Справа № 167/417/18 Головуючий у 1 інстанції: Сіліч І.І.

Провадження № 22-ц/773/1021/18 Категорія: 50 Доповідач: Данилюк В. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2018 року місто Луцьк

Апеляційний суд Волинської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Данилюк В. А.,

суддів Киці С. І., Осіпука В. В.,

з участю:

секретаря судового засідання Савчук О. В.,

розглянувши в місті Луцьку в порядку спрощеного (письмового) позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Рожищенського районного суду Волинської області від 06 липня 2018 року,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 в квітні 2018 року звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що у відповідача виникла заборгованість по сплаті аліментів у зв'язку з невиконанням зобов'язання по матеріальному утриманню своєї дочки відповідно до рішення суду. Так згідно виконавчого листа, виданого Маневицьким районним судом Волинської області 14.01.2014 року, з ОСОБА_2 в її користь має проводитися стягнення аліментів на утримання малолітньої дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 в твердій грошовій сумі 812 (вісімсот дванадцять) грн. щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили та до досягнення дитиною повноліття. Станом на 01 квітня 2018 року згідно довідки-рахунку, виданої головним державним виконавцем Рожищенського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області, сума заборгованості по аліментах ОСОБА_2 в її користь на утримання малолітньої дочки становить 23 167,23 грн., а тому згідно з ч. 1 ст. 196 СК України, просить стягнути з відповідача в її користь 22 614,20 грн. неустойки (пені) за прострочення по сплаті аліментів за період з грудня 2016 року по січень 2018 року.

Рішенням Рожищенського районного суду Волинської області від 06 липня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2, в користь ОСОБА_1, неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів в сумі 3 215,52 грн. (три тисячі двісті п'ятнадцять гривень 52 копійки). В решті позовних вимог відмовлено. Стягнуто ОСОБА_2 в дохід держави 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп. судового збору.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивач подала апеляційну скаргу, в якій вказує, що суд неправильно тлумачить ч. 1 ст. 196 СК України, а також, що чинне законодавство не передбачає того, що нарахування пені обмежується тим місяцем, коли мали бути сплачені аліменти.

Таким чином, покликаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, позивач просить змінити рішення суду першої інстанції в частині розміру пені від суми несплачених відповідачем аліментів на утримання дитини, збільшивши розмір пені з 3 215,52 грн. до 22 614,20 грн.

Відповідач ОСОБА_2 подав відзив на апеляційну скаргу в якому вказує, що вважає рішення суду першої інстанції законним та обгрунтованим, а також вказує, що зобов'язання з сплати аліментів носить періодичний характер та повинно виконуватись щомісяця, судом правильно встановлено розмір несплачених аліментів, строк, до якого кожен платіж мав бути виконаний та обчислено розмір пені. Також ОСОБА_2 вважає, що сума заборгованості по аліментах за попередні місяці не додається, а кількість днів прострочення обчислюється виходячи з того місяця, в якому аліменти не сплачувались.

Справа розглядається в порядку спрощеного (письмового) позовного провадження без повідомлення учасників справи як малозначна відповідно до норм ч. 6 ст. 19, ч. 1 ст. 369 ЦПК України.

Апеляційний суд в складі колегії суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, виходячи з наступного.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач вчасно і в повному обсязі аліменти на утримання дочки не сплачував, належних та допустимих доказів того, що заборгованість по сплаті аліментів виникла не з його вини суду не надав. При цьому суд зазначив, що неустойка (пеня) за один місяць рахується так: заборгованість за аліментами за місяць помножена на 1 % пені і помножена на кількість днів місяця, в якому виникла заборгованість. Загальна сума неустойки (пені) визначається шляхом додавання нарахованої пені за кожен із прострочених платежів (за кожен місяць). При цьому суд послався на врахування відповідних правових позицій Верховного Суду України.

Судом першої інстанції встановлено наступні обставини.

Рішенням Маневицького районного суду Волинської області від 12 грудня 2013 року у справі № 164/1844/13-ц, з ОСОБА_2 стягнуто в користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в твердій грошовій сумі 812 (вісімсот дванадцять) грн. щомісячно, починаючи з дня набрання даним рішенням законної сили та до досягнення дитиною повноліття.

14 січня 2014 року Маневицьким районним судом Волинської області видано виконавчий лист за вказаним рішенням (а.с.15).

Так відповідно з ст. 180 Сімейного Кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов'язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Відповідно з частиною першої статті 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов'язку сплатити аліменти.

