КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31.05.2007 № 18/110
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Губенко Н.М.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Сопов В.М. – представник (дов. №6 від 05.06.2006);
від відповідача - повідомлений, але не з’явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства „Київгума”
на рішення Господарського суду м.Києва від 14.03.2007
у справі № 18/110
за позовом Акціонерного банку „Аллонж”
до Закритого акціонерного товариства „Київгума”
про примусове виконання обов’язку в натурі
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду м. Києва від 14.03.2007 у справі №18/110 позов Акціонерного банку „Аллонж” до Закритого акціонерного товариства „Київгума” про примусове виконання обов’язку в натурі задоволено повністю, за рішенням зобов’язано відповідача передати ліквідатору Акціонерного банку „Аллонж” автомобіль марки „БМВ” 7501, 1999 року випуску, кузов № WBAGJ01090DG50755, державний номер АА 6608 ВЕ, технічний паспорт КІС 389369 в технічно справному і укомплектованому стані з технічним паспортом; стягнуто з відповідача на користь позивача 85 грн. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Судове рішення мотивоване тим, що: позивачем на адресу відповідача було направлено повідомлення № 465/л від 24.11.2006 про припинення договору № 1 оперативної оренди автомобіля від 08.09.2003, укладеного між сторонами, в якому позивач просив відповідача повернути до 08.01.2007 спірний автомобіль, однак, в порушення п. 6.1 договору № 1 відповідач після закінчення строку дії договору орендований автомобіль не повернув; враховуючи, що відповідач не надав своїх заперечень з приводу заявлених позовних вимог, а також те, що докази, наявні в матеріалах справи, свідчать про безспірність та обґрунтованість позовних вимог, місцевий господарський суд задовольнив позов повністю.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 14.03.2007 у справі № 18/110 повністю з підстав неповного з’ясування обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального права.
Підстави апеляційної скарги не були обґрунтовані заявником, оскільки останній зазначив, що доповнення до апеляційної скарги будуть надані після отримання повного тексту оскаржуваного рішення.
Ухвалою апеляційного господарського суду від 23.04.2007 апеляційна скарга прийнята до розгляду та порушено апеляційне провадження, даною ухвалою було зобов’язано відповідача надати доповнення до апеляційної скарги з нормативним та документальним обґрунтуванням підстав оскарження рішення суду. Однак у призначене судове засідання 17.05.2007 відповідач не з’явився, вимог ухвали не виконав, незважаючи на те, що був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, про що свідчить відмітка канцелярії суду на зворотному боці ухвали та повідомлення про вручення поштового відправлення, з якого вбачається, що ухвала була одержана відповідачем 26.04.2007 відповідно до вимог Правил надання послуг поштового зв’язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.2002 № 1155.
Враховуючи, що до початку судового засідання 17.05.2007 через канцелярію суду надійшло клопотання від відповідача з проханням відкласти розгляд справи у зв’язку із хворобою його повноважного представника, суд вдруге відклав розгляд справи та повторно зобов’язав відповідача надати доповнення до апеляційної скарги з нормативним та документальним обґрунтуванням підстав оскарження рішення суду.
В призначене судове засідання на 31.05.2007 відповідач не з’явився, витребувані ухвалою документи не надав.
Згідно із ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить рішення Господарського суду м. Києва від 14.03.2007 у справі № 18/110 залишити без змін, а вимоги апеляційної скарги без задоволення, оскільки рішення ґрунтується на повному з’ясуванні обставин справи та прийняте у повній відповідності з нормами матеріального та процесуального права, натомість, відповідач в апеляційній скарзі не навів жодних підстав, з яких ним порушено питання про перегляд рішення, з посиланням на законодавство і матеріали, що є у справі або подані додатково.
Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представника позивача, враховуючи доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів встановила наступне.
08.09.2003 між позивачем, за договором орендодавець, та відповідачем, за договором орендар, було укладено договір № 1 (оперативної оренди автомобіля), за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв в тимчасове платне користування наступне майно: автомобіль BMW-750І типу седан; рік випуску 1999; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу КІС № 788168; об’єм двигуна V – 5379 куб.см.; шасі № WBAGJ01090DG50755; реєстраційний номер № 77079 КІ, колір – чорний (далі автомобіль).
Відповідно до п. 2.2 договору № 1 передача в оренду автомобіля здійснюється після підписання сторонами акту приймання-передачі.
Сторони домовились про те, що строк оренди автомобіля починається з 08.09.2003 та закінчується 31.12.2003 (п. 3.1 договору № 1).
З матеріалів справи вбачається, що на виконання п. 2.2 договору № 1 сторонами 08.09.2003 був складений та підписаний акт приймання-передачі автомобіля.
05.01.2004 сторонами була підписана додаткова угода до договору оперативної оренди автомобіля № 1 від 08.09.2003. За даною угодою сторони за взаємною згодою домовились внести зміни до вказаного договору, а саме викласти п. 3.1 договору в наступній редакції: „даний договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2005, а в частині взаєморозрахунків до повного виконання сторонами договірних зобов’язань”.
