ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

20 вересня 2018 рокусправа № 333/1859/18(2-а/333/98/18)

головуючий суддя І інстанції - Варнавська Л.О.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя (доповідач): Іванов С.М.

судді: Панченко О.М., Чередниченко В.Є.,

за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 30 травня 2018 року в адміністративній справі № 333/1859/18 (2-а/333/98/18) за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції про накладення адміністративного стягнення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції (далі - відповідач), в якому просив визнати незаконними дії інспектора 3 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції в Запорізькій області лейтенанта поліції ОСОБА_2 під час винесення постанови про притягнення до адміністративної відповідальності; скасувати постанову ЕАА № 343023 від 30.03.2018 року у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 126 КУпАП та провадження у справі закрити.

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 30 травня 2018 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що ні доказів відсутності у позивача страхового полісу, ні доказів відмови пред'явити останній, матеріали справи не містять. Наголошено на тому, що підставою для зупинки транспортного засобу відповідачем було визначено те, що інспектору ніби-то не було видно, чи працюють на автомобілі світлові покажчики повороту, при цьому позивачем зазначено, що під час здійснення руху ліворуч, останній рухався по колу, а вмикати лівий покажчик повороту під час руху по колу не має необхідності. Вважає, що відповідачем було порушено ч. 2 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» в частині не поінформування водія про причини зупинки. Крім того, були відсутні законодавчо визначені підстав для пред'явлення позивачем страхового полісу. Зауважено, що позивач не відмовлявся надати такий поліс, а посилався під час винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення на те, що така вимога інспектора є незаконною.

Відповідач відзив на апеляційну скаргу до суду не направив.

Учасники судового процесу в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що у відповідності до ч. 4 ст. 229 та ч. 2 ст. 313 КАС України не перешкоджає розгляду справи без участі останніх та без фіксування судового розгляду технічними засобами.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, інспектором третьої роти третього батальйону Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції ОСОБА_2 складена постанова серії ЕАА №343023 від 30.03.2018 року, відповідно до якої ОСОБА_1 30.03.2018 року о 14 год. 01 хв. керував автомобілем «ЗАЗ 1102», державний номер НОМЕР_1, в м. Запоріжжя, по вул. С. Серікова, 20, в якому не працювали світлові покажчики повороту, також водій не надав для перевірки поліс обов'язкового страхування наземних транспортних засобів, чим порушив п. 2.1 ПДР України, а саме керування ТЗ особою, яка не має при собі посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документу на ТЗ, а у випадках, передбачених законодавством, ліцензійної картки на ТЗ, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим скоїв адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 126 КУпАП (а.с.11).

Визнання протиправними дій відповідача, визнання незаконною та скасування вказаної постанови та закриття провадження у справі і було предметом судового розгляду.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що з наданого відповідачем відеозапису вбачається, що під час руху на автомобілі під керуванням позивача не працювали світлові покажчики повороту, хоча транспортний засіб неодноразово вчиняв маневри перестроювання з однієї полоси руху на іншу, а тому інспектор патрульної поліції мав право зупинити автомобіль. При цьому факт непред'явлення поліцейському полісу обов'язкового страхування позивачем не заперечується.

Колегія суддів апеляційного суду не погоджується з висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.

Виходячи зі змісту п. 1.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306 (далі - ПДР), ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Частиною першою статті 126 КУпАП передбачено, що керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не предявила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»), тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Статтями 8, 18, 23 Закону України «Про національну поліцію» встановлено, що на поліцію покладено завдання регулювати дорожній рух та здійснювати контроль за дотриманням Правил дорожнього руху України та його учасниками, при цьому поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією, законами України та іншими нормативно-правовими актами, що регламентують діяльність поліції.

Частиною 1 ст. 35 вищевказаного Закону встановлено, що поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі:

1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху;

2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу;

3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення;

4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку;

5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути;

6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод;

7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху;

8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху;

9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв.

Поліцейський зобов'язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті (частина 2).

Відповідно до ч. 1 ст. 32 цього ж Закону поліцейський має право вимагати в особи пред'явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у таких випадках:

1) якщо особа володіє зовнішніми ознаками, схожими на зовнішні ознаки особи, яка перебуває в розшуку, або безвісно зниклої особи;

2) якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення;

3) якщо особа перебуває на території чи об'єкті із спеціальним режимом або в місці здійснення спеціального поліцейського контролю;

4) якщо в особи є зброя, боєприпаси, наркотичні засоби та інші речі, обіг яких обмежений або заборонений, або для зберігання, використання чи перевезення яких потрібен дозвіл, якщо встановити такі права іншим чином неможливо;

5) якщо особа перебуває в місці вчинення правопорушення або дорожньо-транспортної пригоди, іншої надзвичайної події;

6) якщо зовнішні ознаки особи чи транспортного засобу або дії особи дають достатні підстави вважати, що особа причетна до вчинення правопорушення, транспортний засіб може бути знаряддям чи об'єктом вчинення правопорушення.

Відповідно до пп. 2.1 Правил дорожнього руху водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі, зокрема, поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Підпункт 2.4 зазначених Правил встановлює, що на вимогу працівника міліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені в пп. 2.1.

Згідно з п. 21.2 ст. 21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» контроль за наявністю договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, серед іншого, відповідними підрозділами Національної поліції при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод.

Отже, аналіз вищенаведених норм чинного законодавства, яке регулює правовідносини, що виникли між сторонами у справі, дає можливість зробити висновок про те, що поліцейський може зупиняти транспортні засоби, серед іншого, у разі якщо водій порушив Правила дорожнього руху, при цьому поліцейський зобов'язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, а водій на вимогу працівника поліції повинен зупинитися з дотриманням вимог Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені в пп. 2.1. Правил, до яких серед іншого віднесено поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Таким чином, вимозі працівника поліції щодо пред'явлення полісу (сертифікату) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів передує порушення водієм Правил дорожнього руху або скоєння дорожньо-транспортної пригоди, і тільки тоді у водія виникає обов'язок надати (пред'явити) для перевірки такий поліс.

Разом з тим, з відомостей оскаржуваної постанови вбачається, що позивача фактично притягнуто до адміністративної відповідальності лише за порушення ч.1 ст. 126 КУпАП, тобто за непред'явлення полісу (сертифікату) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. При цьому інспектором інкримінувалося позивачу також керування транспортним засобом, у якому не працювали світлові покажчики, в той же час, оскаржувана постанова не містить інформації щодо притягнення позивача за відповідне порушення п. 9.2 та п. 11.5 ПДР, відповідальність за яке передбачено ч. 2 ст. 122 КУпАП.

При цьому відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі може бути оскаржено у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

За приписами статті 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема, про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, передбачених частинами 1, 2, 3 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Згідно ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, що встановлюються протоколом, про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У відповідності до ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім визначених частиною другою цієї статті, зокрема повинна містити відомості щодо технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис.

Згідно п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року № 14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах по деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Як стверджує позивач, він жодних правил дорожнього руху не порушував. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Так, відповідачем до суду першої інстанції надано відеозапис, який, на думку суб'єкта владних повноважень, підтверджує факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення.

Разом з тим, колегія суддів апеляційного суду критично ставиться до наданого відеозапису, оскільки всупереч приписам ст. 283 КУпАП, останній не було зазначено в оскаржуваній постанові у справі про адміністративне правопорушення в графі 9 «До постанови додається».

Отже, відповідачем, і на що не звернув увагу суд першої інстанції, відмовляючи у позові, не було надано належних та допустимих доказів, в розумінні приписів ст. ст. 73-74 КАС України, щодо порушення позивачем Правил дорожнього руху, що свідчить про необґрунтованість та безпідставність вимог відповідача щодо надання позивачем для перевірки полісу (сертифікату) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та протиправність прийнятого відповідачем рішення - постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП.

За таких обставин, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, що, в свою чергу, свідчить про наявність підстав для визнання протиправною та скасування оскаржуваної постанови та, у відповідності до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, закриття провадження у справі, а відповідно, і наявності підстав для задоволення апеляційної скарги в цій частині.

Разом з тим, колегія суддів апеляційного суду зауважує, що визнання протиправною та скасування оскаржуваної постанови охоплює собою і визнання протиправними дій відповідача по її складенню, а тому в задоволенні позовних вимог у вказаній частині слід відмовити.

Також, колегія суддів апеляційного суду, звертає увагу суду першої інстанції, що відповідно до ч. 4 ст. 286 КАС України, апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення. Натомість, в рішенні суду першої інстанції, яке є предметом судового оскарження, зазначено про можливість оскарження останнього, до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення, що свідчить про порушення норм процесуального права, однак зазначені порушення, як самостійні підстави, не призвели до неправильного вирішення справи.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись п.2 ч.1 ст.315, ст.ст. 317, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 30 травня 2018 року в адміністративній справі № 333/1859/18 (2-а/333/98/18) скасувати та прийняти нову постанову.

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення ЕАА № 343023 від 30.03.2018 року, якою притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її підписання та оскарженню в касаційному порядку не підлягає у відповідності до приписів ч. 3 ст. 272 КАС України.

Постанову підписано складом суду 20 вересня 2018 року.

Головуючий суддя: С.М. Іванов

Суддя: О.М. Панченко

Суддя: В.Є. Чередниченко