ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2018 року справа № 805/1985/18-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Сухарька М.Г., Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., при секретареві судового засідання - Борисові А.А., за участю представника позивача - ОСОБА_1, представника відповідача - ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 26 червня 2018 року в справі № 805/1985/18-а (головуючий І інстанції Голубова Л.Б.) за позовом ОСОБА_3 до Військової частини А2120 про визнання протиправними та скасування наказів,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 (далі - позивач) звернулась до суду 13 березня 2018 року з позовом, в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати письмовий наказ командира військової частини А2120 полковника Мойсюка Є.Г. від 04 листопада 2017 року № 927 щодо накладення на лейтенанта ОСОБА_3 дисциплінарного стягнення догана (4 міс. 9 дн.);

- визнати протиправним та скасувати усний наказ командира військової частини А2120 полковника Мойсюка Є.Г. від 05 січня 2018 року щодо накладення на лейтенанта ОСОБА_3 дисциплінарного стягнення догана (2 міс. 8 дн.);

- визнати протиправним та скасувати усний наказ помічника командира бригади з фінансово-економічної роботи начальника служби військової частини А2120 майора Коваленка О.О. від 12 січня 2018 року щодо накладення на лейтенанта ОСОБА_3 дисциплінарного стягнення догана (2 міс. 1 дн.);

- визнати протиправним та скасувати усний наказ командира військової частини А2120 полковника Мойсюка Є.Г. від 31 січня 2018 року щодо накладення на лейтенанта ОСОБА_3 дисциплінарного стягнення догана (1 міс. 13 дн.);

- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини А2120 полковника Мойсюка Є.Г. від 06 лютого 2018 року № 101 щодо накладення на лейтенанта ОСОБА_3 дисциплінарного стягнення сувора догана (1 міс. 7 дн.);

- стягнути частину грошового забезпечення, утриманого внаслідок накладення дисциплінарних стягнень на підставі наказу командира військової частини А2120 полковника Мойсюка Є.Г. від 04 листопада 2017 року № 927, усного наказу командира військової частини А2120 полковника Мойсюка Є.Г. від 05 січня 2018 року, усного наказу командира військової частини А2120 полковника Мойсюка Є.Г. від 31 січня 2018 року, наказу командира військової частини А2120 полковника Мойсюка Є.Г. від 06 лютого 2018 року № 101 та усного наказу помічника командира бригади з фінансово-економічної роботи начальника служби військової частини А2120 майора Коваленка О.О. від 12 січня 2018 року.

Заявою від 04.06.2018 позивач збільшив позовні вимоги в частині стягнення витрат на правову допомогу адвоката, сплату судового збору та на проїзд згідно з наданими підтверджуючими документами.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 26 червня 2018 року позовну заяву залишено без розгляду.

Позивач, не погодившись з судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

На обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_3 зазначила, що не була своєчасно ознайомлена із наказом командира від 04 листопада 2017 року № 927. Вважає, що при розрахунку місячного строку звернення до суду, необхідно відраховувати та не включати в місячний строк періоди її перебування на лікарняному, у відрядженнях та у відпустках. Виходячи з цього, вона не порушила вимог ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Також, апелянт звертає увагу суду на відсутність у матеріалах справи доказів, які підтверджують ознайомлення з усними наказами командира військової частини А2120 полковника Мойсюка Є.Г. від 05 січня 2018 року та від 31 січня 2018 року, а також усним наказом помічника командира бригади з фінансово-економічної роботи - начальника служби військової частини А2120 майора Коваленка О.О. від 12 січня 2018 року.

Перебування у відпустці є також поважною підставою для поновлення строку на оскарження наказу командира військової частини А2120 полковника Мойсюка Є.Г. від 06 лютого 2018 року № 101.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги, просив задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, встановила наступне.

Згідно з матеріалами справи позивач ОСОБА_3 проходить військову службу в Збройних Силах України з 1994 року. З червня 2015 року по квітень 2018 року займала посаду помічника начальника фінансово-економічної служби військової частини А2120 у військовому званні - лейтенант. В теперішній час, наказом Генерального штабу Збройних Сил України від 13 квітня 2018 року № 96 призначена «на вищу посаду у порядку просування по службі з шпк «старший лейтенант» на «капітан» та проходить службу на посаді начальника центру фінансово-економічної служби 4 центру захисту інформації та кібернетичної безпеки головного об'єднаного центру захисту інформації на кібернетичної безпеки Збройних Сил України.

