ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2018 рокуЛьвів№ 876/5957/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді                                                     Сеника Р.П.,  

суддів                                                                           Попка Я.С., Хобор Р.Б.,

з участю секретаря судового засідання                    Мацьків М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на рішення  Волинського окружного адміністративного суду  від 02 липня 2018 року у справі № 803/985/18 за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області про скасування постанови,-

суддя в 1-й інстанції – Лозовський О.А.,

час ухвалення рішення – 02.07.2018 року, 12:35 год,

місце ухвалення рішення – м. Луцьк,

дата складання повного тексту рішення – 02.07.2018 року,

В С Т А Н О В И В :

Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі – ГУ ПФУ у Волинській області, позивач) звернулося з позовом до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області (далі – УДВС ГТУЮ, відповідач) про скасування постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Волинській області ОСОБА_1 від 18.05.2018 про накладення штрафу в розмірі 5 100,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 25.01.2018 у справі №803/1963/17, яким  Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області було зобов’язано здійснити ОСОБА_2 перерахунок та виплату (з урахуванням виплачених сум) з 01.01.2016 пенсії відповідно до статті 63 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 09.04.1992 №2262-XII (в редакції Закону України “Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їхніх сімей” від 23.12.2015 №900-VIII), постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 “Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції” та на підставі довідки Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії від 29.06.2017 №3495, ОСОБА_2 в добровільному порядку проведено перерахунок пенсії та здійснено доплату за січень-березень 2018 року в розмірі 2928,60 грн.

Крім того, позивач вказав, що виплату різниці за період з 01.01.2016 по 31.12.2017, буде проведено в порядку, встановленому  постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб”, тобто починаючи з 01.01.2019. Про факт добровільного виконання постанови суду від 25.01.2018 та про необхідність закриття виконавчого провадження відповідача було повідомлено листом від 11.05.2018 №3708/02-60-39.

Однак, 10.04.2018 відповідачем винесено постанову про накладення штрафу в розмірі 5100,00 грн. за не виконання рішення суду без поважних причин.

Позивач просить скасувати оскаржувану постанову про накладення штрафу в розмірі 5  100,00 грн., оскільки Головним управлінням пенсійного фонду України у Волинській області добровільно виконано рішення суду про перерахунок пенсії ОСОБА_2, а тому підстави для накладення штрафу щодо невиконання без поважних причин рішення суду відсутні.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду  від 02 липня 2018 року у справі № 803/985/18 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції оскаржив позивач, подавши на нього апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі апелянт покликається на неповне з’ясування судом та недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Апелянт свою апеляційну скаргу мотивує тим, що 23.03.2018 року Головним управлінням на виконання рішення суду в добровільному порядку проведено перерахунок пенсії ОСОБА_2 та на підставі постанови КМУ здійснено доплату до пенсії за січень-березень 2018 року в розмірі 2928,60 грн., за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року виплата перерахованої пенсії здійснюватиметься відповідно до постанови КМУ № 103 після виділення коштів на їх фінансування з Державного бюджету.

Апелянт вважає оскаржувану постанову державного виконавця про накладення штрафу незаконною та такою, що підлягає скасуванню.

Просить скасувати рішення Волинського окружного адміністративного суду  від 02 липня 2018 року у справі № 803/985/18 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, що рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 25.01.2018 у справі №803/1963/17 Головне управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області зобов’язано здійснити ОСОБА_2 перерахунок та виплату (з урахуванням виплачених сум) з 01.01.2016 пенсії відповідно до статті 63 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 09.04.1992 №2262-XII (в редакції Закону України “Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їхніх сімей” від 23.12.2015 №900-VIII), постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 “Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції” та на підставі довідки Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії від 29.06.2017 №3495.

Постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області ОСОБА_1 від 10.04.2018 відкрито виконавче провадження ВП №56144793 щодо виконання виконавчого листа №242/2018 від 06.04.2018, виданого Волинським окружним адміністративним судом про зобов'язання ГУ ПФУ у Волинській області провести з 01.01.2016 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 згідно довідки Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії від 29.06.2017 №3495.

Як слідує з пункту другого даної постанови, рішення суду необхідно виконати протягом 10 робочих днів (а. с. 10).

Копію постанови про відкриття виконавчого провадження позивач отримав 18.04.2018 (а. с. 9).

Як вбачається з матеріалів справи, листом від 11.05.2018 №3708/02-6039 “Про виконання рішення суду” Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області повідомило відповідача про те, що рішення Волинського окружного адміністративного суду 25.01.2018 виконано в добровільному порядку, оскільки 23.03.2018 ОСОБА_2 проведено перерахунок пенсії відповідно до статті 63 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 09.04.1992 №2262-XII (в редакції Закону України “Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їхніх сімей” від 23.12.2015 №900-VIII), постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 “Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції” та на підставі довідки Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії від 29.06.2017 №3495. Перераховану суму пенсії в розмірі 2928,60 грн. за період з 01.01.2018 по 31.03.2018 ОСОБА_2 отримав в березні 2018 року. Виплата перерахованої пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 здійснюється в порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 “Про перерахунок пенсії особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб” (а. с. 11).

