Єдиний унікальний номер 243/2523/18        Номер провадження 22-ц/775/1357/2018

Категорія 39                                                                   

Головуючий у 1 інстанції Мірошниченко Л.Є.

Доповідач Агєєв О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2018 року                         Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді                                       Агєєва О.В.

суддів:                                                    Будулуци М.С., Соломахи Л.І.

за участі секретаря судового засідання       Кіпрік Х.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Донецької області в м. Бахмут справу № 243/2523/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Слов`янської міської ради про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1,

на рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 13 липня 2018 року (суддя Мірошниченко Л.Є.), ухваленого о 13 год. 53 хв. в приміщенні суду в м. Слов`янськ Донецької області, -

ВСТАНОВИВ:

В березні 2018 року ОСОБА_1 подала до суду позов до ОСОБА_2, Слов`янської міської ради про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини.

Позов мотивовано тим, що 09 березня 2015 року померла її матір – ОСОБА_3, яка постійно проживала за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1. На випадок своєї смерті ОСОБА_3 склала заповіт, яким все своє майно заповіла ОСОБА_2

Вважає, що вона є єдиним спадкоємцем, який відповідно до частини 1 ст.1241 ЦК України має право на обов’язкову частку у спадщині, так як на час відкриття спадщини – 09 березня 2015 року їй виповнилось 67 років, вона є пенсіонером, тобто є повнолітньою непрацездатною дитиною спадкодавця.

У лютому 2018 року вона звернулась до Першої Слов’янської державної нотаріальної контори з приводу отримання свідоцтва про право на спадщину на квартиру за адресою: АДРЕСА_1, однак нотаріус їй повідомила, що вона пропустила строк на подання заяви про прийняття спадщини.

Вказала, що вона не могла своєчасно звернутися до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, оскільки постійним місцем її проживання є Литовська Республіка, вона є громадянкою ОСОБА_4 Федерації, незадовго до закінчення строку, встановленого ст.1270 ЦК України вона захворіла, у зв`язку з чим потребувала хірургічного лікування та їй було призначено постільний режим. Крім того, на території Донецької області відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки та оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» було прийнято рішення про проведення антитерористичної операції в Донецькій, Луганській та Харківській областях. Оскільки вона є громадянкою ОСОБА_4 Федерації, а м. Слов’янськ є територією на якій проводиться АТО, вона побоювалась за своє життя та мала можливість приїхати лише у лютому 2018 року.

Просила визначити додатковий строк терміном 6 місяців з дня набрання чинності рішенням суду для подання заяви про прийняття спадщини (а.с. 4-7).

Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 13 липня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Слов`янської міської ради про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини, відмовлено.

У серпні 2018 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та прийняти нове про задоволення позову через неправильну оцінку доказів, невідповідність висновків суду обставинам справи.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що судом помилково та безпідставно не прийнято до уваги та не визнано поважними наступні причини пропуску строку для прийняття спадщини: позивач є єдиним спадкоємцем, який відповідно до частини 1 ст. 1241 ЦК України має право на обов`язкову частку у спадщині; постійне місце проживання позивача є Литовська Республіка; незадовго до закінчення строку для прийняття спадщини позивач захворіла і їй було призначено тривалий курс лікування та постільний режим; позивач опасалася за своє життя та здоров`я, оскільки місто Слов`янськ є територією на якій проводилась антитерористична операція, а вона є громадянкою ОСОБА_4 Федерації. Вважає, що суд помилково послався в оскаржуваному рішенні на постанову Верховного Суду від 05 березня 2018 року (провадження № 16-1547св17), оскільки в ній не визначено щодо невизнання поважними таких причин, як громадянство іншої держави, постійне проживання за межами України, хвороба та такі особливі, виключні причини, як включення міста Слов`янськ до території, на якій проводилась АТО.

