АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 620/202/18

Провадження № 22-ц/790/4177/18

25 вересня 2018 року        

м. Харків

Апеляційний суд Харківської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого                 - судді Тичкової О.Ю.,

суддів         - Бурлака І.В., Піддубного Р.М.,

сторони справи:

позивач – ОСОБА_1,

відповідач – Комунальне підприємство «Зачепилівське водопровідно-каналізаційне підприємство»,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Зачепилівського районного суду Харківської області, ухвалене 12 червня 2018 року о 13 годині 59 хвилин у складі судді Яценко Є.І., -

В С Т А Н О В И В:

У березні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати наявність адміністративного правопорушення з боку керівника Комунального підприємства «Зачепилівське водопровідно-каналізаційне підприємство» (надалі КП) згідно ст. 186 Кодексу України про адміністративні правопорушення (надалі КУпАП), скасувати всі укладені договори у 2018 році між КП та споживачами у зв’язку із обманом споживачів.

В обґрунтування посилався на те, що 16 січня 2018 року КП запропонувало йому укласти договір про надання послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення, який не відповідав Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та відповідній Постанові Кабінету Міністрів України. А саме, до договору був включений обов’язок споживача здійснювати метрологічну повірку лічильників. 19 січня 2018 року ОСОБА_1 звернувся з цього приводу до відділу поліції із заявою про вчинення адміністрацією КП адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 186 КУпАП. Відповідь на заяву було отримано невчасно з посиланням на норми Закону України, який на той час ще не набув чинності.

Рішенням Зачепилівського районного суду Харківської області від 12 червня 2018 року позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення суду мотивовано тим, що суд самостійно не може встановлювати склад адміністративного правопорушення та обставини його вчинення відповідно до ст. 186 КУпАП, оскільки таку функцію покладено на уповноважених посадових осіб органів внутрішніх справ (Національної поліції). Обраний позивачем спосіб захисту не відповідає визначеним статтею 16 ЦК України і не може бути застосований. Законом України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» визначено, що саме споживач несе витрати на обслуговування та заміну вузлів розподільного обліку, тому дії КП прав споживачів не порушують.

Не погодившись із зазначеним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування посилається на те, що дільничний інспектор при розгляді адміністративної справи посилався на Закон України, що не був введений в дію. Cуд помилково виходив із доведеності обов’язку споживача сплачувати за повірку лічильника. Позивач не заперечував проти оплати цих послуг. Він заперечував проти покладення на нього обов`язку організовувати здійснення безпосередньої повірки лічильника.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2, яка діє в інтересах КП, посилається на законність, обґрунтованість та справедливість рішення суду.

Колегія суддів, вислухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково виходячи з наступного.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (п.п. 1, 4 ч.1, ч.2 ст. 376 ЦПК України).

Частиною четвертою статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде неправильне застосування норм матеріального права.

Як встановлено судовим розглядом та вбачається із матеріалів справи, 16 січня 2018 року у КП ОСОБА_1 отримав примірник договору про надання послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення для обслуговування особового рахунку споживача № 972 (надалі Договір). Вказаний примірник було підписано начальником КП ОСОБА_3. ОСОБА_1 від підписання договору відмовився (а.с. 10-11).

19 січня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до начальника слідчого відділу Зачепилівського відділу Національної поліції в Харківській області ОСОБА_4 із заявою про скоєне адміністративне правопорушення (а.с. 5). У заяві ОСОБА_1 посилався на те, що в отриманому примірнику Договору міститься пункт 13 про покладення на споживача обов’язку здійснення метрологічної повірки засобів обліку витрачання води - лічильників, що суперечить чинному законодавству і постанові Кабінету Міністрів України. Вказані дії, на думку заявника, свідчать про наявність у діях начальника КП ОСОБА_3 наявності складу правопорушення, передбаченого ст. 186 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Довідкою т.в.о. начальника Зачепилівського ВП Красноградського ВП ГУ НП у Харківській області від 17 лютого 2018 року ОСОБА_5 припинено подальший розгляд матеріалу за заявою ОСОБА_1 із посиланням на Розділ 6 статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року (а.с. 6).

Відмовляючи у задоволенні вимог ОСОБА_1 про визнання наявності у діях начальника КП правопорушення, передбаченого ст. 186 КУпАП, суд першої інстанції правильно виходив із того, що питання наявності або відсутності в діях особи складу адміністративного правопорушення не відноситься до компетенції суду у межах розгляду спору в порядку цивільного судочинства та не є належним способом захисту цивільного права або інтересу.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Частиною першою статті 4 ЦПК України закріплено право кожної особи в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

При цьому особа може звернутися за захистом своїх прав, застосувавши не будь-який, а один із визначених статтею 16 ЦК України способів.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Тому рішення суду в частині відмови визнати наявність у діяв керівника КП адміністративного правопорушення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга – без задоволення.

