Єдиний унікальний номер 234/6272/18 Номер провадження 22-ц/775/1295/2018

Категорія 50

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 вересня 2018 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого-судді Соломахи Л.І.

суддів Будулуци М.С., Космачевської Т.В.

за участю:

секретаря судового засідання Марченко Я.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Бахмут Донецької області у залі судових засідань № 4 цивільну справу № 234/6272/18 за скаргою ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області Луценко Аліни Олександрівни, заінтересовані особи: ОСОБА_3, державний виконавець Краматорського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Василенко Вадим Олександрович, щодо розрахунку заборгованості по аліментам з апеляційною скаргою заявника ОСОБА_1 на ухвалу Краматорського міського суду Донецької області від 13 липня 2018 року (суддя першої інстанції Заборський В'ячеслав Олександрович), -

В С Т А Н О В И В:

05 травня 2018 року до Краматорського міського суду Донецької області надійшла скарга ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області Луценко А.О. щодо розрахунку заборгованості по аліментам.

В скарзі заявник зазначав, що на примусовому виконанні у Міжрайонному відділі державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах м. Харкова ГТУЮ у Харківській області знаходиться рішення Краматорського міського суду Донецької області від 02.02.2009 року у справі № 2 - 1886/2009, яким з нього на користь ОСОБА_3 стягнуто аліменти на утримання доньок ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі 1/3 частки з усіх видів доходів щомісячно, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 29.02.2008 року і до повноліття дітей.

18 квітня 2018 року йому від старшого державного виконавця Луценко А.О. стало відомо про здійснення нею 04.04.2018 року розрахунку його заборгованості по аліментам, згідно якого станом на 01.03.2018 року його заборгованість по аліментам становить 25 622,89 грн.

Посилаючись на те, що цей розрахунок заборгованості є неправильним, що державним виконавцем при розрахунку заборгованості не зазначено здійснених ним виплат аліментів та всупереч рішенню суду з липня 2017 року державний виконавець мінімальний розмір аліментів визначає не 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, а 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, хоча рішення суду про зміну мінімальної межі аліментів не ухвалювалося, що відповідно до частини 3 ст. 70 Закону України "Про виконавче провадження" загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50% заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, в тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами, що відрахування з його заробітної плати становлять більше 50%, що за його розрахунком заборгованість по аліментам становити 20 741,40 грн., просив визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах м. Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області Луценко А.О. при розрахунку 04.04.2018 року заборгованості ОСОБА_1 по аліментам на користь ОСОБА_3 під час виконання рішення Краматорського міського суду Донецької області від 02.02.2009 року, визнати цей розрахунок недійсним та скасувати його, зобов'язати старшого державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах м. Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області Луценко А.О. здійснити розрахунок заборгованості по аліментам відповідно до діючого законодавства (а.с. 1 - 5).

Ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 31.05.2018 року, яка занесена до протоколу судового засідання, до участі у справі як заінтересовану особу залучено державного виконавця Краматорського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Василенко В.О., в провадженні якого на теперішній час перебуває виконавче провадження ВП № 27257566 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліментів (а.с. 35).

Судом першої інстанції встановлено, що на виконанні у Міжрайонному відділі державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області перебувало виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-1886/2009, виданого Краматорським міським судом Донецької області 02.02.2009 року про стягнення з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання доньок ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі 1/3 частки з усіх видів доходу щомісяця, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 29.12.2008 року і до повноліття дітей.

Постановою старшого державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківської області Луценко А.О. від 25.04.2018 року виконавче провадження передано до Краматорського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (а.с. 32).

04 квітня 2018 року старшим державним виконавцем Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківської області Луценко А.О. здійснено розрахунок заборгованості по аліментам на підставі наданих боржником ОСОБА_1 довідок про розмір нарахованої йому заробітної плати, утриманих податків, зборів та аліментів. Згідно цього розрахунку заборгованість по аліментам станом на 01.03.2018 року становить 25 622,89 грн. Розрахунок виконано з урахуванням норми частини 2 ст.182 Сімейного кодексу України, згідно якої мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (в редакції, яка діяла до 08.07.2017 року), та ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (в редакції, яка діє з 08.07.2017 року) (а.с. 7 - 9).

Ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 13 липня 2018 року в задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області щодо розрахунку заборгованості по аліментам відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні скарги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що державним виконавцем при розрахунку заборгованості враховано згідно наданих боржником ОСОБА_1 довідок сукупний дохід боржника та утримані з цього доходу аліменти. Доводи ОСОБА_1, що при здійсненні розрахунку виконавцем не зазначено здійснених виплат аліментів, є безпідставними. Мінімальний розмір аліментів визначено частиною 2 ст. 182 СК України. Законом України № 2037-VIII від 17.05.2017 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів", який набрав чинності 08.07.2017 року, внесені зміни до частини 2 ст. 182 СК України, згідно яких мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Внесення змін до частини 2 ст. 182 СК України щодо збільшення мінімального розміру аліментів до 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку є підставою для державного виконавця визначати мінімальний розмір аліментів в цьому розмірі без будь яких додаткових судових рішень. Розрахунок заборгованості по аліментам від 04.04.2018 року державним виконавцем здійснено з урахуванням змін до частини 2 ст. 182 СК України у відповідності до чинного законодавства. Визначений розмір заборгованості не суперечить нормі частини 3 ст. 70 Закону України "Про виконавче провадження" щодо загального розміру усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не більше 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику. Ця норма стосується не визначення розміру заборгованості, а стягнення визначеної заборгованості. Дії державного виконавця при здійсненні розрахунку заборгованості ОСОБА_1 по аліментам від 04.04.2018 року за рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 02.02.2009 року у справі № 2-1886/2009 вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця, твердження заявника ОСОБА_1 щодо неправильності розрахунку є необґрунтованими, порушення його прав або свобод ним суду не доведено (а.с. 53 - 55).

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, заявник ОСОБА_1 в апеляційній скарзі посилається на не повне з'ясування обставин справи, застосування норм матеріального та процесуального права, які не підлягали застосуванню до правовідносин, які виникли між сторонами, просить скасувати ухвалу Краматорського міського суду Донецької області від 13.07.2018 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його скаргу на дії державного виконавця.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не були прийняті до уваги його клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з його відрядженнями, внаслідок чого справу розглянуто без його участі, хоча заяви про такий розгляд справи він не надавав.

Суд помилково визнав правомірним застосування державним виконавцем мінімального розміру аліментів не менш, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Існує рішення Краматорського міського суду Донецької області від 02.02.2009 року про стягнення з нього аліментів у розмірі 1/3 частки доходів щомісячно, але не менше, ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Інше рішення щодо стягнення з нього аліментів у розмірі 1/3 частки доходів щомісячно, але не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, судом не ухвалювалося. Судом першої інстанції проігноровані положення частини 1 ст. 58 Конституції України щодо дії нормативних актів у часі.

Судом не враховано, що в порушення частини 3 ст. 70 Закону України "Про виконавче провадження" відрахування з його заробітної плати, враховуючи розрахунок державного виконавця, перевищують 50% заробітної плати(а.с.64 - 66).

Старший державний виконавець Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області Луценко А.О. копію апеляційної скарги боржника ОСОБА_1 отримав 27.08.2018 року; державний виконавець Краматорського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Василенко В.О. - 28 серпня 2018 року, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень (а.с. 95, а.с. 125). Відзиви у письмовій формі на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надано.

Відповідно до частини 3 ст. 360 ЦПК України (тут і далі в редакції Закону України від 03.10.2017 року № 2147-VIII, яка діє з 15 грудня 2017 року) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Заінтересована особа ОСОБА_3 у письмовому відзиві на апеляційну скаргу заявника ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу Краматорського міського суду Донецької області від 13.07.2018 року - без змін.

Зазначає, що суд першої інстанції повно і всебічно з'ясував обставини справи, ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

ОСОБА_1 належним чином був повідомлений про дату, час і місце розгляду скарги, у зв'язку з чим його неявка не перешкоджала розгляду справи.

Щодо розрахунку заборгованості стягувач ОСОБА_3 повністю погоджується з висновками суду, що розрахунок від 04.04.2018 року був здійснений у повній відповідності з вимогами чинного законодавства (а.с. 111 - 117).

У судове засідання апеляційного суду учасники справи не з'явилися.

Заявник ОСОБА_1, старший державний виконавець Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області Луценко А.О., заінтересовані особи: ОСОБА_3, державний виконавець Краматорського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Василенко В.О. про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Заявник ОСОБА_1 та заінтересована особа ОСОБА_3 19.09.2018 року надіслали заяви про розгляд справи 20.09.2018 року у їх відсутність (а.с. 121 - 122, а.с. 123 - 124).

Старший державний виконавець Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області Луценко А.О. повістку - повідомлення про розгляд справи 20.09.2018 року отримав 10.09.2018 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 120). Причини неявки у судове засідання 20.09.2018 року не повідомив і відповідно до частини 3 ст. 131 ЦПК України вважається, що він не з'явився у судове засідання без поважних причин.

Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу у відсутність учасників справи, оскільки відповідно до частини 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до частини 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга заявника ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до частини 1 ст. 450 ЦПК України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.

З матеріалів справи встановлено, що скарга ОСОБА_1 судом першої інстанції була призначена до розгляду у судовому засіданні на 31.05.2018 року. Заявник ОСОБА_1 брав участь у судовому засіданні 31.05.2018 року, що підтверджується протоколом судового засідання від 31.05.2018 року (а.с. 35). У судовому засіданні 31.05.2018 року була оголошена перерва до 08.06.2018 року до 10 год. 00 хв., про що заявник ОСОБА_1 був повідомлений судом 31.05.2018 року під розписку (ас. 36).

У судове засідання 08.06.2018 року заявник ОСОБА_1 не з'явився, 08.06.2018 року надіслав до суду електронною поштою клопотання про відкладення розгляду справи, посилаючись, що 08.06.2018 року він буде перебувати у службовому відрядженні. До клопотання додана сканкопія посвідчення про відрядження № 172, згідно якого ОСОБА_1, заступник директора ТОВ "УПЕК ТРЕЙДИНГ", відряджений до м. Дергачі Харківської області на 1 день з метою переговорів, підстава: наказ від 07.06.2018 року № 172 (а.с. 39).

Судом клопотання заявника ОСОБА_1 08.06.2018 року було задоволено та у судовому засіданні у зв'язку із його неявкою було оголошено перерву до 13.07.2018 року, що підтверджується протоколом судового засідання від 08.06.2018 року (а.с. 41). В матеріалах справи є відомості про те, що ОСОБА_1 про розгляд справи 13.07.2018 року повідомлений телефонограмою 14.06.2018 року за телефоном, який ним був зазначений у скарзі (а.с. 43).

У судове засідання 13.07.2018 року заявник ОСОБА_1 повторно не з'явився. 13.07.2018 року до суду електронною поштою надійшло його клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з тим, що 12 та 13 липня 2018 року він перебуватиме у службовому відрядженні (а.с. 44 - 45). До клопотання додана сканкопія посвідчення про відрядження № 205, згідно якого ОСОБА_1, заступник директора дивізіону ТОВ "УПЕК ТРЕЙДИНГ", відряджений до м. Маріуполь Донецької області на 2 дні з метою участі у тендері, підстава: наказ від 11.07.2018 року № 205 (а.с. 46).

У судовому засіданні 13.07.2018 року суд розглянув скаргу ОСОБА_1 по суті у відсутність заявника ОСОБА_1, який 13.07.2018 року повторно (08.06.2018 та 13.07.2018 року) не з'явився у судове засідання.

Доводи заявника ОСОБА_1 про порушення судом першої інстанції, який розглянув скаргу у його відсутність, норм процесуального права є необґрунтованими.

Відповідно до частини 2 ст. 450 ЦПК неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Норми частини 2 ст. 450 ЦПК України щодо розгляду скарги у відсутність, зокрема, боржника, узгоджуються з наслідками неявки у судове засідання учасників справи, які встановлені п. 2 частини 3 ст. 223 ЦПК України, згідно яких якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Тобто, ЦПК України не забороняє розгляд скарг на дії державного виконавця у відсутність заявника, який належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Крім того, заявник ОСОБА_1, будучи двічі належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, 13.07.2018 року не з'явився у судове засідання повторно (перший раз - 08.06.2018 року), що відповідно до частини 2 ст. 450, частині 3 ст. 223 ЦПК України не перешкоджало суду розглянути його скаргу незалежно від причин його неявки у судове засідання (чи були вони поважними, чи ні).

Відповідно до ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що оскаржувані дії державного виконавця щодо розрахунку заборгованості по аліментам були вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця і право заявника не було порушено.

Судом першої інстанції встановлено та учасниками справи не оспорюється, що на виконанні у Міжрайонному відділі державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області до 25 квітня 2018 року перебувало виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-1886/2009, виданого Краматорським міським судом Донецької області 02.02.2009 року про стягнення з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання доньок ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі 1/3 частки з усіх видів доходу щомісяця, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 29.12.2008 року і до повноліття дітей.

04 квітня 2018 року старшим державним виконавцем Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківської області Луценко А.О. здійснено розрахунок заборгованості по аліментам (вих. № 17567), згідно якого заборгованість ОСОБА_1 по аліментам станом на 01.03.2018 року становить 25 622,89 грн. Розрахунок виконано на підставі довідок, наданих боржником ОСОБА_1 про розмір нарахованої йому заробітної плати та утриманих з неї податків, зборів та аліментів, а також з урахуванням норми частини 2 ст. 182 Сімейного кодексу України щодо мінімального розміру аліментів на одну дитину до 08.07.2017 року - не менше, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з 08.07.2017 року - не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (а.с. 7 - 9).

Відповідно до ст. 195 СК України заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном.

Не погоджуючись з розрахунком державного виконавця від 04.04.2018 року, заявник ОСОБА_1 в апеляційній скарзі не оспорює, що розрахунок здійснено, виходячи з його фактичного заробітку, що в ньому зазначені всі суми сплачених (утриманих з його заробітної плати) аліментів. В апеляційній скарзі він лише оскаржує дії державного виконавця щодо визначення мінімального розміру аліментів на кожну дитину з липня 2017 року у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку замість 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, незважаючи на відсутність судового рішення про збільшення мінімального розміру аліментів на кожну дитину.

Апеляційний суд вважає, що відмовляючи у задоволенні скарги ОСОБА_1, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що мінімальний розмір аліментів встановлено частиною 2 ст. 182 СК України.

Відповідно до частини 2 ст. 182 СК України, в редакції Закону України від 22.09.2005 року № 2901-IV, яка діяла на час постановлення рішення Краматорського міського суду Донецької області від 02.02.2009 року, мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.

Законом України № 2037-VIII від 17.05.2017 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів", який набрав законної сили 08.07.2017 року, частина друга ст. 182 СК України була викладена в новій редакції, згідно якої "Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку".

Відповідно до ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Статтею 8 СК України передбачено застосування до регулювання сімейних відносин Цивільного кодексу України.

