КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.05.2007 № 26/262
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Шипка В.В.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Нагорний Р.С. – (дов. № 66 від 06.02.2007р.)
від відповідача -Грек А.В. – (дов. № 1-130000/9916 від 09.10.2006р.)від третіх осіб - 1) не з"явились
2) не з"явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька АЕС"
на рішення Господарського суду м.Києва від 30.08.2006
у справі № 26/262
за позовом Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька АЕС"
до Товариство з обмеженою відповідальністю Банк "Фінанси та Кредит"
треті особи 1) Відкрите акціонерне товариство "Макіївський металургійний комбінат"
2) Корпорація "Укрзарубіжнафтогаз"
про стягнення 1785263,45 грн.
ВСТАНОВИВ:
Державне підприємство національної атомної енергогенеруючої компанії “Енергоатом” в особі відокремленого підрозділу Запорізької атомної електричної станції звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Банку “Фінанси та кредит” третя особа Відкрите акціонерне товариство “Макіївський металургійний комбінат” про стягнення 1785263,45 грн.
Рішенням господарського суду м. Києва від 30.08.2006р. у справі № 26/262 в позові відмовлено.
Позивач, не погоджуючись з згаданим рішенням суду звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити.
Від представника відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Представники третіх осіб в судове засідання не з’явилися хоча про час та дату судового засідання були повідомлені належним чином.
Розглянувши доводи скарги, перевіривши матеріали справи та зібрані у ній докази, колегія апеляційного господарського суду встановила наступне.
Між Державним підприємством національної атомної енергогенеруючої компанії “Енергоатом” (далі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Банку “Фінанси та кредит” (далі - відповідач) був укладений генеральний договір на реалізацію цінних паперів № до-604 від 09.09.1998р., відповідно до умов якого позивач доручає, а відповідач приймає на себе зобов’язання, діючи від свого імені, за рахунок і за дорученням позивача, продавати на вторинному ринку цінні папери, власником яких був позивач. Умови продажу цінних паперів передаються позивачем відповідачу у заповненій заявці на продаж з цінними паперами, наданними на продаж.
За виконання доручення позивача відповідач отримує комісійну винагороду у розмірі, визначеному у заявці (п. 3.1 договору).
Відповідно до ст. 4 договору позивач сплачує пеню за прострочку передачі векселів на реалізацію, а відповідач – за прострочку перерахування суми реалізованих цінних паперів у розмірах, визначених цією статтею. В інших випадках сторони несуть відповідальність згідно із чинним законодавством України.
19.10.1998р. на виконання умов договору між сторонами була оформлена заявка № з-6 до генерального договору, відповідно до якої позивач доручає, а відповідач приймає на себе зобов”язання продати цінні папери (векселі позивача в кількості 17 шт. На загальну суму 16247838,74 грн.) на умовах лімітного замовлення, або обміняти цінні папери на ліквідні векселі підприємств: АТ “МК ім. Ілліча”, АТ “МК “Азовсталь”, АТ “Макіївський МК”, ДП “Криворіжсталь”.
Вказана заявка була невід’ємною частиною договору № до-604.
Відповідно до зазначеної заявки позивач передав, а відповідач прийняв векселі позивача у кількості 17 шт. На загальну суму 16247838,74 грн., що підтверджується актом прийому-передачі векселів від 19.10.1998р. № 1 до заявки № з-6.
На виконання зобов’язань за вказаною заявкою, відповідачем була здійснена міна векселів позивача на векселі ВАТ “Макіївський металургійний комбінат” у кількості 16 шт. На загальну суму 12487930,63 грн., про що між сторонами був підписаний акт прийому – передачі векселів від 29.10.1998р. № 2 до заявки № з-6.
Серед зазначених векселів позивачем були отримані наступні векселі ВАТ “Макіївський металургійний комбінат” № 66334516064191 на суму 1000000 грн., № 66334516044193 на суму 550263,45 грн. та № 66334516064208 на суму 235000 грн.
В подальшому через відокремлений підрозділ позивача Запорізьку АЕС, вказані векселі, у числі інших векселів, були передані ТОВ “Луганськ-Енком” за угодою оплату векселем від 05.05.2000р. у рахунок розрахунків за поставлене устаткування по договорах постачання.
В подальшому, рішенням Арбітражного суду Донецької області у справі № 10/149пд від 12.06.2001р. дані векселі були визнані недійсними.
У зв'язку з цим, за позовом ТОВ “Луганськ-Енком”, рішенням господарського суду Запорізької області від 18.07.2001 р. у справі № 2/6/1225, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.01.02 р., угоду про оплату векселем від 05.05.2005 р. було визнано недійсною в частині розрахунків зазначеними векселями, і стягнені з позивача збитки на суму вказаних векселів.
Оскільки ці векселі визнані недійсними, то на думку колегії суддів, позивач помилково вважає, що відповідач зобов’язаний відшкодувати йому їх номінальну вартість.
Крім цього, такий обов’язок відповідача відшкодувати вартість цих векселів позивачу не випливає з умов укладеного договору між сторонами, ані з положень чинного законодавства.
Згідно із ст. 395 ЦК УРСР (чинного на час виникнення спірних правовідносин) за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов’язується за дорученням другої сторони (комітента) за винагороду вчинити одну або кілька угод від свого імені за рахунок комітента.
За умовами генерального договору на реалізацію цінних паперів від 09.09.1998р. відповідач зобов’язався діючи від свого імені, але за рахунок та за дорученням позивача, продавати (обмінювати) на вторинному ринку цінні папери, держателем яких є позивач.
Позивачем не доведений той факт, що відповідач повинен нести відповідальність у вигляді сплати позивачу вартості векселі на загальну суму 1785263.45 грн., оскільки умови генерального договору на реалізацію цінних паперів, який був укладений між сторонами, не передбачають покладення на відповідача відповідальності за дійсність векселів чи здійснення оплати векселів, які отримані відповідачем, як комісіонером від третьої особи і передані ним позивачу як комітенту тому, що зазначений генеральний договір за своєю правовою природою є договором комісії.
Також, позивачем не надано будь-яких доказів того, що генеральний договір на реалізацію цінних паперів в частині міни векселів суперечить вимогам закону і тому повинен бути визнаний недійсним.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Рішенням арбітражного суду Донецької області від 12.06.01 у справі № 10/149пд за позовом ТОВ “Луганськ-Епком” до ВАТ “Макіївський металургійний комбінат”, КАБ “Слов'янський” та позивача, окремі векселі ВАТ “Макіївський металургійний комбінат” (№№ 66334516064191, 66334516064193 і 66334516064208), які були передані позивачем ТОВ “Луганськ-Енком” в рахунок оплати за договорами, визнані недійсними. Вказані векселі були отримані позивачем від відповідача за договором комісії (генеральним договором на реалізацію цінних паперів, укладеним між сторонами 09.09.1998р.).
Згідно із ст. 76 ЦК УРСР, який був чинним на момент укладання між сторонами генерального договору, перебіг строку давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналась або повинна були дізнатись про порушення свого права.
Про порушення свого права (визнання отриманих ним векселів недійсними) позивач дізнався з прийняттям вказаного рішення, а тому з 12.06.2001 р. позивач отримав право на звернення до суду з позовом про захист своїх порушених прав.
Відповідно до п. 7 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України до позовів про визнання угод недійсними, право на пред'явлення яких виникло до 01.01.04, застосовується позовна давність, встановлена для відповідних позовів законодавством, що діяло раніше.
Згідно ст..71 ЦК УРСР до позовів про визнання угод недійсними застосовується загальний строк позовної давності - - три роки.
Отже, відповідно строк позовної давності щодо звернення позивача з позовом до відповідача про визнання оспорюваного договору недійсним сплив 12.06.2004р.
Відповідно до ст. 75 ЦК УРСР позовна давність застосовується судом незалежно від заяви сторін, а згідно ст. 267 Цивільного кодексу України позовна даність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Відповідна заява була подана відповідачем до суду 05.07.2006 р.
В силу ст. 80 ЦК УРСР та ст. 267 Цивільного кодексу України закінчення (сплив) позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов вірного висновку, про відмову у задоволенні позовних вимог.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду м. Києва від 30.08.2006р. по даній справі відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Державного підприємства національної атомної енергогенеруючої компанії “Енергоатом” в особі відокремленого підрозділу Запорізької атомної електричної станції залишити без задоволення, рішення Господарського суду м. Києва у справі № 26/262 від 30.08.2006р. залишити без змін.
Матеріали справи № 26/262 повернути до Господарського суду м. Києва.
Головуючий суддя
Судді