АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/2617/18 Справа № 198/661/17 Головуючий у 1 й інстанції - Маренич С. О. Доповідач - Каратаєва Л.О.

Категорія

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2018 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Каратаєвої Л.О.

суддів: - Ткаченко І.Ю., Пищиди М.М.,

за участю секретаря судового засідання - Хоменко А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Юр'ївського районного суду Дніпропетровської області від 04 січня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, -

в с т а н о в и л а:

30 жовтня 2017 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення аліментів, в якому просив, з урахуванням уточнень, присудити кошти на утримання (аліменти) дитини ОСОБА_6 та стягувати їх із ОСОБА_4, в розмірі ? частки від заробітку (доходу) Відповідача щомісячно але не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи із дня пред'явлення позову і до досягнення дитиною повноліття. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 367 ЦПК України допустити негайне виконання судового рішення в межах суми платежу за один місяць (а.с.2-3,19-20,32-33).

Рішенням Юр'ївського районного суду Дніпропетровської області від 04 січня 2018 року позов ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини - задоволено у повному обсязі. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання неповнолітньої дитини - сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходів), щомісячно, але не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи від дня пред'явлення позову з 30.10.2017 року і до досягнення дитиною повноліття. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь держави судовий збір у розмірі 640 грн. 00 коп. Рішення в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню в межах суми платежу за один місяць(а.с. 70-73).

Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_4 звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалите нове, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 відмовити (а.с.82-84).

В обґрунтування апеляційної скарги посилався на те, що судом першої інстанції було неповно та неправильно встановлено обставини, що мають значення для справи внаслідок неправильного дослідження і оцінки наданих суду доказів.

В порядку п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Згідно п.9 Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Матеріалами справи підтверджено, сторони з 16.09.2003 року перебували у зареєстрованому шлюбі, відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 від 01.12.2006 року (а.с. 4).

Від шлюбу сторони мають двох неповнолітніх дітей, сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 та доньку ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, згідно свідоцтв про народження дітей серії НОМЕР_2 від 25.10.2008 року та серії НОМЕР_1 від 28.10.2011 року відповідно (ас. 5, 6).

Судом першої інстанції встановлено та визнано сторонами, що з вересня 2016 року сторони фактично припинили шлюбно-сімейні відносини та разом не проживають.

Також судом першої інстанції встановлено, що неповнолітній ОСОБА_6 проживає разом з батьком - позивачем по справі ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_3 Дніпропетровської області, відповідно до довідки виданої Юр'ївською селищною радою (а.с.11), неповнолітня ОСОБА_7 проживає разом з матір'ю - відповідачкою по справі ОСОБА_4 за адресою АДРЕСА_2

Згідно судового наказу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 07.09.2017 року (а.с.13), з позивача ОСОБА_5 на користь відповідачки ОСОБА_4 на утримання доньки ОСОБА_7 стягнуті аліменти у розмірі 1 / 4 частини від його заробітку (доходу).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, керуючись положеннями ст. 180, 181, 182, 191 Сімейного кодексу України, виходив із законності та обґрунтованості позовних вимог.

Колегія суддів повністю погоджується з висновком суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють несуть відповідальність за створення необхідних умов для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Статтею 51 Конституції України гарантовано, а ст. 180 СК України передбачено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (ч. 3 ст. 181 СК України).

Відповідно до ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Частина 2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно з роз'ясненнями, викладеними у п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що 26.12.2017 вона звернулася до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська з позовною заявою про розірвання шлюбу та визначення місця проживання неповнолітніх дітей разом з матір'ю. Однак судом першої інстанції у задоволенні клопотання про зупинення провадження було відмовлено.

Статтею 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Апелянт не надала жодних доказів про подання позовної заяви про визначення місця проживання дитини, на день розгляду справи такого рішення немає, у зв'язку з чим, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги.

Судом встановлено, що відповідачка проживає окремо від позивача, є працездатного віку, здорова, довідок про незадовільний стан здоров'я суду не надала.

Будь-яких інших доводів на спростування висновків суду першої інстанції апелянтом наведено не було.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона несе ризики настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов'язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов'язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. 43 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні, так і обов'язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу.

Таким чином, наведені в апеляційній скарзі інші доводи не спростовують висновків місцевого суду, зводяться до переоцінки доказів і незгоди із висновками суду щодо обставин справи.

Відповідно до ч.1 ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідач не позбавлена права в майбутньому на звернення до суду з позовом про зменшення розміру аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану однієї з сторін, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.

Вирішуючи спір, судом першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини справи, суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Отже, висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, на законність судового рішення не впливають.

Згідно з статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що з'ясувавши в достатньо повному об'ємі права та обов'язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та давши їм правову оцінку, суд першої інстанції ухвалив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволенню.

Судові витрати понесені сторонами в зв'язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення.

Керуючись ст. 259, 268, 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Юр'ївського районного суду Дніпропетровської області від 04 січня 2018 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до чинного законодавства.

Судді: