Справа №487/839/17 18.09.2018

                       У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

               «18» вересня 2018 року                м. Миколаїв

Апеляційний суд Миколаївської області

в складі колегії суддів судової палати у кримінальних справах:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

за участю секретаря         Тимошенка О.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, зареєстрованого в ЄРДР за № 1201615003000463

за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_4 та захисника ОСОБА_5

на вирок Заводського районного суду м. Миколаєва від 20 жовтня 2017 року у відношенні

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, липня місяця, 03 дня, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, який зареєстрований та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше судимий:

– 16.05.2012 р. Заводським районним судом м. Миколаєва за ч.1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 8 років, 29.08.2016 р. звільнений умовно-достроково на 1 рік 5 місяців;

- обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого п.13 ч.2 ст. 115 КК України.

Учасники судового провадження:

          прокурор         Телечкан Д.В., Кучеренко Д.С.

обвинувачений ОСОБА_4

захисник ОСОБА_6

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.

Вироком Заводського районного суду м. Миколаєва від 20 жовтня 2017 року ОСОБА_4 засуджено за п.13 ч.2 ст. 115 КК України до покарання у виді довічного позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст. 71 КК України шляхом поглинення невідбутої частини покарання за вироком Заводського районного суду м. Миколаєва від 16.05.2012 р., а саме 1 року 5 місяців 15 днів, остаточно ОСОБА_4 призначено покарання у виді довічного позбавлення волі.

Визначено строк відбування покарання обчислювати з 20.11.2016 р. На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати у строк відбування покарання строк попереднього ув’язнення з 20.11.2016 р. до 21.06.2017 р. включно із розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі.

Вирішено питання про судові витрати та речові докази.

Короткий зміст вимог апеляційних скарг.

Обвинувачений ОСОБА_4 просить вирок скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Захисник ОСОБА_5 просить вирок змінити та пом’якшити ОСОБА_4 призначене покарання.

Узагальнені доводи осіб, яки подали апеляційні скарги.

Обвинувачений ОСОБА_4 вважає, що вирок підлягає скасуванню через неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Посилається на те, що кваліфікація злочину за попереднім вироком за ч.1 ст. 115 КК України є безпідставною та вважає, що його дії слід кваліфікувати за ст. 118 КК України. У зв’язку із цим його дії за даним кримінальним провадженням не можуть бути кваліфіковані за п. 13 ч.2 ст. 115 КК України.

Також, судом не були у повному обсязі досліджені матеріали щодо його особи, сімейних обставин, фізичного та емоційного стану. Не були досліджені і фактичні обставини кримінального провадження, що потягло за собою упереджене ставлення суду та несправедливе засудження.

Вважає, що кваліфікація по даному кримінальному провадженню за ч.2 ст. 115 КК України є неспроможною та суперечить показанням свідків, його показанням та фактичним обставинам кримінального провадження. Його дії слід кваліфікувати за ст. 116 КК України. Умислу на позбавлення життя потерпілої у нього не було, а також був відсутній мотив злочину. При цьому, в обґрунтування таких доводів посилається на показання свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8, а також свідків ОСОБА_9 і ОСОБА_10 під час досудового розслідування. Зазначає, що свідок ОСОБА_10 не був допитаний у суді, що свідчить про неповноту судового розгляду.

Стверджує, що показання він надавав добровільно та не намагався зникнути з місця злочину, що є обставиною, яка пом’якшує покарання, та свідчить про бажання допомогти органу досудового розслідування. Також він не намагався приховати сліди злочину. Крім того, посилається на наявність у нього захворювання туберкульозу.

Захисник ОСОБА_5 посилається на те, що донька обвинуваченого – потерпіла ОСОБА_11 та її співмешканець, ніде не працювали та зловживали спиртними напоями. З цього приводу між обвинуваченим та його донькою виникали сварки.

Просить врахувати, що 20.11.2016 р. між обвинуваченим та його донькою виникла сварка, під час якої остання висловлювалася на адресу обвинуваченого нецензурною лайкою. При цьому у неї в руках знаходився ніж та вона замахнулася на обвинуваченого. Доведений до відчаю поведінкою доньки, знаходячись у сильному психічному збудженні, ОСОБА_4 вирвав у неї з рук ніж та, не усвідомлюючи цього, завдав їй декілька ударів ножем у різні частини тіла, один з яких виявився смертельним. Прийшовши до тями, він зрозумів, що зробив, та викликав швидку допомогу та поліцію.

Апелянт звертає увагу на те, що ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого злочину визнав повністю та щиро розкаявся. Наміру позбавити свою доньку життя він не мав, усе трапилося раптово та спонтанно. Крім того, його донька своїми неправомірними діями фактично спровокувала обвинуваченого на вчинення злочину. Також звертає увагу на вік обвинуваченого та те, що останній на обліку у наркодиспансері і психіатричній лікарні не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно.

