ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2018 рокуЛьвів№ 876/4324/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді - Мікули О.І.,

суддів - Курильця А.Р., Кушнерика М.П.,

з участю секретаря судового засідання - Федчук М.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними і скасування податкового повідомлення- рішення та податкової вимоги,-

суддя в 1-й інстанції - Кухар Н.А.,

час ухвалення рішення - 19.04.2018 року, 12:26 год.,

місце ухвалення рішення - м. Львів,

дата складання повного тексту рішення - 24.04.2018 року,

в с т а н о в и в:

Позивач - ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача - Головного управління ДФС у Львівській області, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення, яким йому визначено суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки №11547-17 від 21 листопада 2017 на суму 10405,28 грн. та податкову вимогу №20167-17 від 22 лютого 2018 року .

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2018 року позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню, оскільки позивач є власником нежитлової будівлі і зобов'язаний сплачувати податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а тому податкове повідомлення- рішення та податкова вимога прийняті з дотриманням норм податкового законодавства. Просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким в позові відмовити.

Позивач - ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що відповідно до пп. «ж» пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України нежитлова будівля (корівник) за адресою: Львівська область, Золочівський район, с. Лука, вул. Шевченка, буд.5 не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, оскільки використовується ним при здійсненні сільськогосподарської діяльності, як сільськогосподарським товаровиробником шляхом розведення свиней. Вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

Справа розглянута судом першої інстанції в порядку спрощеного провадження.

Позивач - ОСОБА_1 у судовому засіданні не погодився з доводами апеляційної скарги і вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

Представник відповідача (апелянта)- Гавриляк Р.А. у судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, вважає висновки суду першої інстанції неправильними та необґрунтованими. Просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзив на апеляційну скаргу в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа - підприємець 01 січня 2012 року, перебуває на обліку в Золочівському відділенні Буської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області, є платником єдиного податку та здійснює такі види господарської діяльності за КВЕД ДК: 01.46 - розведення свиней, 47.22 - роздрібна торгівля м'ясом і м'ясними продуктами в спеціалізованих магазинах, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань №22639394 від 17 лютого 2017 року.

Крім того, позивач є власником нежитлової будівлі (корівника) за адресою: Львівська область, Золочівський район, с. Лука, вул. Шевченка, буд.5, що підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно НОМЕР_1 від 10 листопада 2005 року, яке використовує в сільськогосподарській діяльності для розведення свиней.

Головним управлінням ДФС у Львівській області на підставі пп.54.3.3 п.54.3 ст.54, пп.266.7.2 п.266.7 ст.266 ПК України винесено податкове повідомлення - рішення форми "Ф" №11547-17 від 21 листопада 2017 року, яким ОСОБА_1 нараховано податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно, яке перебуває у власності фізичних осіб, відмінне від земельної ділянки за 2016 рік у розмірі 10405,28 грн.

22 лютого 2018 року Головним управлінням ДФС у Львівській області винесено податкову вимогу № 20167-17, згідно з якою сума податкового боргу становить 10405, 28 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач є сільськогосподарським товаровиробником, а споруди, що належать йому на праві власності та використовуються ним у сільськогосподарській діяльності не є об'єктами сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а тому оскаржувані податкове повідомлення - рішення та податкова вимога є протиправними та підлягають скасуванню.

Такий висновок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильним, законним та обґрунтованим, виходячи з наступного.

Ст.19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно з п.21.1 ст.21 ПК України посадові особи контролюючих органів зобов'язані: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими Законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

01 січня 2015 року набув чинності Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28 грудня 2014 року №71-VIII, яким запроваджено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Порядок оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки визначено ст.266 Податкового кодексу України.

Згідно з п.266.1.1 п. 266.1 ст.266 ПК України платники податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Пп.266.2.2, пп.266.3.1. п.266.2 ст.266 ПК України передбачає, що об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка. Базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

Відповідно до пп.266.3.2 п.266.3 ст.266 ПК України база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Згідно з пп.266.3.3 п.266.3 ст.266 ПК України база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи із загальної площі кожного окремого об'єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об'єкт.

Відповідно до п."ж" пп.266.2.2. п.266.2 ст.266 ПК України не є об'єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

Таким чином, правовою підставою для застосування до особи пільги зі сплати податку на нерухоме майно у вигляді звільнення від його сплати є одночасна сукупність наступних умов: 1) використання споруди безпосередньо у сільськогосподарській діяльності; 2) особа має бути сільськогосподарським товаровиробником.

У ПК України поняття "сільськогосподарський товаровиробник" визначено пп.14.1.235 ст.14 ПК України.

Згідно з пп.14.1.235 п.14.1 ст.14 ПК України сільськогосподарський товаровиробник - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Крім того, у пп.14.1.235 ст.14 ПК України визначено, що визначення сільськогосподарського товаровиробника виключно для цілей глави 1 "Спрощена система оподаткування, обліку та звітності" розділу XIV цього Кодексу "Спеціальні податкові режими", до якої віднесено четверту групу - сільськогосподарські товаровиробники, в яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.

Таким чином, визначення сільськогосподарський товаровиробник, яке міститься у пп.14.1.235 п. 14.1 ст. 14 ПК України застосовується виключно для цілей глави розділу ХІV цього Кодексу "Спрощена система оподаткування, облік та звітність", що прямо визначено самим пп.14.1.235 п.14.1 ст.14 ПК України.

З системного аналізу правових норм вбачається, що до спірних правовідносин щодо сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, дане визначення не застосовується, оскільки відноситься до розділу ХІІ "Податок на майно".

Відповідно до пп.5.2, 5.3 ст.5 ПК України, у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу; інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Поняття "сільськогосподарський товаровиробник", що міститься у Законі України "Про сільськогосподарський перепис" та у ПК України не суперечить один одному, оскільки визначення, закріплене законодавцем у пп.14.1.235 п.14.1 ст.14 ПК України має чітко обмежену сферу застосування та, як наслідок, для інших випадків мають бути застосовані субсидіарно норми інших законів у відповідності до положень п.5.3 ст.5 ПК України.

При цьому, з положень Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Держстандарту України від 17 серпня 2000 року №507 будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства включають в себе будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарської силоси та інше.

З системного аналізу правових норм вбачається, що споруди, які використовуються безпосередньо у сільськогосподарській діяльності звільняються від оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, незалежно від того, власником таких споруд є фізична чи юридична особа.

Згідно з ч.1 та ч.2 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до правової позиції Європейського суду у справах «Щокін проти України» (Shchokin v. Ukraine), заяви № 23759/03 та 37943/06, рішення від 14 жовтня 2010 року та «Серков проти України» (Serkov v. Ukraine), заява № 39766/05, рішення від 7 липня 2011 року ЄСПЛ дійшов висновку що, по-перше, національне законодавство не було чітким та узгодженим та не відповідало вимозі «якості» закону і не забезпечувало адекватного захисту осіб від свавільного втручання у права заявника; по-друге, національними органами не було дотримано вимоги податкового законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника, коли в його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 займається розведенням свиней, роздрібною торгівлею м'ясом і м'ясними продуктами у спеціалізованих магазинах, а нежитлова будівля (корівник) за адресою: Львівська область, Золочівський район, с. Лука, вул. Шевченка, буд.5 використовується ним безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

Таким чином, у спірних правовідносинах підстави для справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відсутні, тому що позивач не є платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, оскільки займається розведенням свиней, використовує нежитлову будівлю (корівник) у своїй господарській діяльності, тобто є сільськогосподарським товаровиробником, а тому споруди, що належать йому на праві власності та використовуються ним у сільськогосподарській діяльності не є об'єктами сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивач є сільськогосподарським товаровиробником, а споруди, що належать йому на праві власності та використовуються ним у сільськогосподарській діяльності, не є об'єктами сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, тому оскаржувані податкове повідомлення - рішення, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки №11547-17 від 21 листопада 2017 на суму 10405,28 грн. та податкова вимога №20167-17 від 22 лютого 2018 року прийняті неправомірно і підлягають скасуванню.

Доводи апеляційної скарги є безпідставними, оскільки такі не спростовують висновків суду першої інстанції з вищенаведених мотивів.

З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст. 242, 243, 250, 310, 315, 316, 320, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2018 року у справі №813/1061/18 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише з підстав, визначених ст.328 КАС України протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий- суддя О. І. Мікула

Судді: А. Р. Курилець

М. П. Кушнерик

Повне судове рішення складено 20 вересня 2018 року.