АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА

Справа №33/796/206/2018 Суддя в суді першої інстанції - Рудик І.В.

Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2018 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва Кепкал Л.І., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвоката Дяченко В.В. в інтересах ОСОБА_5 на постанову судді Голосіївського районного суду м. Києва від 29 червня 2017 року про притягнення до адміністративної відповідальності -

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер в матеріалах справи відсутній, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП,

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 29 червня 2017 року, ОСОБА_5 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 (десять тисяч двісті) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, поряд з цим стягнуто судовий збір в розмірі 320 гривень 00 копійок.

Постановою суду встановлено, що ОСОБА_5, 22 квітня 2017 року о 06 год. 10 хв. по вул. М. Максимовича, 28 в м. Києві керував автомобілем НОМЕР_1, в стані алкогольного сп'яніння, огляд на стан сп'яніння проводився за допомогою алкотестера «Драгер» №0522 тест №608, результат тесту - 0,29‰, тим самим порушив п.2.9а Правил дорожнього рухуУкраїни.

Не погоджуючись з постановою суду, адвокат Дяченко В.В. в інтересах ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову судді Голосіївського районного суду м. Києва від 29 червня 2017 року про притягнення ОСОБА_5 до адміністративної відповідальності скасувати.

Вважає, що постанова судді Голосіївського районного суду м. Києва від 29 червня 2017 року є незаконною та необґрунтованою, такою, що суперечить нормам матеріального та процесуального права.

В обґрунтування своїх вимог апелянт зазначає, що незважаючи на те, що ОСОБА_5 свою вину не визнав, мав намір надати пояснення по суті справи та надати докази, суд першої інстанції позбавив його можливості бути присутнім в судовому засіданні, оскільки 29.06.2017 року ОСОБА_5 подав до канцелярії Голосіївського районного суду м. Києва заяву про відкладення розгляду справи у зв'язку з припиненням дії договору про надання юридичних послуг з його представником та просив надати час для пошуку нового захисника, проте, за твердженням апелянта, суд першої інстанції грубо порушив процесуальні права ОСОБА_5, розглянувши справу у його відсутність.

Крім цього адвокат Дяченко В.В. в інтересах ОСОБА_5 вказує на те, що оскільки ОСОБА_5 свою вину не визнає та вважає дії правоохоронних органів протиправними, останнім було подано до Голосіївського районного суду м. Києва адміністративний позов про визнання дій протиправними та про скасування протоколу про адміністративне правопорушення. Рішення суду по справі про визнання дій протиправними та скасування протоколу про адміністративне правопорушення прямо вплине на вирішення питання у справі про притягнення особи до адміністративної відповідальності, а тому, на думку апелянта, доцільним було б зупинити провадження у справі відносно ОСОБА_5 до набрання законної сили рішення про визнання дій протиправними та скасування протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_5

ОСОБА_5 та його захисник - адвокат Дяченко В.В., будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, в судові засідання неодноразово, а саме 28.07.2017, 02.10.2017, 10.11.2017, 04.12.2017, 15.01.2018, 05.12.2018, 26.02.2018, 26.03.2018, 27.04.2018, 25.05.2018, 15.06.2018, 16.07.2018, 23.07.2018, не з'являлись, від адвоката Дяченка В.В. в інтересах ОСОБА_5 неодноразово надходили клопотання про відкладення розгляду справи.

14.09.2018 року ОСОБА_5, будучи належним чином повідомлений про розгляд справи, в судове засідання не з'явився, клопотання про відкладення розгляду справи він та його захисник до суду не направляли, а тому керуючись ч. 6 ст. 294 КУпАП апеляційний суд не вбачає перешкод для розгляду справи у відсутність ОСОБА_5 та його захисника.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи в повному обсязі, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Статтею 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративні правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це визначено у ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Водночас, положеннями ст. 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що суд першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_5 вказаних вимог закону дотримався в повному обсязі, з'ясував всі обставини, дослідив і належним чином оцінив всі докази та дійшов правильного висновку про наявність в діях ОСОБА_5 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, викладених у постанові суду.

Порушення ОСОБА_5 вимог п. 2.9. «а» Правил дорожнього руху України, відповідно до якого водієві забороняється керувати транспортним засобом, зокрема, в стані алкогольного сп'яніння, за обставин, викладених у постанові, підтверджується зібраними у справі та дослідженими судом доказами, які містяться в матеріалах справи про адміністративне правопорушення, а саме, протоколом про адміністративне правопорушення серія БР № 148266 від 22 квітня 2017 року, складеному уповноваженою на те особою з дотриманням вимог ст. 256 КУпАП, з якого вбачається, що ОСОБА_5, 22 квітня 2017 року о 06 год. 10 хв. по вул. М. Максимовича, 28 в м. Києві керував автомобілем НОМЕР_1, в стані алкогольного сп'яніння, огляд на стан сп'яніння проводився за допомогою алкотестера «Драгер» №0522 тест 608, результат тесту - 0,29‰. Вказаний протокол складено за встановленою формою з урахуванням всіх вимог, передбачених ст. 256 КУпАП, а також Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395.

Зазначений протокол підписаний особою, яка його склала, двома свідками та безпосередньо ОСОБА_5, якому були роз'яснені права, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП.

