РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 м.Рівне, вул.Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2018 року                                                                          Справа № 902/156/18

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Грязнов В.В., суддя Мельник О.В. ,  суддя Петухов М.Г.

секретар судового засідання Петрук О.В.,

представники учасників справи:

позивача-             Петелька О.О.;           

відповідача-         не з’явився;     

третьої особи-         Ясковець О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції з Франківським районним судом м.Львова апеляційну скаргу Позивача-Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» в особі відокремленого підрозділу «Південно-Західна електроенергетична система» ДП «Національна енергетична компанія «Укренерго» на рішення господарського суду Вінницької області від 24.05.2018р., повний текст якого складено 31.05.2018 року, у справі №902/ 156/18 (суддя Матвійчук В.В.)

за позовом         Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго»

                           в особі Відокремленого підрозділу «Південно-Західна електроенергетична

                           система» ДП «Національна енергетична компанія «Укренерго» м.Вінниця

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача:  

                          Аудиторська служба України м.Київ

до                       Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергомонтажбуд» м.Вінниця

про стягнення  4 301 грн. 28 коп. збитків,-

У березні 2018 року Державне підприємство «Національна енергетична компанія «Укренер-го», в особі Відокремленого підрозділу «Південно-Західна електроенергетична система» Державно-го підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (надалі в тексті – Підприємство) звернулось до господарського суду Вінницької області із позовом про стягнення з Товариства з об-меженою відповідальністю «Енергомонтажбуд» (надалі в тексті – Товариство) з 4 301 грн. 28 коп. збитків.(т.1, арк.справи 4-11).

Ухвалою від 30.03.2018р. відкрито провадження у справі №902/158/18, а ухвалою від 10.04. 2018р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на пре-дмет спору на стороні Позивача – Аудиторську службу України (надалі в тексті – Аудиторська служ-ба).(т.1, арк.справи 1-2, 124-125).

Рішенням господарського суду вінницької області від 24.05.2018р. відмовлено у задоволен-ні позову. Постановляючи рішення господарський суд першої інстанції виходив з того, що Відпові-дачем було виконано обумовлені Договором роботи, а Позивачем їх прийнято без заперечень та зауважень. Про належне виконання Відповідачем своїх зобов’язань за Договором свідчить також відсутність з боку Позивача претензій і повідомлень про порушення Відповідачем умов Договору. Таким чином, в рамках Договору – Відповідачем були виконані роботи відповідно до обсягів та умов Договору, які були прийняті Позивачем беззаперечно. Посилання Позивача на довідку ревізії фінансово-господарської діяльності за період з 01.08.2015р. по 31.07.2017р., якою встановлено за-вищення Відповідачем вартість робіт за Договором на загальну суму 4 301 грн. 28 коп. не спросто-вують факту виконання Відповідачем зобов’язань за Договором. Крім того, жодних змін до Догово-ру не вносилося, а Позивач не спонукав Відповідача щодо внесення змін до Договору в частині вар-тості робіт.(т.1, арк.справи 201-207).

Не погоджуючись із ухваленим рішенням, Позивач подав скаргу до Рівненського апеляцій-ного господарського суду, в якій просить скасувати рішення господарського суду Вінницької облас-ті від 24.05.2018р. у даній справі та ухвалити нове, яким задоволити позов в повному обсязі, судові витрати покласти на Відповідача.(т.2, арк.справи 17-20, 45-48).

