ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2018 рокуЛьвів№ 876/5707/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Хобор Р.Б.,

суддів Мікули О.І., Попка Я.С.

з участю секретаря судового засідання Сідельник Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 квітня 2018 року, ухвалене суддею Дзюбич В.Л. в місті Тернополі о 10 год. 00 хв. у справі № 1915/12750/12 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ВАТ «Тернопільське об'єднання «Текстерно» про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

В C Т А Н О В И В:

Позивачка звернулася з позовом до суду, у якому просить суд визнати протиправними дії щодо відмови зарахувати до трудового стажу, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, період перебування у декретній відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 10 травня 2001 року по 03 березня 2004 року (2 роки 9 місяців та 24 дні) та зобов'язати відповідача зарахувати вказаний період до трудового стажу і призначити пенсію на пільгових умовах, починаючи з 19 червня 2012 року.

На підтвердження позовних вимог позивачка покликається на те, що в період з 1 серпня 1977 року по 1 червня 2005 року працювала на ВАТ «Тернопільське об'єднання «Текстерно» на посаді прядильниці, а тому після досягнення 50-річного віку, маючи стаж роботи на вказаній посаді 20 років, у відповідності до вимог п. «є» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» набула право на призначення пенсії на пільгових умовах. Вважає, що відповідач протиправно відмовив у призначенні пенсії на пільгових умовах та не зарахував до стажу роботи період перебування у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 квітня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із таким рішенням суду, його оскаржила позивачка ОСОБА_1 подавши апеляційну скаргу, в якій просить рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 квітня 2018 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги покликається на те, що суд першої інстанції не прийняв до уваги той факт, що станом на час написання заяви про призначення пенсії, а саме 19 червня 2012 року, позивачка мала пільговий стаж роботи більше 20-ти років, і вік більше 50-ти років, що давало право на призначення пенсії на пільгових умовах, в наданні якої відповідачем безпідставно і незаконно відмовлено. Вважає, що заяву про призначення пенсії нею подано належним чином, а обов'язок контролю за правильністю оформлення такої заяви та доданих до неї документів і копій, покладається на Тернопільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області.

Позиція відповідача зводиться до того, що згідно з довідкою ВАТ «Тернопільське об'єднання «Текстерно» пільговий стаж позивачки становить 19 років 6 місяців 2 дні, що в свою чергу не дає можливості призначити позивачці пенсію на пільгових умовах.

Позиція третьої особи у справі зводиться до того, що відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку - це тимчасове звільнення працівника від виконання основних трудових обов'язків, при збереженні місця роботи (посади). Натомість третя особа вважає, що п. «є» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено фактичну роботу на верстатах і машинах по професії «прядильник», а не просто перебування на цій посаді у період відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 у період з 01.08.1997 року по 01.06.2005 року працювала на посаді прядильниці у ВАТ «Тернопільське об'єднання «Текстерно», що підтверджується відповідними записами у її трудовій книжці. Згідно з наказом ВАТ «Тернопільське об'єднання «Текстерно» від 19.04.2001 року № 48-ОС позивачці була надана відпустка по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку в період з 10.05.2001 року по 03.03.2004 року.

Після досягнення 50-річного віку, ОСОБА_1 19.06.2012 року звернулася до управління Пенсійного фонду в м. Тернополі із заявою про розгляд документів для призначення пенсії на пільгових умовах. До заяви долучено копії документів: копію трудової книжки, копію паспорта, копію ідентифікаційного коду, копію свідоцтва про народження дитини, копію довідки ВАТ «Тернопільське об'єднання «Текстерно», копію свідоцтва про одруження, фото 1 шт.

Листом № 207/6-1-1 від 02.07.2012 року у відповідь на звернення позивачки від 19.06.2012 року, управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі повідомило ОСОБА_1, що згідно із поданими документами, зокрема, з урахуванням уточнюючої довідки ВАТ «Тернопільське об'єднання «Текстерно» № 7 від 17.05.2010 року, пільговий стаж становить 19 років 6 місяців 2 дні, що не відповідає вимогам Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з врахуванням пункту «є» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції, вірно встановивши правовідносин, що відповідають обставинам справи, виходив з того, що позивачка із заявою встановленої форми згідно з додатком № 2 до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затвердженого постановою ПФУ від 25.11.2005 року № 22-1 про призначення пільгової пенсії у відповідності до п. «є» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до відповідача не зверталась, а тому у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено за безпідставністю.

