РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне,  вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2018 року                                                                            Справа № 918/1271/16

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Маціщук А.В., суддя Петухов М.Г. ,  суддя Огороднік К.М.

секретар судового засідання Харитонюк О.В.

за участю представників:

прокурора Барілова Д.В.

позивача Державного Концерну "Укроборонпром" - не з'явився

відповідача ОСОБА_1 територіального управління юстиції у Рівненській області - в.о.нач. Рівн. міськ. відділу ДВС ОСОБА_2 (пост. дов. № 657/02/17/18 від 22.01.2018 р.)

відповідача Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України - не з'явився

третьої особи фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 - адв. ОСОБА_4 (ордер  № РН-559 № 43  від 20.09.18, свідцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 847 від 26.10.2011)

третьої особи Державного підприємства "Рівненський автомобільний ремонтний завод" - не з'явився

третьої особи Фонду Державного майна України - не з'явився

третьої особи Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги фізичної особи - підприємця ОСОБА_3,  ОСОБА_1 територіального управління юстиції у Рівненській області на рішення господарського суду Рівненської області, ухваленого 29.05.18 р. суддею Марачем В.В. о 15:03 год., повний текст складено 12.06.2018

у справі № 918/1271/16

за позовом заступника військового прокурора Рівненського гарнізону в інтересах держави в особі Державний концерн "Укроборонпром"

до відповідача ОСОБА_1 територіального управління юстиції у Рівненській області

до відповідача Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України

до відповідача ОСОБА_3

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача:

1. Державного підприємства "Рівненський автомобільний ремонтний завод"

2. Фонду Державного майна України

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:

1. Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3

2. Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради

про визнання недійсними результатів електронних торгів

в с т а н о в и в  :

Заступник військового прокурора Рівненського гарнізону звернувся в Господарський суд Рівненської області з позовом в інтересах держави в особі Державного концерну "Укроборонпром" до відповідачів ОСОБА_1 територіального управління юстиції у Рівненській області та Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Державного підприємства "Рівненський автомобільний ремонтний завод", Фонду Державного майна України, та за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - фізичної особи  підприємця ОСОБА_3, Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради. У позові прокурор просить визнати недійсними результати електронних торгів, проведених ДП "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України 25 березня 2015 року, з продажу лоту № 50153 – комплексу будівель, що знаходиться за адресою: місто Рівне, вулиця Соборна, 364В.

Свої вимоги заступник військового прокурора мотивує тим, що під час виконання судових рішень в межах зведеного виконавчого провадження № 45543338 від 14 серпня 2008 року про стягнення з Державного підприємства "Рівненський автомобільний ремонтний завод" грошових коштів службовими особами відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби ГТУЮ у Рівненській області з метою організації стягнення грошових коштів у вказаному виконавчому провадженні виставлено на торги через систему електронних торгів арештованим майном, розпорядником якої є ДП "Сетам", лот № 50153, до складу якого входить комплекс будівель та споруд підприємства, у складі:

- будівля: термічне, вулканізаційне відділення, склад. літера Л-1, інв. № 254/0010 - одноповерхова окремо стояча цегляна будівля заг. пл. 609,9 кв. м.;

-  будівля: ремонт електрокар інв. № 0021 - одноповерхова окремостояча цегляна будівля заг. пл. 71,6 кв. м.;

-  компресорна інф.№ 0012 - одноповерхова окремостояча цегляна будівля виробничо - складського призначення з побутовими приміщеннями заг. пл. 490,2 кв. м.;

- будівля дільниці деревообробки інв. № 0006 - одноповерхова окремостояча цегляна будівля виробничо-складського призначення з побутовими приміщеннями заг. пл. 546,2 кв.м.;

- будівля станції перекачки конденсату літ. 2Л-1 - одноповерхова з підвальним окремостояча цегляна будівля заг. пл. 8,4 кв.м.

Переможцем електронних торгів з продажу вищенаведеного лоту, проведених 25 березня 2015 року, було визнано фізичну особу ОСОБА_3, якому в подальшому на підставі відповідного протоколу проведення електронних торгів № 65007, акту державного виконавця про проведені електронні торги від 10 квітня 2015 року та виданого нотаріусом свідоцтва було відчужено дане нерухоме майно за ціною 1246700 грн. 00 коп.

