КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" вересня 2018 р. м.Київ Справа№ 910/2972/18

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Разіної Т.І.

Суліма  В.В.

за участю секретаря судового засідання - Пугачової А.С.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 24.09.2018 року по справі №910/2972/18 (в матеріалах справи).

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ"

на рішення Господарського суду міста Києва від 23.07.2018, повний текст якого складено 02.08.2018

у справі №910/2972/18 (суддя Гумега О.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ"

до Публічного акціонерного товариства "АКЦІОНЕРНИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ ПРОМИСЛОВО-ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Державне територіально-галузеве об'єднання "Південно-Західна залізниця"

про визнання недійсним умов договору.

В С Т А Н О В И В :

В березні 2018 року Публічне акціонерне товариство "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "АКЦІОНЕРНИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ ПРОМИСЛОВО-ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК" (далі-відповідач) про визнання недійсними пункту 2.2 Кредитного договору про відкриття кредитної лінії №20-3765/2-1 від 29.12.2011, пунктів 3.5 та 3.8 Договору кредиту в редакції Договору про внесення змін та доповнень №20-3390/2-1 від 28.09.2012 до Кредитного договору про відкриття кредитної лінії №20-3765/2-1 від 29.12.2011, пункту 3.9 Договору кредиту в редакції Договору про внесення змін №20-3782/2-1 від 29.12.2011 до Кредитного договору про відкриття кредитної лінії №20-3765/2-1 від 29.12.2011.

В обґрунтування наявності підстав для визнання недійсними пункту 2.2 Кредитного договору про відкриття кредитної лінії №20-3765/2-1 від 29.12.2011, пунктів 3.5 та 3.8 Договору кредиту в редакції Договору про внесення змін та доповнень №20-3390/2-1 від 28.09.2012 до Кредитного договору про відкриття кредитної лінії №20-3765/2-1 від 29.12.2011, пункту 3.9 Договору кредиту в редакції Договору про внесення змін №20-3782/2-1 від 29.12.2011 до Кредитного договору про відкриття кредитної лінії №20-3765/2-1 від 29.12.2011 позивач вказав на те, що відповідно до Порядку погодження залучення державними підприємствами, в тому числі господарськими товариствами (крім банків), у статутному капіталі яких 50 і більше відсотків акцій (часток, паїв) належать державі, кредитів (позик), надання гарантій або поруки за такими зобов'язаннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 809 від 15.06.2011 року, та Порядку погодження здійснення державними підприємствами, що входять до сфери управління Міністерства інфраструктури України, залучення кредитних ресурсів, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України № 64 від 22.04.2011 року, Державне територіально - галузеве об'єднання "Південно - Західна залізниця" отримало погодження умов кредитування від Міністерства фінансів України та Міністерства інфраструктури України, однак всупереч отриманих погоджень у Договорі кредиту строк користування кредитними коштами встановлений менший, ніж 3 роки (п. 2.2 Договору кредиту), що є додатковим навантаженням на фінансове становище боржника, та неправомірно застосовано комісійну винагороду (п. 3.8 Договору кредиту). Крім того, Договором про внесення змін та доповнень № 20-3390/2-1 від 28.09.2012 змінено пункти 3.5, 3.8, а Договором про внесення змін № 20-3782/2-1 від 29.12.2011 розділ 3 доповнено пунктом 3.9, проте вказані зміни не погоджені Міністерством фінансів України та Міністерством інфраструктури України.

За вказаних обставин, позивач вважає, що оскаржувані пункти Договору кредиту за своїм змістом суперечать вимогам актів цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, що є порушенням ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України та відповідно до ч.1 ст.215 цього Кодексу є підставою для визнання їх недійсними.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.07.2018 у справі №910/2972/18 у задоволенні позову відмовлено повністю.

За результатами розгляду справи суд першої інстанції дійшов до висновку про доведеність позивачем обґрунтованості підстав на які він посилається заявляючи позовні вимоги. Проте, відмовив в задоволенні позовних вимог у зв'язку з пропуском загального строку позовної давності тривалістю у три роки щодо заявлених позовних вимог.

Не погодившись з вищезазначеним рішенням, Публічне акціонерне товариство "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 23.07.2018 у справі №910/2972/18 скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст.256, 257, 261, 267 Цивільного кодексу України та ст.ст.76-79, 86 ГПК України.

Відповідачем подано через канцелярію суду відзив на апеляційну скаргу, в якій просить залишити її без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 23.07.2017 - без змін, як таке, що прийнято у повній відповідності до вимог діючого законодавства України.

Третя особа не скористалася своїм правом згідно ч.1 ст.263 ГПК України та не надала суду відзив на апеляційну скаргу, що згідно ч.3 ст.263 ГПК не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення.

24.09.2018 позивачем подано до суду клопотання, в якому просив оголосити в судовому засіданні перерву до перегляду судових рішень по справі №910/15453/17 в касаційному порядку. Розглянувши в судовому засіданні, яке відбулося 24.09.2016, зазначене клопотання та заслухавши думку учасників справи, колегією суддів не виходячи до нарадчої кімнати відмолено в його задоволенні, оскільки положення ч.2 ст.216 ГПК України застосовуються за умови якщо спір, розгляд якого по суті розпочато, не може бути вирішено в даному судовому засіданні, проте підстави за яких неможливо вирішити спір в даному судовому засіданні відсутні. Також, колегією суддів враховано, що обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Щодо посилань в клопотанні про оголошення перерви на те, що прийняття Верховним Судом остаточного рішення по справі №910/15453/17 сформує правову позицію з розгляду даної категорії справ і матиме важливе значення при розгляді апеляційної скарги по справі №910/2972/17, колегія суддів зазначає наступне.