Тобто, виходячи з норм дії актів цивільного законодавства у часі (ст. 5 ЦК України, ст. 8 СК України), правовідносини щодо сплати ОСОБА_1 аліментів, які виникли на підставі рішення Краматорського міського суду Донецької області від 02.02.2009 року і регулювалися частиною 2 ст. 182 СК України в редакції ЗаконуУкраїни від 22.09.2005 року № 2901-IV, який з 08.07.2017 року втратив чинність, нова редакція частини 2 ст. 182 СК України (в редакції Закону № 2037-VIII від 17.05.2017 року) застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання нею чинності, тобто з 08 липня 2017 року, з чого і виходив державний виконавець при визначенні розрахунку заборгованості, а саме, мінімального розміру аліментів на кожну дитину.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що судом першої інстанції проігноровані положення частини 1 ст. 58 Конституції України щодо дії нормативних актів у часі, згідно якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, є необґрунтованими, оскільки норма частини 2 ст. 182 СК України в редакції Закону № 2037-VIII від 17.05.2017 року державним виконавцем була застосована для визначення розміру заборгованості саме з моменту набуття цією редакцією Закону чинності, а саме, при розрахунку заборгованості за період з 08.07.2017 року та не застосовувалася державним виконавцем при обчисленні розміру аліментів за період до 08.07.2017 року.

Такі дії державного виконавця відповідають п. 2 рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 року № 1-рп/99 "У справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів)", на який посилається ОСОБА_1 в апеляційній скарзі та в якому зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Мінімальний розмір аліментів державним виконавцем у розрахунку від 04.04.2018 року визначено з урахуванням як вимог частини 2 ст. 182 СК України щодо мінімального розміру аліментів на кожну дитину у відповідному місяці, так і розміру прожиткового мінімуму на дитину віком від 6 до 18 років, який в спірний період був встановлений ст. 7 Закону України від 21.12.2016 року № 1801-VIII "Про Державний бюджет України на 2017 рік" та ст. 7 Закону України від 07.12.2017 року № 2246-VIII "Про Державний бюджет України на 2018 рік".

Доводи апеляційної скарги про те, що на теперішній час існує рішення Краматорського міського суду Донецької області від 02.02.2009 року про стягнення з нього аліментів у розмірі 1/3 частки доходів щомісячно, але не менше, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, що інше рішення щодо стягнення з нього аліментів у розмірі 1/3 частки доходів щомісячно, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, судом не ухвалювалося, не спростовують висновків суду першої інстанції.

Частиною 4 ст. 183 СК України (в редакції Закону України від 01.06.2010 року № 2302-VI) було передбачено, якщо після збільшення встановленого законом мінімального розміру аліментів на дитину розмір аліментів, визначений судом у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини, буде меншим ніж мінімальний розмір аліментів, передбачений частиною другою статті 182 цього Кодексу, одержувач аліментів має право звернутися до суду з позовом про відповідне збільшення розміру аліментів до платника аліментів.

Проте Законом України від 04.11.2010 року № 2677-VI "Про внесення змін до Закону України "Про виконавче провадження" та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)" частину четверту статті 183 уСімейному кодексі України виключено.

Відповідно до частини 3 ст. 74 Закону України від 21.04.1999 року № 606-XIV "Про виконавче провадження" (в редакції Закону України від 4.11.2010 року № 2677-VI), який діяв до 05.10.2016 року, розмір заборгованості із сплати аліментів визначається державним виконавцем за місцем виконання рішення у порядку, встановленому Сімейним кодексом України. У разі визначення суми заборгованості у частці від заробітку (доходу) розмір аліментів не може бути менше встановленого Сімейним кодексом України.

Пленум Верховного Суду України в п. 17 постанови від 15.05.2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" роз'яснив, що розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у частині 2 ст. 182 СК. При цьому необхідно мати на увазі, що зміна законодавства в частині визначення мінімального розміру аліментів на одну дитину не є підставою для перегляду постановлених раніше судових рішень про їх стягнення.

Тобто, суд першої інстанції правильно зазначив, що внесення змін до частини 2 ст. 182 СК України щодо збільшення мінімального розміру аліментів є підставою для державного виконавця враховувати збільшений мінімальний розмір аліментів - 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку без будь яких додаткових судових рішень.

В Законі України від 2.06.2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження", який діє з 05.10.2016 року (в редакції, яка діяла на час здійснення розрахунку державним виконавцем 04.04.2018 року) в частинах 1, 3 ст. 71 зазначено, що порядок стягнення аліментів визначається законом; визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України.

Законом України від 03.07.2018 року № 2475-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання", який набрав чинності з 28.08.2018 року, частину першу ст. 71 Закону України від 2.06.2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" доповнено абзацом другим, згідно якого виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України, про що фактично і зазначалося у частини 3 ст. 74 Закону України від 21.04.1999 року № 606-XIV "Про виконавче провадження" (в редакції Закону України від 4.11.2010 року № 2677-VI).

Відсутність в період з 05.10.2016 року по 28.08.2018 року зазначення в ст. 71 Закону України від 02.06.2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" умови, що виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального розміру, передбаченого Сімейним кодексом України, не є підставою визнавати дії державного виконавця щодо розрахунку аліментів від 04.04.2018 року з урахуванням мінімального розміру, передбаченого СК України, незаконними, оскільки спеціальним нормативним актом, що регулює обов'язок батьків утримувати дитину та визначає розмір аліментів, який має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, є Сімейний кодекс України, в якому, в тому числі і у оспорюваний боржником період розрахунку заборгованості з 08.07.2017 року по 28.02.2018 року, був чітко визначений мінімальний розмір аліментів на одну дитину.

Отже, висновок суду першої інстанції, що розрахунок заборгованості по аліментам від 04.04.2018 року здійснений державним виконавцем з урахуванням змін до частини 2 ст. 182 СК України, які набули чинності з 08.07.2017 року, відповідає вимогам чинного законодавства, є правильним.

Відповідно до частин 2, 3 ст.70 Закону України від 02.06.2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості у разі стягнення аліментів - 50 відсотків (абзац другий частини 2 ст. 70 із змінами, внесеними згідно із Законом України від 07.12.2017 року № 2234-VIII).

Загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що судом не враховано, що в порушення частини 3 ст. 70 Закону України "Про виконавче провадження" відрахування з його заробітної плати, враховуючи розрахунок державного виконавця, перевищують 50 відсотків заробітної плати, також не спростовують висновків суду першої інстанції. Суд першої інстанції правильно зазначив, що визначений державним виконавцем розмір заборгованості нормі частини 3 ст. 70 Закону України "Про виконавче провадження" не суперечить, що ця норма права стосується не визначення розміру заборгованості, а виконання рішення державного виконавця щодо розміру заборгованості.

Враховуючи зазначене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що дії державного виконавця при здійсненні розрахунку заборгованості ОСОБА_1 по аліментам від 04.04.2018 року за рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 02.02.2009 року у справі № 2-1886/2009 вчинені відповідно до закону.

Суд першої інстанції постановив ухвалу з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для скасування рішення суду в межах доводів апеляційної скарги не має, доводи апеляційної скарги необгрунтовані і не спростовують висновків суду, тому відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін.

Відповідно до ст. 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про залишення оскаржуваного судового рішення без змін, в ухвалі від 13.07.2018 року питання щодо розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, не вирішувалося, підстави для зміни розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, відсутні.

З апеляційної скарги заявник ОСОБА_1 сплатив судовий збір у сумі 352,40 грн. (а.с. 82 - 83), які 20.08.2018 року зараховані до спеціального фонду Державного бюджету (а.с. 89).

Відповідно до частини 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 452 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги заявника ОСОБА_1 без задоволення, підстави для відшкодування йому судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відсутні, вони покладаються на заявника.

Керуючись ст. 374, ст. 375, ст.ст. 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Краматорського міського суду Донецької області від 13 липня 2018 року залишити без змін.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання заявником ОСОБА_1 апеляційної скарги у розмірі 352 гривні 40 коп. покласти на заявника ОСОБА_1.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 20 вересня 2018 року.

Судді: Л.І. Соломаха

М.С. Будулуца

Т.В. Космачевська