Наведені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини повністю підтверджуються результатами проходження огляду ОСОБА_5 на стан алкогольного сп'яніння, здійсненого працівниками поліції на місці зупинки, з використанням спеціального технічного засобу «Drager», тест №608 від 22.04.2017 року, цифровий показник якого становить 0,29 ‰ (при дозволених не більше 0,2 ‰).

Зазначений результат огляду зафіксовано й в акті огляду на стан алкогольного сп'яніння, який підписаний двома свідками та самим ОСОБА_5 При цьому в даному акті ОСОБА_5 поставив свій підпис саме про те, що з результатами огляду на стан сп'яніння згоден.

Окрім того, письмовими поясненнями свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 підтверджується добровільна згода ОСОБА_5на проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки з використанням спеціальних технічних засобів, а також підтверджуються і результати такого огляду, які склали 0,29 ‰.

Відтак, апеляційний суд, враховуючи сукупність письмових доказів у справі приходить до висновку про те, що судом першої інстанції вірно встановлені фактичні обставини, а дії водія ОСОБА_5, які полягають у керуванні автомобілем в стані алкогольного сп'яніння, є порушенням п. 2.9. «а» Правил дорожнього руху України та утворюють склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги адвоката Дяченка В.В. про факт оскарження ОСОБА_5 дій працівників патрульної поліції, за відсутності в матеріалах справи судового рішення за результатами розгляду даної позовної заяви, ніяким чином не свідчить про неправомірність чи незаконність оскаржуваної постанови суду від 29 червня 2017 року.

Посилання адвоката Дяченка В.В.в апеляційній скарзі на порушення судом першої інстанції вимог ч. 1 ст. 268 КУпАП при розгляді справи, а саме проведення розгляду без участі ОСОБА_5, є на думку апеляційного суду, безпідставними, оскільки з матеріалів справи про адміністративне правопорушення вбачається, що суд першої інстанції належним чином мотивував в цій частині рішення щодо можливості розгляду справи без участі ОСОБА_5, який, будучи повідомленим про день, час і місце розгляду справи неодноразово в судові засідання не з'являвся, при цьому як він так і його захисник неодноразово подавали клопотання про відкладення розгляду справи, тим самим затягуючи розгляд справи. При цьому суд врахував, що клопотання про відкладення розгляду справи ОСОБА_5 особисто подав до канцелярії суду в день розгляду справи о 09 год. 01 хв., (а розгляд справи було призначено на 09 год. 00 хв.), тобто ОСОБА_5 був в приміщенні суду в призначений судом час, проте, в судове засідання не з'явився, і в поданому клопотанні не зазначив поважних причин неявки саме його в судове засідання. У зв'язку з чим, враховуючи скорочені строки розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 277 КУпАП, суд першої інстанції розглянув справу у відсутність ОСОБА_5

В даній ситуації розгляд справи у відсутність ОСОБА_5 узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.

В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Відтак, не можна визнати, що судом першої інстанції були порушені права ОСОБА_5 на справедливий розгляд справи.

Більш того, судом апеляційної інстанції ОСОБА_5 та його захисник також близько 10 разів належним чином повідомлялися про день та час розгляду справи, проте, жодного разу ОСОБА_5 та його захисник до суду апеляційної інстанції не з'явилися, надсилаючи лише клопотання про відкладення розгляду справи.

А тому, неявки в судове засідання ОСОБА_5як до суду першої інстанції, так і неодноразові неявки до суду апеляційної інстанції, розцінюються як намір ОСОБА_5 уникнути відповідальності за скоєне правопорушення.

З приводу клопотання захисника про закриття провадження у справі на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП необхідно зазначити наступне.

Відповідно до вимог ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).

Якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частинах третій і четвертій цієї статті.

З матеріалів справи про адміністративне правопорушення вбачається, що правопорушення ОСОБА_5вчинено 22.04.2018 року, адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 (десять тисяч двісті) гривень на користь держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік на ОСОБА_5накладено постановою суду першої інстанції від 29.06.2017 року, що свідчить про те, що таке адміністративне стягнення було накладено на ОСОБА_5в межах строків, визначених ст. 38 КУпАП, а відтак і в цій частині постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, і підстав для закриття провадження по справі, на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, про що прохав захисник у клопотанні, апеляційний суд не вбачає.

Стягнення на ОСОБА_5 за адміністративне правопорушення судом накладено з урахуванням загальних правил, визначених в ст. 33 КУпАП. При цьому, суд першої інстанції врахував характер вчиненого правопорушення, а саме те, що ОСОБА_5 дійсно керував транспортним засобом, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, своїми діями створював підвищену загрозу життю та здоров'ю інших учасників дорожнього руху, та обрав стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Зважаючи на вищевикладене, постанова судді Голосіївського районного суду м. Києва від 29 червня 2017 року є законною, обґрунтованою та вмотивованою, а тому апеляційний суд не знаходить підстав для її скасування та задоволення апеляційної скарги захисника ДяченкаВ.В.

На підставі наведеного та керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу адвоката Дяченко В.В. в інтересах ОСОБА_5 - залишити без задоволення.

Постанову судді Голосіївського районного суду м. Києва від 29 червня 2017 року, якою ОСОБА_5визнано винуватим у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та застосовано на нього адміністративне стягнення у виді позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік, поряд з цим стягнуто судовий збір в розмірі 320 гривень 00 копійок - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду є остаточна і оскарженню не підлягає.

Суддя

Апеляційного суду м. Києва Л.І. Кепкал