ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

19 вересня 2018 р.                   м. Чернівці            Справа № 824/500/18-а

Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Дембіцький П.Д., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Чернівецькій області про визнання протиправною відмови та зобов’язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

В поданому до суду адміністративному позові ОСОБА_1 (позивач) просить суд :

- визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області, викладену в листі від 12.02.2018 року за № К-214/0-135/0/16-18, у затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,0000 га, кадастровий номер 7324580500:02:004:0196, для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення (пасовище) на території Банилово-Підгірнівської сільської ради, Сторожинецького району, Чернівецької області (за межами населеного пункту) ОСОБА_1, РНОКПП – НОМЕР_1;

- зобов’язати Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області затвердити проект із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,000 га, кадастровий номер 7324580500:02:004:0196, для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення (пасовище) та території Банилово-Підгірнівської сільської ради, Сторожинецького району, Чернівецької області (за межами населеного пункту) ОСОБА_1, РНОКПП – НОМЕР_1.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що взимку 2018 року, як учасник бойових дій, у відповідності до ст. 118 Земельного кодексу України, Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області із заявою про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,000 га, кадастровий номер 7324580500:02:004:0196, для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення (пасовище) та території Банилово-Підгірнівської сільської ради, Сторожинецького району, Чернівецької області (за межами населеного пункту) до якої були додані копії паспорту, ідентифікаційного коду, документу, що підтверджує участь в антитерористичній операції - посвідчення учасника бойових дій та графічні матеріали (посвідчення учасника бойових дій), із зазначенням місце розташування земельної ділянки.

Листом від 12.02.2018 року за № К-214/0-135/0/16-18 відповідач, посилаючись на норми ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування», повідомив позивача про те, що у нього немає підстав для затвердження проекту із землеустрою та передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у приватну власність.

Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області відмовило позивачу у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з підстав, що не передбачені законодавством, зокрема, у зв’язку з ненаданням рішення об’єднаної територіальної громади.

Позивач вважає, що така підстава відмови не передбачена Земельними кодексом України та іншими законами, а тому звернувся до суду.

10.07.2018 року до суду надійшов відзив Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області, відповідно до якого відповідач зазначив, що при  розгляді поданого на затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,000 га кадастровий номер 7324580500:02:004:0196 відсутнє рішення органу місцевого самоврядування про погодження передачі земельної ділянки у власність.

Таким чином, відповідь Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області є вмотивованою та такою, що відповідає вимогам законодавства, оскільки, в подальшому передача земельної ділянки у власність суперечила вимогам нормативно-правових актів.

У судовому засіданні позивач позов підтримав повністю, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві, просив суд задовольнити позовні вимоги, а також справу розглядати у порядку письмового провадження.

Представник відповідача заперечував проти позову, надав пояснення суду по суті спору, а також клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Згідно ч. 1 ст. 205 КАС України, у разі неявки відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

У частині 9 статті 205 КАС України зазначено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи приписи ст. 205 КАС України, суд вважає, що немає перешкодою для розгляду і вирішення справи за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з’ясувавши всі обставини справи, об’єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, судом встановлено.

31.01.2018 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,000 га, кадастровий номер 7324580500:02:004:0196 для ведення особистого селянського господарства за рахунок землі сільськогосподарської призначення на території Банилово-Підгірнівської сільської ради, Сторожинецького району, Чернівецької області (за межами населеного пункту) (а. с. 19).

12.02.2018 року Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області листом № К-214/0-135/0/16-18 відмовило позивачу у затверджені  проекту  землеустрою щодо передачі земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у приватну власність, оскільки  необхідно додати рішення об’єднаної територіальної громади згідно із ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування». (а. с. 11).

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до         ст. 14 Конституції України         земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з ч. 2         ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені         Конституцією         та законами України.

За приписами ч. ч. 1, 2, 3         ст. 116 Земельного кодексу України         (далі -         ЗК України) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч. ч. 4 та 5 статті 116 ЗК України передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян в межах норм, визначених цим кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Пунктом "б" частини 1 статті 121 ЗК України визначено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства із земель державної або комунальної власності в розмірі не більше 2,0 га.

Відповідно до частини 2 статті 22 ЗК України до земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) та несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Згідно частини 3 статті 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам України для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Правові, організаційні, економічні та соціальні засади ведення особистого селянського господарства визначено Законом України “Про особисте селянське господарство” від 15.05.2003 р. № 742-IV (далі – Закон № 742-IV).

