АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 755/9829/18 Головуючий у суді першої інстанції: Арапіна Н.Є.

Апеляційне провадження № 22-ц/796/7858/2018 Доповідач у суді апеляційної інстанції : Прокопчук Н.О.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 вересня 2018 року м. Київ

Апеляційний суд м. Києва в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:головуючого: судді-доповідача: ПрокопчукН.О.

суддів: Саліхова В.В., Семенюк Т.А.,

розглянувши у порядку ст.369 ЦПК України апеляційну скаргу ОСОБА_3

на ухвалу судді Дніпровського районного суду м. Києва від 30 липня 2018 року

в цивільній справі за заявою ОСОБА_3 про скасування судового наказу, виданого Дніпровським районним судом м. Києва 04 липня 2018 року за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Акважитлосервіс» до ОСОБА_3 про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,-

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою судді Дніпровського районного суду м. Києва від 30 липня 2018 року заяву ОСОБА_3 про скасування судового наказу від 04 липня 2018 року, виданого Дніпровським районним судом м. Києва повернуто без розгляду.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати вищевказану ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Вважає, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, вона не містить конкретного мотиву і посилання на норму процесуального права, які були підставою для повернення без розгляду заяви про скасування судового наказу.

Відповідно до п. 8 ч. 1 Розділу XIII Перехідні положення ЦПК України ( у редакції Закону № 2147- VIII від 03 жовтня 2017 року), до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Відповідно до ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Відповідно до п. 3 Розділу XIIПрикінцеві та перехідні положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402-VIII апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

У зв'язку із вищевикладеним справа підлягає розгляду у порядку, встановленому ЦПК України у редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали в цій частині, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Постановляючи ухвалу про повернення заяви про скасування судового наказу без розгляду, суддя виходив з того, що вказана заява не відповідає вимогам ч. 3, 5 ст. 170 ЦПК України.

Колегія суддів не може у повній мірі погодитися із такими висновками судді з огляду на наступне.

Як убачається з матеріалів справи, ТОВ «Акважитлосервіс» у липні 2018 року звернулося до Дніпровського районного суду м. Києва із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, а саме 5 385, 48 грн. основного боргу, 1 449, 34 грн. інфляційної складової боргу, 348, 44 грн. - 3% річних, 4 180, 13 грн. пені та судового збору у розмірі 176, 2 грн.

04 липня 2018 року Дніпровським районним судом м. Києва було видано судовий наказ, яким стягнуто з ОСОБА_3 на користь ТОВ «Акважитлосервіс» заборгованість за надані послуги в сумі 5 385, 48 грн - основного боргу, 1 449, 34 грн. - інфляційної складової боргу, 348, 44 грн. - 3% річних, пеню в розмірі 4 180, 13 грн. а також судовий збір в розмірі 176, 20 грн.

Копія вказаного судового наказу та копію заяви про видачу судового наказу було направлено на адресу ОСОБА_3 та отримано останнім 12 липня 2018 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.18).

Відповідно до ч.1 ст. 170 ЦПК України боржник має право протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав.

17 липня 2018 року, тобто в межах визначеного ст. 170 ЦПК України строку, ОСОБА_3 направив до Дніпровського районного суду м. Києва заяву про скасування судового наказу.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 ЦПК України заява про скасування судового наказу має містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організації України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника для фізичних осіб - громадян України; 3) ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) представника боржника, якщо заява подається представником, його місце проживання або місцезнаходження; 4) наказ, що оспорюється; 5) зазначення про повну або часткову необґрунтованість вимог стягувача.

Згідно з ч. 5 ст. 170 ЦПК України, до заяви про скасування судового наказу додаються: 1) документ, що підтверджує сплату судового збору; 2) документ, що підтверджує повноваження представника боржника, якщо заява продається таким представником; 3) клопотання про поновлення пропущеного строку, якщо заява подається після спливу строку, передбаченого ч. 1 цієї статті.

Згідно зі ст. 258 ЦПК України, судові рішення викладаються у формі ухвали, рішення, постанови чи судового наказу.

Статтею 263 ЦПК України визначено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ґрунтуватися на засадах верховенства права. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Разом з тим, оскаржувана ухвала є необґрунтованою та невмотивованою, судом першої інстанції не було зазначено, яким саме вимогам ч. 3 та ч. 5 ст. 170 ЦПК України не відповідає заява ОСОБА_3 про скасування судового наказу, а відтак колегія суддів позбавлена можливості встановити, з яких саме підстав заяву про скасування судового наказу було повернуто заявнику без розгляду та перевірити вказані обставини при розгляді справи в апеляційному порядку.

Суд апеляційної інстанції також звертає увагу на те, що заява про скасування судового наказу складена з дотриманням вимог ч. 3 ст. 170 ЦПК України, подана ОСОБА_3 у визначений ч. 1 ст. 170 ЦПК України строк та підписана ним особисто.

Щодо надання до заяви про скасування судового наказу документу, що підтверджує сплату судового збору, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

У ст. 3 Закону України «Про судовий збір» в редакції від 03.10.2017 р. встановлено, що за подання заяви про скасування судового наказу судовий збір не справляється.

В той же час Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 р. №2147-VIII, доповнено ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» підпунктом 4-2 щодо сплати судового збору при поданні заяви про скасування судового наказу за ставкою 0,05 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 8 Конституції України визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

У своєму рішенні від 10.12.2009 р. Європейський суд з прав людини у справі «Михайлюк та Петров проти України» (Mikhaylyuk and Petrov v. Ukraine, заява № 11932/02) зазначав, що суд нагадує, що вираз «згідно із законом» насамперед вимагає, щоб оскаржуване втручання мало певну підставу в національному законодавстві; він також стосується якості відповідного законодавства і вимагає, щоб воно було доступне відповідній особі, яка, крім того, повинна передбачати його наслідки для себе, а також це законодавство повинно відповідати принципу верховенства права (див., серед багатьох інших, рішення у справі «Полторацький проти України» (Poltoratskiy v. Ukraine) від 29 квітня 2003 року, заява № 38812/97, п. 155).

Всі наявні суперечності в Законі України «Про судовий збір» колегія суддів вважає за необхідне трактувати на користь саме особи, яка звернулась з відповідною заявою, адже основною метою існування судової системи є правосуддя, яке не може базуватися на принципах формалізму, незрозумілості та відсутності чіткої визначеності.

На думку Європейського суду з прав людини, поняття «якість закону» означає, що національне законодавство повинно буди доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права цих людей (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах «C. G. Та інші проти Болгарії» (« C.G. and others v.Bulgaria», заява № 1365/07, 24 April 2008, § 39), «ОлександрВолков проти України» («Oleksandr Volkov v. Ukraine», заява № 21722/11, § 170)).

З врахуванням викладеного, погодитись з постановленою ухвалою неможливо, вона підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, а апеляційна скарга задоволенню.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 379,381, 382 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Ухвалу судді Дніпровського районного суду м. Києва від 30 липня 2018 року скасувати. Справу повернути до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач:

Судді: