ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" вересня 2018 р.                                                                 Справа № 922/1086/18  

          Колегія суддів у складі: головуючий суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В. І. , суддя  Слободін М.М.

при секретарі судового засідання Новіковій Ю.В.  

за участю представників:

позивача – адвокат ОСОБА_1, за довіреністю від 03.07.2017 року; посвідчення  №463 від 02.04.2015 року;

відповідача – не з’явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю  Технологічна група “Екіпаж”, м. Харків (вх. №1639Х/1-18)

на ухвалу    господарського суду Харківської   області від 23.07.2018р., постановлену  в приміщенні господарського суду Харківської  області (суддя Добреля Н.С.), повний текст якої  складено 23.07.2018 року

у справі №922/1086/18    

за позовом ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю  Технологічна група “Екіпаж”, м. Харків

до відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю “Елєком”, м. Кузнецьк

про стягнення  2471630,00 руб.

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою   господарського суду Харківської   області від 23.07.2018р. у справі №922/1086/18  позов  ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Технологічна група "Екіпаж" до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Елєком" про стягнення 2471630,00 рос. рублів залишено  без розгляду.

ОСОБА_2  з обмеженою відповідальністю Технологічна група “Екіпаж” з ухвалою   суду першої інстанції не погодилось та звернулось   до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 23.07.2018р. у справі №922/1086/18 та направити справу до господарського суду першої інстанції для продовження розгляду.

Апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує про таке.

Нормами чинного законодавства України  не передбачено повноважень господарського суду  покладати на учасника справи  обов’язку надати суду переклад документів, ухвалених цим же судом.

Представник позивача не був присутній в  підготовчому засіданні 23.07.2018 року господарського суду Харківської області через перебування  як представника при розгляді інших справ в Харківському апеляційному господарському суді.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.08.2018 року, суддею – доповідачем у даній  справі   визначено суддю Терещенко О.І та сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В.І., суддя Слободін М.М.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 13.08.2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю  Технологічна група “Екіпаж”  на ухвалу   господарського суду Харківської    області від 23.07.2018р. у справі №922/1086/18  залишено  без руху; ТОВ  Технологічна група “Екіпаж” зобов’язано   усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху  та роз’яснено  ТОВ  Технологічна група “Екіпаж”, що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.

22.08.2018 року на адресу суду надійшла заява позивача про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої додано фіскальний чек та опис вкладення у цінний лист про направлення копії апеляційної скарги на адресу ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю “Елєком” (вх.№6591), яка долучена до матеріалів справи.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 23.08.2018 року відкрито  апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Технологічна група “Екіпаж” на ухвалу господарського суду Харківської області від 23.07.2018 р. у справі № 922/1086/18; учасникам справи встановлено строк до 10.09.2018 року на протязі якого вони мають право подати відзиви на апеляційну скаргу;  призначено  справу до розгляду на 20.09.2018 року.

20.09.2018 року на адресу суду від  апелянта надійшли пояснення до апеляційної скарги (вх.№7337), які долучені до матеріалів справи.

В обґрунтування вказаних пояснень  апелянт зазначає про те, що  не був присутній в судовому засіданні під  час винесення оскаржуваної ухвали місцевого господарського суду, оскільки перебував в якості представника при розгляді інших справ у Харківському апеляційному господарському суді.

У судовому засіданні 20.09.2018 року представник апелянта підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та просив її задовольнити, скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 23.07.2018р. у справі №922/1086/18 та направити справу до господарського суду першої інстанції для продовження розгляду.

Представник відповідача в судове засідання 20.09.2018 року не з’явився,  хоча  належним чином повідомлявся про дату, час та місце його проведення, про що свідчить штамп на зворотньому боці ухвали, якою було призначено розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні про відправлення її копій сторонам   і є доказом належного повідомлення учасників спору про  дату, час та місце судового засідання відповідно до пунктів 3.5.2., 3.5.11  Інструкції з діловодства в господарських судах України.

Крім того, вказану ухвалу  суду від 13.03.2018 року  було у встановленому порядку внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень та інформація у справі, що розглядається була розміщена  за веб-адресою https://court.gov.ua/fair/ та www.hra.arbitr.gov.ua/sud5039.

