Справа №489/92/18 19.09.2018

Провадження №22-ц/784/1477/18

Головуючий суду першої інстанції: Рум’янцева Н.О.

Категорія: 25 Суддя-доповідач апеляційного суду: Локтіонова О.В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 вересня 2018 року м.Миколаїв

Апеляційний суд Миколаївської області в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого - Локтіонової О.В.,

суддів: Колосовського С.Ю., Ямкової О.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення сторін цивільну справу за апеляційною скаргою приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» на рішення Ленінського районного суду м.Миколаєва від 07 червня 2018 року, ухвалене о 14 год.32 хв. під головуванням судді Рум'янцевої Н.О. в приміщенні суду в м.Миколаєві, повний текст якого складено 20 червня 2018 року, за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 та приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» (далі - ПрАТ СК «Еталон») про стягнення страхового відшкодування та матеріальної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

У січні 2018 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зазначеним позовом, який обґрунтовував наступним.

У 2013 році ним було придбано у власність за 80 000 грн. автомобіль ЗАЗ «Ланос» номерний знак НОМЕР_1.

25 липня 2013 року між ним та ПрАТ СК «Еталон» укладено договір добровільного страхування транспортного засобу №150003 - 06004775.

У серпні того ж року між ним та ОСОБА_5 укладено договір оренди транспортного засобу з метою його подальшої передачі у прокат, за умовами якого ризики викрадення автомобіля покладаються на позивача.

22 квітня 2015 року вищезазначений автомобіль було передано у прокат ОСОБА_4 на строк п'ять діб. В обумовлені договором строки автомобіль повернуто не було. Встановити його місцезнаходження не виявилось можливим.

ОСОБА_3 зазначав, що 28 квітня 2015 року він звернувся до правоохоронних органів з заявою про незаконне заволодіння транспортним засобом, яка була внесена до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

На думку позивача вищезазначені ним обставини відносяться до страхового ризику, передбаченого п.18.1.6 договору страхування, укладеного між ним та ПрАТ СК «Еталон».

Посилаючись на те, що він виконав всі умови договору страхування, передбачені для отримання страхового відшкодування, однак його так і не отримав, позивач просив стягнути з ПрАТ СК «Еталон» 72 000 грн. страхового відшкодування, а з ОСОБА_4 - 8000 грн. (сума франшизи) матеріальної шкоди.

ПрАТ СК «Еталон» подало на позовну заяву відзив, у якому не визнало позовних вимог ОСОБА_3, посилаючись на те, що він не повідомив страхову компанію про настання страхового випадку у строки обумовлені договором, передав автомобіль в оренду, що не обумовлено укладеним договором страхування, та при його укладанні не повідомив страхову компанію про вже укладений договір оренди автомобіля.

Посилаючись на порушення позивачем умов договору страхування, які тягнуть за собою відмову у виплаті страхового відшкодування, відповідач ПрАТ СК «Еталон» просило відмовити у задоволенні позову.

Рішенням Ленінського районного суду м.Миколаєва від 07 червня 2018 року позов ОСОБА_3 задоволено частково. З ПрАТ СК «Еталон» на користь позивача стягнуто страхове відшкодування в сумі 72 000 грн. У задоволенні позовних вимог до ОСОБА_4 відмовлено.

Рішення суду про стягнення страхового відшкодування мотивоване тим, що зазначений позивачем випадок є страховим, він вчасно повідомив страхову компанію про страховий випадок по телефону, про що вказав у заяві від 31.08.2015 р., передача автомобіля у прокат передбачена умовами договору, а тому у відповідача були відсутні підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування.

Не погодившись із рішення суду, відповідач ПрАТ СК «Еталон» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просило рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про стягнення страхового відшкодування відмовити.

Доводи апеляційної скарги є ідентичними викладеним у відзиві на позовну заяву.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначав, що умови договору страхування ним порушено не було. Про настання страхового ризику ним було повідомлено страхову компанію телефоном 28 квітня 2015 року, що підтверджується його заявою від 31 серпня 2015 року.

Посилаючись на те, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо його позовних вимог до ПрАТ СК «Еталон», ОСОБА_3 просив залишити апеляційну скаргу страхової компанії без задоволення.

Відповідно до ч.13 ст.7 та ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційна скарга розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 20 серпня 2013 р. ОСОБА_3 уклав із фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 договір оренди належного йому автомобіля марки ЗАЗ Ланос, 2013 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 вартістю 80 000 грн. строком до 20 серпня 2018 р., за яким орендар не несе відповідальності у разі незаконного заволодіння транспортним засобом, а також в разі форс-мажорних обставин і має право без згоди орендодавця здавати отриманий в оренду автомобіль у суборенду з екіпажом або без такого. Орендодавець повинен бути присутнім при здачі та прийому автомобіля в оренду або суборенду (а.с.7).