Отже сторони продовжили строк дії договору до 31.12.2005.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.10.2005 у справі № 25/18 (яка не була оскаржена та набрала законної сили) за позовом Акціонерного банку „Аллонж” до Закритого акціонерного товариства „Київгума” про повернення спірного автомобіля встановлено, що оскільки в матеріалах справи відсутні та позивачем відповідно до ст. 33 ГПК України не надані докази, що підтверджують розірвання договору № 1 за згодою сторін, а також рішення суду про розірвання договору № 1, підстави вважати договір № 1 від 08.09.2003 розірваним відсутні.
Відповідно до ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Таким чином дія договору оренди № 1 від 08.09.2003 станом на 25.10.2005 не була припинена.
З матеріалів справи вбачається, що позивач листом № 423л від 30.12.2005 звернувся до відповідача з проханням сплатити орендну плату та повернути автомобіль у зв’язку із закінченням строку дії договору на підставі надісланого відповідачу повідомлення № 841/01.01-б.б. від 23.07.2004 про розірвання договору № 1 від 08.09.2003.
У відповіді на вказаний лист, викладеної у листі № 01 від 09.01.2006, відповідач зазначив, що відповідно до п. 8.4 договору № 1 від 08.09.2003 цей договір може бути пролонгованим за домовленістю сторін; якщо жодна із сторін за один місяць до закінчення строку дії даного договору письмово не попередила іншу сторону про небажання продовжувати строк дії даного договору, то цей договір вважається пролонгованим ще на один календарний рік на умовах даного договору в редакції, що була чинною на момент його пролонгації. Також відповідач вказує на те, що посилання позивача на повідомлення № 841/01.01-б.б. від 23.07.2004 є безпідставним, оскільки відповідно до чинного законодавства розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються (ст. ст. 188, 291 Господарського кодексу України). В даному листі відповідач посилається також на постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.10.2005 у справі 25/18 в обґрунтування своєї позиції.
Позивач погодився з такою позицією відповідача, про що також зазначає в позовній заяві.
Таким чином, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що договір № 1 від 08.09.2003 відповідно до п. 8.4 договору був пролонгованим ще на один календарний рік, тобто до 31.12.2006.
Відповідно до ст. 764 Цивільного кодексу України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Пунктом 6.1 договору № 1 передбачено, що автомобіль повинен бути повернутий позивачу після закінчення строку дії договору (п. 3.1 договору № 1, в редакції додаткової угоди від 05.01.2004) в справному стані з урахуванням нормального зносу, який виник в період експлуатації автомобілю.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач листом № 464/л від 24.11.2006 повідомив відповідача про те, що строк дії договору № 1 від 08.09.2003 закінчується 31.12.2006, продовжувати дію даного договору позивач не буде, у зв’язку із чим просив відповідача в строк до 08.01.2007 повернути автомобіль в справному стані.
Відповідно до частини 2 статті 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Частина 1 ст. 32 ГПК України встановлює, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Разом з тим, якщо подані сторонами докази є недостатніми, господарський суд зобов’язаний витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, як це передбачено ч. 1 ст. 38 ГПК України.
З метою з’ясування всіх обставин справи апеляційний господарський суд ухвалою від 17.05.2007 зобов’язав позивача надати докази надсилання листа від 24.11.2006 про припинення договору оренди, а саме: оригінал фіскального чеку для огляду, належним чином засвідчену копію в матеріали справи.
На виконання вимог вищезазначеної ухвали позивач надав для огляду оригінал фіскального чеку № 5957 від 27.11.2006 та опис вкладення у цінний лист (належним чином засвідчені копії до матеріалів справи), з яких вбачається, що лист № 464/л про припинення договору оренди був надісланий відповідачу 27.11.2006.
Таким чином, позивач з дотримання строків, передбачених нормами чинного законодавства та умовами договору (п. 8.4) повідомив відповідача про відсутність у нього наміру продовжувати договірні відносини сторін, тобто про припинення договору оренди.
В свою чергу відповідач, отримавши даний лист, повинен виконати умови договору щодо порядку повернення автомобілю його власнику – позивачу, а саме повернути орендований автомобіль по закінченню строку дії даного договору (як встановлено вище договір припинив свою дію 31.12.2006).
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із ст.ст. 526, 629 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; договір є обов’язковим для виконання сторонами.
Частиною 2 ст. 785 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов’язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Відповідач в порушення умов договору (п. п. 6.1, 6.2 договору) та вимог чинного законодавства не повернув орендований автомобіль його власнику – позивачу після закінчення строку дії договору, докази, які б спростовували позовні вимоги позивача, відповідачем відповідно до ст. 33 ГПК України надані не були.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення Господарський суд м. Києва вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку відповідно до ст. 43 ГПК України та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд –
ПОСТАНОВИВ:
1.Рішення Господарського суду м. Києва від 14.03.2007 у справі №18/110 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
2. Справу № 18/110 повернути до Господарського суду м. Києва.
Головуючий суддя
Судді
05.06.07 (відправлено)