Оскільки право власності на вказане майно на момент проведення спірних електронних торгів належало не боржнику, а Державі Україна в особі Державного концерну "Укроборонпром", і за боржником у встановленому законом порядку не було закріплено право господарського відання даною нерухомістю, прокурор, посилаючись на норми ст.ст. 74, 133, 136, 137, 207 Господарського кодексу України, статті 182, 185, 203, 215, 319, 326, 656, 658 Цивільного кодексу України та статтю 8 Закону України "Про виконавче провадження", вважає результати вищезазначених електронних торгі такими, що суперечать актам цивільного законодавства України, інтересам держави і суспільства.

Справа  розглядалась судами неодноразово.

Рівненський апеляційний господарський суд переглядає рішення Господарського суду Рівненської області від 29.05.2018 у справі № 918/1271/16 (суддя Марач В.В.) за апеляційними скаргами третьої особи фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 та  відповідача ОСОБА_1 територіального управління юстиції у Рівненській області.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 29.05.2018 у справі                      № 918/1271/16 (суддя Марач В.В.) позов заступника військового прокурора Рівненського гарнізону в інтересах держави в особі Державного концерну "Укроборонпром" задоволено. Визнано недійсними результати електронних торгів арештованого майна від 25.03.2015 р. з продажу лоту №50153 - комплексу будівель, що знаходиться за адресою: м.Рівне, вул. Соборна, 364В, проведених Державним підприємством "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України. Стягнуто з ОСОБА_1 територіального управління юстиції у Рівненській області на користь Військової прокуратури Рівненського гарнізону витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в сумі 689,00 грн. Стягнути з Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України на користь Військової прокуратури Рівненського гарнізону витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в сумі 689,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача фізична особа - підприємець ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Рівненської області від 29.05.2018р. у справі № 918/1271/16 та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову /а.с. 77-87 у т. 5/.

Звертає увагу, що у постанові Вищого господарського суду України від 08.08.2017 зазначено, що обома попередніми судовими інстанціями не встановлено належним чином та не відображено в оскаржуваних судових рішеннях обставини, пов'язані з наявністю у Концерну (в особі якого подано позов зі справи) зазначених повноважень, зокрема в спірних правовідносинах саме у цій справі. Водночас такі обставини були визначальними для вирішення питання про правильне застосування господарськими судами наведених положень Закону України "Про прокуратуру" та ГПК України під час розгляду справи.

Також доводить, що прокурор не має права здійснювати представництво в суді інтересів держави в особі державних компаній, в даному випадку – в інтересах Державного концерну "Укроборонпром".

Вважає, що судом залишено поза увагою природу спірних правовідносин, застосувавши до процедури виконавчого провадження положення законодавства, що регулюють правовідносини у сфері державної реєстрації речових прав. На переконання скаржника, в даному випадку мала місце примусова реалізація державного підприємства органом державної виконавчої служби в межах виконавчого провадження шляхом звернення стягнення на майно боржника, за рішеннями, що підлягають Державною виконавчою службою, щодо виплати заробітної плати.

Відповідач ОСОБА_5 територіальне управління юстиції у Рівненській області в апеляційній скарзі просить скасувати рішення Господарського суду Рівненської області від 29.05.2018 р. у справі № 918/1271/16 та залишити позов без розгляду, оскільки прокурор не мав підстав для представництва інтересів держави, оскільки Державний концерн «Укроборонпром» не є органом державної влади чи іншим суб’єктом владних повноважень.

Суд першої інстанції не взяв до уваги, що згідно наявних у матеріалах справи копій актів опису й арешту майна від 18.10.2012 р., від 29.04.2013 р., від 05.12.2013 р., від 29.09.2014 р. було описане нерухоме майно заводу, і відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ОСОБА_1 управління юстиції у Рівненській області повідомив Фонд Державного майна Украни, Міністерство оборони України та Державний концерн "Укроборонпром" про проведення опису й арешту майна Державного підприємства "Рівненський автомобільний ремонтний завод". Тому відповідно до частини першої та п’ятої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа/позивач ДП «Укроборонпром» довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, тоді як суд першої нстанції не взяв до уваги ці обставини.