При проходженні служби в військовій частині А2120, наказом командира військової частини А2120 від 04.11.2017 № 927, за порушення військової дисципліни, а саме несвоєчасне прибуття з відрядження без поважних причин, на ОСОБА_3 накладено дисциплінарне стягнення - оголошено догану.

Усними наказами командира військової частини А2120 від 05.01.2018 та від 31.01.2018, а також начальника служби військової частини А2120 майора Коваленка О.О. від 12.01.2018 на позивача накладено дисциплінарні стягнення у вигляді догани за порушення форми одягу, за неналежне виконання службових обов'язків та систематичне порушення Статутів Збройних Сил України, відповідно.

Наказом командира військової частини А2120 від 06.02.2018 № 101 за недбале ставлення до виконання обов'язків військової служби заступнику начальника фінансово-економічної служби лейтенанту ОСОБА_3 накладено дисциплінарне стягнення - оголошено сувору догану.

Вважаючи, що до перелічених дисциплінарних стягнень її притягнуто протиправно, тобто не дотримано визначеної законом процедури притягнення до дисциплінарної відповідальності, під час прийняття рішення про накладення дисциплінарного стягнення не враховано характер та обставини подій, які відбулися, попередньої поведінки військовослужбовця, не надано оцінки обставинам, що виключають її вину, ОСОБА_3 звернулась до суду за захистом свого порушеного права.

Залишаючи адміністративний позов без розгляду суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність застосування п. 8 ч. 1 ст. 240 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки позовну заяву подано до відділення поштового зв'язку для відправлення 13 березня 2018 року, а про порушення своїх прав ОСОБА_3 дізналась:

- усними наказами про оголошення догани - у день їх накладення;

- наказом від 04.11.2017 № 927 - у 2017 році;

- наказом від 06.02.2018 № 101 - 06.02.2018.

Тобто, позивачем пропущено місячний строк для оскарження цих дисциплінарних стягнень у судовому порядку.

Надаючи правову оцінку висновкам суду першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідним зазначити наступне.

Відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 4 КАС України публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Проходження військової служби врегульоване спеціальними законами - Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» від 24 березня 1999 року № 548 та Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» від 24 березня 1999 року № 551.

За приписами статті 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України військовослужбовець зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.

Дисциплінарним статутом Збройних Сил України регламентовано :

Стаття 5 - За стан дисципліни у військовому з'єднанні, частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов'язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення. Стан військової дисципліни у військовій частині (підрозділі), закладі, установі та організації визначається здатністю особового складу виконувати в повному обсязі та в строк поставлені завдання, морально-психологічним станом особового складу, спроможністю командирів (начальників) підтримувати на належному рівні військову дисципліну.

Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов'язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків.

Стаття 6 - Право командира - віддавати накази і розпорядження, а обов'язок підлеглого - їх виконувати, крім випадку віддання явно злочинного наказу чи розпорядження. Наказ має бути виконаний сумлінно, точно та у встановлений строк. Відповідальність за наказ несе командир, який його віддав.

У разі непокори чи опору підлеглого командир зобов'язаний для відновлення порядку вжити всіх передбачених законами та військовими статутами заходів примусу аж до арешту винного й притягнення його до кримінальної відповідальності.

Стаття 45 - У разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.

Стаття 88 - Військовослужбовець, який вважає, що не вчинив правопорушення, має право протягом місяця з часу накладення дисциплінарного стягнення подати скаргу старшому командирові або звернутися до суду у визначений законом строк.

Стаття 96 - Дисциплінарне стягнення виконується, як правило, негайно, а у виняткових випадках - не пізніше ніж за три місяці від дня його накладення. Після закінчення зазначеного строку стягнення не виконується, а лише заноситься до службової картки військовослужбовця.

Стаття 97 - Про накладені дисциплінарні стягнення військовослужбовцям може бути оголошено особисто, у письмовому наказі (розпорядженні), на нараді чи перед строєм військовослужбовців, які мають військові звання (обіймають посади) не нижче за військове звання (посаду) військовослужбовця, який вчинив правопорушення.

Стаття 106 - Усі заохочення та дисциплінарні стягнення (крім зауваження), передбачені цим Статутом, у тому числі і заохочення, оголошені командиром усьому особовому складу підрозділу (команди), військової частини, заносяться у тижневий строк до службової картки військовослужбовця (додаток 3 до цього Статуту).

Стаття 109 - Кожний військовослужбовець один раз на рік, а також у разі переведення на нове місце служби повинен ознайомитися із своєю службовою карткою й розписатися про це. У разі переведення військовослужбовця службова картка пересилається до нового місця служби.

