КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" вересня 2018 р. Справа№ 910/1405/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пантелієнка В.О.

суддів: Кропивної Л.В.

Верховця А.А.

за участю секретаря Гуліди А.О.

та представників:

від ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" - Бітюкова І.В - дов. №595 від 29.12.2017р.;

від ПАТ "Державний ощадний банк України" - не з'явився;

від ТОВ "Хліб Інвестбуд" - ліквідатор Демчан О.І. - посвідчення,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ) "Державна продовольчо-зернова корпорація України"

на ухвалу господарського суду м.Києва від 18.04.2018р.

(повний текст складено 26.04.2018р.)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Хліб Інвестбуд" в особі ліквідатора Демчана О.І.

до ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України"

про зобов'язання вчинити дії та визнання права власності

в межах справи №910/1405/14 (суддя Яковенко А.В.)

за заявою Публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ) "Державний ощадний банк України"

до ТОВ "Хліб Інвестбуд"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду м.Києва від 18.04.2018р. у справі №910/1405/14 задоволено заяву ліквідатора ТОВ "Хліб Інвестбуд" арбітражного керуючого Демчана О.І. до ПАТ "Державна продовольча-зернова корпорація України" про визнання права власності та зобов'язання вчинити дії, що розглядається в межах справи №910/1405/14; визнано за ТОВ "Хліб Інвестбуд" право власності на наступні транспортні засоби: - Автомобіль Skoda Octavia A5 Ambiente 1.6, державний номерний знак (далі - д.н.з.) НОМЕР_7, номер кузова НОМЕР_1, 2011 року випуску; - Автомобіль Skoda Superb Elegance 1.8 д.н.з. НОМЕР_2, номер кузова НОМЕР_3, 2011 року випуску; - Автомобіль Skoda Octavia A5 Elegance 1,6 MPI, д.н.з. НОМЕР_8, номер кузова НОМЕР_4, 2011 року випуску; - Автомобіль Skoda Superb Elegance 1.8 TSІ, д.н.з. НОМЕР_5, номер кузова НОМЕР_6, 2011 року випуску; зобов'язано ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" передати за актом приймання-передачі ліквідатору ТОВ "Хліб Інвестбуд" арбітражному керуючому Демчану Олександру Івновичу наступні транспортні засоби: - Автомобіль Skoda Octavia A5 Ambiente 1.6, д.н.з. НОМЕР_7, номер кузова НОМЕР_1, 2011 року випуску; - Автомобіль Skoda Superb Elegance 1.8 д.н.з. НОМЕР_2, номер кузова НОМЕР_3, 2011 року випуску; - Автомобіль Skoda Octavia A5 Elegance 1,6 MPI, д.н.з. НОМЕР_8, номер кузова НОМЕР_4, 2011 року випуску; - Автомобіль Skoda Superb Elegance 1.8 TSІ, д.н.з. НОМЕР_5, номер кузова НОМЕР_6, 2011 року випуску; стягнуто з ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на користь ТОВ "Хліб Інвестбуд" судовий збір у розмірі 3200 грн.

Не погоджуючись з винесеною ухвалою суду, ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду м.Києва від 18.04.2018р. та прийняти нове рішення, яким відмовити у повному обсязі в задоволенні заяви ліквідатора банкрута про визнання права власності та зобов'язання вчинити дії.

У відзиві на апеляційну скаргу ПАТ "Державний ощадний банк України" просить відмовити ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" у задоволенні апеляційної скарги, а ухвалу господарського суду м.Києва від 18.04.2018р. залишити без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.06.2018р. відкрито апеляційне провадження у справі №910/1405/14 за апеляційною скаргою ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України", розгляд справи призначено на 19.06.2018р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.06.2018р. заяву суддів Сотнікова С.В. та Остапенка О.М. про самовідвід у справі № 910/1405/14 задоволено та передано матеріали справи №910/1405/14 для визначення складу суду відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.06.2018р. заяву судді Київського апеляційного господарського суду Доманської М.Л. про самовідвід у справі №910/1405/14 задоволено; справу №910/1405/14 передано для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою у відповідності до положень п.п.17.4 п.17 ч.1 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.07.2018р. прийнято до свого провадження апеляційну скаргу ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на ухвалу господарського суду м.Києва від 18.04.2018р. у справі №910/1405/14 та призначено її до розгляду на 27.08.2018р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.08.2018р. названу вище апеляційну скаргу прийнято до свого провадження колегією суддів в іншому складі суду та призначено її до розгляду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.08.2018р. у судовому засіданні у справі №910/1405/14 оголошено перерву до 24.09.2018р. на підставі ст. 216 ГПК України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" і ТОВ "Хліб Інвестбуд", дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З 15.12.2017р. набрав чинності Господарський процесуальний кодекс України в редакції Закону України від 03.10.2017р. № 2147-VIII (далі - ГПК України).

Відповідно до п.9 ч.1 розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ч.6 ст.12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон).

У провадженні господарського суду м.Києва перебувала справа №910/1405/14 за заявою ПАТ "Державний ощадний банк України" до ТОВ "Хліб Інвестбуд" про банкрутство.

