КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 826/12814/18 Суддя (судді) першої інстанції: Літвінова А.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Петрика І.Й.,

суддів Собківа Я.М., Мєзєнцева Є.І.

при секретарі Кузміній Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 серпня 2018 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Артерія Груп» до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Артерія Груп» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовною заявою до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області, третя особа - Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» у якій просив суд:

- визнати протиправними дії Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області в частині організації та проведення конкурсу на право оренди приміщення №175, 176 та частини приміщення №226 на 3-му поверсі пасажирського терміналу «D» загальною площею 47,0 кв.м., за адресою: Київська область, м. Бориспіль, Аеропорт;

- визнати протиправним та скасувати рішення Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області в частині проведення конкурсу на право оренди приміщення №175, 176 та частини приміщення №226 на 3-му поверсі пасажирського терміналу «D» загальною площею 47,0 кв.м., за адресою: Київська область, м. Бориспіль, Аеропорт;

- визнати протиправними дії Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області щодо не допуску Товариства з обмеженою відповідальністю «Артерія Груп» до участі у конкурсі на право оренди приміщення №175, 176 та частини приміщення №226 на 3-му поверсі пасажирського терміналу «D» загальною площею 47,0 кв.м., за адресою: Київська область, м. Бориспіль, Аеропорт;

- визнати протиправним та скасувати рішення Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області в частині не допуску Товариства з обмеженою відповідальністю «Артерія Груп» до участі у конкурсі на право оренди приміщення №175, 176 та частини приміщення №226 на 3-му поверсі пасажирського терміналу «D» загальною площею 47,0 кв.м., за адресою: Київська область, м. Бориспіль, Аеропорт;

- визнати протиправними дії Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області щодо визнання переможцем конкурсу на право оренди приміщення №175, 176 та частини приміщення №226 на 3-му поверсі і пасажирського терміналу «D» загальною площею 47,0 кв.м., за адресою: Київська область, м. Бориспіль, Аеропорт;

- визнати протиправним та скасувати рішення Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області в частині визнання переможцем конкурсу на право оренди приміщення №175, 176 та частини приміщення №226 на 3-му поверсі пасажирського терміналу «D» загальною площею 47,0 кв.м., за адресою: Київська область, м. Бориспіль, Аеропорт.

Разом з адміністративним позовом позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову шляхом заборони Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Київській області здійснювати будь-які заходи та видавати будь-які акти, що спрямовані на оформлення та реалізацію результатів конкурсу на право оренди приміщення №175, 176 та частини приміщення №226 на 3-му поверсі пасажирського терміналу «D» загальною площею 47,0 кв.м., за адресою: Київська область, м. Бориспіль, Аеропорт, зокрема: заборонити затверджувати протокол про результати конкурсу на право оренди приміщення №175, 176 та частини приміщення №226 на 3-му поверсі пасажирського терміналу «D» загальною площею 47,0 кв.м., за адресою: Київська область, м. Бориспіль, Аеропорт; заборонити публікувати результати конкурсу на право оренди приміщення №175, 176 та частини приміщення №226 на 3-му поверсі пасажирського терміналу «D» загальною площею 47,0 кв.м., за адресою: Київська область, м. Бориспіль, Аеропорт у виданнях, в яких було надруковано оголошення про конкурс, та оприлюднювати на веб-сайті орендодавця; заборонити укладати з переможцем конкурсу на право оренди приміщення №175, 176 та частини приміщення №226 на 3-му поверсі пасажирського терміналу «D» загальною площею 47,0 кв.м., за адресою: Київська область, м. Бориспіль, Аеропорт договір оренди.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 серпня 2018 року клопотання ТОВ «Артерія Груп» про вжиття заходів забезпечення позову задоволено.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, Відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить суд скасувати ухвалу з мотивів порушення судом норм процесуального права та постановити нове рішення про відмову в задоволенні клопотання про забезпечення адміністративного позову.

Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції, задовольняючи клопотання про забезпечення позову фактично ухвалено рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та інші наявні у справі докази, колегія суддів приходить до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, звертаючись до суду із клопотанням про вжиття заходів забезпечення позову ТОВ «Артерія Груп»зазначило, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушуваних прав та інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю «Артерія Груп», за захистом яких позивач звернувся до суду із позовом. Позивачем наголошено, що невжиття таких заходів може звести нанівець ефективність захисту та поновлення порушених, оспорюваних прав та інтересів позивача, як учасника конкурсу щодо оренди нерухомого державного майна.

Судом першої інстанції визнано наведені обставини достатніми для задоволення заявленого клопотання про забезпечення позову.

Однак, колегія суддів не може погодитись із таким висновком суду першої інстанції, мотивуючи свою позицію наступним.

Так, відповідно до ч.1 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю (ч.2 ст. 150 КАС України).

Забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог. При цьому заходи забезпечення позову вживаються судом з метою охорони прав та інтересів позивача на час розгляду справи та не можуть вирішувати спірні правовідносини по суті.

Підставою для вжиття заходів забезпечення позову можуть стати такі обставини: 1) існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; 2) неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття таких заходів; 3) необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав позивача у майбутньому; 4) очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Зазначені підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, наявних в справі встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Таким чином інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів позивача в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

При цьому, відповідно до абз. 2 п. 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України, викладену у постанові від 06.03.2008 року №2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для однозначного висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадку наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або у випадку, коли захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Таким чином, підставами для забезпечення позову є очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, неможливість або значне ускладнення захисту прав, свобод та інтересів позивача без вжиття заходів забезпечення позову, очевидна протиправність рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням позивача.

Аналіз наведених законодавчих приписів дає підстави для висновку, що вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.

Зі змісту клопотання про забезпечення позову вбачається, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушуваних прав та інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю «Артерія Груп», за захистом яких позивач звернувся до суду. Позивачем наголошено, що невжиття таких заходів може звести нанівець ефективність захисту та поновлення порушених, оспорюваних прав та інтересів позивача, як учасника конкурсу щодо оренди нерухомого державного майна.

Між тим, позивач належним чином не обґрунтував своє клопотання про забезпечення позову, не надав доказів того, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Дослідивши зміст клопотання позивача та матеріали справи, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для забезпечення даного адміністративного позову, зокрема з тих підстав, що заявником не конкретизовано яких саме зусиль буде змушений він докласти та яких понесе витрат у разі невжиття судом заходів, про які він просить.

Разом із тим, колегія суддів зазначає, що застосування заходів забезпечення позову є виправданим у разі, якщо наявне достатньо обґрунтоване припущення, що їх невжиття може у подальшому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

При цьому, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об'єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.

Колегія суддів зазначає, що позивачем не доведені та документально не підтверджені обставини, які б вказували на очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень та очевидну небезпеку заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам, які б унеможливили захист цих прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів, а в матеріалах справи відсутні докази та підтвердження того, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі його ухвалення на користь позивача.

В той же час, колегія суддів зазначає, що вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони здійснення заходів, є фактично ухваленням рішення по суті позовних вимог, без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції судове рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволені заяви про забезпечення позову.

Таким чином, на переконання суду апеляційної інстанції, наведені заявником обставини, не є обґрунтованими для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову визначеним позивачем шляхом, оскільки матеріали даної справи не містять об'єктивних доказів, які б свідчили про те, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, а також матеріали даної справи не містять об'єктивних доказів того, що очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

При цьому, колегія суддів зазначає, що згідно п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001 рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

У рішенні по справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Однак, в оскаржуваній ухвалі суду першої інстанції, суд не здійснив оцінки обґрунтованості доводів заявника, судом не наведено жодних належних підстав для задоволення клопотання про забезпечення позову, не встановлено наявність у позивача суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист яких подані позов та заява, а також не з'ясовано питання про наявність або відсутність факту порушення прав та інтересів позивача.

Враховуючи викладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів дійшла висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Артерія Групп» про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.

Згідно з положеннями ст.. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до вимог ч. 1 та 2 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається, крім іншого, неправильне тлумачення закону.

Керуючись ст. ст. 242,243, 250, 308, 312, 315, 317, 321, 325, 328, 329, 331 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області-задовольнити.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 серпня 2018 року - скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви про забезпечення позову - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя - доповідач Петрик І.Й.

Судді Собків Я.М.

Мєзєнцев Є.І.