Справа: №11-343/08     Номер рядка статистичного звіту: 6

Головуючий у першій інстанції: Заборовський B.C. Доповідач: Симаченко Л.І.

УХВАЛА

Іменем України

18 вересня 2008 року     м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі:

головуючого - Гошовського Г. М.,
суддів - Симаченко Л.І., Стана І. В.,
з участю прокурора - Фотченка С. І.,
засудженого  -  ОСОБА_2,
потерпілої     - ОСОБА_3 С,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями прокурора м. Мукачева та засудженого ОСОБА_2 на вирок Мукачівського міськрайонного суду від 7 липня 2008 року.

Цим вироком

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Мукачева Закарпатської області, несудимий,

засуджений за ч. 1 ст. 286 КК України на три роки обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на три роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком - три роки з покладенням на нього, передбачених ст. 76 КК України обов'язків - повідомляти органи кримінально - виконавчої системи про зміну місця проживання; періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально - виконавчої системи.

Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 : матеріальну шкоду в розмірі 1769 гривень 13 коп.; моральну шкоду в розмірі 20000 гривень.

Згідно вироку злочин вчинено за таких обставин.

2 вересня 2008 року о 24 - й годині ОСОБА_2, керуючи автомобілем марки ВАЗ - 21099, реєстраційний номер НОМЕР_1 та рухаючись по вул. Ужгородській в м. Мукачеві в напрямку центру міста, при виконанні маневру обгону в порушення вимог п.п. 1.2, 1.3, 1.4, 1.5, 2.3 ( б(, 10.1, 12.3, 13.1, 13.3 Правил дорожнього руху України виїхав на зустрічну смугу руху, де допустив зіткнення з велосипедом під керуванням потерпілої ОСОБА_3, внаслідок чого остання отримала тілесні ушкодження середньої тяжкості.

В апеляціях:

Засуджений просить вирок суду скасувати, справу направити на додаткове розслідування з підстав однобічності та неповноти досудового слідства, які полягають у неналежній перевірці його версії про допущені порушення правил дорожнього руху з боку потерпілої; слідством не були допитані очевидці події, показання яких, на думку апелянта, мають суттєве значення для встановлення істини по справі. Суд при розгляді справи допущену слідством неповноту не усунув та не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки. Крім того, суд не фіксував перебіг судового процесу технічними засобами.

Прокурор, не оспорюючи фактичні обставини справи, доведеність вини та правильність кваліфікації, порушує питання про скасування вироку з направленням справи на новий судовий розгляд з підстав невідповідності призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого - вину не визнав, заподіяну потерпілій шкоду не відшкодував.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого, який підтримав доводи апеляції та додав, що повне фіксування судового процесу технічними засобами вважав обов'язковим і тому не заявляв письмово такого клопотання; промову прокурора, який просив вирок скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд з підстав, зазначених в апеляційному поданні; пояснення потерпілої, яка просила залишити вирок без зміни; перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції засудженого та прокурора підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. ст. 323, 324 КПК України вирок суду повинен бути законним та обґрунтованим зібраними та всебічно і повністю дослідженими в судовому засіданні доказами. Суд обґрунтовує свої висновки лише на тих доказах, які були предметом розгляду в суді у відповідності до вимог ст. 67 КПК України.

З матеріалів справи вбачається, що суд цих вимог закону не дотримав і послався у вироку, як на докази винності засудженого на показання свідків ОСОБА_4 й ОСОБА_5, які в судовому засіданні не допитувались і показання яких з точки зору їх достовірності, об'єктивності та повноти не досліджувались.

При цьому з протоколу судового засідання вбачається, що, визнавши на попередніх судових засіданнях явку цих свідків обов'язковою і застосувавши до них привід, суд в наступному безпідставно відмовився від їх допиту, обмежившись зазначенням в протоколі судового засідання тієї обставини, що ці свідки підтримують показання, які давали під час досудового слідства. ( т. 2 а. с. 33 - 35).

Виклавши дані показання у вироку дослівно у тому вигляді, що зазначив слідчий, суд не звернув увагу на їх зацікавлений характер, який проявився у висвітленні тільки тих обставин, що стосувались дотримання слідчим кримінально - процесуального закону при проведенні відтворення обстановки та обставин події.

Поза увагою суду залишилось те, що відповідно до вимог ст. 68 КПК України поняті можуть бути допитані в якості свідків у випадках, коли виникають сумніви щодо

дотримання процесуального порядку проведення та процесуального оформлення слідчих дій, а також з метою з'ясування протиріч в інформації, зафіксованій у цих протоколах. Допитуючи ОСОБА_4 та ОСОБА_5, слідчий, який і проводив дане відтворення, нібито сам себе переконував у законності вчинених ним дій, що відповідно викликає певні сумніви і потребує обов'язкової судової перевірки, особливо враховуючи заперечення засудженого щодо зафіксованих у цьому протоколі вихідних даних, які стосувались дослідження механізму дорожньо - транспортної пригоди.

Отже, наведене свідчить, що допущені порушення вимог кримінально -процесуального закону перешкодили суду повно та об'єктивно розглянути справу і постановити законний, обгрунтований і справедливий вирок.

Крім того, враховуючи відсутність у протоколі судового засідання даних про роз'яснення учасникам процесу вимог ч.3 ст. 87 КПК України, доводи апелянта з приводу відсутності повного фіксування судового процесу за викладених ним обставин неможна визнати такими, що не заслуговують на увагу.

Оцінюючи зазначені недоліки в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що ці порушення є істотними та такими, що виключають можливість постановления судового рішення, а тому тягнуть за собою скасування вироку з направленням справи на новий судовий розгляд.

Що стосується посилань засудженого на необхідність направлення справи на додаткове розслідування з мотивів неповноти досудового слідства, то такі слід визнати необгрунтованими, оскільки згідно з вимогами ст. 281 КПК України повернення справа на додаткове розслідування може мати місце лише тоді, коли неповнота або неправильність не можуть бути усунуті в судовому засіданні. З матеріалів справи вбачається, що суд мав можливість допитати зазначених засудженим свідків та вжити відповідних заходів до перевірки його версії щодо порушень правил дорожнього руху з боку потерпілої..

Щодо тверджень ОСОБА_2 про те, що потерпіла не заявляла в суді позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, то такі слід визнати надуманими, оскільки вони повністю спростовуються даними протоколу судового засідання. (т. 2 а. с. 32, 35 ).

Доводи прокурора про невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого підлягають перевірці при новому судовому розгляді в сукупності з іншими фактичними обставинами, які визначають наявність вини, тяжкість злочину та її індивідуальний ступінь, характеризуючі особу дані та ступінь небезпечності особи для суспільства у відповідності до вимог ст. 65 КК України, а також з урахуванням вимог ст. 77 КК України при застосуванні додаткового покарання у разі звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням.

Керуючись ст. ст. 365, 366, 370, 374 КПК України, апеляційний суд Закарпатської області

УХВАЛИВ:

Вирок Мукачівського міськрайонного суду від 7 липня 2008 року щодо ОСОБА_2 скасувати, справу направити на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі суддів.

Запобіжний захід ОСОБА_2 залишити попередній - підписку про невиїзд.