Зі змісту поданої разом з клопотанням про оголошення перерви роздруківки постанови Київського апеляційного господарського суду у справі №910/15453/17 вбачається, що позовні вимоги, за результатами яких у цій справи прийнято рішення, є схожими за обґрунтуванням (підставами позову щодо невідповідності умов укладеного договору положенням законодавства та законодавчо визначеної процедури) до тих, що мають місце у справі №910/2972/18.

Також, із роздруківки постанови Київського апеляційного господарського суду у справі №910/15453/17 вбачається, що: "заява про застосування наслідків пропущення строку позовної давності не заявлена відповідачем протягом строку проведення підготовчого провадження і не долучена до матеріалів справи на момент винесення рішення, таким чином не знаходить свого підтвердження".

Разом з тим, у даній справі (№910/2972/18) відповідачем, у встановлений судом та ГПК України строк, у відзиві на позовну заяву 06.04.2018 заявлено про застосування позовної давності щодо позовних вимог (а.с.59-65 т.1).

Викладене свідчить про відмінність процесуальних обставин справ №910/15453/17 та №910/2972/18, а відповідно і відмінність процесу та надання судами відповідної оцінки обставинам справи.

З огляду на що, перегляд у касаційному порядку постанови Київського апеляційного господарського суду у справі №910/15453/17 також не є тією обставиною, яка у розумінні ч.2 ст.216 ГПК України зумовлює неможливість вирішення даного спору у судовому засіданні.

З урахуванням приписів частини 1 статті 270 та частини 1 статті 252 ГПК України апеляційний розгляд здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей передбачених у Главі «Апеляційний розгляд». При цьому, до апеляційного розгляду застосовуються положення загального позовного провадження з питань, не врегульованих у Главах «Апеляційний розгляд» і «Розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження».

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву, заслухавши пояснення представників учасників справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду першої інстанції, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню чи зміні виходячи з наступного.

Відповідно до ст.204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно із ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ст.215 ЦК України).

Частинами 1-3, 5 та 6 ст.203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини (ст. 217 ЦК України).

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною 1 статі 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як визначено частиною 1 статті 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Аналогічні приписи містить частина 1 статті 180 Господарського кодексу України.

У відповідності до ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту (ч.2 ст.345 ГК України).

Як вбачається з матеріалів справи, 29.12.2011 між Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", як банком, та Державним територіально-галузевим об'єднанням "Південно-Західна залізниця", як позичальником, був укладений Кредитний договір про відкриття кредитної лінії №20-3765/2-1 (далі-Договір кредиту), відповідно до якого банк зобов'язався надати позичальнику кредит шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії у сумі, яка не може перевищувати 12 500 000,00 доларів США (ліміт кредитної лінії), на умовах, встановлених цим договором, а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти, встановлені цим Договором.

Відповідно до п. 2.2 Договору кредиту дата остаточного повернення всіх отриманих в межах кредитної лінії сум кредиту - 22 грудня 2014.

Пунктом 3.1 Договору кредиту визначено, що кредит надається банком позичальнику шляхом перерахування коштів з позичкового рахунку №2073333718655/840, відкритого у банку, код банку 300012, на поточний рахунок позичальника №22600830118655/840, відкритий у банку, код банку 300012, згідно наданого позичальником письмового звернення відповідно до цільового призначення кредиту. Після надання кредиту на суму, що вказана у п. 2.1 Договору кредиту, подальше кредитування в межах строку, встановленого п.2.2 цього Договору, та в межах суми ліміту кредитної лінії може здійснюватися лише після погашення позичальником частини або всієї суми наданого кредиту, у розмірі, який не може перевищувати обсягу такого погашення.

Згідно із п.3.2 Договору кредиту проценти за користування кредитом нараховуються банком на суму фактичного щоденного залишку заборгованості за отриманими коштами та сплачуються позичальником, виходячи із встановленої банком процентної ставки у розмірі 11.00% річних.

Пунктом 3.5 Договору кредиту передбачено, що за наявності заборгованості по кредиту та/або плати за кредит, сторони встановлюють наступну черговість погашення позичальником заборгованості:

- в першу чергу сплаті підлягає нарахована, але не сплачена в строк плата за кредит;

- в другу чергу сплаті підлягає нарахована плата за кредит, строк сплати якої ще не сплинув;

- в третю чергу сплаті підлягає прострочена заборгованість за кредитом;

- в четверту чергу сплаті підлягає неустойка, передбачена цим Договором.

Заборгованість за кредитом, строк сплати якої ще не настав, погашається позичальником в строк, передбачений п. 2.2 цього Договору.

Погашення позичальником заборгованості кожної наступної черги повинна відбуватися виключно після повного погашення заборгованості кожної попередньої черги.

Сторони встановлюють, що банк має право самостійно зараховувати кошти, які направлені позичальником на погашення заборгованості, згідно встановленої черговості.

З підписанням цього Договору, у відповідності з чинним законодавством України, позичальник надає банку право самостійно приймати рішення щодо зміни черговості погашення заборгованості позичальника за цим Договором. Банк інформує позичальника у письмовій формі на його запит про застосовану черговість погашення кредитної заборгованості.

Відповідно до п.3.8 Договору кредиту з метою забезпечення належного та своєчасного виконання зобов'язань позичальника по погашенню кредиту, плати за кредит та неустойки позичальник відповідно до вимог ст. 26 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" доручає банку за умови настання строків виконання грошових зобов'язань за цим договором від імені та за рахунок позичальника здійснювати договірне списання коштів в сумі заборгованості за кредитом, платою за кредитом та неустойкою, з поточного рахунку №2600830118655/840, або з будь-яких рахунків, які відкрито позичальником у Банку, код Банку 300012, або з будь-яких рахунків, які відкрито позичальником у ПАТ "Промінвестбанк" та направити на погашення заборгованості перед банком за цим договором (на відповідні рахунки обліку Банком зазначеної заборгованості). У разі відсутності або недостатності коштів на поточному рахунку позичальника у валюті заборгованості, позичальник доручає банку від імені та за рахунок позичальника:

- здійснити списання коштів з будь-яких рахунків в іншій іноземній валюті, які відкрито позичальником у банку, код банку 300012, або з будь-яких рахунків в іноземній валюті, які відкрито позичальником у ПАТ "Промінвестбанк" в сумі, еквівалентній сумі заборгованості, по курсу банку на день списання, та здійснити продаж/обмін відповідної іноземної валюти, що була списана, на іноземну валюту заборгованості за курсом банку на день здійснення операції. Кошти, отримані в результаті здійснення операції з продажу/обміну іноземної валюти, зарахувати на рахунок, відкритий позичальнику у валюті заборгованості у банку, код банку 300012;

- здійснити списання коштів з будь-яких рахунків у національній валюті, які відкрито позичальником у банку, код банку 300012, або з будь-яких рахунків у національній валюті, які відкрито позичальником у ПАТ "Промінвестбанк", у сумі, еквівалентній сумі заборгованості, по курсу банку на день списання, та здійснити купівлю іноземної валюти в сумі заборгованості, за курсом банку на день здійснення операції. Кошти отримані в результаті здійснення операції з купівлі іноземної валюти зарахувати на рахунок, відкритий позичальнику у валюті заборгованості у банку, код банку 300012. При купівлі іноземної валюти позичальник доручає банку, а банк зобов'язується утримати суму відповідно до чинного законодавства та умов Договору банківського рахунку №20-2/592 від 26.12.2011.

Позичальник доручає банку за здійснення операції з купівлі, обміну та продажу валюти списати кошти в еквіваленті суми комісійної винагороди банку за здійснення відповідної операції з поточного рахунку в національній валюті позичальника №2600830118655/980, або з будь-яких поточних рахунків в національній валюті, які відкрито позичальником у банку, код банку 300012, або з будь-яких поточних рахунків в національній валюті, які відкрито позичальником у ПАТ "Промінвестбанк". У випадку відсутності коштів для оплати комісійної винагороди на зазначених рахунках, позичальник доручає банку здійснити списання коштів з рахунків в іноземній валюті, відкритих у банку, код банку 300012, або відкритих у ПАТ "Промінвестбанк" в еквіваленті суми комісійної винагороди банку по курсу банку на день списання та здійснити продаж/обмін іноземної валюти за курсом банку на день здійснення операції.

Передбачене цим пунктом договірне списання здійснюється банком у відповідності до нормативно-правових актів Національного банку України.

Згідно з п. 6.1 Договору кредиту цей договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін, отримання погодження Міністерства інфраструктури України та Міністерства фінансів України, скріплення печатками сторін, та діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим Договором.

Пунктом 6.9 Договору кредиту сторони погодили, що всі зміни та доповнення до цього Договору щодо мети, обсягу і строку залучення кредиту, виду забезпечення виконання зобов'язань, плати за користування кредитом, обов'язків, прав та відповідальності сторін, а також реструктуризації боргових зобов'язань вносяться за погодженням Міністерства інфраструктури України та Міністерства фінансів України у письмовій формі, набувають чинності з дати їх підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін, та є невід'ємними частинами цього Договору.

Договором про внесення змін №20-3782/2-1 від 29.12.2011 року до Договору кредиту сторони дійшли згоди, зокрема, розділ 3 "Умови кредитування" доповнити п. 3.9, а саме: "Позичальник зобов'язується забезпечити щомісячні надходження грошових коштів на поточні рахунки у Банку у розмірі не менше 300000000 (триста мільйонів) гривень. У разі порушення (невиконання) позичальником з будь - яких підстав зобов'язань, передбачених цим пунктом, Банк має право стягнути з позичальника штраф у розмірі 20000 (двадцять тисяч) гривень за кожен випадок невиконання. Сплата штрафу не звільняє позичальника від належного виконання зобов'язань за цим Договором".

Договором про внесення змін та доповнень №20-3390/2-1 від 28.09.2012 року до Договору кредиту сторони, зокрема, п.п.3.5, 3.8 Договору кредиту, виклали в новій редакції, а саме:

- "п.3.5. Сторони встановлюють наступну черговість погашення позичальником заборгованості (згідно встановленого пріоритету - зверху вниз):

- на погашення прострочених до сплати понад 31 день процентів за користування кредитом;

- на погашення простроченої до сплати понад 31 день суми комісійної винагороди;

- на погашення прострочених до сплати не більше ніж на 31 день процентів за користування кредитом;

- на погашення простроченої до сплати не більше ніж 31 день суми комісійної винагороди;

- на погашення простроченої до сплати суми кредиту;

- сплата нарахованих процентів за користування кредитом;

- сплата нарахованої комісійної винагороди;

- сплата суми кредиту;

- сплата неустойки (пені, штрафів).

Погашення позичальником заборгованості кожної наступної черги повинна відбуватися виключно після повного погашення заборгованості кожної попередньої черги.

Сторони встановлюють, що банк має право самостійно зараховувати кошти, які направлені позичальником на погашення заборгованості, згідно встановленої черговості.

З підписанням цього договору, у відповідності з чинним законодавством України, позичальник надає банку право самостійно приймати рішення щодо зміни черговості погашення заборгованості позичальника за цим Договором. Банк інформує позичальника у письмовій формі на його запит про застосовану черговість погашення кредитної заборгованості".

- "п. 3.8. З метою забезпечення належного та своєчасного виконання зобов'язань позичальника по погашенню кредиту, плати за кредит та неустойки позичальник відповідно до вимог ст. 26 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" доручає банку за умови настання строків виконання грошових зобов'язань за цим договором від імені та за рахунок позичальника здійснювати договірне списання коштів в сумі заборгованості за кредитом, платою за кредитом та неустойкою, з поточного рахунку №26008601002256, або з будь-яких рахунків, які відкрито позичальником у Банку, код Банку 300012, або з будь-яких рахунків, які відкрито позичальником у ПАТ "Промінвестбанк" та направити на погашення заборгованості перед банком за цим договором (на відповідні рахунки обліку Банком зазначеної заборгованості). У разі відсутності або недостатності коштів на поточному рахунку позичальника у валюті заборгованості, позичальник доручає банку від імені та за рахунок позичальника:

- здійснити списання коштів з будь-яких рахунків в іншій іноземній валюті, які відкрито позичальником у банку, код банку 300012, або з будь-яких рахунків в іноземній валюті, які відкрито позичальником у ПАТ "Промінвестбанк" в сумі еквівалентній сумі заборгованості, по курсу банку на день списання, та здійснити продаж/обмін відповідної іноземної валюти, що була списана, на іноземну валюту заборгованості за курсом банку на день здійснення операції. Кошти, отримані в результаті здійснення операції з продажу/обміну іноземної валюти, зарахувати на рахунок, відкритий позичальнику у валюті заборгованості у банку, код банку 300012;

- здійснити списання коштів з будь-яких рахунків у національній валюті, які відкрито позичальником у банку, код банку 300012, або з будь-яких рахунків у національній валюті, які відкрито позичальником у ПАТ "Промінвестбанк", у сумі еквівалентній сумі заборгованості, по курсу банку на день списання, та здійснити купівлю іноземної валюти в сумі заборгованості, за курсом банку на день здійснення операції. Кошти, отримані в результаті здійснення операції з купівлі іноземної валюти, зарахувати на рахунок, відкритий позичальнику у валюті заборгованості у банку, код банку 300012. При купівлі іноземної валюти позичальник доручає банку, а банк зобов'язується утримати суму відповідно до чинного законодавства та умов Договору банківського рахунку №20-2/592 від 26.12.2011.

Позичальник доручає банку за здійснення операції з купівлі, обміну та продажу валюти списати кошти в еквіваленті суми комісійної винагороди банку за здійснення відповідної операції з поточного рахунку в національній валюті позичальника №26009601002255, або з будь-яких поточних рахунків в національній валюті, які відкрито позичальником у банку, код банку 300012, або з будь-яких поточних рахунків в національній валюті, які відкрито позичальником у ПАТ "Промінвестбанк". У випадку відсутності коштів для оплати комісійної винагороди на зазначених рахунках, позичальник доручає банку здійснити списання коштів з рахунків в іноземній валюті, відкритих у банку, код банку 300012, або відкритих у ПАТ "Промінвестбанк" в еквіваленті суми комісійної винагороди банку по курсу банку на день списання та здійснити продаж/обмін іноземної валюти за курсом банку на день здійснення операції.

Передбачене цим пунктом договірне списання здійснюється банком у відповідності до нормативно-правових актів Національного банку України".

Колегією суддів встановлено, що на момент вчинення Договору кредиту від 29.12.2011 та договорів про внесення змін до нього від 29.12.2011, від 28.09.2012 та на даний час Державне територіально-галузеве об'єднання "Південно-Західна залізниця" (третя особа) є державним підприємством, окремою юридичною особою. При цьому, на даний час Державне територіально-галузеве об'єднання "Південно-Західна залізниця" перебуває в стані припинення, однак не є припиненим.

Правонаступником Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-західна залізниця" є Публічне акціонерне товариство "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" (позивач), що підтверджується наявними в матеріалах справи відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Публічне акціонерне товариство "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" утворене відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", постанови Кабінету Міністрів України від 25 червня 2014 № 200 "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця".

Статут Публічного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 року № 735.

21.10.2015 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців було внесено запис про проведення державної реєстрації юридичної особи - Публічного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ".

Відповідно до вказаної постанови Кабінету Міністрів України від 25 червня 2014 № 200, Публічне акціонерне товариство "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" утворюється на базі Державної адміністрації залізничного транспорту (код ЄДРПОУ 00034045), підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття. Серед таких підприємств є й Державне територіально - галузеве об'єднання "Південно-Західна залізниця", яке є стороною в Договору кредиту.

У відповідності до ч.4 ст.67 Господарського кодексу України державні підприємства, у тому числі господарські товариства (крім банків), у статутному капіталі яких державі належить 50 та більше відсотків акцій (часток, паїв), здійснюють залучення внутрішніх довгострокових (більше одного року) та зовнішніх кредитів (позик), надають гарантії або є поручителями за такими зобов'язаннями за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну фінансову політику, здійснюють залучення внутрішніх короткострокових (до одного року) кредитів (позик), надають гарантії або є поручителями за такими зобов'язаннями - за погодженням з органом виконавчої влади, який здійснює функції управління державною власністю. Порядок таких погоджень встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи наведене, ДТГО "Південно-західна залізниця", як державне підприємство, у статутному капіталі якого більше 50% акцій належать державі, мало укладати Договір кредиту, а рівно і договори про внесення змін до цього Договору, за погодження його умов з відповідним центральним органом виконавчої влади.