30 липня 2014 року між ПрАТ СК «Еталон» та ОСОБА_3 строком на один рік укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №150003 - 06004775 (далі - Договір від 30.07.2014 р.), а саме автомобіля марки ЗАЗ LANOS, 2013 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 номер шасі НОМЕР_2 зі страховою сумою 80 000 грн.

Особою, допущеною до керування автомобілем може бути будь-яка особа, що керує транспортним засобом на законних підставах з водійським стажем не менше 3 років.

Сторонами погоджено використання транспортного засобу у прокат. Оренда не передбачена.

Страховими ризиками відповідно до пунктів 5, 18 Договору від 30.07.2014 р. є дорожньо-транспортна пригода (п.п.5.1), пожежа, стихійні явища, протиправні дії третіх осіб, інші ймовірні події (п.п.5.2) та викрадення (п.п.5.3, 18.1.6) - незаконне заволодіння застрахованим транспортним засобом з будь-якою метою: викрадення або спроба викрадення.

Страховим випадком є пошкодження або конструктивна загибель, або втрата застрахованого транспортного засобу та/або застрахованого додаткового обладнання внаслідок настання події, передбаченої у п.5 договору, яка відбулася під час дії цього договору та не підпадає під виключення зі страхових випадків або обмеження страхування.

Згідно з пунктами 15, 17 (17.1.1), 19 (19.3.10, 19.4.3, 19.5.3, 19.5.6, 19.5.8, 19.5.11) Договору від 30.07.2014 р. прокатом є використання транспортного засобу спеціалізованою особою - власником транспортного засобу шляхом надання транспортного засобу у короткотермінову оренду на платній основі.

За цим договором підлягає відшкодуванню, серед іншого, пряма шкода, заподіяна страхувальнику у зв'язку з пошкодженням, конструктивною загибеллю або втратою застрахованого транспортного засобу та/або додаткового обладнання внаслідок настання одного або декількох страхових випадків, передбачених договором.

Страховиком не відшкодовуються непрямі збитки внаслідок неповернення страхувальникові застрахованого транспортного засобу, переданого у прокат, оренду, лізинг та не сплачується страхове відшкодування у разі неповернення застрахованого транспортного засобу, що був переданий за довіреністю або договором в користування, на збереження, для ремонту, для продажу.

Підставами для відмови страховика у виплаті страхового відшкодування, серед іншого, Договором від 30.07.2014 р. передбачено подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет договору, ступінь страхового ризику, про факт настання страхового випадку або приховування таких відомостей; несвоєчасне повідомлення страхувальником або водієм, відповідно до умов договору, про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховикові перешкод з боку страхувальника в огляді застрахованого майна (місця події) після настання страхового випадку, з'ясуванні обставин його настання, у визначенні характеру та розміру збитку; невиконання або неналежне виконання страхувальником будь-якого із зобов'язань, що вказані у договорі; настання обставин, передбачених п.п.19.2-19.4 договору.

Відповідно до пункту 22 Договору від 30.07.2014 р. страхувальник має право отримати страхове відшкодування у разі настання страхового випадку на умовах договору та зобов'язаний при укладенні договору надати страховику інформацію про відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки ступеню страхового ризику; при зміні обставин, що мають істотне значення для оцінки ступеню страхового ризику щодо предмета договору, при виявленні будь-яких обставин, що можуть призвести до настання страхового випадку, якомога швидше, але не пізніше ніж протягом 3 робочих днів, письмово сповістити про них страховика; протягом строку, передбаченого договором, в письмовій формі інформувати страховика про настання події, що може бути визнана страховим випадком, та діяти відповідно до умов п.23 договору.

Підпункт 23.1.4 пункту 23 Договору від 30.07.2014 р. передбачає обов'язок страхувальника у разі настання, передбаченої договором події, яка призвела до збитків і може бути визнана страховим випадком, протягом 24 годин з моменту, коли страхувальникові стало відомо про цю подію, інформувати страховика по телефону 0-800-500-800 про факт та обставини події, отримати та виконувати його рекомендації щодо своїх подальших дій. Це усне повідомлення страхувальник повинен підтвердити письмово протягом 3 робочих днів з дня, коли йому стало відомо про цю подію.

Згідно з пунктом 22 Договору від 30.07.2014 р. страховик має право у випадку підвищення ступеня ризику щодо предмета цього договору запропонувати страхувальнику внести зміни у договір, включаючи сплату додаткового страхового платежу, або припинити дію цього договору після відмови страхувальника згідно з умовами, передбаченими договором; відмовити у здійсненні виплати страхового відшкодування у випадках, передбачених договором (а.с.4-6).

22 квітня 2015 року строком на 5 діб між ФОП ОСОБА_5 та ОСОБА_4 укладено договір прокату застрахованого транспортного засобу, відповідно до якого наймач прийняв на себе всі ризики, пов'язані з знищенням, втратою, крадіжкою автомобіля тощо. У разі неповернення автомобіля наймач зобов'язався відшкодувати орендодавцеві вартість автомобіля у 2-х кратному розмірі (а.с.81-85).

Відповідно до витягу з кримінального провадження №12015150040002012, 28 квітня 2015 року ОСОБА_3 було подано заяву про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.289 Кримінального кодексу України, яка в цей же день була внесена до Єдиного реєстру досудових розслідувань (а.с.10).

21 травня 2015 року старшим слідчим СВ Ленінського РВ ММУ УМВС України у Миколаївській області винесено повідомлення про підозру на ім'я ОСОБА_4 про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.289 КК, а саме незаконного заволодіння автомобілем ЗАЗ «Ланос» номерний знак НОМЕР_1 (а.с.13).

27 травня 2015 року старшим слідчим СВ Ленінського РВ ММУ УМВС України у Миколаївській області винесено постанову про зупинення вищезазначеного досудового розслідування та оголошення розшуку ОСОБА_4 (а.с.14).

31 серпня 2015 року ОСОБА_3 звернувся до ПрАТ СК «Еталон» з двома заявами про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування у зв'язку з заволодінням ОСОБА_4 застрахованим транспортним засобом (а.с.39-40, 41-42).

У заяві (а.с.41-42) зазначено, що про подію було повідомлено страхову компанію 28 квітня 2015 року за телефоном. На підтвердження вказаного доказів не додано.

ПрАТ СК «Еталон» вказане заперечує.

Згідно з повідомленням ПрАТ СК «Еталон» від 27.11.2015 р., позивачу відмовлено у виплаті страхового відшкодування у зв'язку з порушенням ним умов договору (а.с.43-44).

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).

Згідно з ст.989 ЦК України страхувальник, серед іншого, зобов'язаний: при укладенні договору страхування надати страховикові інформацію про всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику, і надалі інформувати його про будь-які зміни страхового ризику; повідомити страховика про настання страхового випадку у строк, встановлений договором. Договором страхування можуть бути встановлені також інші обов'язки страхувальника.

Відповідно до ст.991 ЦК України та ст.26 Закону України «Про страхування» від 07.03.1996 р. №85/96-ВР страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків. Договором страхування можуть бути передбачені також інші підстави для відмови здійснити страхову виплату, якщо це не суперечить закону.

Проаналізувавши викладене, колегія суддів вважає, що висновок районного суду про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_3 про стягнення страхового відшкодування з ПрАТ СК «Еталон» не відповідає обставинам справи та вимогам законодавства.

Згідно з ст.ст.787, 791 ЦК України за договором прокату наймодавець, який здійснює підприємницьку діяльність з передання речей у найм, передає або зобов'язується передати рухому річ наймачеві у користування за плату на певний строк. Наймач не має права на укладення договору піднайму.

Укладений між сторонами Договір від 30.07.2014 р. надає право позивачу особисто передавати автомобіль у прокат та не передбачає його права на передачу автомобіля в оренду або передачу його у прокат третьою особою та зобов'язує позивача при укладанні договору подати страховій компанії правдиві відомості про предмет договору та ступінь страхового ризику, а також у разі настання страхового випадку письмово повідомити про це страхову компанію протягом 3 робочих днів з дня, коли страхувальнику стало відомо про цю подію.

Укладаючи даний договір, позивач не повідомив страхову компанію про укладений ним до вказаного договору договір оренди транспортного засобу з ФОП ОСОБА_5, передача автомобіля в прокат була здійснена не страхувальником, а третьою особою, страхову компанію про страховий випадок у письмовій формі було повідомлено після спливу 4 місяців.

Вказане свідчить про порушення позивачем умов Договору від 30.07.2014 р., що є підставами для відмови у виплаті йому відшкодування.

За такого, колегія суддів вважає, що рішення суду в зазначеній частині підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_3 до ПрАТ СК «Еталон» про стягнення страхового відшкодування.

Оскільки рішення в цій частині скасоване, то відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України з позивача на користь ПрАТ СК «Еталон» підлягає стягненню судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції у сумі 1200 грн.

Рішення суду в іншій частині не переглядалося, оскільки не оскаржувалося.

Керуючись ст.ст.374, 376, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» задовольнити.

Рішення Ленінського районного суду м.Миколаєва від 07 червня 2018 року в частині вирішення позовної вимоги ОСОБА_3 до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» про стягнення страхового відшкодування скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.

Відмовити ОСОБА_3 у задоволенні його позовної вимоги до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» про стягнення страхового відшкодування.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції у сумі 1200 грн.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий О.В.Локтіонова

Судді С.Ю.Колосовський

О.О.Ямкова