Узагальнений виклад заперечень прокурора на апеляційну скаргу.

Прокурор просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а вирок без змін. Вважає ухвалений судом вирок законним та обґрунтованим. Зазначає, що вина ОСОБА_4 підтверджується дослідженими доказами.

Встановлені судом першої інстанції обставини.

20 листопада 2016 року приблизно о 18 год. 35 хв., ОСОБА_4 зі своєю донькою ОСОБА_11 перебували у АДРЕСА_1, де розпивали алкогольні напої.У ході спільного розпиття алкоголю, між ОСОБА_4 та ОСОБА_11 на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків виникла сварка, у ході якої у ОСОБА_4 виник злочинний умисел, направлений на умисне вбивство ОСОБА_11

ОСОБА_4, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, реалізуючи злочинний умисел, направлений на умисне вбивство ОСОБА_11, взяв у руки кухонний ніж та наніс ним потерпілій ОСОБА_11 один удар у потиличну область зліва, один удар в область задньої поверхні грудної клітини, один удар в область межі верхнього зовнішнього та нижнього зовнішнього квадрату лівої молочної залози, з пошкодженням серцевої м'язи ОСОБА_11

У результаті таких ударів ОСОБА_11 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді рани у потиличній області зліва та рани на задній поверхні грудної клітини зліва, з наявністю каналу поранення, які є проникаючими (сліпими), які за ступенем тяжкості відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, які потягли короткочасний розлад здоров’я та у прямому причинно-наслідковому зв’язку із настанням смерті не перебувають; рани в області межі верхнього зовнішнього та нижнього зовнішнього квадрату лівої молочної залози з наявністю ранового каналу та пошкодженням серцевого м’яза є проникаючим, яке відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень, що потягло за собою смерть ОСОБА_11 та перебуває у прямому причинно-наслідковому зв’язку із настанням смерті. У результаті отримання вищезазначеного тілесного ушкодження ОСОБА_11 померла на місці.

Судом першої інстанції ОСОБА_4 визнаний винним в умисному вбивстві, вчиненому особою, яка раніше вчинила умисне вбивство. Його дії кваліфіковані за п.13 ч.2 ст. 115 КК України.

Встановлені судом апеляційної інстанції обставини.

Заслухавши доповідь судді, обвинуваченого та захисника на підтримку апеляційних скарг, думку прокурора про залишення вироку без змін, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши викладені в апеляційних скаргах доводи, в порядку ч.3 ст. 404 КПК України дослідивши протокол проведення слідчого експерименту та відеозапис до нього, апеляційній суд вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Апеляційний суд вважає, що висновки суду першої інстанції щодо доведеності вини ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого злочину, передбаченого п. 13 ч.2 ст. 115 КК України, є правильними. Такі висновки відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та підтверджені дослідженими судом доказами, які правильно оцінені та обґрунтовано покладені судом в основу вироку.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 підтвердив, що саме він наніс удари ножем ОСОБА_11, разом з тим, стверджував, що його дії підлягають кваліфікації за ст. 118 КК України, як умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони. Крім того, в апеляційній скарзі висловив доводи про вчинення ним вбивства у стані сильного душевного хвилювання, оскільки потерпіла ОСОБА_11 висловлювалася на його адресу нецензурною лайкою та замахнулася ножем, а тому просив кваліфікувати його дії за ст. 116 КК України.

Однак, ці доводи апелянта не є слушними, оскільки не відповідають фактичним обставинам, встановленим під час судового розгляду.

Так, обвинувачений ОСОБА_4 пояснив, що 20.11.2016 р. він разом з ОСОБА_8  продали пилосос, а за виручені кошти він придбав продукти та пляшку горілки. Прийшовши додому, вони розпивали алкогольні напої. Через деякий час закінчився алкоголь, та ОСОБА_8 запропонував продати срібну обручку та придбати горілку. ОСОБА_4, разом з ОСОБА_8 пішли до магазину та продали срібну обручку, виручені кошти потратили на горілку. Прийшовши додому, ОСОБА_4, ОСОБА_8 та ОСОБА_11 продовжили розпивати алкогольні напої. Через деякий час між ОСОБА_4 та ОСОБА_11 виникла сварка, з приводу продажу пилососу, після чого, бажаючи уникнути сварки, ОСОБА_4, вийшов до двору та почав прибирати. Коли повернувся, зайшов на кухню, де перебувала ОСОБА_11, яка почала з ним сваритися, на що він (ОСОБА_4А.) відповів в її бік нецензурною лайкою. В свою чергу, ОСОБА_11 схопила кухонний ніж та направила в його сторону. Тоді він вихопив у неї з рук кухонний ніж та наніс їй три удари в область тулуба, від чого вона впала. На його прохання сусід викликав швидку допомогу.

