[1]

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2018 року м. Київ

Суддя Апеляційного суду міста Києва - Сілкова І.М., за участю ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Марущака Я.В., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Голосіївського районного суду м. Києва від 23 травня 2018 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП, -

В С Т А Н О В И Л А:

Цією постановою ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 (шестисот) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 10 200,00 (десять тисяч двісті) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Згідно постанови, 02.04.2018 року о 18 год. 10 хв. на вул. Метрологічна, 113 в м. Києві ОСОБА_1 керував автомобілем «Форд» д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп'яніння (почервоніння очей, порушення координації рухів). Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржувану постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 23.05.2018 року, а провадження в справі відносно нього закрити на підставі п.1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування доводів поданої апеляційної скарги посилається на недотримання судом першої інстанції вимог ст.ст. 245, 251, 280 КУпАП, який під час розгляду справи неповно з'ясував фактичні обставини вчинення адміністративного правопорушення, не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, що призвело до прийняття незаконного та необґрунтованого судового рішення, висновки якого не відповідають фактичним обставинам справи.

При цьому зазначає, що викладені в оскаржуваній постанові висновки суду про його винуватість у вчиненні адміністративного правопорушення ґрунтуються лише на даних протоколу та письмових поясненнях свідків, які викладені на заздалегідь заготовлених бланках, містять однаковий зміст і не містять жодного посилання на ознаки перебування водія в стані алкогольного, наркотичного або будь-якого іншого сп'яніння, а також не містять даних про те, що саме він керував транспортним засобом.Проте, при розгляді даної справи суд першої інстанції належним чином не перевірив ці пояснення, не викликав свідків для їх допиту безпосередньо в судовому засіданні, а посилаючись на вищевказані докази як на такі, що підтверджують його вину у вчиненні адміністративного правопорушення, суддя у своєму рішенні не надав їм відповідної оцінки, не зазначив які саме факти та обставини підтверджують ці докази, а тому, на переконання апелянта, суд дійшов передчасного висновку про наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

Вказує, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження факту керування транспортним засобом і зазначені в протоколі свідки події не були очевидцями керування ним автомобілем «Форд».

Також наголошує, що суддя помилково послався у своєму рішенні на часткове визнання ним своєї вини, оскільки при розгляді даної справи він лише підтвердив той факт, що відмовився від проходження медичного огляду на стан сп'яніння.

Крім цього апелянт звертає увагу, що не порушував вимоги Правил дорожнього руху України, про що свідчить відсутність відносно нього будь-якого іншого протоколу про адміністративне правопорушення, а отже, згідно приписів Закону України «Про національну поліцію», працівники патрульної поліції не мали права зупиняти його автомобіль.

Доповівши матеріали справи за апеляційною скаргою, вислухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника на підтримку доводів поданої апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 та апеляційні доводи вважаю, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Перевіркою матеріалів справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 встановлено, що суд першої інстанції розглянув справу у відповідності з вимогами ст.ст. 245, 252, 280 КУпАП, всебічно, повно і об'єктивно з'ясував обставини вчинення правопорушення і виніс постанову, зміст якої відповідає вимогам ст. 283 КУпАП.

Під час апеляційного розгляду справи ОСОБА_1 зазначив, що працівники поліції безпідставно зупинили його автомобіль, так як він не порушував жодних правил дорожнього руху. Також пояснив, що не вживає наркотичних засобів, а на вимогу поліцейських проїхати до лікаря-нарколога для проведення його огляду на стан наркотичного сп'яніння, він відмовився, оскільки поспішав.

Незважаючи на заперечення ОСОБА_1 своєї вини, висновок суду про його винуватість в порушенні п.2.5 Правил дорожнього руху України є обґрунтованим та підтверджується наявними в матеріалах справі доказами, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення серії БД №104491 від 02.04.2018 року, в якому зазначено, що водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме ністагм, почервоніння очей, порушення координації рухів, який від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку, відмовився в присутності двох свідків (а.с. 1); поясненнями цих свідків, які засвідчили відмову ОСОБА_1 від проходження його огляду на стан сп'яніння (а.с. 2); поясненнями самого ОСОБА_1 у складеному відносно нього протоколі про адміністративне правопорушення від 02.04.2018 року по суті вчиненого правопорушення (а.с. 1), в яких останній не заперечував обставини викладені у цьому протоколі та зазначив, що поспішає, наркотичні засоби не вживає, при цьому зобов'язався залишити автомобіль на місці його зупинки працівниками поліції, що підтверджує факт відсторонення водія ОСОБА_1 від керування транспортним засобом, а також даними відеозапису з нагрудної камери (відеореєстратора) працівника поліції (а.с. 3), які повністю підтверджують обставини викладені в протоколі про адміністративне правопорушення.

Судом першої інстанції належним чином були досліджені дані, що містяться в матеріалах справи про адміністративні правопорушення, яким дана належна оцінка, а тому вважаю, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП повністю доведена.

Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачена відповідальність як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Отже, апеляційні твердження ОСОБА_1 про те, що він не вживає наркотичні засоби, і під час його зупинки працівниками поліції 02.04.2018 року він не перебував у стані наркотичного сп'яніння, не спростовують висновків суду першої інстанції про доведеність його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, оскільки протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 був складений не за керування ним транспортним засобом в стані наркотичного чи іншого сп'яніння, а саме за відмову ОСОБА_1, в порушення п. 2.5 Правил дорожнього руху України, від проходження відповідно до встановленого порядку медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП і залучені працівниками поліції свідки засвідчили саме відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння, а не перебування останнього в стані наркотичного сп'яніння. Крім того, цей факт не заперечував і сам ОСОБА_1, про що зазначив у своїх поясненнях у протоколі про адміністративне (а.с. 1).

Доводи апеляційної скарги про те, що в матеріалах справи відсутні дані на підтвердження факту керування ним транспортним засобом апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки апелянтом не наведено жодних доказів на підтвердження таких доводів. Крім того, сам ОСОБА_1 у своїй апеляційній скарзі зазначав, що під час керування транспортним засобом він не порушував правила дорожнього руху і працівники поліції безпідставно зупинили його автомобіль, який після складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення не зазначав про ці обставини у своїх поясненнях, а лише зазначив, що поспішає і залишає свій автомобіль на місці його зупинки працівниками поліції.

Посилання апелянта на порушення працівниками поліції вимог закону України «Про Національну поліцію», які безпідставно зупинили його автомобіль, апеляційним судом не приймаються до уваги, оскільки вказані обставини не впливають на висновки суду щодо порушення ОСОБА_1 вимог п.2.5 ПДР України, а інших доводів, які б свідчили про незаконність оскаржуваного рішення та спростовували його висновки, ні ОСОБА_1, ні його захисником під час апеляційного розгляду справи наведено не було.

Що стосується клопотання захисника про закриття провадження в справі відносно ОСОБА_1 на підставі п.7 ст. 247 КУпАП, у зв'язку із закінченням на момент розгляду апеляційним судом справи про адміністративне правопорушення строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КУпАП, то таке клопотання суд апеляційної інстанції вважає безпідставним, яке не ґрунтується на вимогах закону, оскільки згідно положень статті 294 КУпАП, апеляційний суд здійснює перегляд справи про адміністративне правопорушення щодо законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення судді, під час якого, крім іншого, перевіряє чи були в наявності на момент розгляду справи підстави для закриття провадження, виключний перелік яких визначено статтею 247 КУпАП, в тому числі і закінчення на момент винесення постанови строків, передбачених ст. 38 КУпАП.

За наведеного, вважаю постанову судді Голосіївського районного суду м. Києва від 23.05.2018 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП законною та обґрунтованою, а тому підстави для її скасування та закриття провадження в справі, про що ставиться питання в його апеляційній скарзі, відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, суддя апеляційного суду -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову судді Голосіївського районного суду м. Києва від 23 травня 2018 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 (шестисот) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 (десять тисяч двісті) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік - без зміни.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя: І.М. Сілкова

Справа№ 33/796/1979/2018 Категорія: ч.1 ст. 130 КУпАП

Головуючий у апеляційній інстанції - Сілкова І.М.