Справа №481/1072/16-ц 25.09.2018

Справа № 481/1072/16-ц

Провадження №22-ц/784/10/18

Категорія 23

П о с т а н о в а

І м е н е м У к р а ї н и

25 вересня 2018 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючої: Бондаренко Т.З.,

суддів: Крамаренко Т.В., Темнікової В.І.,

із секретарем судового засідання -Лівшенком О.С.,

за участю: представників відповідача Ляшенка М.Д., Васильєва М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

Селянського (фермерського) господарства «Васильєв М.О.»

на заочне рішення Новобузького районного суду Миколаївської області від

7 грудня 2016 року, ухвалене суддею Уманською О.В. в приміщенні цього ж суду у цивільній справі за позовом

ОСОБА_3 та Новохристофорівської сільської ради Новобузького району Миколаївської області, як правонаступників ОСОБА_4 до Селянського (фермерського) господарства «Васильєв М.О.» про розірвання договору оренди,-

У С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Селянського (фермерського) господарства «Васильєв М.О.» (далі-СФГ «Васильєв М.О.) про розірвання договору оренди.

Позивач вказував, що 21 грудня 2006 року між СФГ «Васильєв М.О.» та позивачем ОСОБА_4 укладено договір оренди земельної ділянки, площею 6,79 га, яка розташована на території Новохристофорівської сільської ради Новобузького району Миколаївської області строком на 49 років. Строк сплати орендної плати відповідно до п. 9 договору встановлено щорічно у строк до 1 грудня поточного року. В порушення умов зазначеного вище договору орендна плата відповідачем з 2014 по 2016 роки не сплачувалася.

Посилаючись на систематичність несплати орендної плати позивач просив розірвати договір оренди землі від 21 грудня 2006 року.

Заочним рішенням Новобузького районного суду м. Миколаєва від 7 грудня 2016 року позовні вимоги задоволено. Договір оренди земельної ділянки площею 6,79 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Новохристофорівської сільської ради Новобузького району Миколаївської області, укладений 21 грудня 2006 року між ОСОБА_4 та СФГ «Васильєв М.О.», зареєстрований 22 лютого 2007 року у Державному реєстрі земель за № 040702001759 - розірвано. Розподілено судові витрати.

В апеляційній скарзі відповідач вказує на порушення судом матеріального та процесуального права, які на його думку полягають в тому, що господарство розрахувалося з позивачем сплативши йому 30000 грн. орендної плати за майбутній період. В зв'язку з цим позивач не мав претензій до господарства та не вимагав щомісячних платежів з орендної плати. Посилаючись на викладене, СФГ «Васильєв М.О.» просить заочне рішення суду скасувати та постановити нове, яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог.

19 травня 2017 року позивач ОСОБА_4 помер, про що 22 травня 2017 року складено відповідний актовий запис № 5 та зареєстровано виконкомом Новохристофорівської сільської ради Новобузького району Миколаївської області (т.1 а.с.155).

Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 11 липня 2018 року до участі в справі залучено Новохристофорівську сільську раду Новобузького району Миколаївської області, як правонаступника позивача ОСОБА_4, в зв'язку з його смертю.

Ухвалою апеляційного суду від 25 липня 2018 року притягнуто до участі в справі, як правонаступника ОСОБА_4 - ОСОБА_3.

В судове засідання суду апеляційної інстанції позивачі не з'явились. 24 вересня 2018 року від Христофорівської сільської ради Новобузького району Миколаївської області надійшла заява про розгляд справи у відсутність їх представника. ОСОБА_3 про розгляд справи також належно повідомлений, про що свідчить розписка про отримання судової повістки (т.1 а.с.25-27).

Заслухавши доповідь судді, осіб, які з'явились в судове засідання дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

З матеріалів справи вбачається і таке встановлено судом першої інстанції, що згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1 виданого 12 листопада 2002 року на підставі рішення Новохристофорівської сільської ради від 27 квітня 2001 року № 3 ОСОБА_4 на праві приватної власності належить земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 6,79 га розташована на території Новохристофорівської сільської ради Новобузького району (т.1 а.с.12).

21 грудня 2006 року у м. Новий Буг позивач ОСОБА_4 уклав з СФГ «Васильєв М.О.» в особі голови ОСОБА_5 договір оренди вказаної земельної ділянки строком на 49 років. Даний договір було зареєстровано в Державному реєстрі земель 22 лютого 2007 року за № 040702001759 (т.1 а.с.10-11).

Відповідно до пунктів 9, 11, 13 цього договору відповідач щороку до 1 грудня зобов'язався сплачувати ОСОБА_4 орендну плату в розмірі 823,26 грн., розмір орендної плати переглядається за згодою сторін та у разі зміни умов господарювання, передбачених договором: зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів у тому числі внаслідок інфляції, погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря та ін.

Відповідно до п. 37 вказаного договору його дія припиняється шляхом розірвання, в тому числі і за рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання іншою стороною обов'язків передбачених договором.

Відповідно до положень ст. 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно зі ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ч. 1ст. 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Відповідно до п. «д» ч. 1 ст. 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Як на підставу позовних вимог про розірвання договору оренди земельної ділянки позивач посилався на систематичну несплату відповідачем орендної плати за користування земельною ділянкою за весь період дії договору оренди.

Постановляючи заочне рішення про розірвання договору оренди земельної ділянки, районний суд виходив з того, що протягом трьох років поспіль з 2014 року по 2016 рік позивач не отримував орендну плату через систематичну її несплату відповідачем та був позбавлений значною мірою того, на що розраховував при укладенні договору оренди. Також суд зазначив, що відповівдач не спростував вказані твердження позивача.

Заперечуючи вказані обставини, відповідач в апеляційній скарзі зазначав, що сума орендної плати в розмірі 30000 грн. сплачена орендодавцю ОСОБА_4 за майбутній період, а саме по 2041 рік. Як на підтвердження такого надав видатковий касовий ордер № 58 від 15 серпня 2005 року (т.1 а.с. 122).

Так із змісту вказаного видаткового касового ордеру вбачається, що СФГ «Васильєв М.О.» виплатило ОСОБА_4 30000 грн. в якості розрахунку за орендну плату земельної ділянки за державним актом НОМЕР_1 за період з 2005 року по 2041 рік.

Відповідачем також до суду надано додаткову угоду № 1 від 21 грудня 2006 року до договору оренди землі від тієї ж дати, згідно якого сторони домовились про доповнення змісту п.10 вказаного договору оренди землі умовами відповідно джо яких орендар може виплатити орендну плату за майбутній період (т.1 а.с. 129).

Також з наджаної довіреністі від 19 серпня 2005 року, вбачається, що ОСОБА_4 довірив Васильєву М.М. та ОСОБА_6, які є, в тому числі, засновниками СФГ «Васильєв М.О.», користуватися та розпоряджатися (продавати, обміняти) спірною земельною ділянкою (т.1 а.с. 125). Строк дії вказаної довіреності не обмежений, вона зберігає чинність до припинення її дії довірителем.

Крім цього, ОСОБА_4 19 серпня 2005 року склав заповіт на ім'я Васильєва М.М., яким заповідав останньому спірну земельну ділянку в разі його смерті (т.1 а.с. 124).

Вказані обставини свідчать про те, що відповідач СФГ «Васильєв М.О.» виконав свої зобов'язання за спірним договором оренди земельної ділянки та передав кошти орендодавцю, позивачу у справі, в рахунок орендної плати за майбутній період до 2041 року, що відповідає умовам договору, тобто в тому числі і за період з 2014 року по 2016 року про який зазначав позивач в позовній заяві.

Так, передача ОСОБА_4 засновникам СФГ «Васильєв М.О.» всіх прав стосовно використання та розпорядження вказаною земельною ділянкою на підставаі довіреності та складання відповідного заповіту, безпосередньо вказує на повне задоволення всіх очікувань орендодавця ОСОБА_4 за рахунок відповідача у справі як орендаря, на які він розраховував при укладенні спірного договору оренди земельної ділдянки.

Вказані докази, а саме видатковий касовий ордер № 58 від 15 серпня 2005 року, додаткова угода № 1 від 21 грудня 2006 року, довіреність та заповіт від 19 серпня 2005 року, через ухвалення заочного рішення не були досліджені судом першої інстанції. Проте, оскільки в матеріалах справи містяться данні про невручення СФГ «Васильєв М.О.» повідомлення про час та місце розгляду справи судом першої інстанції, про що також наголошує представник відповідача, в силу положень ч. 3 ст. 367 ЦПК України, зазначені докази прийняті та досліджені судом апеляційної інстанції.

За правилами ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи наведені докази, колегія суддів вважає, що висновок районного суду щодо системного невиконання відповідачем договору ореди в частині здійснення оплати за користування землею в період з 2014 року по 2016 рік є необгрунтованим, оскільки відповідно до положень ст. 60 ЦПК України, відповідачем доведено зворотнє.

В зв'язку з чим, відсутні підстави вважати права позивача порушеними та такими, що потребують судового захисту.

Посилання позивача в письмових запереченнях на апеляційну скаргу від 12 квітня 2017 року про те, що наданий апелянтом видатковий касовий ордер СФГ «Васильєв М.О.» від 15 серпня 2005 року ним не підписаний не підтверджене належними доказами. Так, призначена судом за клопотанням позивача почеркознавча експертиза не була проведена експертом через неоплату виставленого рахунку експерта (т.1 а.с. 145). В судове засідання суду апеляційної інстанції правонаступники позивача ОСОБА_4 - Новохристофорівська сільська рада Новобузького району Миколаївської області та ОСОБА_3 не з'явились, письмових клопотань не заявляли. Також, заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, позивач вказував на те, що відповідно до видаткового ордеру СФГ «Васильєв М.О.» грошові кошти йому сплачені в серпні 2005 року, а спірний договір укладено 21 грудня 2006 року. Проте вказані доводи також підлягають відхиленню.

Відповідно до положень ст. 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору, застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

З наведених фактичних обставин справи слідує, що кошти в сумі 30000 грн, які сплачені позивачу до укладення договору, оскільки, як він сам пояснив в судовому засіданні спірна земельна ділянка і на той час перебувала в користуванні відповідача, були сторонами зараховані як орендна плата за майбутній період при укладенні в подальшому договору оренди належної ОСОБА_4 земельної ділянки, відповідно до умов договору викладених сторонами в додатковій угоді.

Положеннями ч. 1 ст. 376 ЦПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Враховуючи, що судом не повно з'ясовані всі обставини справи, що мають значення для її вирішення, оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням у справі нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 374, 376, 382-384 ЦПК України, колегія суддів

постановила:

Апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства «Васильєв М.О.» задовольнити.

Заочне рішення Новобузького районного суду Миколаївської області від 7 грудня 2016 року скасувати, у справі ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_3, Новохристофорівської сільської ради Новобузького району Миколаївської області, як правонаступників ОСОБА_4 до Селянського (фермерського) господарства «Васильєв М.О.» про розірвання договору оренди земельної ділянки відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту - 25 вересня 2018 року.

Судді: Т.З. Бондаренко

В.І. Темнікова

Т.В. Крамаренко