АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД м. КИЄВА

МСП-03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-А

Справа № 753/4297/18 Головуючий в І інстанції: Даниленко В.В.

апеляційне провадження № 22-ц/796/8081/2018 Доповідач Заришняк Г.М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2018 року Апеляційний суд міста Києва в складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого - Заришняк Г.М.

Суддів - Андрієнко А.М., Мараєвої Н.Є.

при секретарі -Дроздовій Ж.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 08 червня 2018 року в справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_10, ОСОБА_6, треті особи: Київська міська державна адміністрація, Дарницька районна в м. Києві державна адміністрація, Орган опіки і піклування Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Падалка Роман Олегович, про визнання свідоцтва та договору купівлі-продажу недійсними,-

В С Т А Н О В И В :

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 08 червня 2018 року задоволено заяву представника позивачки про забезпечення позову в даній справі та накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, а також на всі рахунки в банківських установах України відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_4

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, просять ухвалу суду скасувати.

В судовому засіданні апеляційної інстанції відповідачка ОСОБА_4 та її представник ОСОБА_8, який також представляє інтереси відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, подану апеляційну скаргу підтримали з підстав та доводів, викладених в ній.

Позивачка та її представник проти апеляційної скарги заперечували, вважаючи ухвалу суду законною.

Інші учасники справи в судове засідання не з»явились, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до п.8 ч.1 1 Розділу XII Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України в реакції Закону №2147VIII від 03 жовтня 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Згідно з ч. 6 ст.147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

За змістом п.3 Розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402- VIII апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

У зв'язку із зазначеним справа підлягає розгляду в порядку, встановленому ЦПК України у редакції Закону №2147- VIII від 03 жовтня 2017 року.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність й обґрунтованість постановленої ухвали суду в цій частині, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи заяву представника позивачки про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з її доведеності та обгрунтованості.

Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду, виходячи з наступного.

Забезпечення позову - це заходи цивільного процесуального припинення дій, які можуть утруднити виконання майбутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим, та повинні гарантувати можливість реалізації позовних вимог у разі їх задоволення, не порушуючи при цьому збалансованості інтересів інших осіб.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Пунктом 1 частини 1 ст. 150 ЦПК України визначено, що позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

З матеріалів справи слідує, що ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 26 березня 2018 року забезпечено даний позов та накладено арешт на спірну АДРЕСА_1, яка в рівних частках по ? на підставі договору купівлі-продажу від 19.02.2018 року, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Падалкою Р.О., належить на праві приватної власності ОСОБА_10 та ОСОБА_6, та допущено негайне виконання ухвали суду.

З позовної заяви вбачається, що позивачка ОСОБА_5, звертаючись за захистом порушених прав, ставила питання про визнання свідоцтва про право власності на АДРЕСА_1 недійсним, визнання договору купівлі-продажу вказаної квартири - недійсним.

В поданій повторно заяві про забезпечення позову представник позивачки просив накласти арешт на все рухоме та нерухоме майно, а також на всі рахунку в банківських установах України на ім'я ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4, обґрунтовуючи її тим, що вказані особи можуть відчужувати майно.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має оцінювати обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням наявності зв»язку між конкретним заходом щодо забезпечення позову і змістом позовних вимог та обставинами, на яких вони ґрунтуються, і доказами, які наведені на їх підтвердження, та положеннями законодавства, яким позивач обґрунтовує свої права.

Частиною 3 ст.150 ЦПК України визначено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

При цьому співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Відповідно до роз'яснень, що містяться в пункті 4 Постанови Пленуму №9 Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

В даній справі предметом спору є визнання недійсним свідоцтва про право власності на АДРЕСА_1 та визнання недійсним договору купівлі-продажу вказаної квартири й витребування документів.

Наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування заходу забезпечення позову шляхом накладення арешту на рухоме та нерухоме майно, а також на всі рахунки в банківських установах України, позивачкою достатньо не обґрунтовано, оскільки матеріали позовної заяви не містять доказів на підтвердження обставин вчинення відповідачем дій, спрямованих на відчуження майна. Крім того, обрання такого виду забезпечення позову не пов'язано з предметом спору.

Задовольняючи заяву, суд першої інстанції не дав належної оцінки доводам заяви про забезпечення позову та доказам наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення і предметом позову. Суд першої інстанції не звернув уваги на те, що доводи позивачки про необхідність вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на все майно та грошові кошти виходять за межі змісту позовних вимог, а вжиті заходи не пов'язані з правами позивачки на предмет спору.

Отже, застосований вид забезпечення позову у вигляді накладення арешту на рухоме та нерухоме майно, а також на всі рахунки в банківських установах України безпосередньо не пов'язаний з предметом спору, а отже є неспівмірним із заявленими вимогами, в зв'язку з чим ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленнями нової постанови про відмови в задоволенні заяви представника позивачки про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 - задовольнити.

Ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 08 червня 2018 року - скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні заяви представника позивачки ОСОБА_5 - ОСОБА_9, про забезпечення позову в даній справі - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлений 24 вересня 2018 року.

Головуючий:

Судді: