ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2018 рокуЛьвів№ 876/5375/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді - Мікули О.І.,

суддів - Курильця А.Р., Кушнерика М.П.,

з участю секретаря судового засідання - Федчук М.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 30 травня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Луцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-

суддя в 1-й інстанції - Сорока Ю.Ю.,

час ухвалення рішення - 30.05.2018 року, 15:30 год.,

місце ухвалення рішення - м. Луцьк,

дата складання повного тексту рішення - 04.06.2018 року,

в с т а н о в и в :

Позивач - ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до відповідача - Луцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, в якому просила визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у проведенні їй індексації пенсії відповідно до вимог законодавчих актів щодо індексації з визначенням дати початку індексації 01 лютого 2011 року, а також щодо відмови у проведенні нарахування та виплати компенсації пенсії згідно з нормативними актами про компенсацію доходів внаслідок втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати та зобов'язати Луцьке об'єднане управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити позивачу нарахування індексації виплат та додаткову виплату проіндексованої пенсії, з урахуванням раніше проведених виплат за період з 01 травня 2017 року по 30 березня 2018 року і в подальшому згідно з вимогами Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" №1283-ХІІ від 03 липня 1991 року і "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17 липня 2003 року, встановивши дату початку індексації з 01 лютого 2011 року, з одночасним проведенням нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів за несвоєчасну виплату індексації за цей же період згідно із Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" №2050-ІП від 19 жовтня 2000 року та Постанови КМУ №159 від 21 лютого 2001 року.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 30 травня 2018 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Луцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо відмови у проведенні індексації пенсії ОСОБА_1 відповідно до вимог законодавчих актів щодо її індексації з визначенням дати початку індексації - 01 лютого 2011 року. Зобов'язано Луцьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Волинської області (43005, м. Луцьк, проспект м. Грушевського,1) здійснити ОСОБА_1 (43026, АДРЕСА_1) нарахування індексації виплат та додаткову виплату проіндексованої пенсії, з урахуванням раніше проведених виплат, за період з 01 травня 2017 по 30 березня 2018 року і в подальшому згідно з вимогами Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" №1283-ХІІ від 03 липня 1991 року і "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17 липня 2003 року, встановивши дату початку індексації з 01 лютого 2011 року. У задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Однак подана апеляційна скарга не відповідала вимогам ч.5 ст.296 КАС, а саме: апелянтом до поданої апеляційної скарги не долучено документ про сплату судового збору у розмірі, встановленому законом або докази звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2018 року апеляційну скаргу залишено без руху та надано 10-ти денний строк з моменту отримання копії цієї ухвали для усунення вказаних у ній недоліків.

Разом з тим, апелянт не усунув недоліки апеляційної скарги, яку залишено без руху, а тому ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 серпня 2018 року відповідно до вимог ч.2 ст.298 та п.1 ч.4 ст.169 КАС України апеляційну скаргу повернуто особі, яка її подала.

Крім того, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач оскаржила його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки тому факту, що відповідач з 2011 року ігнорував вимоги Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» №1283-ХІІ від 03 липня 1991 року і «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого Постановою КМУ №1078 від 17 липня 2003 року і його вина у цьому підтверджена самим рішенням суду. Через наявність такої вини індексація пенсії не була нарахована і виплачена вчасно. Зазначає, що має право на виплату компенсації у зв'язку із втратою доходів внаслідок неналежного проведення індексації, що передбачено Порядком проведення індексації доходів населення, згідно з яким у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати". Крім того, зазначає, що судом першої інстанції задоволено 80% позовних вимог, разом з тим, розподіл судових витрат по сплаті судового збору проведено порівну між сторонами, що є порушенням ч.3 ст.139 КАС України про пропорційний розподіл судових витрат відповідно до розміру задоволених позовних вимог. Просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про нарахування і виплату компенсації втрати частини доходів за несвоєчасну виплату індексації та прийняти нове в цій частині, яким позовні вимоги задовольнити.

Відповідач - Луцьке об'єднане управління Пенсійного фонду України у Волинській області 27 серпня 2018 року подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що виплата позивачу компенсації втрати частини доходів за несвоєчасну виплату індексації відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплат" не може бути здійснена, оскільки ч.2 ст.46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачає виплату компенсації за несвоєчасну виплату нарахованих, однак вчасно невиплачених сум пенсії, а в цьому випадку, суми індексації пенсії позивача не нараховувалися у складі загального розміру пенсії періодичними платежами і, відповідно, не можуть бути виплачені. Вважає, що судом першої інтанції правильно встановлені обставини справи та прийнято рішення без порушення норм матеріального права. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

Справу розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного провадження.

Представник позивача (апелянта) - ОСОБА_2 у судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, вважає висновки суду першої інстанції неправильними та необґрунтованими. Просить скасувати оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлений належним чином, у відзиві на апеляційну скаргу зазначає про розгляд справи без участі представника, тому суд вважає можливим проведення розгляду справи у його відсутності за наявними в справі матеріалами, та на основі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзив на апеляційну скаргу в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а оскаржуване рішення змінити з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку у Луцькому об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Волинській області та отримує пенсію за віком з 14 квітня 2005 року на підставі ст.37 Закону України "Про державну службу". Після звільнення з роботи з посади начальника відділу Волинського обласного центру зайнятості у зв'язку із досягненням граничного віку перебування на державній службі позивачу було проведено перерахунок пенсії з 31 грудня 2010 року згідно зі ст.37-1 Закону України "Про державну службу".

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2015 року у справі №161/5708/14 визнано дії управління Пенсійного фонду України в місті Луцьку щодо невключення ОСОБА_1 до складових заробітної плати для перерахунку пенсії як державному службовцю матеріальної допомоги на оздоровлення, допомоги для вирішення соціально-побутових питань та індексації неправомірними, зобов'язано управління Пенсійного фонду України в місті Луцьку провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсію державного службовця з розрахунку 85% від сум їх заробітної плати, на які нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з урахуванням матеріальної допомоги на оздоровлення, допомоги для вирішення соціально-побутових питань та індексації з 27 березня 2014 року з урахуванням виплачених сум.

На виконання вищевказаної постанови Львівського апеляційного адміністративного суду у червні 2015 року відповідачем проведено перерахунок пенсії позивачу.

З метою з'ясування обґрунтованості та достовірності обрахунку індексації пенсії, починаючи з моменту перерахунку пенсії при звільненні з останнього місця роботи, позивач неодноразово зверталася з письмовими заявами до Луцького ОУПФ України Волинській області.

З листів Луцького ОУПФ України Волинській області від 04 грудня 2017 року №508, від 12 грудня 2017 року №534/Л-01, від 09 січня 2018 року №595/Л-01 та від 25 січня 2018 року №595/Л-01 позивач дізналася, що внаслідок проведеного на підставі рішення Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2015 року перерахунку пенсії відповідачем було змінено базовий місяць для нарахування індексації пенсії з грудня 2013 року на березень 2014 року, а у відповіді Луцького ОУПФ України Волинській області від 16 лютого 2018 року №71/Л-01 міститься інформація щодо перенесення базового місяця для нарахування індексації з січня 2011 року на квітень 2011 року, у зв'язку з масовим перерахунком пенсії.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що дії відповідача щодо необґрунтованої зміни базового місяця нарахування індексації пенсії з січня 2011 року на квітень 2011 року, липень 2012 року, грудень 2013 року, березень 2014 року є протиправними, оскільки виконання відповідачем судового рішення з підстав неправильного нарахування розміру пенсії не є підвищенням розміру пенсії відповідача у розумінні пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, а місяць перерахунку пенсії позивача згідно зі судовим рішенням не може бути підставою для зміни базового місяця для проведення індексації пенсії, а тому належним способом захисту порушених прав позивача є зобов'язання відповідача здійснити нарахування індексації виплат та додаткову виплату проіндексованої пенсії, з урахуванням раніше проведених виплат, за період з 01 травня 2017 по 30 березня 2018 року і в подальшому згідно із вимогами Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" №1283-ХІІ від 03 липня 1991 року і "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17 липня 2003 року, встановивши дату початку індексації з 01 лютого 2011 року. Щодо позовної вимоги в частині проведення нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів за несвоєчасну виплату індексації, то в такій відмовлено, оскільки така компенсація здійснюється у разі, коли відповідні суми були нараховані, але вчасно не виплачені, а в даному випадку оскаржувані виплати нараховані не були.

Даючи правову оцінку таким висновкам суду першої інтанції, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 оскаржує рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про нарахування і виплату компенсації втрати частини доходів за несвоєчасну виплату індексації, а тому колегія суддів переглядає рішення в межах доводів апеляційної скарги і вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» № 2050-ІІІ та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 159.

Згідно зі ст.1,2 «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі необхідно розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Із наведенного вище вбачається, що дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).

Основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядком № 159 компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів.

Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 звернулася із заявою до Луцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області, в якій просила провести нарахування індексації пенсії, починаючи з 01 лютого 2011 року - місяця початку індексації відповідно до зростання індексу споживчих цін наростаючим підсумком в межах прожиткового мінімуму по даний час; здійснити виплату нарахованої індексації з 01 травня 2017 року по 30 березня 2018 року з урахуванням виплаченого розміру індексації, в тому числі фіксованої; продовжити в подальшому виплачувати пенсію з індексацією згідно з нарахуванням, проведеним відповідно до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078; а також здійснити виплату компенсації у зв'язку із втратою доходів внаслідок неналежного проведення індексації, що передбачено Порядком проведення індексації доходів населення, згідно з яким у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати".

З системного аналізу вищенаведених правових норм вбачається, що нарахування та виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється у зв'язку з несвоєчасною виплатою нарахованих сум, тобто тих сум, які були нараховані, але не були своєчасно виплачені.

Таким чином, враховуючи вищенаведені обставини справи у спірних правовідносинах, ця позовна вимога є передчасною, оскільки сума індексації пенсії позивача буде визначена на підставі цього рішення суду і не могла нараховуватися у складі загального розміру пенсії періодичними платежами, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у задоволенні позовних вимог щодо проведення нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів за несвоєчасну виплату індексації згідно із Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" №2050-ІП від 19 жовтня 2000 року та Постанови КМУ №159 від 21 лютого 2001 року необхідно відмовити.

Колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги в цій частині безпідставними, оскільки такі не спростовують відповідних висновків суду першої інстанції з вищенаведених мотивів.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами апелянта в частині розподілу судових витрат, оскільки ч.3 ст.139 КАС України передбачає, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

З квитанцій №0.0.1000615395.1 від 30 березня 2018 року та №0.0.1022809939.1 від 26 квітня 2018 року вбачається, що позивачем сплачено 3524 грн. судового збору за подання позовної заяви.

При прийнятті рішення судом першої інстанції здійснено помилку при обчисленні судового збору, оскільки позивач звернулася до суду із п'ятьма позовними вимогами, з яких задоволено чотири, тому присудженню до стягнення за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень підлягає 4/5 частини судових витрат, що складає 2819,20 гривень (3524 грн. : 5 х 4).

Враховуючи вищенаведене, а також положення ст.317 КАС України, колегія суддів дійшла висновку, що по суті оскаржуване рішення прийнято правильно, разом з тим, судом першої інстанції допущено помилку у розрахунку судового збору, тому колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції необхідно в цій частині змінити, а в решті суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 139, 242, 243, 250, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 30 травня 2018 року у справі №803/633/18 у частині стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Луцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області на користь ОСОБА_1 1762 гривні судового збору змінити.

Викласти абзац п'ятий резолютивної частини рішення Волинського окружного адміністративного суду від 30 травня 2018 року в наступній редакції:

"Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Луцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області області (43005, м. Луцьк, проспект м. Грушевського,1) на користь ОСОБА_1 (43026, АДРЕСА_2) судовий збір у розмірі 2819,20 грн. (дві тисячі вісімсот дев'ятнадцять гривень 20 копійок)".

У решті судове рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише з підстав, визначених ст.328 КАС України протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий- суддя О. І. Мікула

Судді: А. Р. Курилець

М. П. Кушнерик

Повне судове рішення складено 24 вересня 2018 року.