Крім того, позивач посилається на те, що перерахунок пенсії буде здійснено за наявності відповідного фінансування з Державного бюджету України.

Однак, 18.05.2018 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області ОСОБА_1 винесено постанову, якою за невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення суду на позивача, на підставі  статей 63, 75 Закону України “Про виконавче провадження”, накладено штраф у розмірі 5  100,00 грн. (а. с.13).

Не погодившись з даною постановою позивач звернуся до суду.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог у справі, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів, які б підтверджували факт повного виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 25.01.2018, зокрема, в частині виплати ОСОБА_2 перерахованої пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017.

З огляду на викладені обставини, суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідач, приймаючи оскаржувану у даній справі постанову про накладення на позивача штрафу за не виконання рішення суду без поважних причин, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені  Конституцією  та законами України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Ч.2 ст. 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно статті 1 Закону України “Про виконавче провадження”, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені  Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього  Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього  Закону  підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до цього  Закону  підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (пункт перший частини першої статті 3 Закону України “Про виконавче провадження”.

Згідно  статті 5 Закону України “Про виконавче провадження”   примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються  Законом України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів”.

Відповідно до частини п’ятої, шостої статті 26 Закону України “Про виконавче провадження” виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати  декларацію про доходи  та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).

Згідно з частиною першою, другою статті 63 Закону України “Про виконавче провадження”  за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою  статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Відповідно до частини першої статті 75 Закону України “Про виконавче провадження”  у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

З аналізу вказаних норм можливо дійти висновку про те, що Законом України “Про виконавче провадження”  встановлено відповідальність боржника за невиконання судового рішення, а не за своєчасне його виконання. Тобто, на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу, рішення, з приводу якого здійснюються заходи на його виконання, має бути встановленим факт невиконання боржником рішення суду.

Колегією суддів встановлено, що на час винесення державним виконавцем постанови про накладення штрафу від 18.05.2018, рішення Волинського окружного адміністративного суду від 25.01.2018 щодо зобов'язання здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_2 було виконано позивачем частково, зокрема здійснено перерахунок та доплату пенсії за період з січня 2018 року по березень 2018 року. При цьому, не виконаною залишилась частина судового рішення щодо виплати донарахованої пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017.

При цьому, обґрунтовуючи апеляційні вимоги представник позивача зазначає, що виплата донарахованої пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 буде здійснюватися ОСОБА_2 в порядку, визначеному  постановою Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018.

Проте колегія суддів зазначає, що Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову від 21 лютого 2018 року №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", якою врегульовано питання виплати перерахованих пенсій, в тому числі за спірний період.

Вищезазначена Постанова набрала законної сили 24 лютого 2018 року.

Відповідно до п.3 цієї Постанови передбачено перерахування з 01 січня 2016 року пенсій, призначених згідно із Законом №2262-ХІІ, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) за прирівняною посадою з розміру грошового забезпечення поліцейського, враховуючи відповідні оклади за посадою, спеціальним званням, відсоткову надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за січень 2016 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року №988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції".

Виплату перерахованих відповідно до абз.1 цього пункту Постанови пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) проводити з 1 січня 2018 року. Сума перерахованих пенсій для виплати за період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року обчислюється органами Пенсійного фонду України станом на 1 січня 2018 року та виплачується після виділення коштів на їх фінансування з державного бюджету в такому порядку: з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - щомісяця окремою сумою у розмірі 50 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої відповідно до абзацу першого цього пункту, та місячним розміром отриманої особою пенсії за період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року; з 1 січня 2020 року - щомісяця окремою сумою у розмірі 100 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої відповідно до абзацу першого цього пункту, та місячним розміром отриманої особою пенсії за період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року та до забезпечення повної виплати розрахованої суми.

Згідно з п.5 Постанови №103 перерахунок пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) відповідно до п.3 цієї постанови проводиться на підставі довідок про розміри грошового забезпечення, поданих Міністерством внутрішніх справ органам Пенсійного фонду України до набрання чинності цією постановою, або довідок, додатково оформлених та поданих відповідно до Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року №45.

Цією Постановою №103 внесені зміни в Постанову Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей", а також у Постанову Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року №45 "Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Зокрема, згідно із внесеними змінами, п.5 постанови Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року №45, викладено в новій редакції, а саме абзац другий: "Особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) перерахунок пенсії з 1 січня 2016 року проводиться з розміру грошового забезпечення за прирівняною посадою поліцейського, враховуючи оклади за посадою, спеціальним званням, відсоткову надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за січень 2016 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року №988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" (Офіційний вісник України, 2015 р., №96, ст. 3281). Розмір премії визначається у середніх розмірах, що фактично виплачені за відповідною посадою (посадами) поліцейського за січень 2016 року. Подальші перерахунки здійснюються з урахуванням складових грошового забезпечення, передбачених абзацом першим цього пункту."

