Єдиний унікальний номер 226/681/18 Номер провадження 22-ц/775/1153/2018

Єдиний унікальний номер 226/681/18

Номер провадження 22-ц/775/1153/2018 Доповідач Хейло Я.В.

Категорія 50

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2018 року

Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді: Хейло Я.В.

суддів: Агєєва О.В., Мірути О.А.

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Апеляційного суду Донецької області у м. Бахмут апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Димитровського міського суду Донецької області від 24 травня 2018 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на дитину та утримання дружини до досягнення дитиною трьох років (справа № 226/681/18, головуючий у суді першої інстанції Редько Ж.Є.), -

ВСТАНОВИВ:

04 квітня 2018 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на дитину та на своє утримання до досягнення дитиною трьох років.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що вона з 06.02.2015 року перебуває у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, від якого мають неповнолітню дитину - сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає з нею та знаходиться на її утриманні. З листопада 2017 року вона припинила з відповідачем шлюбні відносини. Участь в утриманні сина відповідач не приймає, матеріальної допомоги не надає. У зв'язку з необхідністю догляду за дитиною до досягнення нею трьох років вона позбавлена можливості одержати інші доходи, окрім державної соціальної допомоги, яка становить 860 грн на місяць. Також, вона є інвалідом 3 групи з дитинства та отримує допомогу у зв'язку з інвалідністю у щомісячному розмірі 1452 грн. Однак, цих коштів недостатньо для забезпечення та утримання її та сина. Відповідач є працездатною особою, нерухомості у власності відповідач не має, проте останній має у власності транспортний засіб. Аліментів відповідач нікому не сплачує, інших утриманців не має, а тому має можливість надавати і їй матеріальну допомогу. Угоди про добровільну сплату аліментів між ними не досягнуто.

Просила стягнути з ОСОБА_1 аліменти на свою користь у розмірі 1/3 частки доходів відповідача на утримання сина до його повноліття щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та аліменти на свою користь і своє утримання у розмірі 1/4 частки доходів відповідача до досягнення сином трьох років.

Рішенням Димитровського міського суду Донецької області від 24 травня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення Димитровського міського суду Донецької області від 24 травня 2018 року, ухвалити нове, яким стягнути на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_5 в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на відповідний вік дитини, та на користь позивачки та отримання в розмірі 1/6 частини всіх видів доходів.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що рішення суду не відповідає вимогам матеріального права. Дійсно, у підготовчому засіданні він визнав позов, однак, вимоги позивача зрозумів неправильно. Загальний розмір щомісячних аліментів складає 3800 грн, що складає більше 1/2 частини його доходів. Посилається на ст. 182 СК України, ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження», ст.89 ЦПК України та зазначає, що позивачкою не надано жодних доказів на обґрунтування стягнення аліментів у зазначеному нею розмірі. Таким чином, на думку відповідача, суд прийняв рішення без всебічного, повного, об'єктивного дослідження доказів, а висновки суду не відповідають обставинам справи.

Копія ухвали про відкриття апеляційного провадження та копія апеляційної скарги відповідача отримана позивачем 02 серпня 2018 року.

Відзив в письмовій формі на апеляційну скаргу до апеляційного суду позивачем не надано.

Відповідно до частини третьої статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За положенням частини тринадцятої статті 7 ЦПК України якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Заслухавши суддю-доповідача, сторони, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач зобов'язаний та може сплачувати на утримання дитини аліменти у розмірі 1/3 частки його заробітку щомісяця, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред'явлення позову до досягнення дитиною повноліття. Зазначена сума є необхідною, достатньою, законною та такою, що відповідає потребам дитини на цей час з урахуванням сум, які отримує позивач.

Крім того, відповідач зобов'язаний та може сплачувати на утримання дружини аліменти на її утримання у розмірі 1/4 частки його заробітку щомісяця, до досягнення сином трирічного віку. Зазначені суми є розумними та справедливими.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.

Відповідно до статті 367 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість судового рішення лише в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Згідно статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зібраними доказами по справі встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з 06.02.2015 року перебувають у зареєстрованому шлюбі і є батьками дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, який мешкає разом з позивачем та знаходиться на її утриманні. Зазначені факти встановлено на підставі свідоцтв про шлюб, про народження дитини, довідок комунального закладу «Мирноградський центр первинної медико-санітарної допомоги», виконавчого комітету Мирноградської міської ради від 08.04.2018 про склад сім'ї позивача (а.с.2, 3, 8).

З пояснень відповідача ОСОБА_1 також встановлено, що він має задовільний стан здоров'я, інших дітей, окрім сина ОСОБА_4, та осіб на утриманні не має, працює неофіційно без укладання трудового договору.

Позивач ОСОБА_2 отримує щомісячну одноразову допомогу при народженні однієї дитини у розмірі 860 грн та соціальну допомогу інвалідам з дитинства 3 групи у розмірі 1452 грн, що підтверджується довідками управління соціального захисту населення Мирноградської міської ради від 03.04.2018 (а.с.9).

Відповідно до частин першої та другої статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789XII (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, у всіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Згідно із частиною першою статті 27 цієї Конвенції визнано право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

За змістом статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.

Згідно із частиною третьою статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Положеннями статті 84 СК України передбачено, що дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Заперечуючи проти розміру аліментів, визначених позивачем на своє утримання та утримання дитини, відповідач не надав суду жодних належних доказів, що свідчили б про відсутність у нього матеріальної можливості виплачувати аліменти у зазначеному судом розмірі.

Згідно статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, оскільки судом першої інстанції повно та всебічно з'ясовано дійсні обставини справи, надано належну оцінку зібраним у ній доказам, постановлено законне і обґрунтоване рішення, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Керуючись статтями 367, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Димитровського міського суду Донецької області від 24 травня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та відповідно до ч.3 ст.389 ЦПК України оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Головуючий Судді