АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/7308/2018

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2018 року м. Київ

Справа № 753/7024/18

Апеляційний суд міста Києва у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ :

головуючого судді-доповідача Ящук Т.І.

суддів Немировської О.В., Чобіток А.О.

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 08 червня 2018 року, постановлену у складі судді Коренюк А.М., про повернення позовної заяви ОСОБА_2 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Укрінбанк», третя особа - Публічне акціонерне товариство «Український інноваційний банк» про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди та зобов'язання вчинити дії по поверненню трудової книжки,

встановив:

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 08 червня 2018 рокупозовну заяву ОСОБА_2 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Укрінбанк», третя особа - Публічне акціонерне товариство «Український інноваційний банк» про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди та зобов'язання вчинити дії по поверненню трудової книжки - визнано неподаною та повернуто позивачу.

Не погоджуючись з зазначеною ухвалою, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Зазначала, що недоліки позовної заяви, встановлені ухвалою суду від 23 квітня 2018 року, було усунено в повному обсязі та сплачено судовий збір за вимоги немайнового характеру. Однак, суд першої інстанції безпідставно повернув позовну заяву, посилаючись на те, що в заяві не зазначена ціна позову.

Справу розглянуто апеляційним судом відповідно до ст. 369 ЦПК України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення учасників справи.

Відповідно до п. 8 ч. 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, ч. 4 ст. 147 та п.3 Розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів», до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, з'ясувавши обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

У квітні 2018 року позивач ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Укрінбанк», третя особа - ПАТ «Український інноваційний банк», в якій просила стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Укрінбанк» на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 24 листопада 2017 року - по день набрання рішенням законної сили, компенсацію за заподіяну моральну шкоду у розмірі 15 000 грн. та зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Укрінбанк» повернути ОСОБА_2 трудову книжку серії НОМЕР_1.

Свої позовні вимоги обґрунтовувала тим, що у 2007 році вона була прийнята на роботу до ПАТ «Укрінбанк», відділення №5, на посаду касира, що знаходилось в м. Києві, по вул. Фрунзе. Після закриття відділення №5 ОСОБА_3 була переведена у відділення №4 ПАТ «Укрінбанк», що заходилося в м. Києві по вул. Малишка, 15/1. 20 липня 2008 року пішла в декретну відпустку по догляду за донькою, а потім за сином, у зв'язку з чим перебувала у відпустці загалом до 23 листопада 2017 року. 24 листопада 2017 року після декретної відпустки вона вийшла на роботу у відділення №4 ПАТ «Укрінбанк», де її повідомили про звільнення, оскільки банк перебуває на стадії ліквідації, проте трудову книжку із записом про звільнення позивачу не видано.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 8 червня 2018 року позовну заяву ОСОБА_2 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Залишаючи позовну заяву без руху, суд першої інстанції виходив з того, що статтями 175, 177, п.2 ч.8 ст. 43 ЦПК України встановлені вимоги до позовної заяви при подачі її позивачем до суду, проте позивачем вони не виконані, а саме: не зазначена ціна позову, не надано платіжного документа про належну сплату судового збору за дві самостійні вимоги немайнового характеру (відшкодування моральної шкоди й зобов'язання вчинити дії по поверненню трудової книжки), позов не містить відомостей про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися (п.6 ч.3 ст. 175 ЦПК України), подані документи не скріплені власноручним підписом позивача (п.2 ч.8 ст. 43 ЦПК України), не надані документи, що надають право звернення до цього суду за правилом альтернативної підсудності - за місцем реєстрації позивача (копія паспортних даних з відміткою про місце реєстрації).

З матеріалів справи вбачається, що 6 червня 2018 року ОСОБА_2 надала заяву про усунення недоліків разом з квитанцією про сплату судового збору за дві вимоги немайнового характеру та копію паспорту з відміткою про місце реєстрації. В заяві зазначила, що ціна позову зазначається, якщо позов підлягає грошовій оцінці, проте судом в ухвалі від 23 квітня 2018 року зазначено, що судовий збір необхідно сплатити за дві самостійній вимоги немайнового характеру в розмірі 1409 грн. 60 коп.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що недоліки усунені не в повному обсязі, а саме: не зазначена ціна позову за вимогу майнового характеру, що суперечить п.3. ч.3 ст. 175 ЦПК України, визначена за правилом ст. 176 вказаного Кодексу.

З таким висновком суду першої інстанції у повному обсязі погодитись не можна, враховуючи наступне.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити, зокрема, зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.

Порядок визначення ціни позову встановлений п.п 1-10 ч.1 ст. 176 ЦПК України.

Частиною 2 ст. 176 ЦПК України, якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред'явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Як вбачається з позовної заяви, позивач звернулась до суду з трьома позовними вимогами, а саме: стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 24 листопада 2017 року по день набрання рішенням законної сили (майнова вимога); стягнення компенсації за заподіяну моральну шкоду у розмірі 15 000 грн. (немайнова вимога); зобов'язання повернути ОСОБА_2 трудову книжку серії НОМЕР_1 (немайнова вимога).

Таким чином, суд першої інстанції правильно виходив із того, що позовна вимога про стягнення середнього заробітку носить майновий характер, отже, у позовній заяві має бути наведено відповідний розрахунок і зазначена сума середнього заробітку, зокрема, на день проведення відповідного розрахунку, враховуючи, що позивач просить стягнути середній заробіток за період, який завершується ухваленням судового рішення.

Разом з тим, постановляючи ухвалу про визнання позовної заяви неподаною з підстав не зазначення ціни позову, тобто суми середнього заробітку, який просить стягнути позивач, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що ОСОБА_2 в позовній заяві посилається на те, що вонаперебувала в декретних відпустках та відпустках по догляду за дітьми у період з 20 липня 2008 року по 23 листопада 2017 року, а тому позивач просила в позовній заяві в порядку підготовки справи до розгляду витребувати з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Укрінбанк» відомості щодо розміру середньої заробітної плати ОСОБА_2

За викладених обставин вбачається, що на момент пред'явлення позову до суду ОСОБА_2 не мала реальної можливості визначити ціну позову в частині майнових вимог про стягнення середнього заробітку у зв'язку з відсутністю відомостей щодо розміру заробітної плати.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає передчасним висновок суду першої інстанції про визнання позовної заяви ОСОБА_2 неподаною та повернення її позивачу з підстав не зазначення в позовній заяві суми середнього заробітку.

Відповідно до ч.4 ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

За таких обставин, ухвала Дарницького районного суду м. Києва від 08 червня 2018 року постановлена з порушенням вимог процесуального права, тому існують підстави для скасування ухвали та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 379, 381-384, 390 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 08 червня 2018 року- скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя - доповідач: Ящук Т.І.

Судді: Немировська О.В.

Чобіток А.О.