АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №761/4467/18Головуючий у І інстанції: Піхур О.В.

Провадження №33/796/1739/2018

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2018 року суддя Апеляційного суду міста Києва Мосьондз І.А., розглянувши апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 25 квітня 2018 року,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 25 квітня 2018 року ОСОБА_2 визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП, та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 20400 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на 3 роки.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, захисник ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати через порушення судом норм процесуального права та невідповідність висновків суду фактичним обставинам провадження.

В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що висновки суду про винуватість ОСОБА_2 у порушенні Правил дорожнього руху не відповідають фактичним обставинам справи.

З позиції апелянта, працівниками поліції було істотно порушено вимоги ст.266 КУпАП та порядок проведення огляду особи на стан алкогольного сп'яніння, оскільки отримавши відмову ОСОБА_2 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою приладу Драгер на місці зупинки транспортного засобу, працівники поліції не забезпечили проведення її огляду в медичному закладі.

За наслідком апеляційного розгляду просить постанову суду скасувати, а провадження закрити у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП.

Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення ОСОБА_2 та її захисника ОСОБА_1, які підтримали подану апеляційну скаргу та просили її задовольнити, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Положеннями статей 251 та 252 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Згідно оскаржуваної постанови ОСОБА_2 визнана винуватою в тому, що вона 02.02.2018 року о 03 год. по вул. Січових стрільців, 52 в м. Києві керувала транспортним засобом «MazdaCX-5», д.н.з. НОМЕР_1, з ознаками алкогольного сп'яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці). Від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан сп'яніння ОСОБА_2 відмовився в присутності двох свідків, чим порушила п.2.5 ПДР України.

Вивченням матеріалів справи про адміністративне правопорушення встановлено, що суддя, діючи у відповідності до вимог ст.245, 252, 280, 283 КУпАП, всебічно, повно та об'єктивно дослідив обставини вчиненого адміністративного правопорушення і обґрунтовано дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_2 у порушенні п.2.5 Правил дорожнього руху, що є складом адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Свій висновок про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП, суддя обґрунтував даними протоколу про адміністративне правопорушення, складеного уповноваженою особою органів поліції, поясненнями свідків, якими засвідчено відмову ОСОБА_2 від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан сп'яніння,даними відеозапису з нагрудної камери поліцейського, копією постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 06.07.2017 року, за якою ОСОБА_2 притягувалась до адміністративної відповідальності по ч.1 ст.130 КУпАП.

Зокрема, як вбачається з відеозапису з нагрудної камери працівника поліції, дослідженого в суді першої та апеляційної інстанції, ОСОБА_2 на пропозицію патрульного відмовилася проходити огляд на стан алкогольного сп'яніння у зв'язку з виявленими у неї ознаками, в тому числі як від проходження тесту за допомогою приладу Драгер, так і від проведення огляду в медичному закладі.

Відповідно до п.2.5 ПДР України водій повинен на вимогу працівника міліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Оскільки ОСОБА_2 на законну вимогу працівника поліції відмовилася від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, суддя обґрунтовано та на законних підставах визнав її винуватою у порушенні п.2.5 ПДР України.

Цим самим спростовуються доводи апеляційної скарги захисника про те, що працівники поліції допустили порушення вимог ст.266 КУпАП та не забезпечили проведення огляду ОСОБА_2 в установленому законом порядку в медичному закладі.

Враховуючи, що ОСОБА_2 протягом року повторно вчинила аналогічне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, її дії вірно кваліфіковані по частині 2 цієї статті.

З огляду на викладене, за результатами апеляційного перегляду справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення суддею норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права, а висновки суду відповідають фактичним обставинам справи.

Оскільки рішення суду, яке оскаржується, є законним, обґрунтованим та вмотивованим, суд апеляційної інстанції залишає його без змін, а апеляційну скаргу захисника - без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП, -

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 25 квітня 2018 року, якою ОСОБА_2 визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП, та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 20400 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на 3 роки, - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 - без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя І. Мосьондз