Аналогічні пояснення надав ОСОБА_4 під час слідчого експерименту, проведеного за участю захисника та понятих, тобто в обстановці, яка виключає будь-який тиск на підозрювану особу. ОСОБА_4 пояснив, що в денний час разом з донькою знаходився на кухні, донька нарізала овочі та перебувала у стані алкогольного сп’яніння. Він зробив їй зауваження, на що вона замахнулася на нього ножом. Він перехватив ніж, але донька знову висловилася нецензурною лайкою. Це його образило, а тому він ножем наніс три удари в область грудей потерпілої (т.2,а.с. 3-10).

Наведені пояснення обвинуваченого ОСОБА_4 узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_8, який пояснив, що коли повернувся з магазину, то побачив поранену ОСОБА_11, яка подавала ознаки життя. При цьому ОСОБА_4, повідомив, що наніс їй ножові поранення в живіт.

Крім того, свідок ОСОБА_7 пояснив, що 20.11.2016 р. о 19-00 год. ОСОБА_4 подзвонив до нього у двері, та просив зателефонувати до швидкої медичної допомоги, у зв'язку з тим, що він вбив свою доньку.

Таким чином, показання обвинуваченого ОСОБА_4 у сукупності з показаннями допитаних в суді свідків та даними слідчого експерименту підтверджують ту обставину, що саме ОСОБА_4 заподіяв смерть потерпілій ОСОБА_4

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи №3252 від 26.12.2016 р., смерть ОСОБА_11 настала в результаті проникаючого колото-різаного поранення грудної клітини з ушкодженням серцевого м’язу, що ускладнилися гемоперикардом і внутрішньо плевральною кровотечою. При судово-медичному обстеженні виявлено 3 ножових поранення, а саме : в області потилиці зліва, в області лівої молочної залози та на задній поверхні грудної клітини зліва. Рана в області лівої молочної залози глибиною 11 см. призвела до ушкодження серцевого м’язу та має прямий причинний зв'язок з настанням смерті. Виключається, що при наданні своєчасної кваліфікованої медичної допомоги життя потерпілої можливо було зберегти. (т.1, а.с. 117-120)

       Згідно даним протоколу огляду місця події від 20.11.2016 р. та фототаблицею до нього, в АДРЕСА_2, було виявлено труп ОСОБА_11, з ознаками насильницької смерті, та засіб вчинення злочину – ніж.

Відповідно до висновку експертизи №958 від 25.01.2017 р., генетичні ознаки крові та клітин виявлені у змиві з леза ножа збігаються з генетичними ознаками зразка крові ОСОБА_11 і не збігаються з генетичними ознаками зразка крові підозрюваного ОСОБА_4 Походження крові та клітин у змиві з леза ножа від підозрюваного ОСОБА_4 виключається.

       В судовому засіданні ОСОБА_4 не заперечував, що саме цим ножем він заподіяв тілесні ушкодження потерпілій.

Зазначені докази свідчать про те, що саме в результаті умисних дій ОСОБА_4 настала смерть потерпілої. Характер заподіяних потерпілій тілесних ушкоджень, їх кількість та локалізація, нанесення ударів саме ножем в життєво важливі органи, в той час коли потерпіла знаходилася відносно обвинуваченого як лицем, так і спиною, механізм їх утворення, свідчать про направленість умислу ОСОБА_4 саме на протиправне спричинення смерті потерпілій.

Доводи апелянта про необхідність кваліфікації його дій за менш тяжкими злочинами, передбаченими ст. 118, ст. 116 КК України, є безпідставними.

Диспозиція ст. 116 КК України передбачає умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання, що раптово виникло внаслідок протизаконного насильства, систематичного знущання або тяжкої образи з боку потерпілого.

Диспозиція ст. 118 КК України передбачає умисне вбивство, вчинене при перевищенні меж необхідної оборони, а також у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця.

Однак, покази обвинуваченого про те, що саме поведінка потерпілої спровокувала його на вчинення злочину не знайшла свого підтвердження в судовому засіданні. Матеріали кримінального провадження не містять будь яких даних про те, що ОСОБА_4 в момент вчинення злочину знаходився в стані сильного душевного хвилювання, а також про те, що з боку потерпілої були посягання на його життя. Обставин, які б свідчили про протиправну поведінку потерпілої та застосування нею насильства до обвинуваченого під час сварки та в момент нанесення їй ударів ножем, судом не встановлено. За такого, відсутні і підстави вважати про виникнення у обвинуваченого під час вчинення злочину стану сильного душевного хвилювання, втрати контролю над собою, та нанесення потерпілій трьох ударів ножем в життєво важливі органи з метою самозахисту.

