УХВАЛА

18 вересня 2018 року

м. Київ

Провадження № 13-53зво18

ВеликаПалата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Лобойка Л. М.

суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,

перевіривши заяву засудженого ОСОБА_3 про перегляд Верховним Судом вироку Хмельницького обласного суду від 08 травня 2001 року та ухвали Верховного Суду України від 27 листопада 2001 року щодо нього,

ВСТАНОВИЛА:

Вироком Хмельницького обласного суду від 08 травня 2001 року ОСОБА_3 засуджено за сукупністю злочинів, передбачених пунктами «а», «г», «е», «і» статті 93; частиною третьою статті 142; частиною першою статті 193 Кримінального кодексу України 1960 року (далі - КК 1960 року), до остаточного покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією майна.

Ухвалою Верховного Суду України від 27 листопада 2001 року вирок суду першої інстанції в частині засудження ОСОБА_3 за пунктами «а», «г», «е», «і» статті 93; частиною третьою статті 142 КК 1960 року й остаточно визначеної йому міри покарання залишено без зміни.

ОСОБА_3 звернувся до Верховного Суду з заявою, в якій просить скасувати зазначені вище судові рішення. На обґрунтування своїх вимог засуджений посилається на міркування Комітету ООН з прав людини від 20 березня 2013 року щодо порушення під час судового провадження його прав, передбачених статтею 7, пунктами 1, 3 b) статті 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права.

Оскільки кримінальну справу щодо ОСОБА_3 розглянуто судом до набрання чинності Кримінальним процесуальним кодексом України (далі - КПК) за правилами Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року (далі - КПК 1960 року), відповідно до пункту п'ятнадцятого розділу ХІ «Перехідні положення» КПК заява про перегляд прийнятих у цій справі судових рішень має подаватися й розглядатися в порядку, що діяв до набрання чинності КПК з урахуванням положень, передбачених параграфом третім розділу 4 Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII&qu№ ;Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів".

На підставі вищезазначених норм процесуального права питання про відкриття провадження за заявою вирішує Велика Палата Верховного Суду (далі - ВеликаПалата), керуючись відповідними нормами КПК 1960 року щодо наявності чи відсутності підстав для перегляду судових рішень Верховним Судом України.

Перевіривши доводи, наведені в заяві, та долучені до неї матеріали, Велика Палата вважає, що у відкритті провадження за заявою ОСОБА_3 має бути відмовлено з огляду на наступне.

Відповідно до вимог пункту другого частини першої статті 400-12 КПК 1960 року підставою для перегляду Верховним Судом України судових рішень, що набрали законної сили, є встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Обґрунтовуючи свою правову позицію щодо необхідності перегляду постановлених щодо нього вироку й ухвали, ОСОБА_3 посилається на міркування Комітету з прав людини ООН від 20 березня 2013 року стосовно його заяви, поданої відповідно до Факультативного протоколу до Міжнародного пакту про громадянські та політичні права.

Міжнародний пакт про громадянські та політичні права було прийнято 16 грудня 1966 року Генеральною Асамблеєю ООН і ратифіковано Указом Президії Верховної Ради УРСР № 2148-08 від 19 жовтня 1973 року.

За змістом зазначеного джерела міжнародного права Комітет з прав людини ООН функціонує з 1977 року як організація, що займається наглядом за виконанням цього Пакту і тлумаченням його положень у державах-учасниках.

Діяльність Комітету з прав людини ООН, зокрема з розгляду скарг приватних осіб, регламентовано Першим факультативним протоколом до Міжнародного пакту про громадянські та політичні права. Згідно з цим протоколом за результатами розгляду скарг Комітет формулює свої рішення у виді міркувань. Зазначені міркування не є юридично обов'язковими, а становлять адресовані державі рекомендації.

Згідно з частиною п'ятою статті 55 Конституції України кожен має право після використання всіх національних засобів юридичного захисту звертатися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна.Таким чином, законодавець чітко розмежовує поняття «міжнародні судові установи» й «органи міжнародних організацій».

Комітет ООН з прав людини за своєю правовою природою є органом міжнародної організації, якому за міжнародним договором, ратифікованим Україною, надано повноваження розглядати індивідуальні скарги на порушення державою зобов'язань, взятих за відповідним договором.

Зазначений Комітет не належить до органів міжнародної юстиції, не наділений повноваженнями ухвалювати юридично обов'язкових рішень, а в установчих документах цього органу для держав не передбачено правових наслідків констатованих ним порушень прав людини.

Аналіз зазначених вище міжнародно-правових норм дає підстави для висновку, що Комітет з прав людини ООН не є судовою установою, його міркування за формою та змістом не є судовими рішеннями і з правової точки зору мають для держав не обов'язковий, а рекомендаційний характер.

З огляду на викладене, заява ОСОБА_3 не може бути приводом для перегляду вироку й ухвали Верховним Судом на підставі, передбаченій пунктом другим частини першої статті 400-12 КПК 1960 року, а тому у відкритті провадження за цією заявою необхідно відмовити.

Керуючись статтями 4341, 4342 КПК, Велика Палата Верховного Суду

УХВАЛИЛА:

У відкритті провадження за заявою ОСОБА_3 про перегляд Верховним Судом вироку Хмельницького обласного суду від 08 травня 2001 року та ухвали Верховного Суду України від 27 листопада 2001 року щодо нього відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідачЛ. М. Лобойко

Судді:Н. О. Антонюк Л. І. Рогач

С. В. БакулінаІ. В. Саприкіна

В. В. Британчук О. М. Ситнік

В. І. Данішевська О. С. Ткачук

О. С. ЗолотніковВ. Ю. Уркевич

О. Р. КібенкоО. Г. Яновська

О. Б. Прокопенко