Справа № 155/1733/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Адамчук Г.М.

Провадження № 22-ц/773/988/18 Категорія: 81 Доповідач: Матвійчук Л. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2018 року місто Луцьк

Апеляційний суд Волинської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Матвійчук Л.В.,

суддів Русинчука М.М., Осіпука В.В.,

з участю секретаря - Лимаря Р.С.,

боржника - ОСОБА_1,

представника боржника - ОСОБА_2,

представника стягувача - Кузіна Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за поданням старшого державного виконавця Горохівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області Міщука Т.М. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 за апеляційною скаргою боржника ОСОБА_1 на ухвалу Горохівського районного суду Волинської області від 05 червня 2018 року

В С Т А Н О В И В:

У березні 2018 року старший державний виконавець Горохівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області Міщук Т.М. (в подальшому - державний виконавець) звернувся до суду з поданням про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа до виконання ним своїх зобов'язань.

В обґрунтування подання зазначав, що на виконанні у Горохівському районному відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області перебуває виконавче провадження №51119072 з виконання виконавчого листа №155/1733/15-ц, виданого 22.03.2016 року про стягнення боргу в розмірі 1 828 143,93 гривень. Враховуючи, що ОСОБА_1 вказаних вище коштів не сплатив, має паспорт на виїзд за кордон, тому державний виконавець просить тимчасово обмежити у праві виїзду за межі України без вилучення паспорта до виконання ним своїх зобов'язань.

Ухвалою Горохівського районного суду Волинської області від 05 червня 2018 року подання задоволено.

Постановлено обмежити у праві виїзду з України громадянина України ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 до повного виконання ним зобов'язань згідно з виконавчим листом №155/1733/15-ц від 22.03.2016 року про стягнення боргу.

В апеляційній скарзі боржник ОСОБА_1, покликаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин справи просить скасувати ухвалу суду та постановити нове судове рішення, яким у задоволенні подання відмовити.

04 вересня 2018 року представник стягувача АТ КБ «ПриватБанк» - Кузін Є.В. подав відзив на апеляційну скаргу боржника, в якому вказує, що апеляційна скарга є безпідставною та такою, що не підлягає до задоволення з підстав наведених у ньому.

У судовому засіданні апеляційного суду боржник ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 вимоги апеляційної скарги підтримали з підстав наведених у ній та просили її задовольнити, а ухвалу суду скасувати та постановити нове судове рішення, яким у задоволенні подання відмовити. Представник стягувача АТ КБ «ПриватБанк» - Кузін Є.В. просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а ухвалу суду першої інстанції - скасувати з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що на виконанні у Горохівському районному відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області перебуває виконавче провадження №51119072 з виконання виконавчого листа №155/1733/15-ц, виданого 22.03.2016 року про стягнення боргу в розмірі 1828143,93 гривень.

З матеріалів справи вбачається, що Головним центром обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України було повідомлено Горохівський РВ ДВС ГТУЮ у Волинській області про перетинання боржником ОСОБА_1 державного кордону України.

Постановляючи ухвалу про тимчасове обмеження громадянина України ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України суд першої інстанції виходив з того, що оскільки боржник ОСОБА_1 ухиляється від виконання ним своїх зобов'язань по сплаті боргу за виконавчим листом, має паспорт для виїзду за кордон, тому подання старшого державного виконавця Горохівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області Міщука Т.М. про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України до виконання ним своїх зобов'язань підлягає задоволенню.

З таким висновком місцевого суду колегія суддів погодитись не може, оскільки він не ґрунтується на матеріалах справи та не відповідає вимогам закону.

Відповідно до положень статті 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 441 ЦПК України суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України громадян України» право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли: він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов'язань.

Відповідно до п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

«Ухилення від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи)», вжите у п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» означає з об'єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов'язків. Це є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

З аналізу зазначених норм матеріального та процесуального права вбачається, що подання про обмеження у праві виїзду за межі України вноситься виконавцем у разі ухилення боржника від виконання виконавчого документа, розглядається судом негайно, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб, за участю державного виконавця, а тому саме на останнього покладається тягар доказування. Державний виконавець повинен довести факт свідомого ухилення боржника від виконання виконавчого документа.

У відповідності до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Докази згідно вимог ст.ст. 77 - 80 ЦПК України мають бути належними, допустимими, достовірними та достатніми.

Як вбачається з матеріалів справи, державним виконавцем не подано доказів про ухилення боржника від виконання зобов'язань за виконавчими провадженнями, зокрема, відсутні докази того, що боржник має реальну можливість виконати своє зобов'язання. У поданні про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України державний виконавець покликався лише на факт наявності у боржника невиконаного зобов'язання, покладеного на нього судовим рішенням, що само по собі не доводить факту умисного ухилення від виконання покладених на нього зобов'язань.

Свобода пересування гарантована ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав і основоположних свобод (далі Конвенції), частина друга якої передбачає: «Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною». При чому згідно ч. 3 указаної статті це на здійснення цього права не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

У справі "Гочев проти Болгарії» Європейський суд з прав людини сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, має грунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у ч. З ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції, і по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування). При цьому при вирішенні питання про пропорційність обмеження даного права з метою стягнення неоплачених боргів слід пам'ятати, що таке обмеження може бути виправдано лише тоді, коли воно дійсно сприятиме погашенню заборгованості.

Таким чином, застосування обмеження у праві виїзду громадянина за межі України, може мати місце лише у виключних випадках і повинно використовуватись лише як крайній захід після реалізації усіх можливих та передбачених законом заходів примусового виконання рішення. Крім того, як вбачається з апеляційної скарги, заборона виїзду за кордон позбавить боржника засобів для існування, оскільки він офіційно працевлаштований у республіці Польща та виконання обов'язку щодо сплати боргу.

Крім цього, відповідно до ч. 4 ст. 441 ЦПК України ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена судом за місцем виконання відповідного рішення за поданням державного або приватного виконавця. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

З матеріалів справи встановлено, що всупереч вимогам даної норми судом першої інстанції розгляд даної справи здійснювався без участі державного виконавця та дослідження матеріалів виконавчого провадження.

Колегія суддів приходить до висновку про те, що державним виконавцем в поданні не наведено беззаперечних фактів, що боржник ОСОБА_1 ухиляється від виконання зобов'язань покладених на нього судовим рішенням, що полягає в умисній його бездіяльності чи свідомому невиконанні ним відповідних зобов'язань, розгляд подання здійснено з порушенням вимог ч. 4 ст. 441 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки судом першої інстанції не в повному обсязі з'ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи та є передчасними, допущено порушення норм процесуального права ухвала суду підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали про відмову у задоволенні подання головного державного виконавця.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу боржника ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Горохівського районного суду Волинської області від 05 червня 2018 року суду в даній справі скасувати.

В задоволенні подання старшого державного виконавця Горохівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області Міщука Т.М. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий

Судді