За такого, висновки суду першої інстанції про те, що ОСОБА_4 вчинив умисне вбивство потерпілої ОСОБА_11 та відповідно кваліфікація його дій за п.13 ч.2 ст. 115 КК України, є вірними.

Доводи обвинуваченого, що його дії за попереднім вироком, тобто за вироком Заводського районного суду м. Миколаєва від 16.05.2012 р., слід кваліфікувати за ст. 118 КК України, апеляційний суд не перевіряє, оскільки таке питання виходить за межі даного апеляційного розгляду. Вирок Заводського районного суду м. Миколаєва від 16.05.2012 р. набрав законної сили та має для апеляційного суду преюдиційне значення.

Твердження апелянта про неповноту дослідження матеріалів щодо його особи, сімейних обставин, фізичного та емоційного стану, є неспроможними, оскільки судом першої інстанції належним чином досліджені всі докази по справі, в тому числі і матеріали, що характеризують особу обвинуваченого, їм дана належна оцінка.

Доводи ОСОБА_4 про істотне порушення судом першої інстанції вимог діючого законодавства, внаслідок проголошення вироку за його відсутності, є необґрунтованими, оскільки матеріали кримінального провадження містять вимогу суду на доставку обвинуваченого ОСОБА_4 в судове засідання на 20.10.2017 р. на 10 год. (т.2 а.с. 12). Однак, з об’єктивних причин обвинувачений ОСОБА_4 не був доставлений до суду, що підтверджується листом командира взводу конвойної поліції ОСОБА_12 від 19.10.2017 р. (т.2 а.с. 13). Відповідно розписки, копія вироку від 20.10.2017 р. вручена обвинуваченому ОСОБА_4 24.10.2017 р.

Інші доводи апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_4 не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного перегляду. Під час апеляційного розгляду обвинувачений ОСОБА_4 заявляв чисельні клопотання, які розглянуті судом першої інстанції і по ним прийнято рішення.

Призначаючи ОСОБА_4 покарання, суд першої інстанції дотримався вимог ст. 65-67 КК України та достатньо врахував ступінь тяжкості злочину, який є особливо тяжким злочином, а саме те, що обвинувачений позбавив життя свою доньку, а також дані про особу винного, який за місцем проживання характеризується посередньо, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, раніше був засуджений за вчинення умисного вбивства.

Судом враховано визнання вини як обставину, яка пом’якшує покарання. Обставиною, яка обтяжує покарання, суд обґрунтовано визнав вчинення злочину у стані алкогольного сп’яніння.  

Обвинувачений, будучи раніше судимим за вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України, через півтора місяця після звільнення з місць позбавлення волі, у період умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, знову заподіяв смерть іншій людині, а саме своїй доньці. Це свідчить про високий ступінь тяжкості вчиненого злочину та про те, що особа винного має високий рівень суспільної небезпеки.

Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність призначення ОСОБА_4 найсуворішого виду покарання - у виді довічного позбавлення волі. На думку суду, саме таке покарання є необхідною карою для обвинуваченого, є необхідним для його виправлення, а також запобігання вчиненню ним нових злочинів.

Ті обставини, що обвинувачений показання надавав добровільно, не намагався зникнути з місця злочину та приховати сліди злочину, а також наявність у нього захворювання туберкульозу, не є підставою для пом’якшення покарання.

Остаточне покарання судом правильно визначено із врахуванням вимог ст. 71 КК України.

За такого апеляційні скарги не підлягають задоволенню.

Встановлено, що ОСОБА_4 вчинив злочин 20.11.2016 р., а тому, під час зарахування попереднього ув'язнення у строк покарання, застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону №838-VIII в силу як прямої, так і зворотної дії кримінального закону в часі. Отже, на підставі ч.5 ст. 72 КК України ОСОБА_4 слід зарахувати у строк відбування покарання строк попереднього ув’язнення з 20.11.2016 р. до 11.09.2018 р. включно із розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі.

        Керуючись ст. ст. 376, 404, 407,424,425, 532 КПК України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_4 та захисника ОСОБА_5 залишити без задоволення, а вирок Заводського районного суду м. Миколаєва від 20 жовтня 2017 року у відношенні ОСОБА_4 - залишити без змін.

На підставі ч.5 ст. 72 КК України ОСОБА_4 зарахувати у строк відбування покарання строк попереднього ув’язнення з 20.11.2016 р. до 18.09.2018 р. включно із розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Судді:

                  ОСОБА_1      ОСОБА_2            ОСОБА_3