АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 531/649/17 Номер провадження 22-ц/786/2167/18Головуючий у 1-й інстанції Лизенко І. В. Доповідач ап. інст. Дорош А. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2018 року м. Полтава

Апеляційний суд Полтавської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Головуючого судді - доповідача: Дорош А.І.

Суддів: Лобова О.А., Триголова В.М.

при секретарі: Ачкасовій О.Н.

учасники справи:

представник відповідача ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» - адвоката Черкавського Юрія Сергійовича

на ухвалу Карлівського районного суду Полтавської області від 02 серпня 2018 року ухвалену суддею Лизенко І.В., повний текст ухвали складено - дати не вказано

у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні Ініціативи» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

У червні 2017 року ТОВ «Кредитні Ініціативи» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою Карлівського районного суду Полтавської області від 02 серпня 2018 року позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні Ініціативи» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишено без розгляду.

Залишаючи без розгляду позовну заяву, районний суд врахував, що пунктам 6 кредитного договору № 500523344, що був укладений 24.10.2014 року між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_4 сторони погодили внести третейське застереження, що в розумінні ст.12 Закону України «Про третейський суд» є третейською угодою, а отже відповідно до п.6 ч.1 ст. 257 ЦПК України є підставою для залишення позову без розгляду.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» в особі адвоката Черкавського Ю.С. оскаржило в апеляційному порядку вказану ухвалу місцевого суду. В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить її скасувати та матеріали справи направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу місцевого суду - без змін.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 257 ЦПК України позов залишається без розгляду, якщо між сторонами укладено угоду про передачу спору на вирішення до третейського суду, і від відповідача не пізніше початку розгляду справи по суті, але до подання ним першої заяви щодо суті спору надійшли заперечення проти вирішення спору в суді, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

Із аналізу процесуальної норми вбачається, що законодавець вказує на врахування судом одночасно не тільки укладену між сторонами угоду про передачу спору на вирішення до третейського суду і заперечення відповідача проти вирішення спору в суді загальної юрисдикції, а також перевірку судом обставин щодо укладеної між сторонами третейської угоди, а саме, що така угода є дійсною, не втратила чинність та може бути виконана.

Перевіряючи дотримання судом першої інстанції вимог процесуального законодавства при вирішенні питання про залишення заяви без розгляду з підстави, передбаченої пунктом 6 частини 1 статті 257 ЦПК України, колегією судді встановлено наступне.

З матеріалів справи вбачається, що товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_4 з позовом про стягнення заборгованості у розмірі 65 964,83 грн., посилаючись на те, що відповідач в порушення вимог ст. 526, 527, 530, 1049, 1054 ЦК України зобов'язання за договором належним чином не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість у вказаному розмірі.

21 червня 2016 року між ПАТ «Альфа-Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» укладено договір факторингу № 1. За умовами договору п.1.1. передбачено, що фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт зобов'язується відступити факторові свої права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами (а.с.12).

24.10.2014 року ПАТ «Альфа Банк» надав боржнику ОСОБА_4 кредит на споживчі цілі, зазначене вбачається з додатку № 1 до кредитного договору № 500523344 від 24.10.2014 р., де вказано, що мета кредиту - споживчі потреби.

Пунктом 2 кредитного договору № 500523344 передбачено, що сторони, відомості про прізвище, ім'я та по-батькові найменування та місце знаходження проживання, яких вказані в преамбулі та пункті 10 розділу № 1 цього договору погодилися внести до кредитного договору застереження, яке є третейською угодою в розумінні ст. 12 Закону України «Про третейські суди», про те, що судовий захист прав та законних інтересів, які мають сторони в зв'язку з кредитним договором та розгляд і вирішення всіх не вирішених сторонами шляхом переговорів спорів, які виникають або можуть виникнути між сторонами з питань виконання, зміни, розірвання ними кредитного договору, не виключний перелік яких визначений розділом № 2 цього договору, відбувається у Постійно діючому Третейському суді при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» у відповідності до його регламенту, який є невід'ємною частиною цієї третейської угоди та з якими сторони до підписання цього договору ознайомлені та згодні. Сторони також підтверджують, що вони ознайомлені та згодні з положенням про Постійно діючий Третейський суд при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» (надалі - Положення), а також підтверджують, що мають можливість в подальшому ознайомлюватись зі змістом положення та регламентом на web-сторінці за адресою:http:pbts.org.ua. Сторони погоджуються, що справа розглядається одним третейським суддею, який призначається головою Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз». Підписанням даного договору сторони надають свою згоду на такий порядок призначення третейського судді для кожного спору, що може виникнути між ними в зв'язку з кредитним договором. Дата та місце укладення даної третейської угоди вказаної в преамбулі розділу № 1 цього договору. Інші умови цієї третейської угоди викладено в розділі № 2 цього договору.

