Справа № 2-2935/10  

  Р І Ш Е Н Н Я  

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И  

 11 січня 2010 року Малиновський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Дрішлюка А.І.,  

при секретарі судового засідання Алманової І.Г.,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -  

  В С Т А Н О В И В :  

В Малиновський районний суд м. Одеси з позовною заявою про розірвання шлюбу звернувся ОСОБА_1. Посилаючись на те, що сімейне життя між сторонами не склалося, сім’я зберігається формально, мешкають окремо, подружні відносини припинені. В зв’язку з наведеним позивач вважає подальше збереження шлюбу неможливим та просить суд постановити рішення, яким розірвати зареєстрований з відповідачкою ОСОБА_2 шлюб.  

 Відповідачка ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги визнала, про що надала суду відповідну письмову заяву   (а.с.22)  . Згідно з ч.4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.  

Заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.  

Як встановлено у судовому засіданні, 10 липня 2002 року між позивачем і відповідачкою був зареєстрований шлюб, про що зроблено актовий запис під №824 від 10.07.2002 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Чернігівського міського управління юстиції   (а.с.16).   

Сторони у судових засіданнях підтвердили, що сімейне життя між ними не склалося, шлюб  існує  лише  формально  та  зберегти  його неможливо.  

Згідно зі ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН  10  грудня  1948  року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких  обмежень  за  ознакою раси,  національності або релігії одружуватися і засновувати  сім'ю.  Вони  користуються  однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.  

При дослідженні судом фактичних взаємин між сторонами дійсних причин розірвання шлюбу встановлено, що подальше спільне життя чоловіка й дружини та збереження шлюбу буде протирічити інтересам чоловіка та дружини.    

Відповідно до ст.112 Сімейного Кодексу України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення. За встановлених  обставин суд задовольняє позовні вимоги про розірвання шлюбу, оскільки побудова сімейних відносин повинна здійснюватися на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки (ст. 1 СК України).

      Керуючись ст.ст. 1, 3, 15, 24, 112  Сімейного кодексу України, ст.ст. 10, 11, 209, 212, 213 – 215 ЦПК України, суд -  

В И Р І Ш И В :  

 ОСОБА_3 ОСОБА_1 до ОСОБА_2  про розірвання шлюбу - задовольнити.

Шлюб, зареєстрований 10 липня 2002 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Чернігівського міського управління юстиції, актовий запис під № 824, між ОСОБА_1  та  ОСОБА_2 – розірвати.

При видачі свідоцтва про розірвання шлюбу стягнути з ОСОБА_1 державне мито у розмірі 17 гривень.

Від сплати держмита при видачі свідоцтва про розірвання шлюбу ОСОБА_2 (дошлюбне – ОСОБА_2) ОСОБА_4 звільнити.  

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк зі дня проголошення рішення заяви про апеляційне  оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

ГОЛОВУЮЧИЙ                                                  А.І.ДРІШЛЮК