Справа № 2-а-953/09

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2009 року                                 с.м.т. Єланець

Єланецький районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого судді

за участю секретаря ОСОБА_1

ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с.м.т. Єланець адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 Пенсійного фонду України в Єланецькому районні Миколаївської області про відновлення пропущеного строку для звернення до суду, визнання бездіяльності незаконною та зобов’язання вчинити певні дії.

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 Пенсійного фонду України в Єланецькому районі. Просила поновити пропущений строк для звернення до адміністративного суду та зобов’язати відповідача, нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу, передбачену ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 2733 грн. 30 коп. за період з 01.01.2006 р. по 31.12.2007 р.

В судове засідання позивачка не з’явилася, до суду надала заяву, в якій просила суд справу слухати без її участі.

До суду надійшла заява від відповідача ОСОБА_4 Пенсійного фонду України в Єланецькому районі про слухання справи без їх присутності, разом із заявою до суду надійшли заперечення в якому відповідач не визнає позовні вимоги мотивуючи це тим, що його дії обумовлені видатками із Держбюджету України та необхідністю виконання Законів України, а саме Закону України «Про державний бюджет України на 2007р», яким було призупинено дію ст.6.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд приходить до висновку, що даний позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи позивачка є пенсіонером за віком, їй встановлено статус дитини війни, що підтверджується відміткою в пенсійному посвідчені, та вона має право на пільги, передбачені Законом України «Про соціальний захист дітей війни». Даний закон набрав чинності з 01.01.2006 року, але за період 2006-2007 років позивачка не отримувала передбачене ст.6 вищевказаного закону підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 року визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення п. 12 ст. 71 та ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік». Отже, вищевказані положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» не можуть застосовуватися, так як вони суперечать ч. 3 ст. 22 Конституції України про недопустимість звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод при прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів.

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для суддів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними. Втрачають чинність вони з дня ухвалення Конституційним судом цього рішення, тобто з 09.07.2007 року.

За викладених обставин суд вважає, що бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати позивачу підвищення до пенсії відповідно до Закону України «Про соціальний статус дітей війни» є неправомірною, а тому вимоги про зобов’язання нарахувати та виплатити позивачу підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком підлягають частковому задоволення, а саме за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року.

Вимоги позивачки щодо зобов’язання відповідача нарахувати їй недоплачену як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу з 01.01.2006 року по 08.07.2007 року не підлягають задоволенню, оскільки відповідач в цей період часу виплачував дітям війни підвищення до пенсії у розмірах встановлених Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» і діяв відповідно до передбачених чинними на той час законами України.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

При цьому, суд вважає, що вимоги позивача в частині поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду є зайвими, оскільки пільги, компенсації і гарантії, права на які передбачені чинним законодавством, є додатком до основних джерел існування, необхідною складовою конституційного права на забезпечення життєвого рівня ( ст. 48 Конституції України) та не може бути обмежене, тому строк позовної давності не поширюється на соціальні виплати.

Що ж стосується тверджень представника відповідача щодо відсутності підстав для задоволення позову в зв’язку з тим, що законодавством України невизначено розмір мінімальної пенсії за віком, який можливо застосувати для обчислення підвищення до пенсії дітям війни, то суд не може взяти їх до уваги, оскільки на даний час єдиним нормативно-правовим актом яким встановлено розмір мінімальної пенсії за віком є Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Так, згідно ч.7 ст.9 КАС України встановлено, що у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

Слід також зазначити, що відсутність коштів державного бюджету для виплати вказаного підвищення не являються поважною підставою для звільнення органів виконавчої влади від виконання своїх зобов’язань.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 2, 17, 158-163, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність ОСОБА_4 Пенсійного фонду в Єланецькому районі щодо не проведення виплати ОСОБА_3 за 2007 рік за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року підвищення розміру пенсії за віком в розмірі 30% мінімальної пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Зобов’язати ОСОБА_4 Пенсійного фонду України в Єланецькому районі нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_3 недоплачену надбавку до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за 2007 рік з 09.07.2007 року по 31.12.2007 рік.

В іншій частині позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду.

    Заява про апеляційне оскарження постанови суду може бути подана протягом десяти днів з дня її проголошення, а апеляційна скарга на постанову суду протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

    Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається в строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

        Суддя                         Патрик Ю.Ю.