Одним зі способів захисту прав суб'єктів цивільних правовідносин є звернення до третейських судів, що передбачено статтею 21 ЦПК України у редакції 2017 року.

Відповідно до частини другої статті 1 Закону України "Про третейські суди" до третейського суду за угодою сторін може бути передано будь-який спір, що виникає з цивільних, господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.

Згідно з пунктом 14 частини першої статті 6 Закону України "Про третейські суди" (частину першу цієї статті доповнено пунктом 14 згідно із Законом N 2983-VI) третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком, зокрема, справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).

Споживачем, права якого захищаються на підставі Закону України "Про захист прав споживачів", є лише громадянин (фізична особа), котрий придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити товари (роботи, послуги) для власних побутових потреб. Цей Закон регулює відносини споживача з підприємством, установою, організацією чи громадянином-підприємцем, які виготовляють та продають товари, виконують роботи і надають послуги, незалежно від форм власності та організаційних форм підприємництва.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року N 15-рп/2011 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень пунктів 22, 23 статті 1, статті 11, частини восьмої статті 18, частини третьої статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів" у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) дія цього Закону поширюється і на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем за договором про надання споживчого кредиту), що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

За частиною першою статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" між кредитодавцем та споживачем укладається договір про надання споживчого кредиту, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

Аналіз зазначених норм матеріального права дає підстави для висновку, що спори між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так виконання такого договору, відповідно до пункту 14 частини першої статті 6 Закону України "Про третейські суди", незважаючи на наявність третейського застереження в договорі, не можуть бути предметом третейського розгляду, оскільки Законом N 2983-VI виключено з компетенції третейського суду вирішення спорів щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).

Згідно правової позиції , яка висловлена Верховним Судом України у постанові від 27.01.2016 р. у справі №6-2892цс15 відповідно до пункту14 частини першої статті 6 Закону України "Про третейські суди" (частину першу цієї статті доповнено пунктом 14 згідно із Законом N 2983-VI) третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком, зокрема, справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки). Оскільки заявник є споживачем послуг банку, спір виник щодо заборгованості за кредитом, третейському суду в силу положень пункту 14 частини 1 статті 6 Закону України «Про третейські суди» така справа не підвідомча.

Встановлені обставини свідчать про те, що укладена у договорі про надання споживчого кредиту між ПАТ «Альфа Банк» та ОСОБА_4 (боржником) третейська угода про передання спору на розгляд третейського суду не може бути виконана, оскільки спір у правовідносинах, що виник між ПАТ «Альфа-Банк» та боржником ОСОБА_4 не підвідомчий третейському суду.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про залишення позовної заяви ТОВ «Кредитні Ініціативи» без розгляду. При цьому обмеження права звернення до суду, до юрисдикції якого вона віднесена, процесуальним законом не допускається.

Таким чином, даний спір про стягнення заборгованості за договором споживчого кредиту не підвідомчий третейському суду.

Згідно ст. 374 ч.1 п. 6 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно ст. 379 ч.1 п. 4 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

З урахуванням викладеного апеляційний суд у складі колегії суддів приходить до висновку про те, що ухвала місцевого суду підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 367 ч.1, 2, 374 ч.1 п.6, 379 ч.1 п. 4, 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд Полтавської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах, - ,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представникаТовариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» - адвоката Черкавського Юрія Сергійовича - задовольнити.

Ухвалу Карлівського районного суду Полтавської області від 02 серпня 2018 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції, у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 19 вересня 2018 року.

Головуючий суддя-доповідач Дорош А.І.

Судді: Лобов О.А.

Триголов В.М.