Обґрунтовуючи скаргу, Позивач зазначає, що господарський суд першої інстанції неповно з’ясував всі обставини справи, прийнявши рішення з порушенням норм матеріального права. На-голошує, що місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про безпідставність заяв-леного позову, оскільки під час проведення ревізії фінансово-господарської діяльності Позивача ОСОБА_1 службою виявлено порушення чинних норм і правил щодо завищення Відповідачем ви-трат на відрядження працівників при виконанні робіт обумовлених Договором на суму 4 301 грн. 28 коп., що призвело до заподіяння матеріальної шкоди (збитків). При цьому, пунктом 7.9 Договору, передбачено, що у випадку надання підрядником недостовірної інформації (у розрахунках загально- виробничих витрат, адміністративних витрат, вартості експлуатації будівельної техніки тощо), як призвела до завищення вартості виконаних робіт, що в подальшому було виявлено контролюючи-ми органами, підрядник зобов’язаний відшкодувати замовнику збитки у розмірі завищеної вартості робіт незалежно від закінчення Договору. Таким чином, через завищення Відповідачем суми відряд-них коштів Позивач зазнав збитків, що не було враховано судом першої інстанції.(т.2, арк.справи 18-19).

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 18.07.2018р. відкрито апеляцій-не провадження та призначено судове засідання на 06.09.2018р.(арк.справи 188).

06.08.2018р. поштою на адресу апеляційного суду надійшов відзив, у якому Відповідач про-сить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін, а 13.08.2018р. надійшов відзив, у якому Аудиторська служба підтримує апеляційну скаргу Позивача і просить її задоволити.(т.2, арк.справи 64-66, 68-73).

У зв’язку із відпусткою судді-члена колегії ОСОБА_2 призначене на 06.09.2018р. судове засідання у справі №902/ 156/18 не відбулося. Представники учасників справи, які з’явилися 06.09. 2018 р. повідомлені про неможливість проведення судового засідання.(т.2, арк.справи 81).

Ухвалою від 10.09.2018р. призначено розгляд справи на 21.09.2018р., а ухвалою від 17.09.2018 року задоволено клопотання Позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції з Франківським районним судом м.Львова.(т.2, арк.справи 82, 84, 91-920.

У судовому засіданні апеляційної інстанції 21.09.2018р. представники Позивача та Третьої особи підтримали апеляційну скаргу та надали пояснення в обґрунтування своєї правової позиції.

Відповідач не забезпечив явку свого представника у призначені на 21.09.2018р. судове засі-дання, причин неявки суд не повідомив, проте участь представників не визнавалась обов’язковою, тому така неявка не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність додержання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, ДП «НЕК «Укренерго», в особі її відокремленого підроз-ділу «Південно-Західна електроенергетична система» ДП «НЕК «Укренерго»-замовник та ТзОВ «Енергомонтажбуд»-підрядник уклали договір на виконання робіт №70-4/1462-16 від 05.04.2016р. (надалі в тексті – Договір), відповідно до п.1.1 якого, підрядник зобов’язувався виконати роботи по фарбуванню металоконструкцій опор №№218, 232, 251, 290, 299 на ПЛ 330 кВ Ладижинська ТЕС-Вінницька 750,(інв.№009017), а замовник зобов’язався прийняти та оплатити вартість цих робіт від-повідно до умов Договору.(т.1, арк.справи 47-52).

Обсяг закупівель, відповідно до п.1.3, може бути зменшений замовником в односторонньому порядку залежно від реального фінансування видатків замовника.

Сторони обумовили, що сума Договору є твердою і становить 173 976 грн. з ПДВ.(п.3.1 Дого-вору). Відповідно до п.4.1, розрахунки за даним Договором проводяться поетапно: перерахування замовником на поточний рахунок підрядника авансу на будівельно-монтажні роботи здійснюється в розмірі 30% від загальної вартості робіт, що складає 52 192 грн. 80 коп. після підписання Договору за 30 календарних днів до початку робіт. Решта коштів, а саме 121 738 грн. 20 коп. перераховуються підряднику за виконані роботи та поставлені матеріали на підставі підписаних обома сторонами ак-тів приймання виконаних підрядних робіт (форма № КБ-2в) і довідок про їх вартість (форма №З КБ), переліку змонтованого обладнання, актів приймання-передачі демонтованого обладнання, актів приймання-передачі демонтованого обладнання, обґрунтувань адміністративних, загально виробни-чих витрат, витрат на перевезення працівників та надання довідки про витрати на відрядження. Термін оплати – протягом 25 банківських днів після підписання актів приймання виконаних підряд-них робіт.

Розділом 6 сторони погодили права та обов’язки сторін. Зокрема п.п.6.2.1, 6.2.2 Договору передбачено, що замовник має право достроково в односторонньому порядку розірвати Договір у разі невиконання зобов’язань Підрядником, повідомивши його про це у 15-тиденний строк до дати розірвання, а також контролювати виконання робіт та поставку всіх необхідних матеріалів у стро-ки встановлені цим Договором.

Відповідно до п.7.9 Договору, у випадку надання підрядником недостовірної інформації (у розрахунках загальновиробничих витрат, адміністративних витрат, вартості експлуатації будівель-ної техніки, тощо), як призвела до завищення вартості виконаних робіт, що в подальшому було ви-явлено контролюючими органами, підрядник зобов’язаний відшкодувати замовнику збитки у розмі-рі завищеної вартості робіт незалежно від закінчення Договору.

Всі зміни і доповнення до Договору, крім випадків передбачених п.п.6.2.1, 11.5, можуть бу-ти внесені за згодою сторін і оформлюються додатковими угодами, які є невід’ємними частинами до цього договору за умовами додержання вимог законодавства про закупівлю товарів, робіт і пос-луг за державні кошти.(п.11.1 Договору).

Додатками до договору є, зокрема, Додаток №2 – Договірна ціна, а також розрахунки загаль-но-виробничих витрат, адміністративних витрат, розрахунок прибутку та інших супутніх витрат.

Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 21.12.2016р.(п.10.1 Договору).

Договір та Додаток №2 до нього підписано в.о.директора Підприємства та директором Това-риства, скріплено відтисками печаток сторін.(т.1, арк.справи 52, 55-56).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору Відповідач виконав роботи з фарбування металоконструкцій опор, а Позивач прийняв виконані роботи без зауважень щодо якості та кількості, про що свідчить акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2016р. від 19.10.2016р. на суму 173 976 грн. підписаний директором замовника ОСОБА_3 та ди-ректором підрядника ОСОБА_4, а також довідка про вартість виконаних робіт від 19.10. 2016р., підписана зазначеними особами та скріплена відтисками печаток сторін.(т.1, арк.справи 81-84, 87).

Крім того, матеріали справи свідчать, що Позивач оплатив вартість виконаних робіт як перед-бачено умовами Договору, що підтверджується платіжним дорученням №5131 від 08.08.2016р. на суму 52 192 грн. 80 коп.(авансовий внесок) та платіжним дорученням №6309 від 25.10.2016р. на ре-шту суми 121 783 грн. 20 коп.(т.1, арк.справи 88, 89).

З матеріалів справи вбачається, що у 2017 році Аудиторською службою проведено ревізію фінансово-господарської діяльності ДП «НЕК «Укренерго» за період з 01.08.2015р по 31.07.2017р. (т.1, арк.справи 163-168).

За результатами ревізії фінансово-господарської діяльності Південно-Західної ЕС, проведе-ної працівниками Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області, виявлено порушення, відображені у довідці ревізії фінансово-господарської діяльності відокремленого підро-зділу «Південно-Західна електроенергетична система» Державного підприємства «Національна ене-ргетична компанія «Укренерго» за період з 01.08.2015р. по 31.07.2017р. від 20.11.2017р.(далі – До-відка). Так, на думку перевіряючих осіб, підрядником, зокрема, в якості витрат пов’язаних з відряд-женням працівників на об’єкт виконання робіт надано довідки про витрати пов’язані з відряджен-ням працівників, що не відповідають Інформації ГУ ДФС у Вінницькій області про фактичну чисе-льність працівників Товариства та відповідно, в порушення пункту 5.4.4.1 ДСТУ-Н Б Д.1.1-5:2013, пункту 4.1 Договору від 05.04.2016 №70-4/1462-16 – тому Товариством допущено формування інших супутніх витрат без належного обґрунтування, чим спричинено завищення вартості виконаних ро-біт та призвело до зайвих видатків та нанесення матеріальної шкоди (збитків) Підрозділу та ДП «НЕК «Укренерго» в сумі 4 301 грн. 28 коп.(т.1, арк.справи 95-111, 156-162).