Нормативно-правовим актом, що регламентує процедуру такого погодження, є Порядок погодження залучення державними підприємствами, у тому числі господарськими товариствами (крім банків), у статутному капіталі яких 50 та більше відсотків акцій (часток, паїв) належать державі, кредитів (позик), надання гарантій або поруки за такими зобов'язаннями (далі - Порядок погодження), затверджений постановою Кабінету міністрів України від 15.06.2011 № 809.

Згідно із п.2 Порядку погодження, залучення підприємством кредиту (позики), надання гарантій або поруки за таким зобов'язанням погоджується:

Мінфіном - щодо внутрішніх довгострокових (більше одного року) та зовнішніх кредитів (позик);

органом виконавчої влади, який здійснює функції управління державною власністю (далі - уповноважений орган), - щодо внутрішніх короткострокових (до одного року) кредитів (позик).

Пунктом 3 Порядку погодження визначено, що для погодження залучення підприємством кредиту (позики), надання гарантії або поруки за таким зобов'язанням підприємство подає Мінфіну або уповноваженому органу заяву, до якої додаються:

1) у разі погодження залучення кредиту (позики):

проект кредитного договору (договору позики, проспекту емісії або рішення про закрите (приватне) розміщення облігацій підприємства, а в разі надання повноважень щодо залучення кредиту (позики) - також проект відповідного договору), який зокрема:

- повинен передбачати напрями використання залучених коштів, що відповідають визначеній установчими документами меті діяльності підприємства, плату за користування кредитом (позикою), яка відповідає тій, що склалася на ринку фінансових послуг на момент подання заяви, а також право підприємства на дострокове виконання зобов'язань за кредитом (позикою);

- не може передбачати дострокове виконання зобов'язань за кредитом (позикою) з ініціативи кредитора із необгрунтованими фінансовими втратами (за винятком здійснення запозичення у формі випуску облігацій підприємства), неконкурентний спосіб переходу права власності на майно підприємства, а також не повинен містити положень щодо обов'язкового дострокового виконання зобов'язань на вимогу кредитора (інвестора) у разі зниження кредитного рейтингу України та/або підприємства;

довідки про відсутність (наявність) заборгованості із сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), видані відповідними органами державної податкової служби, Пенсійного фонду України та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування;

результати аналізу фінансово-господарської діяльності за попередній рік, а також показники господарської діяльності та розвитку підприємства в поточному і плановому роках, підготовлені відповідно до методики аналізу фінансово-господарської діяльності підприємств державного сектору економіки, затвердженої Мінфіном;

копії:

- затвердженого в установленому законодавством порядку фінансового плану на поточний рік (із змінами та доповненнями), в якому передбачено здійснення відповідного залучення кредиту (позики);

- виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців;

- установчих документів;

- річної фінансової звітності (балансу, звітів про фінансові результати, рух грошових коштів, власний капітал) за останній звітний період;

- квартальної фінансової звітності (балансу, звіту про фінансові результати) за останній звітний період;

- рішення уповноваженого органу про погодження умов кредиту (позики) (подається Мінфіну);

- рішення відповідного органу управління підприємства про розміщення облігацій підприємства із строком обігу більш як один рік, погодженого з уповноваженим органом (подається Мінфіну);

- рішення відповідного органу управління підприємства про розміщення облігацій підприємства із строком обігу менш як один рік (подається уповноваженому органу);

звіт про виконання фінансового плану за минулий рік;

інформація про:

- зобов'язання за раніше здійсненими та не поверненими кредитами (позиками) із зазначенням обсягів отриманих коштів, плати за користування ними та дати їх отримання у розрізі кредиторів на момент подання заяви, а також плани виконання зазначених зобов'язань, у тому числі внесення плати за користування у поточному та наступному роках з помісячним розписом в розрізі кредиторів;

- відсутність рішення про визнання підприємства банкрутом, порушення щодо нього справи про банкрутство або ліквідацію підприємства;

- застосовану з урахуванням вимог Закону України "Про здійснення державних закупівель" процедуру відбору кредитора та особи, якій надано повноваження щодо залучення кредиту (позики);

- застосовану з урахуванням вимог Закону України "Про здійснення державних закупівель" процедуру відбору організатора торгівлі, через якого здійснюватиметься розміщення облігацій, а також андеррайтера, якщо емітент має намір залучити андеррайтера до розміщення облігацій (для випуску облігацій підприємства шляхом відкритого (публічного) розміщення);

техніко-економічне обґрунтування обсягу та доцільності залучення кредитів (позик), напрями їх використання, можливі джерела та строки їх повернення;

проект договору застави, погоджений в установленому статтею 11 Закону України "Про заставу" порядку (якщо залучення кредитів (позик) забезпечується заставою майна підприємства);

3) інформація Мінекономрозвитку про відповідність державній політиці у сфері управління державним сектором економіки залучення підприємствами кредитів (позик), надання гарантій або поруки за такими зобов'язаннями (щодо внутрішніх довгострокових (більше одного року) та зовнішніх кредитів (позик).

Зазначені в цьому пункті копії документів засвідчуються підписом керівника, скріпленим печаткою підприємства.

Відповідно до п.4 Порядку погодження Мінфін або уповноважений орган протягом 30 робочих днів після надходження заяви приймає рішення щодо погодження залучення кредиту (позики), забезпечення підприємством виконання зобов'язань за кредитом (позикою) порукою або гарантією чи відмови у погодженні, про що письмово повідомляє підприємству.

Як свідчать матеріали справи, Міністерство фінансів України листом від 29.12.2011 №31-12110-103-10/33215 (за результатами розгляду листа Державної адміністрації залізничного транспорту України "Укрзалізниця" № ЦЗЕ-11/2365 від 12.12.2011 щодо погодження здійснення довгострокових внутрішніх запозичень ДТГО "Південно-Західна залізниця"), повідомило про те, що відповідно до документів, поданих на розгляд Міністерству фінансів України, запозичення планується здійснити шляхом укладення кредитних договорів, зокрема, з ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" на наступних умовах: сума кредитів - 91,25 млн. дол. США; строк користування кредитними коштами - 3 роки; відсоткова ставка - 11 % річних; комісійні платежі - відсутні; забезпечення - застава майнових прав у співвідношенні 1:3,34; мета запозичення - виконання програми капітальних інвестицій та перекредитування діючих запозичень. У наведеному листі зазначено, що Міністерство фінансів України погодило здійснення вищезазначеного запозичення ДТГО "Південно-західна залізниця" за умови, якщо не будуть перевищенні відповідні показники фінансового плану підприємства на 2011 рік.

Крім того, Міністерство інфраструктури України листом від 27.12.2011 №11494/11/10-11, адресованим Укрзалізниці, ДТГО "Південно-Західна залізниця", зазначило, що розглянуло листи Укрзалізниці від 23.12.2011 №ЦЗЕ-11/2493 та від 12.12.2011 №ЦЗЕ-11/2362 щодо погодження умов залучення ДТГО "Південно-Західна залізниця" довгострокових кредитних ресурсів (відновлювальна кредитна лінія) та повідомило, що відповідно документів, поданих на розгляд Міністерству, залучення планується здійснити шляхом укладення кредитних договорів, зокрема, з ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" на загальну суму кредитів - 91,25 млн. дол. США на наступних умовах: термін користування кредитом - 3 роки; відсоткова ставка - 11 % річних; комісійні платежі - відсутні; забезпечення виконання ДТГО "Південно-західна залізниця" умов кредитного договору - майнові права у співвідношенні 1:3,34; цільове призначення кредиту - виконання програми капітальних інвестицій. Відповідно до Порядку погодження залучення державними підприємствами, у т.ч. господарськими товариствами (крім банків), у статутному капіталі яких 50 та більше відсотків акцій (часток, паїв) належить державі, кредитів (позик), надання гарантій або поруки за такими зобов'язаннями, затвердженого постановою Кабінетів Міністрів України від 15.06.2011 № 809, Міністерство погодило ДТГО "Південно-західна залізниця" зазначені умови залучення довгострокового кредиту, за умови отримання від Мінекономрозвитку інформації про відповідність державній політиці у сфері управління державним сектором економіки залучення підприємством кредитів. Одночасно, з метою захисту інтересів державного підприємства, рекомендовано при укладенні кредитного договору з ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" п. 3.9. виключити, а в п. 5.5. зменшити розмір штрафу.

Отже, зі змісту наведених листів Міністерства фінансів України від 29.12.2011 №31-12110-103-10/33215 та Міністерства інфраструктури України від 27.12.2011 №11494/11/10-11 вбачається, що відповідними центральними органами виконавчої влади було погоджено укладення Договору кредиту на умовах трирічного строку користування кредитом та без комісійних платежів.

Як вбачається з матеріалів справи, Договір кредиту укладено 29.12.2011, проте згідно спірного пункту 2.2 Договору кредиту датою остаточного повернення всіх отриманих у межах кредитної лінії сум кредиту встановлено 22.12.2014, що є меншим трирічного строку користування кредитними коштами, погодженого уповноваженими органами.

Матеріали справи не містять, а учасниками справи не подано жодних належних, допустимих та достовірних доказів у розумінні ст.ст.76, 77, 78 ГПК Україні на підтвердження того, що Міністерству фінансів України та Міністерству інфраструктури України направлявся текст саме спірного Договору кредиту та договорів про внесення змін до Договору кредиту, оскільки фактично викладені в спірному Договорі кредиту умови запозичення кредитних коштів, зокрема, пункт 2.2 та пункту 3.8 у відповідній редакції Договору кредиту, відрізняються від тих, що були погоджені вказаними міністерствами та стисло відображені в їх листах від 29.12.2011 №31-12110-103-10/33215 та від 27.12.2011 №11494/11/10-11 відповідно.

Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги положення ст.ст.203, 215 Цивільного кодексу України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимоги позивача в частині визнання пункту 2.2 Кредитного договору про відкриття кредитної лінії №20-3765/2-1 від 29.12.2011 року недійсним є обґрунтованими.

Стосовно позовних вимог в частині визнання недійсними пунктів 3.5 та 3.8 Договору кредиту в редакції Договору про внесення змін та доповнень №20-3390/2-1 від 28.09.2012 до Кредитного договору про відкриття кредитної лінії №20-3765/2-1 від 29.12.2011, пункту 3.9 Договору кредиту в редакції Договору про внесення змін №20-3782/2-1 від 29.12.2011 до Кредитного договору про відкриття кредитної лінії №20-3765/2-1 від 29.12.2011, колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції в цій частині, виходячи з наступного.