Відповідно до статті 1 цього Закону особисте селянське господарство - це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму.

Статтею 3 Закону № 742-IV визначено, що дія цього Закону поширюється на фізичних осіб, яким у встановленому законом порядку передано у власність або оренду земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначений         ст. 118 ЗК України.

Відповідно ч. 6 ст. 188 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_2 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_2 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно ч. 7 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна ОСОБА_2 Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє ОСОБА_2 Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Відповідно до ч. ч. 8, 9         ст. 118 ЗК України     проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому      ст.186-1 цього Кодексу. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених      ст. 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про  затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Судом встановлено, що Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області листом № К-214/0-135/0/16-18 відмовило позивачу у затвердженні проекту землеустрою щодо передачі земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у приватну власність, оскільки  необхідно додати рішення об’єднаної територіальної громади згідно із ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування».

Посилання відповідача на рішення органу місцевого самоврядування, як на підставу відмови у затвердженні проекту землеустрою, є необґрунтованим, оскільки така підстава відмови не передбачена ст. 118 Земельного кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України   в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області, як суб'єкт владних повноважень, не довело правомірності свого рішення щодо відмови позивачу у затвердженні проекту землеустрою, викладеному в листі від 12.02.2018 року № К-214/0-135/0/16-18.

З огляду на викладені вище обставини, суд дійшов висновку, що відмова Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області у затвердженні проекту землеустрою, викладена у листі від 12.02.2018 року № К-214/0-135/0/16-18, є необґрунтованою та протиправною.                    

Стосовно вимоги позивача про зобов’язання Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області затвердити проект із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,000 га, кадастровий номер 7324580500:02:004:0196, для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення (пасовище) та території Банилово-Підгірнівської сільської ради, Сторожинецького району, Чернівецької області (за межами населеного пункту) ОСОБА_1, РНОКПП – НОМЕР_1 суд зазначає наступне.

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності.

Іншими словами, під дискреційним повноваженням розуміють таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

Термін "дискреційне повноваження" означає повноваження, яке надає адміністративному органу певний ступінь свободи під час прийняття рішення, таким чином даючи йому змогу вибрати з кількох юридично допустимих рішень те, яке буде найбільш прийнятним.

З урахуванням зазначеного, суд приходить до висновку, що відмова Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області, викладена в листі від 12.02.2018 року за № К-214/0-135/0/16-18 у затвердженні проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,0000 га, кадастровий номер 7324580500:02:004:0196, для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення (пасовище) на території Банилово-Підгірнівської сільської ради, Сторожинецького району, Чернівецької області (за межами населеного пункту) ОСОБА_1, РНОКПП – НОМЕР_1 належить до дискреційних повноважень відповідача.

Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень. (ч. 2 ст. 9 КАС України).

Згідно із ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб’єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов’язує суб’єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З метою захисту порушених прав позивача, суд зобов’язує Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,000 га, кадастровий номер 7324580500:02:004:0196 для ведення особистого селянського господарства за рахунок землі сільськогосподарської призначення на території Банилово-Підгірнівської сільської ради, Сторожинецького району, Чернівецької області (за межами населеного пункту) відповідно до Закону.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень, закріплених ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 73 КАС України передбачено належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно статей 74-76 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Як зазначено ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ч. ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, зважаючи на наведені вище норми законодавства та встановлені судом  обставини справи, суд вважає, що адміністративний позов  підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст.  2, 5, 9, 72-80, 90, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.    Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області, викладену в листі від 12.02.2018 року за № К-214/0-135/0/16-18, у затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,0000 га, кадастровий номер 7324580500:02:004:0196, для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення (пасовище) на території Банилово-Підгірнівської сільської ради, Сторожинецького району, Чернівецької області (за межами населеного пункту) ОСОБА_1, РНОКПП – НОМЕР_1.

3. Зобов’язати Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,000 га, кадастровий номер 7324580500:02:004:0196 для ведення особистого селянського господарства за рахунок землі сільськогосподарської призначення на території Банилово-Підгірнівської сільської ради, Сторожинецького району, Чернівецької області (за межами населеного пункту).

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

          Суддя                                                                                                    П.Д. Дембіцький