Аналізуючи норми, які регулюють спірні відносини та обставини справи, колегія констатує, що командири саме на підставі закону та в межах своїх повноважень наклали на позивача дисциплінарні стягнення (ст.ст. 5, 6 Дисциплінарного статуту).

Щодо способу накладання на військовослужбовця дисциплінарного стягнення, він визначений в статті 97 Дисциплінарного статуту, а саме:

- може бути оголошено особисто, тобто в усній формі;

- у письмовому наказі (розпорядженні);

- на нараді;

- перед строєм військовослужбовців.

В судовому засіданні ОСОБА_3 підтвердила, що накази які їй було проголошено командирами особисто (усно), вона чула, але ці накази сприйняла як жарт, тому належним чином на них не відреагувала, тобто не вважала, що їй було проголошені дисциплінарні стягнення, тем не менш вона намагається їх оскаржити в судовому порядку.

Відносно письмового наказу від 04.11.2017 № 927 про накладення дисциплінарного стягнення - догани, позивач наполягає, що його з цим наказом своєчасно не ознайомили, а підпис, який містися в наказі (т. 1 а.с. 124) виконаний іншою особою.

Відносно письмового наказу від 06.02.2018 № 101 про накладення дисциплінарного стягнення - суворої догани, позивач не заперечував, що цей наказ було доведено своєчасно.

Суд критично ставиться до пояснень позивача в цій частині, так як вони спростовуються поясненнями свідків та іншими доказами.

Так, свідок начальник служби діловодства військової частини А2120 молодший сержант ОСОБА_6 пояснила, що 06 листопада 2017 року вона особисто принесла в кабінет позивача документи, в тому числі і наказ від 04.11.2017 № 927. Наприкінці цього ж робочого дня вона повернулась за документами та перевірила наявність позначки про ознайомлення ОСОБА_3 з наказом № 927. Враховуючи, що за діючими у військовій частині правилами доступу до службових приміщень без дозволу будь-яка особа не може зайти до кабінету, в неї не виникло сумнівів, що підпис під наказом зробив саме позивач.

Крім того, колегія вважає за необхідне зазначити, що за приписами статті 106 Дисциплінарного статуту, усі заохочення та дисциплінарні стягнення (крім зауваження), передбачені цим Статутом, у тому числі і заохочення, оголошені командиром усьому особовому складу підрозділу (команди), військової частини, заносяться у тижневий строк до службової картки військовослужбовця. Відповідно до статті 109 Дисциплінарного статуту кожний військовослужбовець один раз на рік, а також у разі переведення на нове місце служби повинен ознайомитися із своєю службовою карткою й розписатися про це. У разі переведення військовослужбовця службова картка пересилається до нового місця служби.

Виходячи з аналізу Закону України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» від 24 березня 1999 року № 548 та Закону України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» від 24 березня 1999 року № 551, обов'язок ознайомлення з наказами покладений на військовослужбовця, тобто порядок ознайомлення з наказами відрізняється від законодавства, яке регулює трудові правовідносини.

Для прийняття обґрунтованого рішення за наслідками розгляду апеляційної скарги ОСОБА_3 суд апеляційної інстанції досліджує кожне з оскаржуваних дисциплінарних стягнень в контексті дотримання строку на його судове оскарження з урахуванням обставин, які стали причиною порушення цього строку.

Виходячи з матеріалів справи та за текстом апеляційної скарги ОСОБА_3 сама зазначає дві дати ознайомлення з наказом командира військової частини А2120 від 04.11.2017 № 927:

- 30 грудня 2017 року - дата звернення на Урядову лінію;

- 15 січня 2018 року - дата письмової відповіді командування Високомобільних десантних військ Збройних Сил України за вих. № 119.

Відповідно до матеріалів справи ОСОБА_3 не заперечує своєчасне ознайомлення наказом командира військової частини А2120 від 06.02.2018 № 101, а пропуск строку на судове оскарження обґрунтовує перебуванням у відпустці.

Стосовно строків судового оскарження усних доган від 05.01.2018, від 12.01.2018 та від 31.01.2018 апелянт звертає увагу на численні письмові та усні звернення до служби діловодства та командування військової частини А2120 щодо надання копій наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності. Проте, копії цих наказів позивачу надані не були, тому суд першої інстанції дійшов безпідставного висновку про пропуск ОСОБА_3 строку для їх оскарження.

Такий вид дисциплінарного стягнення як догана може застосовуватись до військовослужбовця як у письмовій формі (накази, розпорядження), так і в усній (шляхом оголошення особисто). Під час оголошення догани до відома військовослужбовця доводиться суть вчиненого ним порушення. Після цього дисциплінарне стягнення заноситься до службової картки військовослужбовця. На командира або будь-яку іншу посадову особу не покладено обов'язку ознайомлювати військовослужбовця із внесеними до службової картки дисциплінарними стягненнями. Навпаки, цей обов'язок Дисциплінарним статутом покладено безпосередньо на військовослужбовця.

Інша форма відображення оголошеної військовослужбовцю догани чинним законодавством не передбачена.

Враховуючи викладене, доводи ОСОБА_3, що вона пропустила строк для оскарження доган від 05.01.2018, від 12.01.2018 та від 31.01.2018 через нехтування уповноваженими особами військової частини А2120 вимог про надання копій цих наказів, спростовуються судом апеляційної інстанції, оскільки такі накази не видавались. У службовій картці позивача наявні позначки, що ці догани носять усний характер.

Як на обставини, які завадили позивачу в межах строку оскаржити спірний наказ, ОСОБА_3 посилається на перебування на лікарняному, у відрядженнях та у відпустках.

В матеріалах справи є підтвердження перебування особи на амбулаторному лікуванні, у відпустці та у відрядженні, проте це не можна вважати поважними причинами пропуску строку звернення до суду, оскільки позивачка весь цей період вела активне листування з командуванням частини, командуванням Високомобільних десантних військ Збройних Сил України, зверталась на Урядову лінію, тобто обставини, на які вона посилається, не можна вважати поважними та такими, що перешкоджали своєчасному зверненню до суду самостійно або через представника.

Згідно з ч. 5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

За приписами ч. 3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Законом України від 24 березня 1999 року № 551-XIV затверджено Дисциплінарний статут Збройних Сил України (далі - Дисциплінарний статут), ст. 88 якого регламентовано, що військовослужбовець, який вважає, що не вчинив правопорушення, має право протягом місяця з часу накладення дисциплінарного стягнення подати скаргу старшому командирові або звернутися до суду у визначений законом строк.

Слід зазначити, що інститут строку давності, необхідно використовувати з урахуванням конкретних обставин справи, так щоб він не перешкоджав наявним у позивача засобами захисту своїх прав. Обмеження права на звернення до суду повинно бути пропорційно меті правової визначеності, у іншому випадку це буде порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини в частині права на справедливий судовий розгляд (рішення Європейського суду з прав людини в по справі «Олександр Волков проти України» (заява № 21722/11).

Суд враховує конкретні обставини справи, а саме той факт, що позивачка є військовослужбовець та оскаржує накази командирів в період коли в державі проводились антитерористична операція та операція об'єднаних сил України.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Преамбула Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21.12.2010, заява № 45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28.03.2006, заява № 23436/03).

У пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року, зазначено про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (AFFAIRE PEREZ DE RADA CAVANILLES c. ESPAGNE № 116/1997/900/1112).

У пункті 44 рішення Європейського суду з прав людини «Осман проти Сполученого королівства» від 28 жовтня 1998 року та пункті 54 рішення «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 зазначено, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (CASO OSMAN CONTRA REINO UNIDO № 23452/94; CASE OF KREUZ v. POLAND № 28249/95).

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

Підстави пропуску строку судового оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк, подання відповідної заяви.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26 січня 2018 року по справі № 331/1154/17.

Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до пункту шостого частини п'ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07.07.1989 у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Таким чином, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації права на судовий захист у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск такого строку з поважних причин.

Статтею 240 КАС України регламентовано випадки, коли суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду. Зокрема, з підстав, визначених частиною третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу (п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України).

За приписами ч. 3 ст. 240 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Тобто, наведеними нормами чітко регламентовано дії суду у разі, коли факт пропуску строку виявляється вже після відкриття провадження в справі. Наведені норми не містять обмежень щодо стадії судового розгляду, на якій можуть бути застосовані їх положення.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.

Відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподіл судових витрат не здійснюється.

Повне судове рішення складено та підписано 19 вересня 2018 року.

Керуючись статями 139, 291, 308, 310, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 26 червня 2018 року в справі № 805/1985/18-а за позовом ОСОБА_3 до Військової частини А2120 про визнання протиправними та скасування наказів - залишити без задоволення.

Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 26 червня 2018 року в справі № 805/1985/18-а - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини постанови складені в нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 14 вересня 2018 року. На підставі частини 3 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України складення рішення у повному обсязі відкладено на строк - до 5 днів.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів після складення повного тексту в порядку, визначеному ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів М. Г. Сухарьок

А. А. Блохін

Т. Г. Гаврищук