Пунктом п.6.9 Договору кредиту сторони погодили, що всі зміни та доповнення до цього Договору щодо мети, обсягу і строку залучення кредиту, виду забезпечення виконання зобов'язань, плати за користування кредитом, обов'язків, прав та відповідальності сторін, а також реструктуризації боргових зобов'язань вносяться за погодженням Міністерства інфраструктури України та Міністерства фінансів України у письмовій формі, набувають чинності з дати їх підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін, та є невід'ємними частинами цього Договору.

Згідно з п. 7 Порядку погодження, зміни до кредитного договору (договору позики), договору поруки або договору про надання гарантії, а також до умов розміщення облігацій підприємства щодо мети, обсягу і строку залучення кредиту (позики), виду забезпечення виконання зобов'язань, плати за користування кредитом (позикою), обов'язків, прав та відповідальності сторін, а також реструктуризації боргових зобов'язань за кредитами (позиками) підлягають погодженню з Мінфіном або уповноваженим органом відповідно до цього Порядку шляхом подання техніко-економічного обґрунтування необхідності внесення таких змін або здійснення реструктуризації.

Однак, матеріали справи не містять, а учасниками справи не надано жодних належних, допустимих та достовірних доказів у розумінні ст.ст.76, 77, 78 ГПК Україні на підтвердження отримання погодження Міністерства інфраструктури України та Міністерства фінансів України у письмовій формі на внесення будь-яких змін до умов Кредитного договору про відкриття кредитної лінії №20-3765/2-1 від 29.12.2011 року шляхом укладення відповідних договорів про внесення змін та доповнень від 29.12.2011, від 28.09.2012, зокрема, в частині доповнення спірного кредитного договору пунктом 3.9 та викладення пунктів 3.5, 3.8 в новій редакції. Відсутність відповідних погоджень Міністерства інфраструктури України та Міністерства фінансів України суперечить приписам п.6.9 Договору кредиту, п.7 Порядку погодження.

Судом першої інстанції вірно зазначено про невідповідності пункту 3.8 Договору кредиту в редакції Договору про внесення змін та доповнень №20-3390/2-1 від 28.09.2012 року погодженій Міністерством інфраструктури України та Міністерством фінансів України умові щодо відсутності комісійних платежів, яка не передбачала виключень на здійснення валютно-обмінних операцій.

У відповідності до ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, частиною першою статті 203 цього Кодексу, згідно якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірних висновків про те, що позовні вимоги в частині визнання недійсними пунктів 3.5 та 3.8 Договору кредиту в редакції Договору про внесення змін та доповнень №20-3390/2-1 від 28.09.2012 до Кредитного договору про відкриття кредитної лінії №20-3765/2-1 від 29.12.2011, пункту 3.9 Договору кредиту в редакції Договору про внесення змін №20-3782/2-1 від 29.12.2011 до Кредитного договору про відкриття кредитної лінії №20-3765/2-1 від 29.12.2011 є обґрунтованими.

Наведене, в свою чергу, свідчить про порушене право позивача, як правонаступника ДТГО "Південно-Західна залізниця".

Щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності, яка викладена у відзиві на позов (а.с.59-65 т.1), колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року N 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", яка набрала чинності для України 11 вересня 1997 року, передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що "позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасниць Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитися у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу" (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою N 14902/04 у справі "Відкрите акціонерне товариство "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами NN 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").

У Цивільному кодексі України позовну давність визначено як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст.256 ЦК України).

У відповідності до ст.256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст.257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

При цьому, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до прийняття ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.ч.3 та 4 ст.267 Цивільного кодексу України).

Як свідчать матеріали справи відповідач скористався своїм правом та заявив в суді першої інстанції про застосування строку позовної давності.

В свою чергу, позивачем, під час розгляду справи судом першої інстанції та у апеляційній скарзі зазначено про відсутність підстав для застосування позовної давності з огляду на те, що його державну реєстрацію, як новоствореної особи проведено 21.10.2015, а тому саме зі вказаної дати почав перебіг строк позовної давності.

Як встановлено вище, Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" (код ЄДРПОУ 40075815) утворено згідно із Законом України "Про особливості утворення публічно акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" (далі - Закон) та постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 року №200 "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - Постанова КМУ №200).

Статут ПАТ "Українська залізниця" затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 року № 735.

21 жовтня 2015 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців було внесено запис про проведення державної реєстрації юридичної особи ПАТ "Українська залізниця".

Відповідно до Постанови КМУ №200 ПАТ "Українська залізниця" утворюється на базі Державної адміністрації залізничного транспорту (код ЄДРПОУ 00034045), підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття (аналогічні положення також містяться у ст.ст. 2, 3 Закону). Серед таких підприємств зазначено в т.ч. Державне територіально - галузеве об'єднання "Південно-західна залізниця", яке є стороною в кредитному договорі, права та обов'язки за яким перейшли до позивача, як правонаступника.

Аналогічна інформація про те, що ПАТ "Українська залізниця" є правонаступником щодо ДТГО "Південно-західна залізниця" також наявна у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Відповідно до п.п.1, 2, 5 постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 №200 "Про утворення ПАТ "Українська залізниця" вирішено утворити публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" (далі - товариство), 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Державної адміністрації залізничного транспорту (код згідно з ЄДРПОУ 00034045) (далі - Укрзалізниця), підприємств та установ залізничного транспорту загального користування (далі - підприємства), які реорганізовуються шляхом злиття, згідно з додатком 1.

Таким чином, ПАТ "Українська залізниця" є правонаступником прав й обов'язків Державного територіально - галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця", яке є стороною в оспорюваному кредитному договорі та яке було обізнано щодо наявності вказаного договору й договорів про внесення змін і доповнень до нього з моменту їх укладання.

