КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" вересня 2018 р. Справа№ 910/844/18

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Куксова В.В.

суддів: Станіка С.Р.

Гончарова С.А.

секретар судового засідання Даниленко Т.О.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 19.09.2018.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Автотранспортник - 7"

на ухвалу Господарського суду міста Києва

від 12.06.2018 (повний текст рішення складено 15.06.2018)

за заявою Житлово-будівельного кооперативу "Автотранспортник - 7"

про розстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2018

у справі №910/844/18 (суддя Васильченко Т.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго

до Житлово-будівельного кооперативу "Автотранспортник - 7"

про стягнення 549 568,23 грн.,

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду першої інстанції надійшла заява Житлово-будівельного кооперативу "Автотранспортник - 7" про розстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2018 на одинадцять місяців зі сплатою заборгованості у розмірі 46 484,31 грн. до 25-го числа кожного місяця.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.06.2018 в задоволенні заяви Житлово-будівельного кооперативу "Автотранспортник - 7" про розстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2018 у справі №910/844/18 відмовлено.

Не погодившись із зазначеною ухвалою, Житлово-будівельний кооператив "Автотранспортник - 7" звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.06.2018 та прийняти нове рішення, яким розстрочити виконання рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2018 у справі №910/844/18 у вигляді сплати стягнутої суми щомісячними платежами у розмірі боргу: 46484, 31 грн. на 10 місяців до 25 числа кожного місяця.

Підставою для скасування ухвали суду скаржник зазначив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, а також порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.07.2018 апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Автотранспортник - 7" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.06.2018 у справі № 910/844/18 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Куксова В.В., судді Гончарова С.А., Тищенко О.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.07.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Житлово-будівельного кооперативу "Автотранспортник - 7" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.06.2018 у справі №910/844/18, призначено справу до розгляду на 01.08.2018

У зв'язку із перебуванням головуючого судді Куксова В.В. 01.08.2018 у відпустці, розгляд справи не відбувся.

01.08.2018 від відповідача через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи платіжного доручення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.08.2018 призначено справу до розгляду на 15.08.2018

Розпорядженням Київського апеляційного господарського суду від 14.08.2018 №09.1-08/2275/18, у зв'язку із перебуванням судді Тищенко О.В. у відпустці, яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), призначено повторний автоматизований розподіл судових справ.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.08.2018, справу № 910/844/18 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Куксов В.В., судді Чорна Л.В., Гончаров С.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.08.2018 призначено справу до розгляду на 19.09.2018.

Розпорядженням Київського апеляційного господарського суду від 17.09.2018 №09.1-08/2955/18, у зв'язку із перебуванням судді Чорної Л.В. у відпустці, яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), призначено повторний автоматизований розподіл судових справ.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.09.2018, справу № 910/844/18 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Куксов В.В., судді Станік С.Р., Гончаров С.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.09.2018 прийнято до розгляду апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Автотранспортник - 7" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.06.2018 у справі №910/844/18 у визначеному складі суддів.

18.09.2018 від відповідача через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи платіжного доручення.

В судовому засіданні 19.09.2018 представник скаржника підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі, та просив скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.06.2018 у справі №910/844/18 та прийняти нове рішення, яким розстрочити виконання рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2018 у справі №910/844/18 у вигляді сплати стягнутої суми щомісячними платежами у розмірі боргу: 46484, 31 грн. на 10 місяців до 25 числа кожного місяця.

В судовому засіданні 19.09.2018 представник позивача заперечив проти доводів на апеляційну скаргу з урахуванням пояснень на апеляційну скаргу поданих під час апеляційного провадження, та просив відмовити в її задоволенні, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.03.2018 у справі №910/844/18 залишити без змін.

У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника скаржника, позивача дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.03.2018 у справі №910/844/18 позовні вимоги задоволено повністю: стягнуто з Житлово-будівельного кооперативу "Автотранспортник - 7" на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" основну заборгованість в розмірі 296 278,88 грн., 3% річних в розмірі 44 350,12 грн., інфляційні втрати в розмірі 208 939,23 грн. та 8 243,52 грн. судового збору.

22.05.2018 на виконання вказаного рішення, господарським судом міста Києва було видано відповідний наказ.

30.05.2018 до загального відділу діловодства суду надійшла заява Житлово-будівельного кооперативу "Автотранспортник - 7" про розстрочку виконання рішення господарського суду міста Києва від 20.03.2018 на одинадцять місяців зі сплатою заборгованості у розмірі 46 484,31 грн. до 25-го числа кожного місяця.

В обґрунтування поданої заяви, заявник вказує на скрутне фінансове становище, яке викликане тим, що Житлово-будівельний кооператив "Автотранспортник - 7" є неприбутковою організацією та фінансується з внесків мешканців будинку, а тому негайне виконання рішення та одночасне вилучення суми заборгованості може привести підприємство до стану, який унеможливить здійснення його діяльності та може зумовити виникнення непередбачуваних наслідків для підприємства.

Розглянувши апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Автотранспортник - 7" колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Статтею 326 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

В свою чергу, частиною 1 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Відповідно до частин 3 та 4 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

В зв'язку з тим, що розстрочка продовжує період відновлення порушеного права стягувача, при її наданні, суди в цілях вирішення питання про можливість її надання, а також визначення строку продовження виконання рішення суду, повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки виконання судового рішення.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. До того ж, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання розстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер. Обставини, які зумовлюють надання розстрочки виконання рішення суду повинні бути об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Так, у п. 40 рішення від 17.05.2005 у справі "Чіжов проти України" Суд зазначив, що затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається п. 1 ст. 6 Конвенції. На державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці.

Із підстав, умов та меж надання розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки чи розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Отже, питання щодо надання розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.

Таким чином, необхідною умовою задоволення заяви про надання розстрочки виконання рішення суду є з'ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати не тільки доводи боржника, а і заперечення кредитора, зокрема, щодо і його фінансового стану. При цьому, суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але, перш за все, повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до 7.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень. ухвал, постанов господарських судів України», підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення.

Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Позаяк, заявником не надано суду беззаперечних доказів на підтвердження існування виключних обставин, що можуть бути підставами для розстрочення виконання рішення суду, зокрема, наявності доказів, що підтверджують неможливість його виконання або обумовлюють наявність ускладнень під час виконання судового акту.

В апеляційній скарзі скаржник зазначає, що фінансування відповідача та його витрати здійснюються суворо за цільовим призначенням, виконання судового рішення зачіпає не лише майнові інтереси відповідача, а й інтереси територіальної громади, яку останній в певній мірі представляє, а тому, прийнявши до уваги фінансовий стан відповідача, враховуючи специфіку діяльності підприємства та опалювальний сезон, які свідчать про те, що негайне виконання рішення та одночасне вилучення суми заборгованості може призвести відповідача до стану, який унеможливить здійснення діяльності підприємства та можу зумовити виникнення непередбачуваних наслідків для підприємства, у зв'язку з чим є підстави вважати про наявність обставин для надання розстрочки.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів дійшла висновку, що обставини викладені в апеляційній скарзі, на які Житлово-будівельний кооператив "Автотранспортник-7" посилається як на підставу для розстрочки виконання рішення суду від 20.03.2018 у справі №910/844/18 не є такими, що ускладнюють та/або роблять неможливим виконання рішення, і не є винятковими. Ці обставини лише вказують на те, що негайне виконання судового рішення по даній справі може негативно вплинути на фінансовий стан відповідача, і його можливість, як неприбуткової організації, виконувати свої зобов'язання.

З огляду на вищевикладене, враховуючи матеріальні інтереси обох сторін та приймаючи до уваги, що заявником (боржником) всупереч приписів частини 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України не надано беззаперечних, неспростовних доказів неможливості чи утруднення на даний час виконання рішення суду, відсутності активів та реальної загрози зупинення діяльності у зв'язку з виконанням рішення суду, винятковості випадку, з наявністю якого процесуальний закон пов'язує можливість надання розстрочки виконання судового рішення, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні заяви Житлово-будівельного кооперативу "Автотранспортник - 7" про розстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2018 у справі №910/844/18.

Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.

Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Житлово-будівельного кооперативу "Автотранспортник - 7" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.06.2018 у справі №910/844/18 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Автотранспортник - 7" залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.06.2018 у справі №910/844/18 - без змін.

Матеріали справи №910/844/18 повернути до суду першої інстанції.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено 24.09.2018.

Головуючий суддя В.В. Куксов

Судді С.Р. Станік

С.А. Гончаров