У статті 196 СК України не встановлено будь-яких обмежень періоду нарахування пені, навпаки, в ній зазначено, що пеня нараховується за кожен день прострочення.

Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов'язку буде різним, отже і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто, пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення.

Отже, зобов'язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з'ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов'язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені, виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.

Зазначений висновок висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 25 квітня 2018 року, винесеній у справі № 572/1762/15-ц.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Розглядаючи спір по суті, суд першої інстанцій урахував, що відповідач неналежно виконує покладений на нього статтею 180 СК України обов'язок утримувати дитину до досягнення нею повноліття, оскільки сплачує стягнуті з нього рішенням суду аліменти нерегулярно, та дійшов правильного висновку про наявність передбачених статтею 196 СК України підстав для стягнення з відповідача на користь позивача неустойки за прострочення сплати аліментів, однак неправильно визначив розмір неустойки (пені), яка підлягає стягненню з відповідача за прострочення сплати ним аліментів на утримання дитини.

Відповідач в суді першої інстанції не заперечив суми заборгованості по аліментах та часу її утворення.

Отже загальна сума пені за несплату або несвоєчасну сплату аліментів має розраховуватися за формулою:

?p=(A1?1%?Q1)+(A2?1%?Q2)+……….(An?1%?Qn)

?p - загальна сума пені за несплату або прострочення сплати аліментів, обраховується позивачем на момент подачі позову;

A1 - нарахована сума аліментів за перший місяць;

Q1 - кількість днів прострочення сплати суми аліментів за перший місяць;

A2 - нарахована сума аліментів за другий місяць;

Q2 - кількість днів прострочення сплати аліментів за другий місяць;

An - нарахована сума аліментів за останній місяць перед подачею позову;

Qn - кількість днів прострочення сплати аліментів за останній місяць.

Таким чином, неустойка за прострочення сплати аліментів за період з грудня 2016 року по січень 2018 року становить 22614,20 грн., виходячи з наступного:

(812 грн. х 1% х 396 дні /з січня 2017 року по січень 2018 року/) + (812 грн. х 1% х 365 дні /з лютого 2017 року по січень 2018 року/) + (812 грн. х 1% х 337 дні /з березня 2017 року по січень 2018 року/) + (812 грн. х 1% х 306 дні /з квітня 2017 року по січень 2018 року/) + (812 грн. х 1% х 276 дні /з травня 2017 року по січень 2018 року/) + (812 грн. х 1% х 245 дні /з червня 2017 року по січень 2018 року/) + (812 грн. х 1% х 215 дні /з липня 2017 року по січень 2018 року/ ) + (812 грн. х 1% х 184 дні /з серпня 2017 року по січень 2018 року/) + (812 грн. х 1% х 153 дні /з вересня 2017 року по січень 2018 року/) + (812 грн. х 1% х 123 дні /з жовтня 2017 року по січень 2018 року/) + (812 грн. х 1% х 92 дні /з листопада 2017 року по січень 2018 року/) + (812 грн. х 1% х 62 дні /з грудня 2017 року по січень 2018 року/) + (812 грн. х 1% х 31 день /з 1 по 31 січня 2018 року/).

Сума заборгованості станом на день подачі позову до суду становить 23 167,23 грн. (сума аліментів за два роки і чотири місяці). Розмір пені менший за 100 відсотків суми заборгованості.

Встановлення граничного розміру пені, яка може бути стягнута в разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти, у розмірі, що не може перевищувати 100 відсотків заборгованості, є обставиною, що пом'якшує відповідальність, а тому стаття 196 СК України, змінена Законом України від 17 травня 2017 року № 2037-VIII, на підставі частини першої статті 58 Конституції має зворотню дію в часі.

Таким чином суд апеляційної інстанції враховує, що Велика Палата Верховного Суду відступила від правової позиції Верховного Суду України, висловленої у постанові від 01 липня 2015 року № 6-94цс15, яку застосував суд першої інстанції.

Відповідно до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Отже, через порушення норм матеріального та процесуального права суд апеляційної інстанції вважає за необхідне скасувати рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 259, 268, 367, 368, 371, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд в складі колегії суддів

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Рожищенського районного суду Волинської області від 06 липня 2018 року в даній справі скасувати та ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1) в користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2) неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів в сумі 22 614,20 грн. (двадцять дві тисячі шістсот чотирнадцять гривень 20 копійок).

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1) на користь держави 704,80 грн. (сімсот чотири гривні 80 копійок) судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складено 25 вересня 2018 року.

Головуючий

Судді