Відповідно до ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Для юридичної особи (суб'єкта підприємницької діяльності) як сторони правочину (договору) днем початку перебігу строку позовної давності слід вважати день вчинення правочину (укладання договору), оскільки він збігається із днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 19.08.2014 у справі №5013/492/12 та від 02.09.2014 у справі №915/1437/13.

У підпункті 4.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» №10 від 29.05.2013 зазначено, що: "переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу".

Як вбачається з матеріалів справи, кредитний договір про відкриття кредитної лінії №20-3765/2-1 та договір про внесення змін №20-3782/2-1 до кредитного договору про відкриття кредитної лінії №20-3765/2-1 були укладені 29.12.2011, а договір про внесення змін та доповнень №20-3390/2-1 до кредитного договору про відкриття кредитної лінії №20-3765/2-1 від 29.12.2011 року - 28.09.2012.

Таким чином, днем початку перебігу строку позовної давності слід вважати день вчинення правочину, тобто 29.12.2011 року (дата укладення кредитного договору про відкриття кредитної лінії №20-3765/2-1 та Договору про внесення змін №20-3782/2-1) - щодо вимог про визнання недійсними пункту 2.2 наведеного кредитного договору та пункту 3.9 наведеного кредитного договору в редакції Договору про внесення змін №20-3782/2-1 від 29.12.2011, та 28.09.2012 року (дата укладення договору про внесення змін та доповнень №20-3390/2-1) - щодо вимог про визнання недійсними пунктів 3.5 та 3.8 наведеного кредитного договору в редакції Договору про внесення змін та доповнень №20-3390/2-1. А відповідно, строк позовної давності щодо заявлених вимог сплинув 29.12.2014 та 28.09.2015.

В той же час, як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до господарського суду з даним позовом в березні 2018 року.

За змістом ст. 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

При цьому, положеннями чинного законодавства не передбачено можливості переривання строку позовної давності з моменту заміни сторони її правонаступником внаслідок реорганізації шляхом злиття. Факт перебування особи у стані припинення особи в результаті реорганізації шляхом злиття, не нівелює наявності у неї права на своєчасне звернення з відповідним позовом.

Доказів наявності визначених ст.264 Цивільного кодексу України обставин, за яких відбувається переривання перебігу позовної давності - матеріали справи не містять.

Враховуючи, що для позичальника за кредитним договором строк позовної давності щодо звернення з даним позовом сплинув 25.12.2014 та 28.09.2015 (тобто строки позовної давності скінчились до моменту утворення позивача у порядку реорганізації шляхом злиття) та те, що строки позовної давності перериваються у межах їх перебігу, а не після закінчення, колегія суддів зазначає про безпідставність доводів позивача про те, що він міг звернутись із даним позовом з моменту утворення ПАТ "Українська залізниця" 21.10.2015.

Більше того, колегія суддів зазначає, що відповідно до положень ст.262 Цивільного кодексу України заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

Таким чином, заміна сторін у зобов'язані не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності і та обставина, коли правонаступник дізнався про порушення права, не впливає на визначення початку перебігу позовної давності, а тому відлік початку строків позовної давності щодо оскарження спірних пунктів Договору кредиту поширюється і на позивача.

Аналогічна правова позиція щодо застосування положень ст.262 Цивільного кодексу України викладена Верховним Судом у справі №61-17471св18 та Верховним Судом України у справі №3-158гс15.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у справі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом ч. 5 ст. 267 Цивільного кодексу України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності. При цьому, поважними причинами при пропущенні позовної давності є такі обставини, які роблять своєчасне пред'явлення позову неможливим або утрудненим.

Доказів неможливості вчасного звернення з відповідним позовом позичальником за кредитним договором - матеріали справи не містять.

Колегією суддів встановлено, що звернення ж позивача до суду з вказаним позовом, відбулось лише після звернення відповідача з позовом про стягнення заборгованості, яка виникла у зв'язку з неналежним виконанням позичальником його зобов'язань за Договором кредиту.

В силу ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у справі, є підставою для відмови у позові.

Чинним законодавством не передбачено переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, у випадку подання позову з пропуском строку позовної давності. Тому, дане питання віднесено до компетенції суду, який безпосередньо розглядає спір.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність поважних причин пропуску позовної давності для звернення ПАТ "Українська залізниця" до господарського суду з даним позовом, оскільки судом не встановлено, а позивачем не доведено наявності обставин, які зробили своєчасне пред'явлення позову неможливим або утрудненим.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на пропущення позивачем строку позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем у справі.

Доводи скаржника з приводу порушення та неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

Інші доводи, наведені скаржниками в апеляційних скаргах, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду в розумінні ст.277 ГПК України з викладених в апеляційних скаргах обставин.

Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказів, які б спростовували вище встановлені та зазначені судом обставини, учасниками справи не надано.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла до висновку про те, оскаржуване рішення суду першої інстанції, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог, відповідає законодавству та матеріалам справи, а тому відсутні підстави для його скасування чи зміни. Судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Судові витрати (судовий збір) на підставі ст.129 ГПК України покладаються на скаржника.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст.129, 252, 263, 269, 270, 273, 275, 276, 281-285 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.07.2018 у справі №910/2972/18 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.07.2018 у справі №910/2972/18 залишити без змін.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

5. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/2972/18.

Повний текст судового рішення підписано 26.09.2018.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді Т.І. Разіна

В.В. Сулім