Дата документу 21.09.2018

ЄУ № 420/1597/18

Провадження №2-о/420/363/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2018 року Новопсковський районний суд Луганської області

у складі: головуючого судді Чалого А.В.,

за участю секретаря судового засідання Войтенко О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження у приміщенні Новопсковського районного суду Луганської області цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту смерті, заінтересована особа - Кадіївський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області,

ВСТАНОВИВ:

Заявник, ОСОБА_1, звернулася до суду з заявою, в якій суд просить встановити факт смерті громадянина України - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Красний Луч міста Петровське Луганської області, який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 року в м. Ровеньки Луганської області, Україна, причина смерті - дисцикуляторна енцефалопатія, атеросклероз судин головного мозку.

В обґрунтування заяви заявник посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_6 року в м. Хрустальний, м. Перово-Красносілля Луганської області, помер громадянин України ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Красний Луч міста Петровське Луганської області, причина смерті - дисцикуляторна енцефалопатія, атеросклероз судин головного мозку. Заявник звернулась до Кадіївського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області, для реєстрації смерті ОСОБА_2, але отримала відмову в реєстрації смерті, а тому їй порадили звернутись до суду з заявою про встановлення факту смерті особи. Оскільки ОСОБА_2 помер на окупованій території України, заявник не має необхідних документів достатніх для реєстрації його смерті. Встановлення факту смерті ОСОБА_2 необхідно її для отримання свідоцтва про смерть українського зразка.

Ухвалою Новопсковського районного суду Луганської області від 20.09.2018 відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду в порядку окремого провадження на 21.09.2018.

Учасники справи в судове засідання не з'явилися, про день, час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

У відповідності до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи, та без фіксування судового засідання технічними засобами, що відповідає положенням ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п.8 ч.1 ст.315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Згідно з абз. 2 ч.1 ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» підставою для проведення державної реєстрації смерті є документ встановленої форми про смерть, виданий закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

Отже, вказаний закон не містить спеціальної норми щодо порядку державної реєстрації факту смерті на тимчасово не підконтрольній Україні території, що при таких обставинах унеможливлює державну реєстрацію смерті певної особи в позасудовому порядку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженка с. Карташиха, Лаішевського району, Татарстан, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_2, виданий 09 липня 2001 року Краснолуцьким МВ УМВС України в Луганській області.

Крім того, заявник ОСОБА_1є колишньою дружиною ОСОБА_2, що підтверджується Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища за № 00020203055.

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, помер ІНФОРМАЦІЯ_7 в м. Хрустальний, м. Перово-Красносілля Луганської області, причина смерті: дисцикуляторна енцефалопатія, атеросклероз судин головного мозку, про що надане лікарське свідоцтво про смерть № 55 від 18.04.2018, видане медичною установою, розташованою на тимчасово неконтрольованій українською владою території та свідоцтво про смерть, видане 04.05.2018 установою, розташованою на тимчасово неконтрольованій українською владою території.

Відповідно до відмови Кадіївського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області від 22.05.2018 за вих. № 153 заявнику відмовлено в проведенні державної реєстрації смерті ОСОБА_2, оскільки наданий документ на підтвердження смерті останнього не є підставою для проведення державної реєстрації смерті.

Оцінюючи лікарське свідоцтво про смерть, свідоцтво про смерть, суд виходить з того, що смерть особи є юридичним фактом, що має наслідком припинення, зміну та виникнення багатьох правовідносин, а тому має безпосереднє значення для реалізації різними особами своїх прав.

Відповідно до ст.ст. 3, 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці. Так, якщо у справі «Лоізіду проти Туреччини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. theRepublicofMoldovaandRussia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих defacto органів та інститутів (окупаційної влади) далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони (тобто є окупованою)» (Mozer v. theRepublicofMoldovaandRussia, 23.02.2016, §142). При цьому, за логікою Міжнародного суду ООН і ЄСПЛ, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.

Таким чином, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів про смерть особи, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки суд розуміє, що можливості збору доказів смерті особи на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини, включаючи право власності (спадкування), право на повагу до приватного та сімейного життя тощо.

У зв'язку з чим, суд вважає, що доводи заявника є законними, обґрунтованими і підтверджені наявними у справі доказами, а тому вимоги заявника про встановлення факту смерті ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_7, підлягають задоволенню.

Згідно ч. 4. ст. 317, ст. 430 ЦПК України ухвалене судом рішення у справі про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню.

Керуючись ст. ст. 4, 12-13, 81, 141, 258, 263-265, 268, 293-294, 315-319, 430 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту смерті, заінтересована особа - Кадіївський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області, задовольнити повністю.

Встановити, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Красний Луч міста Петровське Луганської області, Україна, громадянин України, який був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_6 року в м. Хрустальний, м, Перово-Красносілля, Луганська область, Україна, причина смерті - дисцикуляторна енцефалопатія, атеросклероз судин головного мозку.

Заявник - що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, яка зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 паспорт громадянина України серії НОМЕР_2, виданий 09 липня 2001 року Краснолуцьким МВ УМВС України в Луганській області, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1.

Заінтересована особа: Кадіївський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області, код ЄДРПОУ 21757888, знаходиться за адресою: вул. ім. Д.І. Менделєєва, 53, м. Лисичанськ Луганська область.

Допустити рішення до негайного виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення може бути подано до апеляційного суду Луганської області через Новопсковський районний суд Луганської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Суддя: А.В. Чалий