У вересні 2018 року ОСОБА_2 подав відзив на апеляційну скаргу, обґрунтовуючи який зазначає, що період для подачі позивачем заяви про прийняття спадщини був достатній з огляду на проживання позивача в ОСОБА_6; термін знаходження на лікуванні був менше одного місяця, ніяких посилань на обмеження для перетину кордону з Україною особисто для позивача, останньою не наведено; на час відкриття спадщини проведення на території м. Слов`янська антитерористичної операції було завершено. Позивачем не зазначено в апеляційній скарзі яка саме небезпека життю та здоров`ю загрожувала їй особисто; до позовної заяви не долучено доказів, що вона зверталася до відповідача, як до спадкоємця, який прийняв спадщину, за отриманням письмової згоди на подання заяви про прийняття спадщини. Також в матеріалах справи відсутня постанова нотаріуса про відмову позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину. Враховуючи викладене, вважає, що судом ухвалено законне та обґрунтоване рішення.

Указом  Президента України від 29 грудня 2017 року № 452/2017, Апеляційний суд Донецької області ліквідовано.

Відповідно до ч.6 ст. 147 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Відповідно до п. 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Підпунктом 8 п. 1 Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України (в редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017) установлено, що  до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Позивач та її представник ОСОБА_5 в судове засідання не з`явились, представник позивача про дату, час і місце розгляду справи повідомлена судовою повісткою-повідомленням, яка отримана нею 13 вересня 2018 року (а.с. 134).

За частиною 5 ст. 130 ЦПК України, вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи без його участі (а.с. 128).

Відповідач Слов`янська міська рада в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи без участі його представника (а.с. 135).

Суд ухвалив, розглядати справу у відсутність позивача та її представника ОСОБА_5, які не з'явились, оскільки відповідно до положень частини 2 ст. 372  ЦПК України неявка сторін, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Частиною 3 ст. 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною 1 ст. 368 ЦПК України передбачено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (стаття 263 ЦПК України).

Частиною 1 ст. 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 09 березня 2015 року померла ОСОБА_3, актовий запис № 460, після смерті якої відкрилась спадщина (а.с. 15).

За своє життя ОСОБА_3 залишила заповіт, який було посвідчено 26 вересня 2014 року приватним нотаріусом Слов’янського міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_7, зареєстровано в реєстрі за № 1838, та яким ОСОБА_3 усе своє майно, де б воно не було та з чого б воно не складалось заповіла – ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 22).

06 липня 2015 року ОСОБА_2 звернувся до Першої Слов’янської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини (а.с. 62).

З інформаційної довідки зі Спадкового реєстру від 07 лютого 2018 року вбачається, що спадкова справа після смерті ОСОБА_3 була заведена у Першій Слов’янській державній нотаріальній конторі 06 липня 2015 року за № 441/2015 (а.с. 27).

ОСОБА_3 є матір’ю ОСОБА_1, що підтверджується копією свідоцтва про народження Серія ЖФ № 027292 (а.с. 16-18).

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 є громадянкою ОСОБА_4 Федерації, що підтверджується копією паспорта громадянина ОСОБА_4 Федерації № 53 0570323 (а.с. 8-10), та проживає у ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 12-14).

З наданої копії пенсійного посвідчення серії PG № 0358915, яке видано четвертим пенсійним відділом Вільнюського відділення управління Державного фонду соціального страхування вбачається, що ОСОБА_1 є пенсіонером, пенсія призначена за віком. Пенсійне посвідчення діє безстроково (а.с. 19-21).

З довідки директора ЗАТ «EUROPOS ODONTOLOGIJOS KLINIKA» вбачається, що ОСОБА_1 в період з 22 серпня по 18 вересня 2015 року проходила лікування у ЗАТ «EUROPOS ODONTOLOGIJOS KLINIKA» у зв`язку з запаленням 46,47,48 корінних зубів нижньої щелепи, проходила хірургічне лікування, та їй було призначено медикаментозне лікування й постільний режим. У період з 18 вересня 2015 року їй була призначена амбулаторна реабілітація терміном на один місяць (а.с. 23-26).

07 лютого 2018 року позивач подала до Першої Державної нотаріальної контори заяву в якій зазначила, що вона претендує на обов`язкову частку спадщини, просила не видавати свідоцтво про право на спадщину за заповітом ОСОБА_2 (а.с.75).

Постанова про відмову позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину після померлої ОСОБА_3 нотаріусом не виносилась.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини після смерті своєї матері ОСОБА_3, оскільки наведені нею обставини не пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи (частина 1 та 2 ст.1220 ЦК України).

