передавались в оренду підприємству для використання його під адміністративну будівлю, а сама будівля не ідентифікувалась сторонами з предметом спільної діяльності. Крім того, текст договору оренди не містить жодних застережень щодо можливості викупу позивачем частки орендованого майна.
Строк дії договору оренди встановлено до 01.01.03р.
За таких обставин, судова колегія вважає, що поміж сторонами фактично склалися правовідносини, що ґрунтуються на договорі оренди майна.
Та обставина, що ВАТ „Миколаївський експертно-технічний центр” приймало участь у реконструкції спірної будівлі не може бути визначена в якості підстави для набуття товариством права власності на частку у спірній будівлі.
Надані позивачем контракти на капітальний ремонт спірного приміщення, які укладались поміж ВАТ „Миколаївський експертно-технічний центр” та ТОВ „Миколаївський МПМК-2” протягом 1998-1999р.р., договори на капітальний ремонт будівлі, укладені поміж позивачем та ПП „АСВ”, та акти приймання виконаних робіт критично оцінюються судовою колегією у якості доказів виконання саме умов договору про сумісну діяльність.
З цих мотивів відхиляються також надані позивачем платіжні доручення, якими було сплачено вартість будівельних матеріалів для ремонту будівлі по вул.Даля,11 та вартість проведених Миколаївським МПМК-2 ремонтних робіт, листи ДП „ЧСЗ”, в яких завод погодився на проведення позивачем капітального ремонту приміщення; акт прийому-передачі спірного приміщення дитячого садка №4, який датовано 1997 роком, лист №236 від 26.06.02р., яким ніби-то підтверджена сумісна власність.
Судова колегія вважає хибними твердження позивача про те, що господарський суд неправильно застосував положення ст.30 ГПК України та передчасно вдався до оцінки доказів у справі за відсутності пояснень посадових осіб ВАТ „Миколаївський експертно-технічний центр” та ДАХК „ЧСЗ” щодо спільної діяльності, оскільки відповідно до статей 44, 430 ЦК УРСР (в редакції 1963р.) договори про сумісну діяльність мають бути укладені у письмовій формі. Недодержання простої письмової форми відповідно до ст. 46 цього кодексу позбавляє сторони права в разі виникнення спору посилатися для підтвердження укладення договору на показання свідків. Відтак, пояснення посадових осіб учасників спору не можуть вважатися належними та допустими доказами у справі.
Посилання позивача на інвентаризаційний опис до плану приватизації ДП „Миколаївський експертно-технічний центр Держнаглядохоронопраці України”, затвердженого начальником Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області (а.с.48-50), відповідно до якого на балансі ВАТ „Миколаївський експертно-технічний центр” числиться частка у будівлі по вул.Даля,11 у м. Миколаєві судовою колегією відхиляються, оскільки знаходження майна на балансі підприємства (організації) ще не є безспірною ознакою його права власності. Баланс підприємства (організації) є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна та обсягу фінансових зобов'язань на конкретну дату. Баланс не визначає підстав знаходження майна у власності (володінні) підприємства (п.7 Роз’яснення Президії Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з судовим захистом права державної власності” №02-5/225 від 02.04.1994р. (із наступними змінами та доповненнями).
Враховуючи викладене, підстави для задоволення апеляційної скарги ВАТ „Миколаївський експертно-технічний центр” та скасування рішення господарського суду Миколаївської області від 27.03.07р. - відсутні.
Керуючись ст.ст.85, 103,105 ГПК України, колегія суддів
Постановила:
Апеляційну скаргу ВАТ „Миколаївський експертно-технічний центр” залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Миколаївської області від 27.03.07р. по справі №11/754/06 - без змін.
Головуючий суддя Г.А. Єрмілов
Суддя О.Л. Воронюк
Суддя В.В. Лашин