ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м  У к р а ї н и

20 вересня 2018 рокусправа № 808/515/18

                                                                        головуючий суддя І інстанції – Батрак І.В.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя (доповідач):          Іванов С.М.

                      судді:                     Панченко О.М.,  Чередниченко В.Є.,

за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.,

          розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25 травня 2018 року у справі № 808/515/18 за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Бердянський завод підйомно-транспортного обладнання" до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Бердянський завод підйомно-транспортного обладнання" (далі – позивач) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі – відповідач), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 16.08.2017 року № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2.

          Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 25 травня 2018 року адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Бердянський завод підйомно-транспортного обладнання» до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено частково.

          Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 000436201 від 16.08.2017, винесене Головним управлінням ДФС у Запорізькій області, в частині застосування до Приватного акціонерного товариства «Бердянський завод підйомно-транспортного обладнання» за затримку понад 30 календарних днів сплати грошового зобов’язання у сумі 359     839,10 грн. штрафу у розмірі 20% у сумі 71     967,82 грн.

          В іншій частині позовних вимог відмовлено.          

          Вирішено питання про судові витрати.

          Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДФС у Запорізькій області звернулось з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

          Апеляційна скарга мотивована тим, що за приписами п. 126.1 ст. 126 ПК України за кожен факт несвоєчасної оплати в хронологічному порядку в індивідуальній картці платника з податку на додану вартість  нараховувалися в автоматичному режимі штрафні санкції за несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобов’язання протягом граничних строків. Такі штрафні санкції були нараховані у періоді з 14.07.20174 року по 16.11.2016 року, інформація про хронологію виникнення останніх викладена у колонці 5 таблиці 3 пункту 3 акту камеральної перевірки від 04.07.2017 року, при цьому дані обставини встановлені до закінчення граничного терміну можливості застосування таких санкцій. Висновки суду першої інстанції стосовно того, що відповідач не скористався своїм правом на стягнення суми боргу спростовуються постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 16.12.2013 року у справі № 808/9510/13-а та постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 21.04.2015 року у справі № 808/1719/15, якими було стягнуто податковий борг по деклараціям позивача з податку на додану вартість, починаючи з жовтня 2013 року по грудень 2015 року. Також зауважено, що не згодні із рішенням суду першої інстанції щодо скасування штрафної санкції саме у розмірі 71     967,82 грн.  

Позивач відзив на апеляційну скаргу до суду не направив.

Учасники судового процесу в судове засідання не з’явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що у відповідності до ч. 4 ст. 229 та                       ч. 2 ст. 313 КАС України не перешкоджає розгляду справи без участі останніх та без фіксування судового розгляду технічними засобами.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, ПрАТ «БЗПТО» (код ЄДРПОУ 01124980) є юридичною особою, яка зареєстрована 04.04.1995, про що свідчить виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

На підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 та пп. 75.1.1 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності, своєчасності подання податкової звітності, сплати узгодженої суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість, своєчасності реєстрації податкових накладних в ЄРПН ПрАТ «БЗПТО» за вересень 2013 року – листопад 2014 року, січень – лютий 2015 року, травень – червень 2015 року, березень – червень 2016 року, серпень 2016 року та визначених у податкових повідомленнях рішеннях № НОМЕР_3 та № НОМЕР_4 від 16.05.2016,                          № НОМЕР_5 та № НОМЕР_6 від 21.06.2016, № НОМЕР_7 від 29.07.2016, № НОМЕР_8 від 29.08.2016, № 004251201 від 03.11.2016, за результатами якої складено відповідний акт перевірки № 234/08-22-12-01/01124980 від 04.07.2017.

Перевіркою встановлено, що згідно з наявною в базах даних інформацією, наданою платником податків до територіальних органів ДФС України, платником порушено терміни сплати самостійно визначеного грошового зобов’язання з податку на додану вартість протягом строків, визначених п.57.1 ст.57 ПК України у розмірі 1     319     316,65 грн.

16 серпня 2017 року податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення:

№ НОМЕР_2, яким до позивача за затримку понад 30 календарних днів сплати грошового зобов’язання у сумі 1     227     879,05 грн. застосовано штраф у розмірі 20% у сумі 245     575,81 грн.;

№ НОМЕР_1, яким до позивача за затримку до 30 календарних днів сплати грошового зобов’язання у сумі 163     437,60 грн. застосовано штраф у розмірі 10% у сумі                  16     343,76 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач оскаржив його у адміністративному порядку.

Відповідно до рішення ДФС України від 30.11.2017 року № 28114/6/99-99-11-03-01-25 оскаржувані рішення залишені без змін, а скарга – без задоволення.           

Визнання протиправними та скасування вказаних податкових повідомлень-рішень і було предметом судового розгляду.

Задовольняючи частково вимоги адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що фактично позивачем не заперечувались обставини стосовно несвоєчасної сплати відповідних платежів та кількості днів такого прострочення. Штрафна санкція, встановлена в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні № 000435201 від 16.08.2017 року, визначена у відповідності до приписів ст. 126 ПК України у межах 1095 днів, що свідчить про правомірність прийняття оскаржуваного рішення. Натомість, штрафна санкція, встановлена податковим повідомленням-рішенням № 000436201                                           від 16.08.2017 року, визначена відповідачем частково поза межами 1095 днів граничного строку сплати грошових зобов’язань, а саме за період з 30.10.2013 року по 30.07.2014 року.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25 травня 2018 року у справі № 808/515/18 в частині відмови в задоволенні позовних вимог сторонами не оскаржено, а тому у відповідності до приписів ст. 308 КАС України, колегією суддів апеляційного суду не переглядається.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції в оскаржуваній частині з огляду на наступне.

          За приписами норм п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України (далі - ПК України) платник податків зобов'язаний, зокрема: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

          В розумінні норми ст. 36 цього Кодексу податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

          Згідно з п. 54.1 ст. 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов’язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов’язання та/або пені вважається узгодженою.

          Зокрема, базові звітні (податкові) періоди для подання податкових декларацій з податку на додану вартість визначені нормами п. 49.18 ст. 49 ПК України.

          За загальним правилом нарахування та сплата податків, визначеним в абз. 1 п. 57.1        ст. 57 ПК України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

          Згідно з п. 203.2 ст.203 ПК України сума податкового зобов'язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

          Відповідно до п. 31.1 і п. 31.3 ст. 31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному додатковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою. Строк сплати податку та збору встановлюється відповідно до податкового законодавства для кожного податку окремо.

          Виконанням податкового обов’язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов’язань у встановлений податковим законодавством строк (п. 38.1 ст. 38 ПК України).

          Відповідно до п. 20.1.19 ст. 20 ПК України контролюючі органи наділені, зокрема, правом застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

          Фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені (п. 111.2 ст. 111 ПК України).

          Зокрема, згідно з абз. 2 п. 126.1 ст. 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств, рентної плати протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу: у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу, - при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання; у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу, - при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання.

          При цьому, граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків мають відповідати строкам давності для нарахування податкових зобов'язань, визначеним статтею 102 цього Кодексу (п. 114.1 ст. 114 ПК України).

          Згідно з п. 102.1 ст. 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

          Пунктом 102.4 ст. 102 ПК України визначено, що у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

          Підпунктом 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що грошове зобов'язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

          Відповідно до пп. 14.1.265 п. 14.1 ст. 14 ПК України штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

          Штрафна санкція, яка є складовою грошового зобов'язання платника податків, пов'язана з порушенням платником податків вимог податкового законодавства.

          Виходячи зі змісту поняття штрафної санкції (фінансової санкції, штрафу), наведеному в пп. 14.1.265 п. 14.1 ст. 14 ПК України, суд першої інстанції дійшов до вірного  висновку, що граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків, які відповідно до ст. 114 ПК України відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов'язань, визначеним ст. 102 цього Кодексу, застосовуються у строк 1095 днів до дня прийняття рішення про застосування штрафних санкцій за податкове правопорушення, якщо воно було скоєно у цей строк (1095 днів).

          Таким чином, у відповідності до п.102.1 ст.102 ПК України, початок перебігу строку застосування штрафних санкцій пов'язаний фактично з днем порушення платником податків податкового законодавства, а п.126.1 ст.126 цього Кодексу диференціює розмір штрафу в залежності від кількості днів затримки сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, перебіг строку давності для визначення суми податкового зобов'язання зі штрафу, передбаченого цією нормою, починається з дня, наступного за днем сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Строк давності для застосування штрафної санкції за несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобов'язання не може перевищувати 1095 днів, що настають за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та (або) граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом.          

          Як вбачається з даних акту камеральної перевірки, а саме з відомостей таблиці 3 останньої, граничний строк сплати зобов’язань позивачем у сумі 359     839, 10 грн.                               (№ п/п 1-48) настав у період з 30.10.2013 року по 30.07.2014 року, натомість, оскаржуване податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2 в частині нарахування штрафних санкцій у розмірі 71     967, 82 грн. (359 839, 10 грн. х 20 %), що спростовує розмір нарахованих санкцій податкового органу, зазначених в апеляційній скарзі, винесено 16.08.2017 року, тобто поза межами 1095 днів, всупереч приписам ст. 102 ПК України.

          Посилання заявника апеляційної скарги на те, що камеральну перевірку відповідно до акту було проведено 04 липня 2017 року, що свідчить про неправомірність визначення судом першої інстанції суми штрафної санкції, яка визначена податковим органом поза межами строку давності, колегією суддів апеляційного суду не приймаються, оскільки зазначений акт камеральної перевірки не є рішенням суб’єкта владних повноважень, а виступає лише носієм відповідної доказової інформації, за наслідками розгляду якої відповідний орган уповноважений прийняти відповідне владне рішення, яке несе правові наслідки для платника податків. В даному випадку, відповідачем таке рішення було прийнято                                            лише 16 серпня 2017 року, а відтак застосування штрафних санкцій до позивача за період з 30.10.2013 року по 30.07.2014 року є неправомірним, що вірно було встановлено судом першої інстанції.

          При цьому посилання податкового органу на наявність судових рішень про стягнення податкового боргу, з урахуванням приписів ст. ст. 102,  126 ПК України, не має правового значення для вирішення даного спору.

          Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення оскаржуваного рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст.315, ч.1 ст.316, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області – залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 25 травня 2018 року у справі № 808/515/18 – залишити без змін.

          Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення в повному обсязі за наявності правових підстав, передбачених ч. 5 ст. 328  КАС України.

          Повний текст постанови складено 20 вересня 2018 року.    

Головуючий суддя:                                                                                С.М. Іванов

                     Суддя:                                                                                О.М. Панченко

                     Суддя:                                                                                В.Є. Чередниченко