Матеріали справи свідчать, що листом від 09.01.2018р. №05-14/13 Аудиторська служба вима-гала від Підприємства усунення виявлені порушення законодавства і повідомила, що в разі невико-нання вимог Аудиторська служба вправі звернутися до суду в інтересах держави.(т.1, арк.справи 112-113).

Матеріалами справи стверджується, що у відповідь на пропозицію відшкодувати 4   301 грн. 28 коп. завищеної вартості робіт за Договором, яка вбачається з листа Позивача від 08.02.2018р. № 06/5797 – Відповідач листом від 19.02.2018р №231 заперечив наявність підстав для задоволення ви-моги про відшкодування коштів, пославшись на п.6.4.3 ДСТУ - Б.Д.1.1-1:2013 згідно якого, за твер-дої договірної ціни – взаєморозрахунки проводяться на підставі обсягів робіт та їх вартості, визна-ченої в договірній ціні, а в актах виконаних робіт за Договором всі витрати відповідають договір-ній ціні.(т.1, арк.справи 114-115, 116).

Відтак, вважаючи своє право порушеним, Підприємство звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з Товариства 4 301 грн. 28 коп. Як вже зазначалося, рішенням від 24.05. 2018р. господарський суд Вінницької області відмовив у задоволенні позову.(т.1, арк.справи 201-207).

Перевіривши додержання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального пра-ва, апеляційний суд вважає, що скарга безпідставна та не підлягає задоволенню з огляду на нас-тупне:

Предметом спору є стягнення збитків.

Відповідно до ст.173 Господарського кодексу України (надалі в тексті – ГК України) – госпо-дарський договір є однією з підстав виникнення господарських зобов’язань і є обов’язковим для ви-конання сторонами. Аналогічно врегульовано підстави виникнення господарського зобов’язання у ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України (надалі в тексті – ЦК України).

Господарські зобов’язання, відповідно до ст.174 ГК України, можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених за-коном, але таких, які йому не суперечать.

У відповідності до ч.1 ст.175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-пра-вові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні госпо-дарської діяльності в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Розглядаючи апеляційну скаргу, колегія суддів приймає до уваги, що відповідно до ст.638 ЦК України – договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Вказана норма кореспондується з приписами ст.180 ГК України, згідно якої госпо-дарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними умовами договору є умови про пре-дмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного ви-ду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно положень ст.181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладає-ться у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

При цьому, статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сто-рони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуван-ням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог ро-зумності та справедливості.

Матеріалами справи стверджено, що з моменту укладення 05.04.2016р. Договору між сто-ронами виникли відносини підряду, оскільки такі відносини відповідають дефініції ст.837 ЦК Ук-раїни: коли одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завдан-ням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та стверджується матеріалами справи, пунк-том 3.1 встановлено тверду ціну договору, яка становить 173 976 грн. така ж ціна зазначена і в До-датку №2 «Договірна ціна», а також акті №1 приймання виконаних будівельних робіт та довідці про вартість виконаних робіт.

Частиною 4 статті 882 ЦК України передбачено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Відповідно до статті 857 ЦК України – робота, виконана підрядником, має відповідати умо-вам договору підряду, а у разі їх відсутності або неповноти – вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру. Виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі під-ряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові. Результат роботи в межах розумного строку має бути придатним для використання відповідно до договору підряду або для звичайного використання роботи такого характеру.

Згідно із статтею 858 ЦК України, якщо робота виконана підрядником з відступами від умов договору підряду, які погіршили роботу, або з іншими недоліками, які роблять її непридатною для використання відповідно до договору або для звичайного використання роботи такого характеру, за-мовник має право, якщо інше не встановлено договором або законом, за своїм вибором вимагати від підрядника: 1) безоплатного усунення недоліків у роботі в розумний строк; 2) пропорційного змен-шення ціни роботи; 3) відшкодування своїх витрат на усунення недоліків, якщо право замовника усувати їх встановлено договором. Підрядник має право замість усунення недоліків роботи, за які він відповідає, безоплатно виконати роботу заново з відшкодуванням замовникові збитків, завданих простроченням виконання. У цьому разі замовник зобов’язаний повернути раніше передану йому ро-боту підрядникові, якщо за характером роботи таке повернення можливе. Якщо відступи у роботі від умов договору підряду або інші недоліки у роботі є істотними та такими, що не можуть бути усунені, або не були усунені у встановлений замовником розумний строк, замовник має право від-мовитися від договору та вимагати відшкодування збитків.

При цьому, в силу статті 853 ЦК України – якщо замовник не зробить заяви щодо невідпо-відності виконаної роботи умовам договору, відступів у виконанні роботи, інших недоліків під час прийняття робіт, він втрачає право у подальшому посилатись на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Як наслідок, перевірка фактичного обсягу витрат робочого часу, які включені до акта, пок-ладається на особу, що приймає роботи з боку замовника, під час підписання актів.

Отже, враховуючи приписи зазначених норм права, а також те, що Підприємство прийняло за актом №1 приймання виконаних робіт, який підписаний директором без будь-яких зауважень і застережень виконані Товариством підрядні роботи, обумовлені Договорами підряду, жодних за-перечень щодо виконаних робіт підряднику не викладено, матеріали справи не містять жодних пи-сьмових претензій від замовника, повідомлень про відмову від виконання своїх зобов’язань, про відмову від підписання актів приймання виконаних робіт з обов’язковим наданням підряднику вмо-тивованої відмови, складання дефектних актів з переліком необхідних доробок (недоробок), дефе-ктів та строків їх виконання – колегія суддів дійшла висновку, що Позивач погодився як з якістю та-ких робіт, так і з їх кількістю.

Крім того, сторонами до Договору підряду було підписано довідку про вартість робіт.

Мотивована відмова від приймання виконаних робіт з боку Підприємства в матеріалах спра-ви відсутня. Водночас обсяг виконаних робіт погоджений сторонами та їх вартість повністю опла-чена Підприємством.

Отже, умови Договору підряду сторони виконали повністю і зауважень одна до одної з цього приводу у них не було. Не містять матеріали справи і доказів зменшення договірної ціни чи спону-кання підрядника до такого зменшення.

Натомість, звертаючись з позовом, Підприємство розмір заявлених до стягнення збитків у сумі 4 301 грн. 28 коп. визначає виходячи із здійснення надмірної сплати за підрядні роботи на під-ставі завищених кошторисних розрахунків за договором, а саме – перевищення коштів на відряд-ження.

Переглядаючи рішення у даній справі колегія суддів зазначає, що особа, якій завдано збит-ків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування в силу ст.22 ЦК Ук-раїни. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено від-шкодування у меншому або більшому розмірі, а згідно ст.614 ЦК України – особа яка порушила зо-бов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не ус-тановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залеж-них від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання. Відсутність своєї вини доводить осо-ба, яка порушила зобов’язання.

Відповідно до ч.1 ст.225 ГК України визначено, що до складу збитків, що підлягають відшко-дуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: 1) вартість втрачено-го, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; 2) додат-кові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб’єктам, вартість додаткових робіт, додатково вит-рачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов’язан-ня другою стороною; 3) неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала зби-тків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов’язання другою стороною; 4) ма-теріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Згідно зі статтею 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господар-ське зобов’язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен від-шкодувати завдані цим збитки суб’єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Разом з тим, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потріб-но встановити наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) порушення боржни-ком зобов’язання, що випливає з договору; 2) збитків та їх розміру; 3) причинного зв’язку між пору-шенням стороною зобов’язання, що випливає з договору, та збитками; 4) вини порушника зобов’я-зання і врахувати, що за відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв’язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що порушення боржником договірного зобов’язання є причиною, а збитки, які завдано особі, – наслідком такого порушення. При цьому, слід враховувати, що збитки мають реальний характер та у разі, якщо сто-рона, вважає, що її права були порушені та нею понесені збитків, вона повинна довести як розмір збитків так і факт їх понесення.

Судова колегія звертає увагу, що вимоги про стягнення збитків можуть бути задоволені ли-ше у випадку, якщо Позивач доведе кожний з елементів складу правопорушення.

Частиною 2 ст.623 ЦК України передбачено, що розмір збитків, завданих порушенням зобо-в’язання, доказується кредитором. Тобто, збитки не є санкцією заздалегідь визначеного розміру, а їх стягнення (відшкодування) передбачено на випадок будь-якого господарського правопорушення, якщо інше не передбачене законом. Для цього необхідно виконати певні розрахунки і підкріпити їх відповідними доказами, які беззастережно підтверджували б їх реальний розмір на визначену дату.

Крім застосування принципу вини при розгляді спорів про відшкодування шкоди господар-ським судам також необхідно враховувати, що збиток підлягає відшкодуванню за умови безпосе-реднього причинного зв’язку між протиправною поведінкою особи заподіяла шкоду і самим збитком. Така правова позиція підтримується Вищим господарським судом України, що вбачається з роз’яс-нення №02-5/215 від 01.04.1994р. (чинної наразі, зі змінами та доповненнями від 29.12.2007р.) «Про деякі питання практики розгляду спорів пов’язаних з відшкодуванням шкоди».

Правовий аналіз зазначених положень законодавства та дослідження матеріалів справи на-дають колегії суддів підстави для висновку, що Позивачем не доведено належними та допустими-ми доказами протиправної поведінки Відповідача у вигляді порушення договірного зобов’язання, яка спричинила шкідливий результат для зобов’язаного контрагента, а відтак не може вважатися доведеним причинний зв’язок між заподіяною шкодою та поведінкою особи.

Колегія суддів зауважує, що у контексті спірних правовідносин, які склалися між сторонами, та виходячи із законодавчо визначеного змісту терміну «збитки» – заявлена до стягнення з Товарис-тва та перерахована йому як виконавцю підрядних робіт за Договорами підряду сума не є збитками у розумінні статті 22 ЦК України та статті 225 ГК України.

Оскільки між сторонами у справі було укладено договір про закупівлю послуг за державні кошти, а кошти, які Підприємство просить стягнути з Товариства, отримані ним як оплата робіт, ви-конаних за Договорами підряду – колегія суддів вважає, що такі кошти набуто за наявності правової підстави – Договору, а тому вони не можуть вважатися збитками і не можуть бути стягнуті на підс-таві частини другої статті 224 ГК України.

Відтак, на переконання колегії суддів, наявні доводи Позивача по суті спрямовані на зміну ціни Договору після його повного виконання сторонами, що згідно імперативних вимог частини 3 статті 632 ЦК України є неприпустимим.

Таким чином, Позивачем не доведено належними та допустимими доказами усього складу правопорушення, необхідного для настання цивільно-правової відповідальності Товариства, а саме наявності причинно-наслідкового зв’язку між заподіяними збитками та діями Товариства.

Як вже було зазначено, Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на висновки викладені у довідці, складеної Аудиторською службою за наслідками проведення ревізії фінансиво-господарської діяльності, на думку якої – підрядником в якості витрат, пов’язаних з відрядженням працівників на об’єкт виконання робіт надано довідки про витрати пов’язані з відрядженням пра-цівників, які не відповідають інформації ГУ ДФС у Вінницькій області про фактичну чисельність працівників Товариства та відповідно, в порушення пункту 5.4.4.1 ДСТУ-Н Б Д.1.1-5:2013, пункту 4.1 Договору Товариством допущено формування інших супутніх витрат без належного обґрунту-вання, чим, на думку Третьої особи, спричинено завищення вартості виконаних робіт, що призвело до зайвих видатків та нанесення матеріальної шкоди (збитків) Підрозділу та ДП «НЕК «Укренерго» в сумі 4 301 грн. 28 коп.(т.1, арк.справи 95-111156-162).

Надаючи правову оцінку твердженням Позивача, колегія суддів вважає за необхідне зазначи-ти наступне.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фі-нансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов’язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов’язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб’єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюд-жетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов’язкового державного соціального стра-хування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі – підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дот-риманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб’єктів господарської діяльності неза-лежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.

Згідно зі статтею 10 цього Закону, органу державного фінансового контролю надається пра-во, зокрема:

- перевіряти в ході державного фінансового контролю грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та мате-ріальних цінностей, документи щодо проведення процедур державних закупівель, проводити пере-вірки фактичної наявності цінностей (коштів, цінних паперів, сировини, матеріалів, готової продук-ції, устаткування тощо);

- пред’являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контро-люються, обов’язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, ви-лучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички ви-користовуються з порушенням чинного законодавства.

Положенням «Про Державну аудиторську службу України», яке затверджене постановою КМУ №43 від 03 лютого 2017р. визначено, що Державна аудиторська служба України (Держаудит-служба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України та який забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Згідно вищевказаного Положення, основними завданнями Держаудитслужби, зокрема, є за-безпечення формування і реалізація державної політики у сфері державного фінансового контролю та здійснення державного фінансового контролю, спрямованого на оцінку ефективного, законного, цільового, результативного використання та збереження державних фінансових ресурсів, необорот-них та інших активів, досягнення економії бюджетних коштів.

Згідно пункту 3 Порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Ук-раїни від 20 квітня 2006р. N550 (зі змінами і доповненнями, внесеними від 14.12.2016р. N950), акт ревізії – документ, який складається посадовими особами органу державного фінансового контролю, що проводили ревізію, фіксує факт її проведення та результати. Заперечення, зауваження до акта ревізії (за їх наявності) та висновки на них є невід’ємною частиною акта.

Пунктом 50 вказаного Порядку передбачено, що за результатами проведеної ревізії у межах наданих прав органи державного фінансового контролю вживають заходів для забезпечення: при-тягнення до адміністративної, дисциплінарної та матеріальної відповідальності винних у допущенні порушень працівників об’єктів контролю; порушення перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства; звернення до суду в інтересах держави щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а також стягнення у дохід держави коштів, одержаних за неза-конними договорами, без встановлених законом підстав або з порушенням вимог законодавства; за-стосування заходів впливу за порушення бюджетного законодавства.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів того, що на підставі здійсненої перевірки і складеної довідки органами Аудиторської служби вжито будь-які з вищезазначених заходів (в тому числі звернення до суду в інтересах держави щодо усунення виявлених ревізією порушень законо-давства).

Отже, посилання Підприємства на довідку, складену за результатом ревізії його фінансово-господарської діяльності, як на беззаперечну підставу для стягнення збитків не встановлює в розу-мінні статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставин завищення ціни у догово-рі, які не потребують доведення, оскільки – це документ про результати проведеної перевірки (ауди-ту), який є носієм дій з фінансового контролю та інформації про виявлені недоліки.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що Довідка аудиторської служби не є належним і допустимим доказом порушення Відповідачем зобо-в’язань за Договором підряду. При цьому, акти ревізії та документальних перевірок не мають обо-в’язкового характеру та не можуть оспорюватися в суді.

За умови існування між сторонами договірних правовідносин виявлені контролюючим орга-ном порушення не впливають на умови укладених між сторонами договорів і не можуть їх зміню-вати. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.05.2018р. у справі №922/2310/17.

Колегія суддів вважає, що довідка ревізії фінансово-господарської діяльності не може розг-лядатись як підстава виникнення господарсько-правового зобов’язання Товариства повернути кош-ти, сплачені йому Підприємством, з огляду на наступне:

Довідка про результати проведеної ревізії не може встановлювати обов’язкових правил для сторін за господарсько-правовим договором в силу статті 19 ГК України, яка прямо забороняє втру-чання та перешкоджання господарській діяльності з боку контролюючих органів державної влади.

Так, відповідно до пункту 3 частини першої статті 3 ЦК України, однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору. Тобто укладання сторонами у справі Договору підря-ду, дії сторін по виконанню їх умов, у тому числі проведення відповідних робіт та їх оплата є підт-вердженням того, що сторони перебували у договірних відносинах.

Таким чином, обсяг прав, обов’язків та відповідальності сторін по справі мають врегульову-ватися тими положеннями чинного законодавства, які визначають умови проведення підрядних ро-біт та договором.

Виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сто-ронами договору і не можуть їх змінювати, оскільки за своїми правовими наслідками довідка щодо проведеної ревізії фіксує у даному випадку порушення фінансової дисципліни учасника правовід-носин, фінансово-господарська діяльність якого перевірялась. Довідка ревізії не може змінювати, припиняти частково або повністю договірні правовідносини сторін, зобов’язання, визначені Догово-ром та підтверджені відповідними актами виконаних робіт.

За таких умов колегія суддів дійшла висновку, що посилання Позивача на п.7.9 Договору є безпідставним, оскільки договірна ціна визначена сталою, сторони виконали умови Договору. При цьому, відповідно до статей 6, 627 ЦК України, сторони були вільними в укладенні договору на виз-начених ним умовах і погодили ціну Договору, а підписавши акт виконаних робіт, довідку про їх вартість та провівши оплату – фактично підтвердили виконання робіт належним чином та відповідно до умов Договору. Судова колегія також враховує, що укладений сторонами Договір в частині виз-начення договірної ціни не визнано недійсними повністю або частково з підстав її завищення, в зв’язку з чим, в силу вимог статті 204 ЦК України презюмується правомірність цього договору в ці-лому, в тому числі і в частині такої істотної умови як ціна договору.

Поряд з цим, довідка щодо внутрішнього аудиту аудиторської служби як органу контролю може бути підставою для вжиття ним у межах своєї компетенції відповідних заходів реагування, у тому числі притягнення до відповідальності посадових осіб у встановленому чинним законодавст-вом порядку, а не для встановлення певного зобов’язання у межах господарсько-договірних відно-син.

Розглянуто всі доводи та вимоги апеляційної скарги, порушених, невизнаних або оспорених прав чи інтересів Скаржника не встановлено.

Таким чином, матеріалами справи спростовуються доводи Скаржника про неправомірність висновків суду першої інстанції щодо характеру правовідносин сторін як і твердження про невмо-тивованість висновку про безпідставність заявленого позову, а тому рішення суду першої інстанції належить залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Статтею 74 ГПК України передбачено обов’язок кожної із сторін довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпо-посередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ст.86 ГПК України).

Отже, доводи Скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.ст. 277, 278 ГПК України для скасування чи зміни ос-каржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарсько-го суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Керуючись ст.ст.34, 73, 74, 86, 129, 232, 233, 240, 275, 276, 282, 284 Господарського процесу-ального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд  –

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укр-енерго», в особі відокремленого підрозділу «Південно-Західна електроенергетична система» ДП «Національна енергетична компанія «Укренерго» на рішення господарського суду Вінницької об-ласті від 24.05.2018р. у справі №902/156/18 залишити без задоволення, а рішення суду першої інс-танції – без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 20 днів з моменту виготовлення повного тексту постанови.

3. Матеріали справи №902/156/18 повернути до господарського суду Вінницької області.

Головуючий  суддя                                                                      Грязнов В.В.

Суддя                                                                                              Мельник О.В.  

Суддя                                                                                              Петухов М.Г.