Справа № 309/1908/18

П О С Т А Н О В А

19.09.2018 м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в особі судді Феєра І.С., розглянув у відкритому засіданні в м. Ужгороді справу про адміністративне правопорушення №33/777/512/18 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Хустського районного суду Закарпатської області від 24.07.2018.

Цією постановою:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканець с. Кричово вул. Центральна, 114 Тячівського району, сезонний робітник, визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) грн..

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 352 (триста п’ятдесят дві) грн. 40 коп..

Із протоколу про адміністративне правопорушення ІІ №0006428 від 26.06.2018 та постанови судді від 24.07.2018 вбачається, що ОСОБА_1 26.06.2018, о 09 год. в м. Хусті по вул. Івана Франка, на транспортному засобі марки «Mercedes-Benz», державний номерний знак НОМЕР_1, надавав послуги з перевезення пасажирів по маршруту Україна-Чехія, без ліцензії певних видів діяльності, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.164 КУпАП.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову судді від 24.07.2018 - скасувати, а матеріали справи направити до управління Укртрансбезпеки в Закарпатської області для належного оформлення. В обґрунтування апеляційних вимог вказує, що постанова суду є незаконною, оскільки постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що в порушення вимог ст. ст. 278, 279, 280 КУпАП судом першої інстанції не перевірено правильність складання протоколу та інших матеріалів у справі, такі в судовому засіданні, як і його процесуальні права не оголошено та не роз’яснено, що свідчить про неналежне з’ясування обставини справи. Вважає, що матеріалами справи не доведено наявність в його діях складу вказаного адміністративного правопорушення, оскільки всупереч ст. 251 КУпАП, складений протокол про адміністративне правопорушення не містить жодних даних про пасажирів, перевезення яких поставлено йому у вину, які насправді являються його родичами, в тому числі і їх пояснень з приводу перевезення. Також звертає увагу на відсутність в матеріалах справи письмових пояснень зазначених у протоколі свідків, а у складеному протоколі його пояснень, а також відомостей, які б вказували на провадження ним господарської діяльності без державної реєстрації як суб’єкта господарювання або без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону.

-2-

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв’язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до вимог ст.280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов’язаний з’ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначається, крім іншого, місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення, прізвища, адреси свідків і потерпілих, пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, інші відомості необхідні для вирішення справи

       Дослідженими матеріалами справи встановлено, що в порушення зазначених вимог закону, суддею належним чином не були з’ясовані всі обставини справи щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП.

Згідно постанови судді Стойка І.І. визнаний винним та притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 164 КУпАП за перевезення пасажирів по маршруту Україна-Чехія, без ліцензії певних видів діяльності .

Під час розгляду справи судом першої інстанції, ОСОБА_1 заперечив факт зайняття такою господарською діяльністю та ствердив, що у зазначений у протоколі час перевозив своїх родичів.

Частина 1 ст.164 КУпАП визначає, що провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання або без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, чи здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування, а так само без одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди), тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією виготовленої продукції, знарядь виробництва, сировини і грошей, одержаних внаслідок вчинення цього адміністративного правопорушення, чи без такої.

Істотною ознакою адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП, є не тільки факт надання послуг за винагороду, а систематичний характер таких дій, їх самостійний та ініціативний характер, що і становить суть господарської діяльності.

Отже, диспозиція ч.1 ст.164 КУпАП передбачає відповідальність за дії, які полягають у провадженні господарської діяльності: без державної реєстрації як суб'єкта господарювання, без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування. Суб'єктом відповідальності в даному випадку є суб'єкт господарювання.

Згідно ст.3 ГК України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

-3-

Разом з тим, відповідно до п.14.1.36 ст.14 Податкового кодексу України, господарська діяльність – це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно положень ст.1 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» визначено, зокрема, що ліцензія - запис у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про рішення органу ліцензування щодо наявності у суб'єкта господарювання права на провадження визначеного ним виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню.

Згідно з ч. 1 ст.20 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» від 02.03.2015 року №222-VIII, за провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, без ліцензії чи здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування посадові особи суб'єктів господарювання несуть адміністративну відповідальність, передбачену Кодексом України про адміністративну відповідальність.

Таким чином, складаючи протокол про адміністративне правопорушення державний інспектор з-поміж наведених, чи інших норм, мав вибрати та навести у протоколі ті порушення діючого законодавства, які на його думку порушив ОСОБА_1 та інкримінувати їх йому.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення ІІ №0006428 від 26.06.2018, ОСОБА_1 поставлено у вину те, що він 26.06.2018, о 09 год. в м. Хусті по вул. Івана Франка, на транспортному засобі марки «Mercedes-Benz», державний номерний знак НОМЕР_2, надавав послуги з перевезення пасажирів по маршруту Україна-Чехія, без ліцензії певних видів діяльності, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.164 КУпАП (а.с.1).

