Апеляційний суд міста Києва

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 вересня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого судді Мельника В.В.,

суддів Ігнатова Р.М., Мосьондза І.А.

за участю секретаря Чекмак А.Д.

прокурора Данілової Ю.І.

особи, яка подала скаргу ОСОБА_1

захисника розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві заяви про самовідвід суддів Мельника В.В., Ігнатова Р.І., Мосьондза І.А. у апеляційному провадженні за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 20 березня 2018 року

в с т а н о в и л а :

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 20 березня 2018 року повернуто скаргу Іванюка А.В. на бездіяльність прокурора прокуратури міста Києва, яка полягає у невнесенні до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про кримінальне правопорушення за його заявою від 09 лютого 2018 року.

Постановляючи ухвалу про повернення на підставі п. 3 ч. 2 ст. 304 КПК України скарги, слідчий суддя виходив з того, що ОСОБА_1 звернувся зі скаргою на бездіяльність прокурора прокуратури міста Києва з пропуском встановленого законом десятиденного строку на оскарження. При цьому, питання про поновлення пропущеного строку оскарження ОСОБА_1 не порушував.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив суд апеляційної інстанції поновити строк апеляційного оскарження, скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, ОСОБА_1 зазначав, що 09 лютого 2018 року він звернувся зі скаргою, в якій просив нести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості за фактом вчинення суддями Апеляційного суду міста Києва Сітайло О.М., Фрич Т.В., Юрдигою О.С. злочину, передбаченого ст. 375 КК України. 12 березня 2018 року він отримав лист прокуратури міста Києва від 06 березня 2018 року №17/2/1- 1000-18 про відмову у відкритті кримінального провадження та внесенні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за його заявою, та 13 березня 2018 року звернувсядо Печерського районного суду м. Києва зі скаргою на бездіяльність прокурора,тобто в межах визначеного законом процесуального строку на оскарження, а тому висновок слідчого судді щодо пропуску строку такого оскарження, є помилковим.

Крім того, зазначав, що слідчим суддею не вказано, з якої дати слід вважати дії чи бездіяльність прокурора такими, що підлягають оскарженню, та який саме строк відповідно до положень ч. 2 ст. 115 КПК України ним порушено.

Ухвалою колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 03 травня 2018 року подання голови Апеляційного суду м. Києва про направлення матеріалів провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 20 березня 2018 року про повернення скарги останнього на бездіяльність прокурора прокуратури м. Києва щодо невнесення відомостей до ЄРДР з Апеляційного суду м. Києва до іншого апеляційного суду в порядку ст. 34 КПК України залишено без задоволення.

В окремій думці суддя Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду Голубицький С.С. висловив думку про необхідність задоволення подання Апеляційного суду м. Києва, яку мотивував тим, що вимогами п. 3 ч. 1 ст. 34 КПК України чітко визначено, що справа не може бути розглянута у тому суді, в якому працювали чи працюють судді, інтересів яких вона стосується. Тобто, коли наявний конфлікт інтересів, щоб уникнути будь-яких сумнівів у неупередженості суду при її розгляді.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17 вересня 2018 року, проведеного унаслідок задоволення заяви про самовідвід суддів Апеляційного суду міста Києва Юденко Т.М,, Павленко О.П. та Балацької Г.О., автоматизованою системою документообігу Апеляційного суду м. Києва визначено колегію суддів по розгляду вказаного судового провадження, у складі головуючого - судді Мельника В.В., суддів Ігнатова Р.М. та Мосьондза І.А.

У судовому засіданні 20 вересня 2018 року суддя Мельник В.В., судді Ігнатов Р.М, та Мосьондз І.А. заявили самовідвід від участі у розгляді скарги ОСОБА_1, оскільки у скарзі останнього порушується питання про бездіяльність прокурора прокуратури міста Києва, пов'язаної з невнесенням до Єдиного реєстру досудових розслідувань даних про кримінальне правопорушення, яке, на думку скаржника, вчинене суддями Апеляційного суду міста Києва Фрич Т.В., Сітайло О.М. та Юрдигою О.С.

Обговоривши доводи заяв про самовідвід суддів Мельника В.В., Ігнатова Р.М. та Мосьондза І.А., заслухавши думку прокурора Данілової Ю.І. та скаржника ОСОБА_1, які при вирішенні питання щодо заявлених самовідводів покладались на розсуд суду, колегія суддів приходить до висновку, що заяви про самовідвід підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до положень п. 3 ч. 1 ст. 34 КПК України, кримінальне провадження передається на розгляд до іншого суду, якщо обвинувачений працює або працював у суді, до підсудності якого належить здійснення кримінального провадження.

З аналізу вказаної норми убачається, що справа не може бути розглянута у тому суді, в якому працювали чи працюють судді, інтересів яких вона стосується, тобто, коли є наявний конфлікт інтересів, щоб уникнути будь-яких сумнівів у неупередженості суду при її розгляді.

Зазначена норма не регулює порядок розгляду справ судами при наявності конфлікту інтересів під час розгляду скарг в порядку статей 303, 309 КПК України на стадії досудового розслідування.

Разом з тим, відповідно до ч. 6 ст. 9 КПК України, у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження ,визначені ч. 1 ст. 7 цього Кодексу, до переліку яких вказана норма відносить доступ до правосуддя, під яким ч. 1 ст. 21 даного закону розуміє гарантоване право кожної особи на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.

Згідно ч. 1 ст. 75 КПК України, слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні: якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім'ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник; якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім'ї заінтересовані в результатах провадження; за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості; у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 80 КПК України, суддя зобов'язаний заявити самовідвід за наявності обставин, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу.

Відповідно до п. 26 рішення Європейського суду з прав людини «ДеКуббер проти Бельгії» (Заява № 9186/80) від 26 жовтня 1984 р., «правосуддя повинне не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться», тому будь-який суддя, щодо якого є обґрунтовані підстави побоюватися браку безсторонності, має бути відведений.

Відповідно до п. 104 рішення Європейського суду з прав людини «Олександр Волков проти України» (Заява № 21722/11) від 09 квітня 2013 р., набуло статусу остаточного 27 травня 2013 р., як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ'єктивності. Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (і) суб'єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та (іі) об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (див., серед інших, рішення у справах «Фей проти Австрії» (Fey v. Austria), від 24 лютого 1993 року, Series А № 255, пп. 28 та 30, та «Веттштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), заява № 33958/96, п. 42, ECHR 2000-ХІІ).

Відповідно до п. 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27 липня 2006 року №2006/23, суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Враховуючи, що у скарзі ОСОБА_1 порушується питання про внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру судових розслідувань стосовно суддів Апеляційного суду міста Києва Фрич Т.В., Сітайло О.М. та Юрдиги О.С., з метою усунення у стороннього спостерігача сумнівів у неупередженості суддів Мельника В.В., Ігнатова Р.М. та Мосьондза І.А. а також, у сприянні підтримці до зростанню довіри представників юридичної професії і сторін у справі до об'єктивності суддів та судових органів, колегія суддів вважає за необхідне, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України, задовольнити заявлений суддями Мельником В.В., Ігнатовим Р.М. та Мосьондзом І.А. самовідвід.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 75, 80, 81, 376 КПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а :

Задовольнити самовідвід суддів Мельника В.В., Ігнатова Р.М. та Мосьондза І.А. від участі у розгляді судового провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 20 березня 2018 року.

Матеріали судового провадження за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність прокурора прокуратури міста Києва, яка полягає у невнесенні до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про кримінальне правопорушення за його заявою, передати для здійснення повторного розподілу в порядку, визначеному ст. 35, ч. 3 ст. 82 КПК України.

Ухвала оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Судді :

____________ ___________ ___________

Мельник В.В. ІгнатовР.М. Мосьондз І.В.