Постановою господарського суду м.Києва від 08.04.2015р. ТОВ "Хліб Інвестбуд" було визнано банкрутом, відкрито його ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Вершиніна А.О.

Ухвалою господарського суду м.Києва від 19.06.2017р. ліквідатором банкрута ТОВ "Хліб Інвестбуд" було призначено арбітражного керуючого Демчана О.І.

14.12.2017р. ліквідатор банкрута - арбітражний керуючий Демчан О.І. подав до місцевого суду заяву про зобов'язання вчинити дії та визнання права власності.

Ухвалою господарського суду м.Києва від 14.12.2017р. було прийнято заяву ліквідатора ТОВ "Хліб Інвестбуд" арбітражного керуючого Демчана О.І. до ПАТ "Державна продовольча-зернова корпорація України" про зобов'язання вчинити дії та визнання права власності до розгляду в межах справи №910/1405/14 та призначено її до розгляду.

01.02.2018р. до місцевого суду від відповідача надійшов відзив на заяву про зобов'язання вчинити дії та визнання права власності на майно, відповідно до якого просили відмовити в задоволенні заяви та застосувати строк позовної давності.

Відповідно до ч.4 ст.10 Закону суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України у постанові від 13.04.2016р. у справі №908/4804/14 (3-304гс16) господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора (частина перша статті 20 Закону № 2343-XII); за позовом розпорядника майна (частина дев'ята статті 22 Закону № 2343-XII); за заявою комітету кредиторів (частина восьма статті 26 Закону № 2343-XII); за заявою керуючого санацією (частина п'ята статті 28 Закону № 2343-XII); за заявою ліквідатора (частина друга статті 41 Закону № 2343-XII). Отже, за умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника, особливістю вирішення таких спорів є те, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом без порушення нових справ.

Згідно з ч.4 ст.20 Закону за результатами розгляду заяви арбітражного керуючого або конкурсного кредитора про визнання недійсним правочину (договору) або спростування майнових дій боржника господарський суд виносить ухвалу.

Ухвалою господарського суду м.Києва від 07.03.2018р. було відмовлено ТОВ "Хліб Інвестбуд" в особі ліквідатора Демчана О.І. в задоволенні зави про забезпечення позову.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2017р. у справі №910/1405/14, яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 28.11.2017р., апеляційну скаргу ТОВ "Хліб Інвестбуд" було задоволено частково, ухвалу господарського суду м.Києва від 29.02.2016р. скасовано та прийнято нове рішення, яким заяву ліквідатора ТОВ "Хліб Інвестбуд" арбітражного керуючого Вершиніна Андрія Олександровича задоволено частково, визнано недійсним договір купівлі-продажу транспортних засобів від 06.08.2013р., укладений між ТОВ "Хліб Інвестбуд" та ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України", в решті вимог заяви ліквідатора ТОВ "Хліб Інвестбуд" - відмовлено, стягнуто з ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на користь ТОВ "Хліб Інвестбуд" 4249,60 грн. судових витрат.

Обґрунтовуючи подану заяву, ліквідатором було зазначено, що листом №130-2-5377/2-23/7227 від 06.12.2017р. ПАТ "Державна продовольча-зернова корпорація України" відмовило в задоволенні вимоги ліквідатора про повернення транспортних засобів, у зв'язку із чим ліквідатором вказано на підстави для визнання права власності на відповідні транспортні засоби та зобов'язання передати йому спірні транспортні засоби за актом приймання-передачі.

Відповідно до ч.1 ст.316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За приписами ч.1 ст.317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно із ч. 1, 2 ст.319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Частиною 1 ст.321 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Положеннями ч.ч.1, 2 ст.386 Цивільного кодексу України передбачено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Із матеріалів справи вбачається, що Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2017р. у справі №910/1405/14, яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 28.11.2017р., було визнано недійсним договір купівлі-продажу транспортних засобів від 06.08.2013р., укладений між ТОВ «Хліб Інвестбуд» та ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України».

Згідно з ч.2 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Відповідно до ч.4 ст.75 ГПК України обставини, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про незалежність судової влади" від 13.06.2007р. №8 передбачено, що за змістом частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені. Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається, і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (див. рішення Суду у справах: Sovtransavto Holding v. Ukraine, no. 48553/99, § 77, від 25.07.2002р.; Ukraine-Tyumen v. Ukraine, no. 22603/02, §§ 42 та 60, від 22.11.2007р.) (пункт 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини" від 18.11.2003р. №01-8/1427).

Відповідно до пунктів 33, 34 рішення Європейського суду з прав людини від 19.02.2009р. у справі "Христов проти України" одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (див. справу "Брумареску проти Румунії", п.61). Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі.

З урахуванням викладеного у місцевого суду були відсутні підстави для повторного доказування наведених обставин (визнання недійсним правочину за яким відповідачем було набуте спірне майно), адже існування даних обставин підтверджували судові рішення, які не можуть бути поставлені під сумнів.