Також на думку скаржника, позивач не надав достатніх доказів належності майна, реалізованого на прилюдних торгах від 25.03.2015р., Державному концерну “Укроборонпром”, тоді як обов'язкова реєстрація права господарського вдання щодо майна, закріпленого за державним підприємством не передбачена чинним законодавством, оскільки це право існувало до вступу у силу Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у 2012 році, який вперше встановив обов'язковість такої реєстрації.

Скаржник звертає увагу суду, що зміст правочину повністю відповідає вимогам законодавства. Повноваження органу ДВС щодо звернення стягнення на реалізоване майно були передбачені Законом України "Про виконавче провадження". Суд не встановив будь-яких порушень, допущених органом ДВС, відсутнє також будь-яке рішення суду стосовно визнання дій неправомірними. При цьому ОСОБА_1 територіальному управлінню юстиції у Рівненській області не можуть бути пред'явлені позовні вимоги стосовно дій, які не входять до його компетенції.

Військова прокуратура Рівненського гарнізону надала відзив на апеляційні скарги з запереченнями доводів скаржників.

20.09.2018 р. суду надані письмові пояснення третьої особи підприємця ОСОБА_3, в яких зазначено, що юрисдикційність справ про оскарження електронних торгів визначається з огляду на склад сторін правочину. Якщо набувачем (переможцем електронних торгів) є фізична особа, справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Просить суд оскаржуване рішення скасувати, а провадження у справі - закрити /а.с. 183-195 у т. 5/.

Аналогічної позиції дотримується ОСОБА_5 територіальне управління юстиції у Рівненській області в додаткових пояснення до апеляційної скарги, поданих суду 21.09.2018 /а.с. 196-216 у т.5/.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 21.08.2018р. залучено до участі у справі в якості іншого відповідача (співвідповідача) ОСОБА_3.

В судовому засіданні 21.08.2018р. представники третьої особи підприємця         ОСОБА_3 та відповідача ОСОБА_1 територіального управління юстиції у Рівненській області просять суд оскаржуване рішення скасувати, а провадження у справі - закрити. Прокурор просить суд рішенням Господарського суду Рівненської області від 29.05.2018 у справі № 918/1271/16 залишити без змін, апеляційні скарги фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, ОСОБА_1 територіального управління юстиції у Рівненській області – залишити без задоволення.

Інші учасники судового процесу не забезпечили явку повноважних представників в судове засідання 21.09.2018 р. Про час і місце судового розгляду учасники були повідомлені в установленому порядку /а.с. 174-182 у т. 5/.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення прокурора, представників третьої особи підприємця ОСОБА_3 та відповідача ОСОБА_1 територіального управління юстиції у Рівненській області, перевіривши оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду встановила наступне.

14 серпня 2008 року державним виконавцем відділу ДВС ОСОБА_6 було винесено постанову про об’єднання у зведене виконавче провадження № 32-924/08 про стягнення з Державного підприємства "Рівненський автомобільний ремонтний завод" заборгованості з примусового виконання виконавчого листа № 2-а-885, виданого 18.04.2008 р. Рівненським окружним адміністративним судом про стягнення з Державного підприємства "Рівненський автомобільний ремонтний завод" до Державного бюджету України коштів в сумі 1345352,25 грн. та виконавче провадження № 32-1082/08 з примусового виконання № 1215 від 12.06.2008 р. ПФУ в м.Рівне про стягнення з Державного підприємства "Рівненський автомобільний ремонтний завод" на користь ПФУ в м.Рівне заборгованості на суму 2840,51 грн., а всього на загальну суму 1348192, 76 грн /а.с. 153 у т. 1/.

Постановою державного виконавця відділу ДВС ОСОБА_7 від 09 квітня 2014 року накладено арешт на все нерухоме майно, крім будівлі складу лакофарбових матеріалів (літ. 2Г-1"), інв. № 514, загальною площею 155,5 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Рівне, вулиця Соборна, будинок 364в, яке належить чи закріплене за боржником - ДП "Рівненський автомобільний ремонтний завод", в межах суми звернення стягнення у розмірі 10 861 193 грн. 35 коп. та заборонено відчужувати вказане майно/а.с. 171 у т. 1/.

Згідно наявних у матеріалах справи копій актів опису й арешту майна від 18 жовтня 2012 року, від 29 квітня 2013 року, від 5 грудня 2013 року, від 29 вересня 2014 року було описано нерухоме майно, і 18 лютого 2015 року вищенаведене майно було передано на реалізацію в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" та наказом Міністерства юстиції України від 16 квітня 2014 року № 656/5 "Про проведення експерименту із запровадження порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів".

25 березня 2015 року відбулися електронні торги з продажу будівлі: термічне, вулканізаційне відділення, склад. літера Л-1, інв. № 254/0010 - одноповерхова окремо стояча цегляна будівля загальною площею 609,9 м2; будівлі: ремонт електрокар, інв. № 0021 - одноповерхова окремо стояча цегляна будівля загальною площею 71,6 м2; компресорної інф. № 0012 - одноповерхова окремо стояча цегляна будівля виробничо-складського призначення з побутовими приміщеннями загальною площею 490,2 м2; будівлі дільниці деревообробки інв. № 0006 - одноповерхова окремо стояча цегляна будівля виробничо-складського призначення з побутовими приміщеннями загальною площею 546,2 м2; будівлі станції перекачки конденсату літ. 2Л-1 - одноповерхова окремо стояча цегляна будівля загальною площею 8,4 м2 /а.с. 205 у т. 1/.

Відповідно до протоколу електронних торгів від 25 березня 2015 року № 65007 переможцем зазначених електронних торгів було визнано ОСОБА_3 з ціновою пропозицією 1 246 700 грн. 00 коп. /а.с. 206-207 у т. 1/.

ОСОБА_3 у встановленому законом порядку вніс суму гарантійного внеску в розмірі 62335 грн., що підтверджується відомостями, зазначеними у вищенаведеному протоколі проведення електронних торгів. Платіжним дорученням № 1 від 06 квітня 2015 року ОСОБА_3 перерахував 1184 365, 00 грн. на рахунок Відділу УДВС ГУЮ у Рівненській обл. як ‘кошти за придбання на СЕТАМ прот № 65007 від 25.03.2015 лот № 50153 ЄДВРП № 45543338, переможець: ОСОБА_3’/а.с. 208 у т. 1/.

На підставі протоколу про проведення електронних торгів від 25 березня 2015 року              № 65007 державним виконавцем 10 квітня 2015 року складений акт про проведені електронні торги та реалізацію в системі електронних торгів арештованим майном лоту         № 50153 – комплексу будівель /а.с. 209-210 у т. 1/. Актом підтверджено, що лот № 50153 був реалізований на електронних торгах 25.03.2015 р., переможцем у яких став ОСОБА_3 (паспорт СР № 066634; ідентифікаційний номер НОМЕР_1), який зареєстрований:  ІНФОРМАЦІЯ_1. У акті зафіксовано, що кошти сплачені переможцем згідно платіжного доручення № 1 від 06 квітня 2015 як кошти придбання на СЕТАМ /а.с.74-75, 206-207 у т.1/.

Приватним нотаріусом ОСОБА_8 переможцю даних електронних торгів ОСОБА_3 видано свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів № 1298 від 15 квітня 2015 року, що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що рішення у справі прийнято за неповного з'ясування обставин, які мають значення у справі, та з порушенням норм процесуального права, які є підставою для скасування рішення.

Колегією суддів встановлено, що предметом спору у даній справі є вимога про визнання недійсними електронних торгів.

Відповідно до п.1 Тимчасового порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України           № 656/5 від 16 квітня 2014 року, визначено, що електронні торги - прилюдні торги (аукціон), що здійснюються в електронній формі в системі електронних торгів (далі - Система).

Відповідно до ч. 4 ст. 656 ЦК України до договору купівлі-продажу на біржах, аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті. Враховуючи те, що відчуження майна з електронних торгів належить до договорів купівлі-продажу, така угода може визнаватися недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, встановлених ч.ч. 1-3 та ч.ч. 5, 6 ст. 203 ЦК України, зокрема, у зв'язку з невідповідністю змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства (ч.1 ст. 215 цього Кодексу).

Колегією суддів на підставі матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_3 був учасником і став переможцем електронних торгів, результати яких оспорюються у даній справі.

Приймаючи рішення у справі суд першої інстанціЇ не врахував, що у справі про визнання недійсним правочину, укладеного за результатами проведення електронних торгів, в якості відповідачів мають залучатись всі сторони правочину - державна виконавча служба, організатор торгів та переможець. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі № 911/845/17, від 14 березня 2018 року у справі № 910/1454/17, від 18 квітня 2018 року у справі № 906/552/16, а також – у постановах ОСОБА_9 Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 725/3212/16-ц та від 05 червня 2018 року № 910/856/17.

Відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 21.09.2018 р. залучено до участі у справі в якості іншого відповідача (співвідповідача) ОСОБА_3 як сторону договору купівлі-продажу та нового власника майна. Колегією суддів встановлено, що ОСОБА_3 хоча і має статус суб'єкта підприємницької діяльності, проте у спірних правовідносинах виступає як фізична особа - громадянин.

За змістом  статті 1 Господарського процесуального кодексу України  (в редакції, чинній до 15.12.2017, тобто на момент звернення з позовом) вбачається, що право на звернення до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ мають право підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності. Фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності, мають право звертатись до господарського суду у випадках, встановлених законом.

Так, відповідно до  статті 12 ГПК України  господарським судам підвідомчі справи за участю фізичних осіб без статусу суб'єктів підприємницької діяльності лише у спорах, що виникають із корпоративних правовідносин, а також у справах про банкрутство.

Згідно зі ст. 45 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2018 р. і на час прийняття оскаржуваного рішення судом першої інстанції 29.05.2018 р.) сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у ст.4 цього Кодексу. Відповідно до ч.2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2018 р.) господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

У справі, що переглядається, однією зі сторін оспорюваного договору є фізична особа, а спір стосується права цивільного. Отже, незалежно від того, у якій юрисдикції розглянуто справу, на виконання рішення у якій проводилися торги, визначення юрисдикції у справі про визнання торгів недійсними залежить від суб'єктного складу сторін договору, а з урахуванням того, що продавцем є юридична особа, - то від того, чи є покупець юридичною чи фізичною особа та від змісту правовідносин між сторонами, які є цивільними.

Відповідно до норм статті 15 ЦПК України в редакції, що діяла на час розгляду справи в суді першої інстанції, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо:

1) захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин;

3) інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

За змістом положень статті 2 та 19 Цивільного процесуального кодексу України, в редакції, чинній на час розгляду апеляційних скарг, суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Отже, юрисдикційність справи про оскарження прилюдних торгів визначається з огляду на склад сторін правочину. Оскільки набувачем майна є фізична особа, справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2018 р.) господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Суд першоі інстанції не встановив невідповідність суб'єктного складу сторін спору вимогам господарського процесуального законодавства і помилково розглянув позовні вимоги по суті, чим допустив істотне порушення норм  ГПК України  щодо юрисдикції господарських судів.

Відповідно до частини другої статті 278 ГПК України порушення правил юрисдикції господарських судів, визначених статтями 20-23 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.

З урахуванням наведеного, виходячи із суб'єктного складу сторін спірних правовідносин, колегія суддів дійшла висновку, що справа не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, а має розглядатись загальними судами в порядку цивільного судочинства. Оскаржуване рішення Господарського суду Рівненської області підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі.

У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Керуючись ст. ст. 20, 129, 231, 269, 270, 273, 275, 278, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В  :

Апеляційні скарги відповідача ОСОБА_1 територіального управління юстиції у Рівненській області та третьої особи фізичної особи - підприємця ОСОБА_3  задоволити частково.

Рішення Господарського суду Рівненської області від 29.05.2018р. у справі                     № 918/1271/16 скасувати.

Прийняти нове рішення. Провадження у справі № 918/1271/16 закрити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в строк та в порядку, встановленому ст.ст. 287-291 ГПК України.

Справу № 918/1271/16 повернути  господарському суду Рівненської області.

Повний текст постанови складений 25 вересня 2018 року.

Головуючий  суддя                                                                      Маціщук А.В.

Суддя                                                                                              Петухов М.Г.  

Суддя                                                                                              Огороднік К.М.