В протоколі про адміністративне правопорушення не наведено норм закону, що регулюють заняття господарською діяльністю з перевезення пасажирів, не зазначено, які саме норми він порушив, у чому це виразилося, а тому не викладено повно фактичних обставин правопорушення, не зазначено, чи був автомобіль відповідно обладнаний, не вказано осіб, яким він надавав послуги по перевезенню, їх кількість, а також за якою ціною здійснював ці послуги та чи існувала регулярність таких послуг Як вбачається з протоколу, такий не містить висновків щодо даних обставин, як і не містить оскаржувана постанова.

Оскільки, норма ст.164 КУпАП є бланкетною, то в протоколі обов'язково має бути посилання на норму спеціального закону, за порушення якої настає відповідальність, в даному випадку, на Закон України «Про ліцензування видів господарської діяльності» від 02.03.2015, № 222-VIII, яким передбачена видача ліцензії на перевезення пасажирів суб'єктам підприємницької діяльності, однак таке посилання у протоколі відсутнє.

Суд першої інстанції при розгляді даної справи, на вказані вище обставини уваги не звернув, та не конкретизував обставини вчинення ОСОБА_1 правопорушення і не навів відповідної мотивованої оцінки доведеності його вини у вчиненні адміністративного правопорушення.

Таке не точне зазначення в протоколі та постанові суду ознак цього правопорушення, не відповідає вимогам ст. 256, 283 КУпАП щодо суті адміністративного правопорушення.

-4-

Як вбачається з постанови судді від 24.07.2018, в обґрунтування винуватості ОСОБА_1 суддя, окрім протоколу про адміністративне правопорушення, як на доведеність винуватості, послався на направлення на перевірку та фотографії із зображенням автомобіля під час, нібито надання ОСОБА_1 послуг по перевезенню, які не можна визнати належними та допустимими доказами винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП.

В порушення вимог ст. 280 КУпАП будь-яких інших належних та допустимих доказів на ствердження вказаних обставин до протоколу про адміністративне правопорушення долучено не було.

До того ж, у матеріалах відсутні пояснення свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3, зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення, який складений щодо ОСОБА_1.

       Разом з тим, зі змісту складеного щодо ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення вбачаються дані про осіб, яким нібито надавалися послуги по перевезенню, проте ні протокол про адміністративне правопорушення, ні інші матеріали справи пояснень чи інших даних про будь-кого із свідків та їх кількості цієї події, яка нібито мала місце 26.06.2018 не містить і такої перевірки протокол складений Управлінням Укртрансбезпеки в Закарпатській області.

При цьому апеляційний суд враховує, що у своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978, «Коробов проти України» від 21.10.2011 Європейським         судом з прав людини зазначено, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

З огляду на вказане, сам по собі протокол про адміністративне правопорушення, складений відносно ОСОБА_1 не може бути беззаперечним доказом його вини, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом».

Відповідно до ст..62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення, доки її вину не буде доведено в законному порядку. Ніхто не зобов»язаний доводити свою невинувать.

Як вбачається з матеріалів справи вбачається, що органом який складав протокол та здійснював провадження допущено істотне порушення вимог ст. 256 КУпАП в процесі провадження у справі, що позбавляє суд можливості правильно вирішити справу, прийняти законне і обґрунтоване рішення.

Відповідно до ст. 278 КУпАП при підготовці до розгляду справи суддя повинен був перевірити чи правильно складено протокол та інші матеріали справи.

Суддя, що розглядав справу не дотримався зазначених вимог закону та, не усунув вищевказані порушення, що позбавило можливості повно і всебічно встановити фактичні обставини справи та постановити законне і обґрунтоване рішення.

Верховним Судом України визнано правильною практику тих судів, які вмотивованими постановами повертають протоколи про адміністративні правопорушення, складені не уповноваженою на те посадовою особою або без додержання вимог    ст. 256 КУпАП, відповідному правоохоронному органу для належного оформлення ( п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12. 2005, № 14 ).

       Оскільки вищевказані недоліки, допущені при оформлені протоколу про адміністративне правопорушення та доданих до них матеріалів, перешкоджають об’єктивному розгляду справи по суті та, відповідно, позбавляють суд апеляційної

-5-

інстанції можливості перевірити доводи, викладені в апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції, скасовуючи оскаржувану постанову, вважає за необхідне прийняти постанову про направлення вищевказаного протоколу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1разом з матеріалами справи для належного оформлення до Управління Укртрансбезпеки в Закарпатській області.

Отже, доводи апеляційної скарги про те, що постанова суду є незаконною та необґрунтованою, винесена без  повного та всебічного дослідження фактичних обставин справи знайшли своє підтвердження. Інші, наведені ОСОБА_1 в апеляційній скарзі доводи, підлягають ретельній перевірці при новому судовому розгляді після усунення зазначених недоліків.

Керуючись ст. 294 КУпАП , апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу ОСОБА_1– задовольнити, а постанову судді Хустського районного суду Закарпатської області від 24.07.2018 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.164 КУпАП - скасувати.        

       Матеріали справи про адміністративні правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.164 КУпАП направити до Управління Укртрансбезпеки в Закарпатській області  для належного оформлення.

Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя: