КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" вересня 2018 р. Справа№ 910/1405/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пантелієнка В.О.

суддів: Кропивної Л.В.

Верховця А.А.

за участю секретаря Гуліди А.О.

та представників:

від ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" - Бітюкова І.В - дов. №595 від 29.12.2017р.;

від ПАТ "Державний ощадний банк України" - не з'явився;

від ТОВ "Хліб Інвестбуд" - ліквідатор Демчан О.І. - посвідчення,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ) "Державна продовольчо-зернова корпорація України"

на ухвалу господарського суду м.Києва від 18.04.2018р.

(повний текст складено 26.04.2018р.)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Хліб Інвестбуд" в особі ліквідатора Демчана О.І.

до ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України"

про визнання недійсним договору купівлі-продажу №10-14-2рп від 24.07.2013р.

в межах справи №910/1405/14 (суддя Яковенко А.В.)

за заявою Публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ) "Державний ощадний банк України"

до ТОВ "Хліб Інвестбуд"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду м.Києва від 18.04.2018р. у справі №910/1405/14 задоволено заяву ліквідатора ТОВ "Хліб Інвестбуд" арбітражного керуючого Демчана О.І. до ПАТ "Державна продовольча-зернова корпорація України" про визнання недійсним договору купівлі-продажу №10-14-2рп від 24.07.2013р., що розглядається в межах справи №910/1405/14; визнано недійсним договір купівлі-продажу №10-14-2рп від 24.07.2013р., укладений між ТОВ "Хліб Інвестбуд" та ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України"; cтягнуто з ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на користь ТОВ "Хліб Інвестбуд" судовий збір у розмірі 3200 грн.

Не погоджуючись з винесеною ухвалою суду, ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду м.Києва від 18.04.2018р. та прийняти нове рішення, яким відмовити у повному обсязі в задоволенні заяви ліквідатора банкрута про визнання недійсним договору.

У відзиві на апеляційну скаргу ПАТ "Державний ощадний банк України" просить відмовити ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" у задоволенні апеляційної скарги, а ухвалу господарського суду м.Києва від 18.04.2018р. залишити без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.06.2018р. відкрито апеляційне провадження у справі №910/1405/14 за апеляційною скаргою ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України", розгляд справи призначено на 19.06.2018р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.06.2018р. заяву суддів Сотнікова С.В. та Остапенка О.М. про самовідвід у справі № 910/1405/14 задоволено та передано матеріали справи №910/1405/14 для визначення складу суду відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.06.2018р. заяву судді Київського апеляційного господарського суду Доманської М.Л. про самовідвід у справі №910/1405/14 задоволено; справу №910/1405/14 передано для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою у відповідності до положень п.п.17.4 п.17 ч.1 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.07.2018р. прийнято до свого провадження апеляційну скаргу ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на ухвалу господарського суду м.Києва від 18.04.2018р. у справі №910/1405/14 та призначено її до розгляду на 27.08.2018р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.08.2018р. названу вище апеляційну скаргу прийнято до свого провадження колегією суддів в іншому складі суду та призначено її до розгляду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.08.2018р. у судовому засіданні у справі №910/1405/14 оголошено перерву до 24.09.2018р. на підставі ст. 216 ГПК України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" і ТОВ "Хліб Інвестбуд", дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З 15.12.2017р. набрав чинності Господарський процесуальний кодекс України в редакції Закону України від 03.10.2017р. № 2147-VIII (далі - ГПК України).

Відповідно до п.9 ч.1 розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ч.6 ст.12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон).

У провадженні господарського суду м.Києва перебувала справа №910/1405/14 за заявою ПАТ "Державний ощадний банк України" до ТОВ "Хліб Інвестбуд" про банкрутство.

Постановою господарського суду м.Києва від 08.04.2015р. ТОВ "Хліб Інвестбуд" було визнано банкрутом, відкрито його ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Вершиніна А.О.

Ухвалою господарського суду м.Києва від 19.06.2017р. ліквідатором банкрута ТОВ "Хліб Інвестбуд" було призначено арбітражного керуючого Демчана О.І.

13.12.2017р. ліквідатор банкрута - арбітражний керуючий Демчан О.І. подав до місцевого суду заяву про визнання недійсним договору купівлі-продажу №10-14-2рп від 24.07.2013р. у порядку ст.20 Закону.

Ухвалою господарського суду м.Києва від 14.12.2017р. було прийнято заяву ліквідатора ТОВ "Хліб Інвестбуд" арбітражного керуючого Демчана О.І. до ПАТ "Державна продовольча-зернова корпорація України" про визнання недійсним договору купівлі-продажу №10-14-2рп від 24.07.2013р. до розгляду в межах справи №910/1405/14 та призначено її до розгляду.

31.01.2018р. до місцевого суду від відповідача надійшов відзив на заяву у порядку ст.20 Закону про визнання недійсним договору купівлі продажу №10-14-2рп від 24.07.2013р., відповідно до якого просили відмовити в задоволенні заяви та застосувати строк позовної давності.

Відповідно до ч.4 ст.10 Закону суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України у постанові від 13.04.2016р. у справі №908/4804/14 (3-304гс16) господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора (частина перша статті 20 Закону № 2343-XII); за позовом розпорядника майна (частина дев'ята статті 22 Закону № 2343-XII); за заявою комітету кредиторів (частина восьма статті 26 Закону № 2343-XII); за заявою керуючого санацією (частина п'ята статті 28 Закону № 2343-XII); за заявою ліквідатора (частина друга статті 41 Закону № 2343-XII). Отже, за умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника, особливістю вирішення таких спорів є те, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом без порушення нових справ.

Згідно з ч.4 ст.20 Закону за результатами розгляду заяви арбітражного керуючого або конкурсного кредитора про визнання недійсним правочину (договору) або спростування майнових дій боржника господарський суд виносить ухвалу.

24.07.2013р. між ПАТ «Державна продовольча-зернова корпорація України» (надалі -покупець) та ТОВ «Хліб Інвестбуд» (надалі - продавець) було укладено договір купівлі-продажу №10-14-2рп (надалі - Договір), відповідно до якого продавець зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується оплатити товар та прийняти його.

Відповідно до п.1.2 Договору право власності на товар переходить у власність продавця до покупця з моменту підписання акту приймання-передачі товару.

Згідно п.3.2 Договору вартість товару, що постачається за даним Договором складає 675 165,15 грн.

Пунктом 4.1 Договору оплата товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця після виписки продавцем рахунку на оплату.

На виконання умов Договору продавець передав, а покупець прийняв товар на загальну суму 675165,15 грн., що підтверджується актом прийому-передачі від 20.09.2013р. та видатковою накладною №38 від 20.09.2013р.

Заявником в своїй заяві про визнання недійсним вказаного Договору було зазначено, що боржник за договором прийняв товар та зобов'язався сплатити його, проте оплату товару у встановлений термін відповідач не здійснив, у зв'язку з чим ліквідатором вказано на підстави для визнання такого договору недійсним, оскільки відчуження товару, на його думку, було здійснено безоплатно.

Статтею 41 Закону визначені повноваження ліквідатора у справі про банкрутство, зокрема, ліквідатор з дня свого призначення подає до суду заяви про визнання недійсними правочинів (договорів) банкрута.

Відповідно до ч.1 ст.20 Закону правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник виконав майнові зобов'язання раніше встановленого строку; боржник до порушення справи про банкрутство взяв на себе зобов'язання, в результаті чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови, що в момент прийняття зобов'язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів; боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів боржнику перевищувала вартість майна; боржник прийняв на себе заставні зобов'язання для забезпечення виконання грошових вимог.

Тобто, визнання недійсними правочинів (договорів) може мати місце у випадках відчуження боржником безоплатно майна, прийняття боржником на себе зобов'язань без необхідних дій майнового характеру іншої сторони, прийняття на себе заставних зобов'язань на забезпечення виконання грошових вимог.

Під майновими діями боржника слід розуміти виконання боржником зобов'язань за вже укладеним до початку відповідного року правочином (договором) на шкоду власним інтересам або інтересам інших кредиторів. Наведене стосується, зокрема виконання зобов'язання раніше встановленого строку (терміну), відмови від власних майнових вимог, сплати коштів кредитору або прийняття майна в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна тощо.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи ТОВ «Хліб Івнестбуд» передало товар, а ПАТ «Державна продовольча-зернова корпорація України» прийняло товар, що підтверджується актом прийому-передачі від 20.09.2013р. та видатковою накладною №38 від 20.09.2013р., в той же час доказів на підтвердження оплати придбаного товару в розмірі та порядку, передбаченому п.3.2 Договору, ПАТ "Державна продовольча-зернова корпорація України " не надало.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що 10.01.2014р. сторони оспорюваного договору уклали угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог, за умовами якої вони дійшли згоди про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 5 834 454,00 грн.

До вказаних однорідних вимог також увійшла дебіторська заборгованість боржника за договором купівлі-продажу №10-14-2рп від 24.07.2013р. в сумі 675 165,15 грн.

Дії сторін щодо зарахування зустрічних однорідних вимог не можуть свідчити про виконання обов'язку ПАТ "Державна продовольча-зернова корпорація України " з оплати за придбаний товар за умовами укладеного між сторонами договору купівлі-продажу, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження існування кредиторської заборгованості боржника, яка була предметом угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 10.01.2014р., у зв'язку з чим місцевий суд дійшов вірного висновку про безоплатне здійснення відчуження майна боржником за оспорюваним правочином.

Також, з матеріалів справи вбачається, що у квітні 2013р. ПАТ "Державний ощадний банк України" звернулось до господарського суду м.Києва з позовом про стягнення з ТОВ "Хліб Інвестбуд" 390 025 003,87 грн. та 248 091,17 доларів США.

Рішенням господарського суду м.Києва від 26.07.2013р. у справі 910/8227/13 позов було задоволено повністю; стягнуто з ТОВ "Хліб Інвестбуд" на користь ПАТ "Державний ощадний банк України" 380 124 654,14 грн. заборгованості за кредитом; 5 967 725,46 грн. заборгованості за процентами; 202 292,51 грн. пені за несвоєчасне погашення процентів; 16 322 614,42 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту; 213,03 грн. пені за несвоєчасну сплату комісійної винагороди; 3 387539,83 грн. 3% річних, 6000,00 грн. заборгованості за комісійною винагородою за обслуговування кредиту; 386 214,88 грн. інфляційних втрат, 245 980,31 доларів США, що в еквіваленті складає 1 965 545,12 грн. заборгованість за процентами, 10247,30 доларів США, що в еквіваленті складає 81906,67 грн., 2102,01 долари США, що в еквіваленті становить 16801,37 грн. 3% річних за несвоєчасну сплату процентів, 68820,00 грн. судового збору.

Крім цього, 31.01.2014р. ПАТ "Державний ощадний банк України" звернулось до місцевого суду з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Хліб Інвестбуд".

Статтею 1 Закону визначено, що неплатоспроможність - неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше, як через відновлення його платоспроможності

Відповідно до ч.3 ст.10 Закону справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно становлять не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Як вбачається з матеріалів справи, на час укладення договору купівлі-продажу №10-14-2рп від 24.07.2013р. ТОВ "Хліб Інвестбуд" вже мало ознаки неплатоспроможності з огляду на існування безспірної кредиторської заборгованості понад 400 млн. грн., проте товариством було відчужено основні засоби на суму понад 600 тис. грн.

До дня порушення провадження у справі про банкрутство боржник не вчиняв будь-яких дій з отримання заборгованості від покупця (ПАТ "Державна продовольча-зернова корпорація України") за продане майно на підставі оспорюваного правочину.

Врегулювання такої заборгованості відбулось лише після звернення ініціюючого кредитора до господарського суду із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника та прийняття такої заяви ухвалою господарського суду м.Києва від 06.02.2014р. у справі №910/1405/14 на підставі угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 10.01.2014р.

Тобто, боржник здійснив безоплатне відчуження майна, оскільки ПАТ "Державна продовольча-зернова корпорація України" не перерахувало грошові кошти на виконання оспорюваного договору купівлі-продажу, а боржник не вчинив дій щодо отримання коштів та фактично прийняв на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони.

З огляду на викладене, такі дії боржника свідчать про виведення активів з метою ухилення від виконання судового рішення та погашення заборгованості перед кредитором ПАТ "Державний ощадний банк України".

Твердження ПАТ «Державна продовольча-зернова корпорація України» щодо оплати товару за договором №10-14-2/рп від 24.07.2013р. шляхом укладання договору про зарахування зустрічних однорідних вимог від 10.01.2014р., та наявність ухвали господарського суду м.Києва від 29.02.2016р. у справі №910/1405/14, якою відмовлено в задоволенні заяви ліквідатора про визнання недійсним договору про зарахування зустрічних однорідних вимог, не приймаються до уваги, оскільки зазначене не спростовує висновку про безоплатне здійснення відчуження майна боржником за оспорюваним правочином, враховуючи те, що ПАТ "Державна продовольча-зернова корпорація України" протягом шести місяців не перерахувало грошові кошти на виконання оспорюваного договору купівлі-продажу і такий спосіб оплати товару, як зарахування однорідних вимог, не передбачений договором купівлі-продажу №10-14-2рп від 24.07.2013р., а відповідно до п.п. 3.2, 4.1 Договору оспорюваного договору покупець сплачує продавцю вартість товару у розмірі 675 165,15 грн. після виписки рахунку на оплату товару і всі платежі за товар здійснюються в національній валюті України у безготівковій формі шляхом перерахування на поточний рахунок продавця.

Щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності, необхідно зазначити наступне.

Листом №15/1/1-32845-14 від 10.11.2014р. Генеральна прокуратура України звернулась до СУ ФР ГУ ДПС у м. Києві з проханням надати представникам АТ «Ощадбанк» та арбітражному керуючому доступ до вилученої документації.

Спірний договір був знайдений арбітражним керуючим серед документів, вилучених 01.08.2015р.

Відповідно до ст.256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст. 261 Цивільного кодексу України).

З огляду на викладене, місцевий суд дійшов вірного висновку про те, що строк позовної давності розпочався з 01.08.2015р., а позивач звернувся до суду першої інстанції 13.12.2017р., тобто в межах строку позовної давності.

Таким чином, враховуючи наявність обставин вчинення боржником правочину без відповідних майнових дій іншої сторони протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство на шкоду власним інтересам та, як наслідок, інтересам інших кредиторів, суд першої інстанції законно і обґрунтовано задовольнив заяву ліквідатора ТОВ "Хліб Інвестбуд" про визнання недійсним договору купівлі-продажу №10-14-2рп від 24.07.2013р., укладеного між ТОВ "Хліб Інвестбуд" та ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України".

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, зміни чи скасування ухвали суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 255, 269, 275, 276, 282, 283 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду м.Києва від 18.04.2018р. у справі №910/1405/14 - без змін.

Справу №910/1405/14 повернути до господарського суду м.Києва.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. 288 ГПК України.

Повний текст постанови складений та підписаний 26.09.2018р.

Головуючий суддя В.О. Пантелієнко

Судді Л.В. Кропивна

А.А. Верховець