Справа № 126/2419/17

Провадження № 22-ц/772/1780/2018

Категорія: 33

Головуючий у суді 1-ї інстанції Моцний В. С.

Доповідач:Медвецький С. К.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2018 рокуСправа № 126/2419/17м. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області у складі:

головуючого - Медвецького С.К. (суддя-доповідач),

суддів: Оніщука В.В., Якименко М.М.,

з участю секретаря судового засідання - Богацької О.М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_3,

відповідач - Прокуратура Вінницької області,

відповідач - Державне казначейство України,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі засідань № 2 апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Чечельницького районного суду Вінницької області від 13 червня 2018 року, ухвалене у складі судді Моцного В.С.,

встановив:

У вересні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Бершадської місцевої прокуратури Вінницької області, Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що 20 лютого 2017 року позивач звернувся до Бершадської місцевої прокуратури із заявою, у якій повідомив про вчинення ОСОБА_5 злочину, передбаченого ст. 190 КК України.

Оскільки прокурор належним чином не відреагував на подану заяву та не вніс відомості у Єдиний реєстр досудових розслідувань (далі - ЄРДР), 28 лютого 2017 року позивач звернувся зі скаргою до суду на бездіяльність прокурора Бершадської місцевої прокуратури Гирби В.М.

Ухвалою слідчого судді Теплицького районного суду Вінницької області від 08 червня 2018 року скаргу ОСОБА_3 задоволено. Зобов?язано компетентну службову особу (прокурора) Бершадської місцевої прокуратури внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості, які містяться в заяві ОСОБА_3, яка зареєстрована 20 лютого 2017 року, про вчинення ОСОБА_5 злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

Указуючи на те, що протиправною бездіяльністю Бершадської місцевої прокуратури йому завдано матеріальної шкоди, яка полягає у відшкодуванні вартості проїзду до суду й у зворотного напрямку та витрат на відрядження, а також моральної шкоди, оскільки він був змушений порушити звичний ритм життя, звертатися зі скаргами до суду, витрачати особистий час, ОСОБА_3 просив, з посиланням на положень статей 55, 56 Конституції України, статті 1176 ЦК України, статей 1, 5 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» від 01 грудня 1994 року, Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», затвердженого наказом Міністерства юстиції, Генеральної прокуратури та Міністерства фінансів України від 04 березня 1996 року № 6/5/3/41, стягнути з Державного казначейства України за рахунок коштів Державного бюджету 122, 40 грн у відшкодування матеріальної шкоди та 5 000 грн у відшкодування моральної шкоди шляхом списання у безспірному порядку коштів на його користь з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України.

Ухвалою Чечельницького районного суду Вінницької області від 28 березня 2018 року задоволено клопотання позивача та замінено неналежних відповідачів Бершадську місцеву прокуратуру та Головне управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області на належних відповідачів - Прокуратуру Вінницької області та Державне казначейство України (а.с. 69-70).

В ході розгляду справи позивач позовні вимоги підтримав частково, щодо вимог про стягнення матеріальної шкоди відмовився та просив суд стягнути на його користь 5 000 грн у відшкодування моральної шкоди (а.с. 106).

Рішенням Чечельницького районного суду Вінницької області від 13 червня 2018 року в задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не надано доказів, які б підтверджували наявність заподіяння моральної шкоди та існування причинно-наслідкового зв'язку між бездіяльністю відповідача та завданою шкодою.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати й ухвалити нове судове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що протиправна бездіяльність посадових осіб органів прокуратури встановлена судовим рішенням, а тому наявні підстави для задоволення позову.

Відповідно до п. 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Згідно з п. 8 розділу XIII «Перехідних положень» ЦПК України в редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується. Тому справа підлягає розгляду Апеляційним судом Вінницької області.

За змістом ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Апеляційний суд у складі судової колегії, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких міркувань.

Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам оскаржене рішення суду відповідає.

Судом встановлено, що 20 лютого 2017 року ОСОБА_3 звернувся до Бершадської місцевої прокуратури із заявою про внесення до ЄРДР відомостей про вчинення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України (а.с.3).

Ухвалою слідчого судді Теплицького районого суду Вінницької області від 13 червня 2018 року задоволено скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність прокурора Бершадської місцевої прокуратури Гирби В.М.

Зобов?язано компетентну службову особу (прокурора) Бершадської місцевої прокуратури внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості за заявою ОСОБА_3 від 20 лютого 2017 року.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди. Шкода - це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв'язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв'язок протиправної поведінки та шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком.

При цьому в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, позивач повинен довести не тільки протиправність поведінки відповідача, а й наявність самої моральної шкоди та причинний зв'язок між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

Із позовної заяви слідує, що підставою для відшкодування шкоди є незаконна бездіяльність посадових осіб Бершадської місцевої прокуратури Вінницької області щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, а отже відсутні спеціальні підстави для застосування статті 1176 ЦК України.

Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.

Відповідно до цієї норми обов'язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу Україна.

Згідно із пунктом 2 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановлення достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, дослідивши докази у справі й надавши їм належну оцінку, обґрунтовано виходив з того, що позивачем не доведено факту бездіяльності посадових осіб Бершадської місцевої прокуратури Вінницької області при розгляді його заяви від 20 лютого 2017 року, а також наявності причинно-наслідкового зв'язку між бездіяльністю та шкодою, на яку він посилається.

Сам факт зобов'язання ухвалою слідчого судді внести відповідні відомості до ЄРДР не свідчить про протиправність дій посадових осіб прокуратури та завдання моральної шкоди позивачу.

Наведені в апеляційній скарзі доводи, про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням вимог, які гарантовані статтею 56 Конституції України, не заслуговують на увагу, оскільки належних і допустимих доказів на підтвердження факту заподіяння позивачу моральних страждань або втрат немайнового характеру, встановлення факту протиправності дій працівників прокуратури, факту наявності причинного зв'язку між шкодою та протиправними діями (бездіяльністю) працівників зазначеного органу та їх вини в заподіянні цієї шкоди, позивач суду не надав.

Інші наведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до переоцінки доказів, не спростовують висновків суду та не дають підстав вважати, що місцевим судом порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що при вирішенні цієї справи суд першої інстанції правильно визначив характер правовідносин між сторонами, правильно застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Апеляційний суд Вінницької області у складі колегії суддів

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а рішення Чечельницького районного суду Вінницької області від 13 червня 2018 року без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Головуючий Підпис С.К. Медвецький

Судді: Підпис В.В. Оніщук

Підпис                 М.М. Якименко

Згідно з оригіналом

Головуючий С.К. Медвецький