АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

1[1]

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ

Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого суддіПаленика І.Г.,

суддів при секретарі судового засідання Масенка Д.Є., Присяжнюка О.Б., Горин І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві 20 вересня 2018 року апеляційні скарги адвоката Щербини О.В. та головного юрисконсульта - члена колективного виконавчого органу-дирекції ТОВ «РЕЙЛТРАНСЛОГІСТІК» ОСОБА_6 в інтересах ТОВ «РЕЙЛТРАНСЛОГІСТІК», на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 23 липня 2018 року,

за участі: прокурора представників Павловського С.М., Щербини О.В., ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_9,

ВСТАНОВИЛА:

Вказаною ухвалою частково задоволено клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах 1 відділу 1 управління Головного слідчого управління СБ України Волошка О.С., погоджене прокурором відділу Генеральної прокуратури України Павловським С.М., та накладено арешт на 175 залізничних вагонів, з наступними номерами: 60766409, 61183513, 53115911, 60609609, 67295014, 60612058, 61871026, 60793205, 66068909, 60743630, 53764916, 60780905, 54897764, 55798037, 59074435, 61679882, 67189621, 55167464, 55197297, 53115796, 60765260, 60793452, 60743531, 55794663, 60764545, 60794187, 60677648, 67055368, 55804868, 60792827, 56011901, 60874567, 67101618, 60747284, 53764536, 56575376, 55079990, 55198121, 56073455, 56073463, 56073471, 56073489, 56073505, 56073513, 56073521, 56073539, 56073547, 56073554, 56073562, 56073570, 56073588, 56073612, 56073638, 56073646, 56073661, 56073679, 56073687, 56073703, 56073711, 56073729, 56073737, 56073752, 56073760, 56073778, 56073786, 56073802, 56073810, 56073828, 56073836, 56073844, 56073851, 56073869, 56073877, 56073885, 56073901, 56073919, 56073927, 56073935, 56073943, 56073950, 56073968, 56073976, 56073984, 56074008, 56074016, 56074024, 60729407, 66049362, 59665240, 61788535, 60606910, 55185763, 60766219, 55181465, 55655955, 61788733, 67153031, 60608460, 61797239, 66048448, 59959668, 60610672, 61797601, 61994901, 62586516, 53765004, 52953981, 66664673, 58918475, 60608114, 65054520, 54898432, 67055350, 54898556, 56009038, 60607702, 61789012, 58918384, 59072884, 59960930, 56011455, 56799679, 62054267, 53412649, 53412672, 53424917, 53425039, 53425062, 53425187, 53425245, 53425302, 53425427, 53425450, 53425484, 53425518, 53425575, 53606786, 53606901, 53606968, 53606992, 53607024, 53607081, 53126090, 53126108, 53126116, 53126132, 53126140, 53126157, 53126165, 53126173, 53126181, 53126199, 53126207, 53126215, 53126223, 53126231, 53126249, 53126256, 53126264, 53126272, 53126280, 53126298, 53126306, 53126314, 53126322, 53126330, 53126348, 53126355, 53126363, 53126371, 53126389, 56073448, які перебувають під управлінням ТОВ «РЕЙЛТРАНСЛОГІСТІК» та ПрАТ «ІВАНО-ФРАНКІВСЬКЦЕМЕНТ», із забороною відчужувати, розпоряджатись та/або користуватись зазначеними 175 залізничними вагонами.

У задоволенні решти вимог клопотання відмовлено.

Вирішуючи питання про вид заходу забезпечення кримінального провадження, слідчий суддя, з урахуванням правової кваліфікації кримінальних правопорушень, за фактом яких здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, з метою запобігання можливості передачі та відчуження майна, яке відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, беручи до уваги наявність достатніх підстав вважати, що воно набуте кримінально протиправним шляхом, та визнано речовим доказом у даному кримінальному провадженні постановою слідчого від 16 липня 2018 року, а також з метою запобігання відчуженню такого майна, прийшов до висновку про необхідність накладення арешту на зазначені 175 залізничних вагонів.

Не погоджуючись з таким рішенням, адвокат Щербина О.В. та головний юрисконсульт - член колективного виконавчого органу - дирекції ТОВ «РЕЙЛТРАНСЛОГІСТІК» ОСОБА_6, кожен окремо, подали апеляційні скарги, в яких просять скасувати ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 23 липня 2018 року в частині накладення арешту на майно, а саме 78 залізничних вагонів з наступними номерами: 60766409, 61183513, 53115911, 60609609, 67295014, 60612058, 61871026, 60793205, 66068909, 60743630, 53764916, 60780905, 54897764, 55798037, 59074435, 61679882, 67189621, 55167464, 55197297, 53115796, 60765260, 60793452, 60743531, 55794663, 60764545, 60794187, 60677648, 67055368, 55804868, 60792827, 56011901, 60874567, 67101618, 60747284, 53764536, 56575376, 55079990, 55198121, 60729407, 66049362, 59665240, 66945544, 66677121, 60606480, 61788535, 60606910, 55185763, 60766219, 55181465, 55655955, 61788733, 67153031, 60608460, 61797239, 66048448, 59959668, 60610672, 61797601, 61994901, 62586516, 53765004, 52953981, 66664673, 58918475, 60608114, 65054520, 54898432, 67055350, 54898556, 56009038, 60607702, 61789012, 58918384, 59072884, 59960930, 56011455, 56799679, 62054267, які перебувають під управлінням ТОВ «РЕЙЛТРАНСЛОГІСТІК» та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого в частині накладення арешту та заборони відчужувати, розпоряджатись та/або користуватись зазначеними 78 залізничними вагонами.

Щодо строку апеляційного оскарження, адвокат Щербина О.В. зазначає, що про оскаржувану ухвалу генеральному директору ТОВ «РЕЙЛТРАНСЛОГІСТІК» стало відомо 27 липня 2018 року, під час ознайомлення з матеріалами справи, таким чином вважає, що строк на оскарження зазначеної ухвали обчислюється з 27 липня 2018 року.

Представник ОСОБА_6, в свою чергу зазначає, що 23 липня 2018 року ТОВ «РЕЙЛТРАНСЛОГІСТІК» не було присутнє в судовому засіданні під час розгляду клопотання слідчого, про арешт вагонів товариству стало відомо 27 липня 2018 року з повідомлення митного поста «Куп'янськ» Харківської ДФС, в цей же день товариство ознайомилося з матеріалами справи та отримало копію ухвали у Шевченківському районному суді м. Києва.

Адвокат Щербина О.В. вважає, що оскаржувана ухвала є необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Так, на думку адвоката, слідчим не доведено та не надано належних доказів на підтвердження обставин щодо незаконного переміщення на територію України вказаних вагонів.

Також адвокат додає, що арешт накладено на вагони, які належать на праві приватної власності ЗАТ «РТХ-Логістік», АТ «ВЕБ-Лізинг» та ТОВ «Абсолют-лізинг», які не є сторонами кримінального провадження та не мають жодного відношення до вказаного досудового розслідування, і є третіми особами, що, на думку адвоката, є протиправною дією, яка обмежує право вільного володіння, користування та розпорядження майном.

Разом з тим, адвокат звертає увагу на те, що однією з підстав для задоволення клопотання слідчим суддею зазначено, що згідно з рішенням Ради національної безпеки та оборони від 28 квітня 2017 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) компанії «Ростех» та АО «Рособоронекспорт» є опосередкованими засновниками АО «Веб-лізинг» (РФ, м. Москва, вул. Воздвиженська, буд. 10, д.р.н. 1037709024781), внесені до «санкційного списку», однак відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб Російської Федерації, засновником ТОВ «РЕЙЛТРАНСЛОГІСТІК» є ЗАТ «Об'єднана промислова корпорація «ОБОРОНПРОМ» (ЄДРПОУ за РФ 1027718000221), при цьому, компанії «Ростех» та АО «Рособоронекспорт» не мають жодного відношення до АО «Веб-лізинг», не є засновниками та учасниками останнього, в свою чергу, ЗАТ «Об'єднана промислова корпорація «ОБОРОНПРОМ» (ЄДРПОУ за РФ 1027718000221) відсутня в додатку юридичних осіб Рішення Ради національної безпеки та оборони від 28 квітня 2017 року, а отже, не відноситься до списку осіб, які потрапили до «санкційного списку».