До суду повернулось повідомлення про вручення поштового відправлення №011336/2 – копії ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 13.08.2018 року про залишення апеляційної скарги без руху, надісланої відповідачу за належною адресою, тобто, апелянт обізнаний про наявність апеляційного провадження у даній справі.

Також, з огляду на  стислі строки розгляду апеляційної скарги на ухвалу  місцевого господарського суду  у відповідності до приписів ч. 2 статті 273 ГПК України, підстави для відкладення розгляду апеляційної скарги відсутні.

Отже, враховуючи, що обов’язковою участь представника  відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції не визнавалась,  судом  апеляційної інстанції виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення відповідача, про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог пункту 2.6. Інструкції з діловодства в господарських судах України,  а останній вважається таким, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства   зокрема, було надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених   статтею  42 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

Переглянувши справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали  господарського суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга  підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Після ратифікації Верховною радою України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, остання, відповідно до статті 9 Конституції України набула статусу частини національного законодавства.

З прийняттям у 2006 році Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.

Відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішеннях  Європейського суду з прав людини у справах «Ryabykh v.Russia» від 24.07.2003 року, «Svitlana Naumenko v. Ukraine» від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі  Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

          Обґрунтовуючи необхідність  залишення без розгляду позовної заяви  ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю  Технологічна група “Екіпаж”, місцевий господарський суд  посилався, зокрема, на положення  п 4 ч. 1 статті 226 ГПК України.

             Відповідно до   ст. 269 ГПК   України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

   Згідно  п. 4 ч. 1   ст. 226 ГПК України      суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з'явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду господарським судом справи без прийняття рішення суду у зв'язку з виявленням обставин, які перешкоджають розглядові справи, але можуть бути усунуті в майбутньому.

   Поважними, з урахуванням конкретних обставин справи, вважаються причини, які за об'єктивних, тобто незалежних від позивача, обставин унеможливлювали або істотно утруднювали вчинення ним відповідних процесуальних дій; при цьому береться до уваги й те, чи вживав позивач заходів до усунення цих обставин або послаблення їх негативного впливу на виконання позивачем процесуальних обов'язків, покладених на нього судом.

      При вирішенні питання щодо залишення позову без розгляду, якщо позивачем без поважних причин не надано витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору господарським судам слід мати на увазі, що це можливо лише за наявності таких умов: додаткові документи вважаються витребуваними, тільки   якщо про це зазначено у відповідному процесуальному документі   або, в разі оголошення перерви в судовому засіданні;   витребувані документи чи явка представника позивача дійсно необхідні для вирішення спору,   тобто за їх відсутності суд позбавлений можливості вирішити спір по суті; позивач не подав документи, витребувані судом при підготовці справи до розгляду, або/чи не направив свого представника в засідання господарського суду без поважних причин.

Отже, перш ніж залишити позов без розгляду господарський суд зобов'язаний з'ясувати причини невиконання його вимог позивачем і об'єктивно оцінити їх поважність.

Якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом, то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі в суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи; крім того, неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, тягне за собою правові наслідки у вигляді залишення позову без розгляду.

Відтак, з наведеного вище  вбачається, що судом може бути залишено позов без розгляду лише у випадку якщо в матеріалах справи недостатньо документів, на підставі яких суд міг би винести рішення і документи, що витребувані судом, повинні бути дійсно необхідними для вирішення спору.

Разом з цим, зі змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що  підставами залишення       позовної заяви      без розгляду стало  невиконання позивачем вимог ухвали господарського суду Харківської області  від 26.04.2018 року щодо надання належних чином засвідчених копій документів, наданих для перекладу на російську мову.

Місцевий господарський суд вказав на те, що  позивач не виконав вимоги ухвали суду щодо надання витребуваних документів у перекладі на російську мову та не надав пояснення причин не виконання вимог ухвали суду у встановлений судом строк.

Колегія суддів з такими висновками місцевого господарського суду не погоджується та зазначає про наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Технологічна група "Екіпаж" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Елєком" про стягнення заборгованості за контрактом № 027/01-ВЕД-17 в розмірі 2471630,00 руб.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 26.04.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду,  відкрито провадження у справі № 922/1086/18, призначено підготовче засідання в порядку загального позовного провадження на 23.07.2018 року та провадження у справі зупинено для звернення з судовим дорученням до Арбітражного суду Пензенської області про вручення документів відповідачу ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "ЕЛЄКОМ" зареєстрованому у Російській Федерації.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 23.07.2018 року провадження у справі було поновлено.

Колегія суддів зазначає, що в    мотивувальній частині судового акту – оскаржуваної  ухвали  відсутнє будь-яке обґрунтування неможливості розгляду спору по суті за наявними у справі матеріалами,  документами.

Так само не містить оскаржувана ухвала   посилань на норми чинного законодавства України, які передбачають покладення обов’язку щодо перекладу таких документів саме на позивача.

Таким чином, враховуючи, що  оскаржувана  ухвала не містить належних обґрунтувань щодо неможливості вирішення справи за відсутності відповідних      документів, господарський суд першої інстанції  дійшов помилкового  висновку щодо залишення позову без розгляду.      

Також, колегія суддів зазначає, що оскаржувана ухвала  не містить даних про те, яким чином неявка представника позивача в судове засідання перешкоджає вирішенню спору  за наявними у матеріалах справи документами, та  в оскаржуваній ухвалі  господарським судом першої інстанції не з'ясовано причини їх невиконання.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.02.2018р. у  справі №910/12590/17, від 02.05.2018р. у  справі №910/15790/17 та від 08.05.2018р. у по справі №910/17026/17.

Таким чином, місцевий господарський суд, залишаючи позов без розгляду на підставі п. 4 ч. 1   ст. 226 ГПК України не зазначив у чому саме полягає неможливість розгляду спору у даній справі по суті.

Беручи до уваги наведене та враховуючи наявні у матеріалах справи докази, колегія суддів вважає, що господарським  суом   першої інстанції оскаржувана ухвала винесена помилково,  а  відтак   підлягає скасуванню  з направленням  справи  для продовження розгляду до господарського суду Харківської області.

Аналізуючи вказане вище, колегія суддів вважає, що при винесені оскаржуваної ухвали господарський суд  першої інстанції не в повній мірі прийняв до уваги викладені вище норми та дійшов передчасних висновків щодо процесуальної неможливості розглянути спір по суті за встановлених обставин справи.

Відповідно до частини першої     статті 55 Конституції України, кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Конституційне право на судовий захист передбачає, як невід'ємну частину такого захисту, можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об'ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

Разом з тим, відповідно до     ст. 4 ГПК України, право  на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно статей     15,16 Цивільного кодексу України     кожна особа має право на захист свого цивільного права та інтересу у разі його порушення, невизнання або оспорювання; право звернутися до суду за їх захистом відповідно до встановлених способів захисту цивільних прав та інтересів судом.

Отже,  висновок місцевого господарського суду  щодо залишення позову без розгляду не  відповідає принципам справедливого судового розгляду у контексті частини 1  статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Між тим, Суд нагадує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов'язків. У такий спосіб здійснюється “право на суд”, яке відповідно до практики Суду включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати “вирішення” спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні.

Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі - провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені.

Відповідно до статті 73 ГПК   України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010р.)

Питання справедливості розгляду не обов’язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008р.)

Таким чином, доводи викладені в апеляційній скарзі знайшли своє  підтвердження при апеляційному перегляді оскаржуваної ухвали, у зв’язку з чим апеляційну скаргу слід задовольнити, а оскаржувану ухвалу господарського суду першої інстанції скасувати, як таку, що прийнята з порушенням норм процесуального права.

          Керуючись ст. ст.  255,  269, 270,  ч.3 ст. 271, ч.6 ст. 275,  п. 4 ст. 280, 282  Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю  Технологічна група “Екіпаж”, м. Харків задовольнити.

Ухвалу        господарського суду Харківської      області від 23.07.2018р. у справі №922/1086/18   скасувати.

Справу направити для продовження розгляду до господарського суду Харківської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття   і може бути оскаржена  у касаційному порядку  до Верховного Суду у строк протягом двадцяти днів  з дня її проголошення, який обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений  20.09.2018 року.

Головуючий суддя                                                                    Терещенко О.І.

Суддя                                                                                           Сіверін В. І.  

Суддя                                                                                           Слободін М.М.