АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

1[1]

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ

Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого суддіПаленика І.Г.,

суддів при секретарі судового засіданняГлиняного В.П., Масенка Д.Є., Четверикової О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві 13 вересня 2018 року, з використанням відеоконференцзв'язку з Київським СІЗО, де перебуває підозрюваний ОСОБА_5, апеляційну скаргу захисника Кочина С.С. в інтересах підозрюваного ОСОБА_5, на ухвалу слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва від 23 липня 2018 року, щодо

ОСОБА_5, який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Сухумі, Грузія, громадянина Грузії, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 (зі слів), з середньою освітою, офіційно не працюючого,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,

за участі: прокурора захисника підозрюваного Морозова І.С., Кочина С.С., Святогора О.А., ОСОБА_5,

ВСТАНОВИЛА:

Вказаною ухвалою задоволено клопотання слідчого слідчого відділу Оболонського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві Рябець О.С., погоджене прокурором Київської місцевої прокуратури № 5 Кісельчуком А.І., та застосовано до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 20 вересня 2018 року, з одночасним визначенням застави в розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 140 960 грн., з покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Вирішуючи питання про вид заходу забезпечення кримінального провадження, слідчий суддя врахував тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у злочині, у вчиненні якого він підозрюється, його вік та стан здоров'я, майновий стан, особу підозрюваного, який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, та прийшов до висновку про те, що застосування до підозрюваного більш м'якого, окрім виняткового, запобіжного заходу не зможе запобігти ризикам, зокрема передбаченим п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України тобто, переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду та спробам вчинити інше кримінальне правопорушення.

Не погоджуючись з таким рішенням, захисник в інтересах підозрюваного подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва від 23 липня 2018 року, застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, з покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Автор апеляційної скарги звертає увагу на те, що в оскаржуваній ухвалі не вірно зазначене прізвище підозрюваного.

Стверджує, що слідчим в порушення п. 5 ч. 1 ст. 184 КПК України не здійснено виклад обставин, на підставі яких слідчий, прокурор дійшов висновку про наявність одного або кількох ризиків, зазначених у його клопотанні, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини, а судом в порушення вимог п. 4 ч. 1 ст. 178 КПК України, в сукупності не оцінено всі обставини, а саме міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців.

Також, захисник посилається на те, що в ОСОБА_5 є родина, цивільна дружина ОСОБА_12 і малолітня дитина, яку він утримує, які проживають разом з ним за адресою АДРЕСА_1, проте при обранні запобіжного заходу ця особа в судове засідання викликана та допитана не була.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисників та підозрюваного, які підтримали апеляційну скаргу і просили її задовольнити, доводи прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів судового провадження, Оболонським управлінням поліції здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні відомості якого 20 липня 2018 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12018100050005830, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.

20 липня 2018 року ОСОБА_5 було затримано в порядку ст. 208 КПК України, на місці вчинення злочину, та наступного дня повідомлено про підозру у вчиненні таємного викрадення чужого майна (крадіжка), за попередньою змовою групою осіб, поєднаного з проникненням у житло, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КПК України.

23 липня 2018 року слідчий слідчого відділу Оболонського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві Рябець О.С., за погодженням прокурора Київської місцевої прокуратури № 5 Кісельчука А.І., звернувся до Оболонського районного суду м. Києва з клопотанням про застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів, в межах строку досудового розслідування.

Ухвалою слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва від 23 липня 2018 року зазначене клопотання було задоволено.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст.ст. 177, 178, 183, 199 КПК України.

Під час апеляційного розгляду, встановлено, що рішення слідчим суддею прийнято з дотриманням вищезазначених вимог національного та міжнародного законодавства.

Так, з ухвали суду та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні слідчого підстави для застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою перевірялись при розгляді клопотання. При цьому був допитаний підозрюваний, вислухана думка прокурора та захисника, з'ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання обрання запобіжного заходу.

Під час судового розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд з'ясував питання про те, чи підтверджується наявність зазначених у клопотанні слідчого підстав для застосування запобіжного заходу, передбачених статтею 177 КПК України.

Відповідно до ст. 178 КПК України, судом також враховано вагомість наявних доказів про причетність підозрюваного до вчинення вищезазначеного кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному, у разі визнання його винуватим, а також інші дані про особу ОСОБА_5, в їх сукупності.

Слідчий суддя в ухвалі зазначив, що підозра у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованого кримінального правопорушення є обґрунтованою та підтверджується вагомими доказами, які містяться в матеріалах кримінального провадження.