Також, адвокат зазначає, що АТ «Веб-лізинг», ЗАТ «РТХ-Логістик» та ТОВ «Абсолют Лізинг» або їх посадові чи службові особи в рамках кримінального провадження № 22016000000000091 не є підозрюваними, обвинуваченими або особами, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи.

Крім того, додає, що задоволення клопотання про арешт вказаних вагонів призвело до зупинення та надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності, що суперечить вимогам чинного законодавства, а таке обмеження є не співрозмірним.

Також, як вважає адвокат, посилання слідчого судді на ч. 3 ст. 170 КПК України, як на підставу для накладення арешту на майно, не містить під собою правового підґрунтя, оскільки дане твердження належним чином не обґрунтовано та не вмотивовано, та слідчим суддею не надано належну оцінку тому, що клопотання слідчого про арешт майна не відповідає вимогам ст. 171 КПК України та містить тільки припущення, без наявності будь-яких доказів.

Посилається адвокат і на те, що слідчий суддя прийняв рішення про необхідність розгляду клопотання слідчого про арешт майна без повідомлення власника, жодним чином не мотивував своє рішення наявністю об'єктивних для цього підстав.

Представник ОСОБА_6 в свої апеляційній скарзі зазначає, що ТОВ «РЕЙЛТРАНСЛОГІСТІК» вважає оскаржувану ухвалу незаконною та необґрунтованою, і такою, що порушує його права на ведення не забороненої законом статутної господарської діяльності.

Так, на думку представника, в матеріалах провадження відсутні достатні правові підстави вважати, що зазначені 78 залізничних вагона, які знаходяться у користуванні ТОВ «РЕЙЛТРАНСЛОГІСТІК», відповідають критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Також, як вважає представник ОСОБА_6, наведені слідчим у постанові та клопотанні міркування щодо встановлених в ході досудового розслідування фактів ввезення директором ТОВ «РЕЙЛТРАНСЛОГІСТІК» ОСОБА_9 вагонів на митну територію України та планування вивезення їх на територію третіх країн з порушенням Митного кодексу України, не відповідають дійсності, оскільки зазначені вагони використовуються на підставі контракту суборенди між ЗАТ «РТХ-Логістик» та ТОВ «РЕЙЛТРАНЛОГІСТІК», за період з 01 червня 2015 року по 19 вересня 2016 року між останніми на виконання умов контракту, в частині передачі вагонів в суборенду, укладено 21 додаткову угоду, за якими ТОВ «РЕЙЛТРАНСЛОГІСТІК» отримало усього 582 вагони, у тому числі зазначені 78 вагонів, які вказані в ухвалі слідчого судді, ці вагони ввезені на територію України з оформленням митних декларацій та поміщені в митний режим тимчасового ввезення.

Разом з тим, представник додає, що за період з 23 червня 2015 року по 23 квітня 2018 року товариство сплатило до Державного бюджету України митні платежі на загальну суму 29 684 055, 17 грн.

Крім того, ОСОБА_6 зазначає, що у клопотанні слідчого про арешт вагонів відсутнє відповідне обґрунтування необхідності арешту майна з метою забезпечення можливої конфіскації, як покарання за вчинення директором ТОВ «РЕЙЛТАНЛОГІСТІК» злочину, передбаченого ч. 3 ст. 258-5 КК України, а в матеріалах справи відсутня копія повідомлення про підозру службовим особам ТОВ «РЕЙЛТРАНСЛОГІСТІК» у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 258-5 КК України.

Оскільки дана ухвала оскаржена тільки адвокатом Щербиною О.В. та головним юрисконсультом - членом колективного виконавчого органу-дирекції ТОВ «РЕЙЛТРАНСЛОГІСТІК» ОСОБА_6 в інтересах ТОВ «РЕЙЛТРАНСЛОГІСТІК», то колегія суддів, відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, переглядає ухвалу слідчого судді в межах їх апеляційних скарг, а щодо іншого товариства, на майно якого накладено арешт вказаною ухвалою слідчого судді, то в цій частині питання законності та обґрунтованості накладення арешту на майно іншого товариства колегією суддів не вирішується.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників власника майна, які підтримали апеляційні скарги та просили задовольнити їх в повному обсязі, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційних скарг та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, перевіривши та обговоривши доводи кожної апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Згідно з вимогами ст. 395 КПК України, ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її проголошення, а у випадку якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

З апеляційної скарги, доданих до неї документів та матеріалів судового провадження вбачається, що розгляд клопотання по арешт майна проводився без повідомлення товариства, копію оскаржуваної ухвали товариство отримало лише 27 липня 2018 року, що не спростовується матеріалами провадження, а тому колегія суддів вважає, що апеляційні скарги представників володільця майна подані в межах строку на апеляційне оскарження.

Як вбачається з матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням СБ України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості якого 21 березня 2016 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 22016000000000091, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 3 ст. 191, ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 258-5 та ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 205 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що громадянин України ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, діючи за попередньою змовою зі службовими особами підконтрольного йому суб'єкта господарської діяльності ТОВ «РЕЙЛТРАНСЛОГІСТІК»(код ЄДРПОУ 39778889, м. Київ, вул. Старокиївська, 10Г), здійснюють фінансове та матеріальне забезпечення терористичних організацій, незаконних збройних та воєнізованих формувань, які діють на тимчасово окупованій території Донецької та Луганської областей, у особливо великих розмірах.

В ході досудового слідства встановлено, що директор ТОВ «РЕЙЛТРАНСЛОГІСТІК» (код ЄДРПОУ 39778889) ОСОБА_9 за сприяння невстановлених на даний час службових осіб органів ДФС України, у 2015-2017 роках здійснив переміщення транспортних засобів комерційного призначення (вантажних вагонів) через митний кордон України поза митним контролем.

19 липня 2018 року старший слідчий в особливо важливих справах 1 відділу 1 управління Головного слідчого управління СБ України Волошко О.С., за погодженням прокурора відділу Генеральної прокуратури України Павловського С.М.звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на 175 залізничних вагонів, які перебувають під управлінням ТОВ «РЕЙЛТРАНСЛОГІСТІК» та ПрАТ «ІВАНО-ФРАНКІВСЬКЦЕМЕНТ», із забороною відчужувати, розпоряджатись та/або користуватись зазначеними 175 залізничними вагонами

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 23 липня 2018 року зазначене клопотання було задоволено частково.

Під час розгляду апеляційної скарги колегія суддів перевіряє дотримання слідчим суддею вимог ст.ст. 132, 170, 171, 172, 173 КПК України і бере до уваги сукупність усіх чинників і обставин, передбачених зазначеними нормами кримінального процесуального закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цієї статті, а саме забезпечення збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Приймаючи рішення, слідчий суддя місцевого суду зазначених вимог закону дотримався.

Задовольняючи клопотання, внесене в межах кримінального провадження № 12012110060001018, в частині накладення арешту на майно, яким володіє ТОВ «РЕЙЛТРАНСЛОГІСТІК», слідчий суддя, як вбачається з матеріалів провадження, дослідивши матеріали, додані до клопотання, прийшов до правильного висновку, що з метою збереження речових доказів виникла необхідність у накладанні арешту на вищевказане майно.

Такі висновки слідчого судді цілком доведені матеріалами провадження, специфікою обставин вчинення та розслідування самого злочину, що потребує проведення певних слідчих дій. Арештоване майно з великою вірогідністю може бути доказом злочину, відповідає критеріям, визначеним ст. 98 КПК України, що підтверджується відповідним процесуальним рішенням, а саме - постановою старшого слідчого в особливо важливих справах 1 відділу 1 управління Головного слідчого управління СБ України Волошка О.С. від 16 липня 2018 року про визнання його речовим доказом, яка міститься в матеріалах провадження. Метою ж арешту майна є забезпечення кримінального провадження, його завданням є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, що прямо передбачено ст. 170 КПК України в якості правових підстав застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження.

Як вважає колегія суддів, слідчий суддя під час розгляду клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, перевірив співрозмірність втручання у діяльність ТОВ «РЕЙЛТРАНСЛОГІСТІК», з потребами кримінального провадження.

Крім того, матеріали судового провадження свідчать, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою запобігання зникнення чи відчуження майна, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Як вбачається з ухвали слідчого судді, суд дослідив зазначені обставини та не знайшов у висновках органу досудового розслідування при зверненні з клопотанням про накладення арешту на майно, порушень вимог КПК України та чогось очевидно безпідставного чи довільного.

Твердження авторів апеляційних скарг про те, що у даному кримінальному провадженні жодній особі не повідомлено про підозру, колегія суддів визнає непереконливими, оскільки метою накладення арешту у даному кримінальному провадженні є забезпечення збереження речових доказів, тобто це не вимагає доведення причетності особи до кримінального правопорушення, проте вимагає відповідності майна критеріям визначеним ст. 98 КПК України, що у цьому випадку і мало місце.

Посилання адвоката на незаконність оскаржуваної ухвали через те, що слідчий суддя прийняв рішення про необхідність розгляду клопотання слідчого про арешт майна без повідомлення власника, жодним чином не мотивував своє рішення наявністю об'єктивних для цього підстав, колегія суддів вважає надуманим, оскільки згідно з ч. 2 ст. 172 КПК України, клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна

Що стосується доводів представника ОСОБА_6 з приводу того, що у клопотанні слідчого про арешт вагонів відсутнє відповідне обґрунтування необхідності арешту майна з метою забезпечення можливої конфіскації, як покарання за вчинення директором ТОВ «РЕЙЛТАНЛОГІСТІК» злочину, передбаченого ч. 3 ст. 258-5 КК України, а в матеріалах справи відсутня копія повідомлення про підозру службовим особам ТОВ «РЕЙЛТРАНСЛОГІСТІК» у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 258-5 КК України, то вони є також непереконливими, оскільки такі твердження спростовуються змістом оскаржуваного судового рішення, відповідно до якого метою накладення арешту на зазначене майно є забезпечення збереження речових доказів.

Посилання на те, що арешт накладено на вагони, які належать на праві приватної власності ЗАТ «РТХ-Логістік», АТ «ВЕБ-Лізинг» та ТОВ «Абсолют-лізинг», які не є сторонами кримінального провадження та не мають жодного відношення до вказаного досудового розслідування, і є третіми особами, що, на думку адвоката, є протиправною дією, яка обмежує право вільного володіння, користування та розпорядження майном, колегія суддів не може визнати такими, що свідчать про необхідність скасувати оскаржувану ухвалу та відмовити у задоволенні клопотання, оскільки положення ст. 170 КПК України дозволяють накласти арешт на майно будь-якої особи, у разі необхідності забезпечити збереження речових доказів, в тому числі і на майно добросовісного набувача.

При цьому колегія суддів враховує і те, що у відповідності до вимог ст. 174 КПК України законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна, а також і те, що арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Інші доводи, які зазначені в апеляційних скаргах також не можуть бути підставою для скасування судового рішення, оскільки підлягають з'ясуванню під час розгляду кримінального провадження по суті.

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, авторами апеляційних скарг не надано та колегією суддів не встановлено.

Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, із провадження не вбачається.

Рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, а тому апеляційні скарги адвоката Щербини О.В. та головного юрисконсульта - члена колективного виконавчого органу-дирекції ТОВ «РЕЙЛТРАНСЛОГІСТІК» ОСОБА_6 в інтересах ТОВ «РЕЙЛТРАНСЛОГІСТІК», навіть з урахуванням усіх викладених в них доводів, задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 23 липня 2018 року, в частині задоволення клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах 1 відділу 1 управління Головного слідчого управління СБ України Волошка О.С., погоджене прокурором відділу Генеральної прокуратури України Павловським С.М., та накладення арешту на 78 залізничних вагонів, які перебувають під управлінням ТОВ «РЕЙЛТРАНСЛОГІСТІК», - залишити без змін, а апеляційні скарги адвоката Щербини О.В. та головного юрисконсульта - члена колективного виконавчого органу - дирекції ТОВ «РЕЙЛТРАНСЛОГІСТІК» ОСОБА_6 в інтересах ТОВ «РЕЙЛТРАНСЛОГІСТІК», - без задоволення.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

Паленик І.Г. МасенкоД.Є. Присяжнюк О.Б.

Справа № 11-сс/796/4071/2018 Категорія: ст.170 КПК УкраїниГоловуючий у першій інстанції - Сидоров Є.В. Доповідач: Паленик І.Г.