Справа №22-5980\06 р.                                       Головуючий у 1 інстанції - Гусинський М.О.

Категорія-14                                                              Доповідач  -  ШамрилоЛ.Г.

УХВАЛА ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

20 червня 2006 р. Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді:                        Курило В.П.

суддів:                                                        Санікової О.С.

Шамрило Л.Г.

при секретарі:      Личкатій В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою Закритого акціонерного товариства „Український мобільний зв'язок" на заочне рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 10 квітня 2006 р. по справі за позовом Закритого акціонерного товариства „Український мобільний зв'язок" до ОСОБА_1 про стягнення суми боргу і штрафу за договором про надання послуг зв'язку, -

ВСТАНОВИВ:

Заочним рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 10 квітня 2006 р. позов Закритого акціонерного товариства „Український мобільний зв'язок" (далі ЗАТ „УМЗ") задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за надані послуги стільникового радіозв'язку в сумі 121,77 грн. та витрати по оплаті судового збору в розмірі 51 грн. У задоволенні позовних вимог в частині стягнення неустойки в сумі 203,49 грн. відмовлено у зв'язку з відсутністю підстав.

Не погодившись з рішенням суду, ЗАТ „УМЗ" принесло апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення суми штрафу в розмірі 203,49 грн. та постановити по справі нове рішення, яким задовольнити ці вимоги у повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення та неправильне застосування судом норм матеріального права.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, суд правильно встановив правовідносини, які виникли між сторонами і надав їм відповідну оцінку.

При розгляді справи судом першої інстанції було встановлено, що між ЗАТ „УМЗ" та ОСОБА_1 12.02.2004 р. було укладено договір №НОМЕР_1 про надання послуг стільникового радіотелефонного зв'язку, у цей же день була укладена і додаткова угода до зазначеного договору. Відповідно до умов договору відповідачу був наданий один телефонний номер, рахунки ЗАТ „УМЗ" ОСОБА_1 перестав оплачувати з 01.03.2005 р., сума заборгованості за надані послуги складає 121,77 грн., сума нарахованого позивачем на підставі п.1.2 додаткової угоди штрафу дорівнює 203,49 грн. із розрахунку: 3,57 грн.х57 днів=203,49 грн.

Згідно ч.І ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до поняття неустойки, що міститься у ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 с.36 Закону України „Про телекомунікації^-" передбачено, що у разі затримки плати за надані оператором, провайдером телекомунікаційні послуги споживачі сплачують пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Відмовляючи у задоволенні позову ЗАТ „УМЗ" в частині стягнення з відповідача суми штрафу в розмірі 203,49 грн., суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що зазначена сума є не штрафом, а є пенею, стягнення якої заборонено Законом України від 04.02.1999 р. „Про тимчасову заборону стягнення з громадян України пені за несвоєчасне внесення плати за послуги зв'язку".

Оскільки дія цього Закону відповідно до ст.2 поширюється на час до усунення Кабінетом Міністрів України причин, зазначених у ст.1 цього Закону, і прийняття відповідного рішення Верховною Радою України, яке до теперішнього часу не прийнято, у суду першої інстанції не було передбачених законом підстав для задоволення позовних вимог ЗАТ „УМЗ" в частині стягнення з ОСОБА_1 неустойки в сумі 203,49 грн.

Рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до ст. 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без зміни. Наведені в скарзі позивача доводи є необгрунтованими й правильність висновків суду не спростовують.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ЗАТ „УМЗ" відхилити.

Заочне рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 10 квітня 2006 року залишити без зміни.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.