Таким чином, враховуючи факт скасування в судовому порядку правочину купівлі-продажу спірного майна та з огляду на положення ч.1 ст.216 Цивільного кодексу України підстави вважати, що відповідач, законно, на відповідній правовій підставі заволодів спірним майном відсутні.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідачем було зазначено, що постановою Київського апеляційного господарського суду відмовлено ліквідатору в частині повернення майна, проте вказані твердження не є вірними, оскільки, відмовляючи в задоволенні заяви ліквідатора, в частині повернення спірного майна до ліквідаційної маси, Київський апеляційний господарський суд в своїй постанові вказав, що ліквідатором не вчинилися дії щодо повернення спірних транспортних засобів відповідно до його обов'язків, передбачених ст.41 Закону.

В порядку вжиття заходів, спрямованих на повернення майна банкрута, а саме чотирьох одиниць транспортних засобів, ліквідатором банкрута 28.11.2017р. було направлено на адресу відповідача вимогу від 28.11.2017р. №02-01/40-65 про повернення транспортних засобів.

У відповідь на вказану вимогу ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» було відмовлено ліквідатору в поверненні спірних транспортних засобів.

Згідно зі ст.13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Відповідно до ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституційні права та свободи є безпосередньо діючими. Вони визначають цілі і зміст законів та інших нормативно-правових актів, зміст і спрямованість діяльності органів законодавчої та виконавчої влади, органів місцевого самоврядування і забезпечуються захистом правосуддя.

Оскільки Конституція України має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суд при розгляді даної справи має виходити з положень ст.41 Конституції України про те, що це право є непорушним і ніхто не може бути протиправно його позбавлений.

Відповідно до ст.392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За змістом ст.392 Цивільного кодексу України, а також виходячи із загальних положень ст.15 цього кодексу та ст.1 ГПК України, необхідною умовою для застосування відповідного способу судового захисту (крім наявності самого права, що захищається) є, зокрема, факт його порушення (невизнання або оспорювання).

Відповідно до висновків Верховного Суду України, викладених у постановах від 04.12.2012р. у справі №3-55гс12 та від 11.12.2012р. у справі №3-65гс12, у випадку, якщо особа, яка вважає себе власником майна, не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв'язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб, то відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України права такої особи підлягають захисту шляхом пред'явлення позову про визнання права власності на належне цій особі майно. При цьому, предметом доказування у справах за позовом про визнання права власності, становлять обставини, які підтверджують це право.

Тобто, подання відповідного позову про визнання права власності можливе не лише у випадку оспорювання або невизнання такого права іншою особою, а і у випадку наявності претензій у третіх осіб стосовно цього права.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги ліквідатора в частині визнання права власності на - Skoda Octavia A5 Ambiente 1.6, рік випуску 2011; Skoda Superb Elegance 1.8 рік випуску 2011; Skoda Octavia A5 Elegance 1.6, рік випуску 2011; Skoda Superb Elegance 1.8 рік випуску 2011 є законними та обґрунтованими, а тому вірно задоволені судом першої інстанції.

Відповідно до ст.216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.

Згідно з ч.5 постанови пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009р. №9 відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Відповідно до п.2.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» №11 від 29.05.2013р. правочини, які не відповідають вимогам закону, не породжують будь-яких бажаних сторонам результатів, незалежно від волі сторін та їх вини у вчиненні незаконного правочину. Правові наслідки таких правочинів настають лише у формах, передбачених законом, - у вигляді повернення становища сторін у початковий стан (реституції) або в інших.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач передав спірні транспортні засоби Skoda Octavia A5 Ambiente 1.6, рік випуску 2011 за 69825,00 грн.; Skoda Superb Elegance 1.8, рік випуску 2011 за 124875,00 грн.; Skoda Octavia A5 Elegance 1.6, рік випуску 2011 за 78310,42 грн.; Skoda Octavia A5 Elegance 1.8, рік випуску 2011 за 83375,00 грн. відповідачу.

Таким чином, з урахуванням факту визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортних засобів та визнання судом права власності на спірні транспортні засоби, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо задоволення вимоги позивача про зобов'язання відповідача повернути арбітражному керуючому спірні транспортні засоби.

Щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності, місцевий суд зазначив наступне.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2017р. було визнано недійсним договір купівлі продажу транспортних засобів від 06.08.2013р.

Відповідно до ст.256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст. 261 Цивільного кодексу України).

Отже, суд першої інстанції вірно зазначив, що строк позовної давності розпочався з 22.06.2017р., а позивач звернувся до суду 13.12.2017р., тобто в межах строку позовної давності.

З огляду на вищевикладене, місцевий суд дійшов вірного висновку, що вимоги ліквідатора є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, зміни чи скасування ухвали суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 255, 269, 275, 276, 282, 283 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду м.Києва від 18.04.2018р. у справі №910/1405/14 - без змін.

Справу №910/1405/14 повернути до господарського суду м.Києва.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. 288 ГПК України.

Повний текст постанови складений та підписаний 26.09.2018р.

Головуючий суддя В.О. Пантелієнко

Судді Л.В. Кропивна

А.А. Верховець