Таким чином, позивач набув право на перерахунок пенсії з 01 січня 2016 року, відповідно до Закону України від 23 грудня 2015 року №900-VIII "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей".

Згідно із приписами Постанови №103 позивачу змінено порядок перерахунку пенсії в частині визначення складових грошового забезпечення з прив'язкою "за січень 2016 року", а також обмежено обсяг виплат, шляхом встановлення значного відтермінування строку таких виплат (з 2019 року - 50% різниці, з 2020 року - 100% різниці). Така виплата здійснюватиметься після виділення коштів на їх фінансування з державного бюджету.

Ст.58 Конституції України передбачає, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний Суд України у Рішенні від 9 лютого 1999 року за №21-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначив, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце, положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб.

Таким чином, приписи Постанови №103 можуть поширюватися на спірні правовідносини позивача та відповідача з приводу перерахунку та виплати пенсії виключно з 24 лютого 2018 року, оскільки такі правовідносини виникли до моменту набрання Постановою №103 законної сили, а тому підлягають врегулюванню тими нормативно-правовими актами, які були чинні на момент виникнення права позивача на такий перерахунок та виплату.

Крім того колегія суддів звертає увагу, що постанова Кабінету Міністрів України “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби та деяким іншим категоріям осіб” №103 від 21.02.2018 прийнята після ухвалення Волинським окружним адміністративним судом рішення у справі за №802/1963/18, а відтак, на переконання суду, не підлягає застосуванню судом у спірних правовідносинах щодо виплати донарахованої пенсії за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017.

Також суд зазначає, що  постанова Кабінету Міністрів України “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби та деяким іншим категоріям осіб” №103 від 21.02.2018 не регулює порядок виконання судових рішень про зобов'язання пенсійного органу здійснити особі виплату пенсії, перерахованої на виконання рішення суду.

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини “ОСОБА_3 до України” суд дійшов висновку, що законодавчі норми щодо пенсійного забезпечення можуть змінитися, а відповідне судове рішення не може бути гарантією проти змін у майбутньому. Суд констатував, що подальша дія судового рішення закінчилася, коли у законодавство, яке регулювало пенсійні виплати, були внесені зміни.

Разом із тим, як встановлено судом, право на перерахунок пенсії ОСОБА_2 виникло на підставі Закону України “Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей”.

При цьому,  постанова Кабінету Міністрів України “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби та деяким іншим категоріям осіб” від 21.02.2018 №103  жодним чином не змінює регулювання правовідносин з приводу перерахунку пенсій колишнім працівникам міліції на підставі  Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”  та  Постанови Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції” №988 від 11.11.2015 , а лише визначає порядок виплати перерахованих пенсій.

Аналогічних висновків дійшов і Верховний суд України в ухвалі від 02.05.2018 у справі №818/1076/18.

Також суд не погоджується із твердженням представника позивача про те, що невиконання Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області, як бюджетною установою, судового рішення через брак коштів не може бути підставою для накладення штрафу, з огляду на наступне.

Нормами  статті 6 КАС України закріплено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”  суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до правової позиції Європейського суду у справі “Кечко проти України” (рішення від 08.11.2005) органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Верховний Суд України у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення будь-яких виплат (постанови Верховного Суду України від 22.06.2010 у справі №21-399во10, від 07.12.2012 у справі №21-977во10, від 03.12.2010 у справі № 21- 44а10).

Така правова позиція підтримана Конституційним Судом України у рішеннях від 20.03.2002 №5-рп/2002, від 17.03.2004 №7-рп/2004, від 01.12.2004 №20-рп/2004, від 09.07.2007 №6-рп/2007, в яких зазначено про неможливість поставити гарантовані  законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету.

З огляду на викладене, посилання апелянта на відсутність відповідного бюджетного асигнування, як на доказ поважності причин невиконання рішення суду, в частині виплати ОСОБА_2 перерахованої пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017, на думку колегії суддів, є необґрунтованими.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції належним чином з'ясовані всі обставини справи, їм надано правильну юридичну оцінку, порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування рішення суду, не встановлено. Рішення суду першої інстанції викладено достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству.

А відтак, аргументи апеляційної скарги жодним чином не спростовують обставин встановлених судом, не містять підстав, які свідчили б про неправильне застосування судом першої інстанції матеріального або процесуального права та заперечуються матеріалами справи.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

На підставі наведеного колегія суддів прийшла до висновку, що судом першої інстанції, при вирішенні оскаржуваної постанови вірно дано правову оцінку обставинам справі та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що згідно ст. 316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. 229, 287, 308, 310, 311, 313, 315, 316, 321, 322, 325,328, 329 КАС України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області - залишити без задоволення.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду  від 02 липня 2018 року у справі № 803/985/18 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя ОСОБА_4

судді ОСОБА_5

ОСОБА_6

    Повне судове рішення складено 19.09.2018 року