Апеляційний суд частково погоджується із вказаним висновком з огляду на наступні обставини.

Відповідно до частини першої статті 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Зазначена норма кореспондується з п. 1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затвердженого постановою ПФУ від 25.11.2005 року № 22-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 року за № 1566/11846 (далі - порядок № 22-1), заява про призначення пенсії непрацюючим громадянам і членам їх сімей подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації), або законним представником відповідно до законодавства за місцем проживання (реєстрації) заявника.

Пунктом 2.1. Порядку № 22-1 визначено перелік документів, необхідних для призначення пенсії.

А згідно з пунктом 1.7 Порядку № 22-1 у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.

Відповідно до пункту 4.1 Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3 до Порядку № 22-1).

Зазначеним додатком встановлено форму заяви, з якою має звертатися особа, яка просить про перерахунок її пенсії.

Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.

Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.

Згідно з пунктом 4.2 Порядку № 22-1 при прийманні документів орган, що призначає пенсію:

1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;

2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;

3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі;

4) видає пам'ятку пенсіонеру (додаток 4), копія якої зберігається у пенсійній справі.

За приписами пункту 4.7 Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.

На підставі аналізу наведених норм, апеляційний суд дійшов висновку про те, що при зверненні з заявою до органу пенсійного фонду про призначення пенсії, орган пенсійного фонду в першу чергу перевіряє правильність оформлення заяви. У випадку невірного оформлення заяви, орган пенсійного фонду повідомляє про це заявника.

У разі встановлення факту, що заява про призначення пенсії оформлена вірно та відповідає додатку 3 до Порядку № 22-1, орган пенсійного фонду перевіряє зміст і належне оформлення доданих до заяви документів та у разі виявлення недоліків надає строк в межах до трьох місяців на їх усунення.

Матеріалами справи встановлено, що позивачка звернулась до пенсійного органу із заявою про розгляд документів для призначення пенсії на пільгових умовах складеною у довільній формі.

Однак, відповідач отримавши цю заяву у позивачки, не перевірив форму і зміст заяви про призначення пенсії, а також додані до заяви документи та не висловив свою позицію стосовно цього.

Натомість в листі № 207/6-1-1 від 02.07.2012 року, відповідачем надана лише відповідь стосовно недостатності трудового стажу ОСОБА_1 для призначення пенсії.

Таким чином, наведене свідчить, що відповідач належним чином не розглянув поданої позивачкою заяви про призначення пенсії на пільгових умовах.

Це питання, суд першої інстанції дослідив поверхнево, а тому і прийшов до помилкового висновку про відмову в задоволенні позову з підстав подання позивачкою заяви невстановленої форми вдавшись до формального підходу з'ясування цих обставин.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Оскільки відповідач не надав оцінки поданій позивачкою заяві про призначення пенсії, то суд апеляційної інстанції вважає, що належним способом захисту порушеного права є визнання дій Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області щодо відмови в призначенні пенсії на пільгових умовах, передбачених п. «є» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» протиправними та зобов'язання Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області повторно розглянути заяву позивачки від 19.06.2012 року щодо призначення пенсії на пільгових умовах передбачених п. «є» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04 від 10 лютого 2010 року): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.) від 09 грудня 1994 року, серія A, 303-A, п. 29).

Зважаючи на те, що відповідачем не розглядалось питання та не приймалось рішення щодо зарахування до пільгового стажу позивачки періоду перебування у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про передчасність цих вимог.

При викладених обставинах, суд апеляційної інстанції вважає помилковим висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до ч.1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги відповідача є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції необхідно скасувати та прийняти постанову про часткове задоволення позову з вищевикладених мотивів.

Щодо розподілу судових витрат, апеляційний суд звертає увагу на наступні обставини.

Відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки суд апеляційної інстанції вийшов за межі позовних вимог, то підстав для стягнення судових витрат на користь позивачки немає

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 квітня 2018 року у справі № 1915/12750/12 скасувати та прийняти постанову відповідно до якої адміністративний позов ОСОБА_1 до Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ВАТ «Тернопільське об'єднання «Текстерно» про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії на пільгових умовах, передбачених п. «є» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Зобов'язати Тернопільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.06.2012 року щодо призначення пенсії на пільгових умовах передбачених п. «є» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції

Головуюча суддя Р.Б. Хобор

Судді О.І. Мікула

Я.С. Попко

Повний текст виготовлено 19.09.2018 року