Частиною 1 ст. 1241 ЦК України, малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).

Статтею 1223 ЦК України встановлено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Згідно зі ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Частинами 1 та 2 ст. 1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Частиною 1 ст. 1270 ЦК України визначено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Наслідки пропущення строку для прийняття спадщини визначені ст. 1272 ЦК України.

Відповідно до частини 1 ст. 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Частиною 3 ст. 1272 ЦК України передбачено, що за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Правила частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини суд визнав поважними.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 24 постанови від 30 травня 2008 року  № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 позивач зазначила, що вона відповідно до частини 1 ст. 1241 ЦК України має право на обов`язкову частку у спадщині; постійно проживає у Литовській Республіці та є громадянкою ОСОБА_4 Федерації; незадовго до закінчення строку для прийняття спадщини захворіла і їй було призначено тривалий курс лікування та постільний режим; позивач опасалася за своє життя та здоров`я, оскільки місто Слов`янськ є територією на якій проводилась антитерористична операція.

В апеляційній скарзі позивач зазначила аналогічні причини пропуску строку для прийняття спадщини, яким, на думку позивача, судом надана неправильна оцінка.

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного процесу учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина 3 ст. 13 ЦПК України).

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За частиною 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Частиною 2 ст. 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд першої інстанції правильно виходив з того, що позивач пропустила, встановлений ст. 1270 ЦК України строк для прийняття спадщини, належних та допустимих доказів того, що причини, які перешкоджали прийняти їй спадщину пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для неї на вчинення цих дій, позивач не надала.

Є неспроможними аргументи апеляційної скарги позивача про неприйняття спадщини через громадянство ОСОБА_4 Федерації, постійне її проживання за межами України та проведення на території за місцем відкриття спадщини антитерористичної операції, призначення позивачу тривалого курсу лікування незадовго до закінчення строку для прийняття спадщини, оскільки вони не є причинами, пов`язаними з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення передбачених законом дій з прийняття спадщини. Цим аргументам позивача, які є тотожними з обґрунтуванням поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини, зазначеним у позові, судом надано належну правову оцінку з дослідженням та оцінкою наявних у справі доказів. Аргументи скарги зводяться до переоцінки доказів у справі. 

Аргументи апеляційної скарги про те, що позивач відповідно до частини 1 ст. 1241 ЦК України має право на обов`язкову частку у спадщині, що є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини не приймаються колегією суддів, оскільки  Главою 87 ЦК України «Здійснення права на спадкування», визначено порядок прийняття спадщини спадкоємцями, який не містить окремої процедури для спадкоємців, як за законом, так і за заповітом, в т.ч. і не виділяє осіб, які мають обов`язкову частку у спадщині. Цей порядок визначено статтями 1269, 1270 ЦК України. Лише спадкоємець, який постійно мешкав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв її, якщо протягом строку, передбаченого ст. 1270 ЦК України не заявив про відмову від неї, а також особи, визначені частиною 4 ст. 1268 ЦК України, серед яких відсутня повнолітня непрацездатна дитина спадкодавця. Саме тому частина 3 ст. 1272 ЦК України передбачає право спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, на визначення йому додаткового строку, достатнього для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Статтею 71 Закону України «Про міжнародне приватне право» визначено, що спадкування нерухомого майна регулюється правом держави, на території якої знаходиться це майно, а майна, яке підлягає державній реєстрації в Україні, - правом України.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з посиланням суду першої інстанції в своєму рішенні на постанову Верховного Суду від 05 березня 2018 року (провадження № 16-1547св17), оскільки викладений в ній правовий висновок відноситься до правовідносин, що виникли між сторонами по справі, а доводи скарги про помилковість такого посилання є необґрунтованими.

Таким чином, аргументи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржуване рішення ухвалено без додержання норм матеріального і процесуального права.

Згідно ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції повно та всебічно з'ясовано обставини справи, висновки суду відповідають обставинам справи, рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 383 ЦПК України, апеляційний суд, -       

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 13 липня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повне судове рішення складено 18 вересня 2018року.

Головуючий        О.В. Агєєв

Судді:                          М.С. Будулуца

    ОСОБА_6