На об'єктивне переконання і колегії суддів апеляційного суду сукупність всіх даних зазначених в ухвалі слідчого судді дає достатні підстави вважати обґрунтованою підозру ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, що є підставою для застосування до підозрюваного відповідних заходів забезпечення кримінального провадження, а саме запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з метою здійснення подальшого розслідування кримінального правопорушення.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

За таких умов, слідчий суддя, як вважає колегія суддів, дослідивши, матеріали клопотання та долучені до нього документи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів, лише щодо пред'явленої підозри, - з точки зору достатності та взаємозв'язку прийшов до обґрунтованого висновку про наявність у провадженні доказів, передбачених параграфами 3-5 Глави 4 КПК України, які свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, оскільки об'єктивно зв'язує його з ним, тобто підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний, міг вчинити дане правопорушення.

Колегією суддів встановлено, що як у клопотанні, так і в судовому засіданні прокурором доведено наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, які дають підстави для застосування відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання зазначеним ризикам.

В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).

На підставі вищевикладеного, а також враховуючи дані про особу підозрюваного, в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про доведеність слідчим та прокурором у клопотанні ризику можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування, оскільки достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне в матеріалах справи відсутні.

Матеріали судового провадження містять докази про існування іншого ризику неналежної процесуальної поведінки, зокрема можливості ОСОБА_5 вчинити інше кримінальне правопорушення, який поряд із ризиком можливості переховуватися від органів досудового розслідування та суду теж залишається існувати та вірогідність його настання є досить високою.

Враховуючи викладене, вимоги апеляційної скарги захисника в цій частині не заслуговують на увагу.

Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Враховуючи викладені обставини, колегія суддів вважає, що ухвала суду відповідає вище вказаним вимогам, і що слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для застосування щодо підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Дані, на які посилається в своїй апеляційній скарзі захисник, які б унеможливлювали перебування підозрюваного ОСОБА_5 під вартою, матеріали судової справи не містять.

Колегія суддів вважає, що слідчий суддя при розгляді клопотання слідчого дослідив всі обставини, з'ясування яких, могло мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та вмотивованого рішення відповідно до вимог ст. 370 КПК України.

Наявність даних, які характеризують особу підозрюваного ОСОБА_5 зокрема те, що він має родину, цивільну дружину ОСОБА_12 і малолітню дитину, яку він утримує, які проживають разом з ним за адресою АДРЕСА_1, - не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді, оскільки не спростовують висновки суду про те, що ОСОБА_5 може вчинити дії, передбачені ст. 177 КПК України.

Доводи апеляційної скажи з приводу неправильного зазначення в ухвалі слідчого судді прізвища підозрюваного не можуть бути безумовною підставою для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки сторона захисту не позбавлена можливості звернутись до районного суду із заявою про виправлення описки.

Таким чином, зазначені в апеляційній скарзі доводи та підстави, з яких захисник підозрюваного просить скасувати ухвалу суду, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи і не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення.

При цьому колегією суддів також враховано положення ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Ухвала слідчого судді відповідає вказаним вимогам.

Слідчий суддя, відповідно до вимог ст. 182 КПК України, з урахуванням обставин справи, тяжкості злочину, визначив заставу, що належним чином забезпечить виконання підозрюваним ОСОБА_5 покладених на нього обов'язків у випадку внесення застави, з урахуванням майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. З таким твердженням слідчого судді погоджується і колегія суддів.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не виявлено і не вбачаються такі зі змісту апеляційної скарги.

Суд обґрунтовано, у відповідності з вимогами ст.ст. 177, 178, 182, 183, 194 КПК України, з урахуванням тяжкості кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5, даних про його особу, застосував запобіжний захід у вигляді тримання його під вартою, а тому підстав для скасування ухвали слідчого судді, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 194, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Ухвалу слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва від 23 липня 2018 року, якоюзадоволено клопотання слідчого слідчого відділу Оболонського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві РябецьО.С., погоджене прокурором Київської місцевої прокуратури № 5 Кісельчуком А.І., та застосовано до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 20 вересня 2018 року, з одночасним визначенням застави в розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 140 960 грн., з покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника Кочина С.С. в інтересах підозрюваного ОСОБА_5, - без задоволення.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді:

Паленик І.Г. ГлинянийВ.П. Масенко Д.Є.

Справа №11-сс/796/4110/2018 Категорія: ст. 183 КПК УкраїниГоловуючий у першій інстанції - Шестаковська Л.П. Доповідач: Паленик І.Г.