Звертаючись до суду із дійсним позовом, ОСОБА_1 просить скасувати всі укладені між КП та споживачами договори у 2018 році, як укладені шляхом обману. Тобто коло позивачів за позовом є невизначеним, що виключає можливість захисту їх прав у судовому порядку.

Позивач доказів наявності у нього права діяти від імені та в інтересах всіх абонентів КП суд не надав. Він не є стороною у договорах між КП та всіма абонентами. Отже, у ОСОБА_1 відсутня матеріальна – правова та процесуальна підстави для задоволення його позовних вимог, і в задоволенні позову в цій частині належить відмовити.

Відповідно до ст. 230 ЦК України правочин може бути визнаний недійсним, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення( ч.1 ст.229 ЦПК), такий правочин визнається судом недійсними. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або вона замовчує їх існування.

Відповідно до ст. 6 ЦК України  сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Положення частин першої, другої і третьої цієї статті застосовуються і до односторонніх правочинів.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є одностороннім, якщо одна сторона бере на себе обов'язок перед другою стороною вчинити певні дії або утриматися від них, а друга сторона наділяється лише правом вимоги, без виникнення зустрічного обов'язку щодо першої сторони. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. До договорів, що укладаються більш як двома сторонами (багатосторонні договори), застосовуються загальні положення про договір, якщо це не суперечить багатосторонньому характеру цих договорів. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Згідно ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Відповідно до ст. 628 ЦК України, Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

За ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Також відповідно до ст. 630 ЦК України, договором може бути встановлено, що його окремі умови визначаються відповідно до типових умов договорів певного виду, оприлюднених у встановленому порядку. Якщо у договорі не міститься посилання на типові умови, такі типові умови можуть застосовуватись як звичай ділового обороту, якщо вони відповідають вимогам статті 7 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Згідно ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов'язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору. Якщо вимога про зміну або розірвання договору пред'явлена стороною, яка приєдналася до нього у зв'язку зі здійсненням нею підприємницької діяльності, сторона, що надала договір для приєднання, може відмовити у задоволенні цих вимог, якщо доведе, що сторона, яка приєдналася, знала або могла знати, на яких умовах вона приєдналася до договору.

Також, згідно ст. 638 ЦК України,  договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Також відповідно до ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідно ж ст.ст. 640-646 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

Пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях. Пропозиція укласти договір може бути відкликана до моменту або в момент її одержання адресатом. Пропозиція укласти договір, одержана адресатом, не може бути відкликана протягом строку для відповіді, якщо інше не вказане у пропозиції або не випливає з її суті чи обставин, за яких вона була зроблена.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом. Особа, яка прийняла пропозицію, може відкликати свою відповідь про її прийняття, повідомивши про це особу, яка зробила пропозицію укласти договір, до моменту або в момент одержання нею відповіді про прийняття пропозиції.

Якщо у пропозиції укласти договір вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь про прийняття пропозиції протягом цього строку.

Якщо пропозицію укласти договір зроблено усно і в ній не вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, якій було зроблено пропозицію, негайно заявила про її прийняття. Якщо пропозицію укласти договір, в якій не вказаний строк для відповіді, зроблено у письмовій формі, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь протягом строку, встановленого актом цивільного законодавства, а якщо цей строк не встановлений, - протягом нормально необхідного для цього часу.

Якщо відповідь про прийняття пропозиції укласти договір одержано із запізненням, особа, яка зробила пропозицію, звільняється від відповідних зобов'язань. Якщо відповідь про прийняття пропозиції укласти договір було відправлено своєчасно, але одержано із запізненням, особа, яка зробила пропозицію укласти договір, звільняється від відповідних зобов'язань, якщо вона негайно повідомила особу, якій було направлено пропозицію, про одержання відповіді із запізненням. Відповідь, одержана із запізненням, є новою пропозицією. За згодою особи, яка зробила пропозицію, договір може вважатись укладеним незалежно від того, що відповідь про прийняття пропозиції укласти договір було відправлено та (або) одержано із запізненням.

Відповідь про згоду укласти договір на інших, ніж було запропоновано, умовах є відмовою від одержаної пропозиції і водночас новою пропозицією особі, яка зробила попередню пропозицію.

Відповідно до ст. 648 ЦК України, зміст договору, укладеного на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, обов'язкового для сторін (сторони) договору, має відповідати цьому акту. Особливості укладення договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування встановлюються актами цивільного законодавства.

Постановою Кабінету Міністрів України №630 від 21 липня 2005 року (надалі Постанова КМУ № 630) затверджено Типовий договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Згідно частин першої-четвертої статті 13 Закону України № 2189-VIII від 09.11.2017 року «Про житлово – комунальні послуги» договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку. Виконавець комунальної послуги, який займає монопольне становище на ринку, за наявності у нього технічних можливостей надання комунальної послуги не вправі відмовити в укладенні відповідного договору споживачеві чи іншій особі, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, якщо інше не передбачено законом. Договір про надання комунальних послуг укладається строком на один рік. Якщо за один місяць до закінчення зазначеного строку жодна із сторін не повідомить письмово другу сторону про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк.

З пропозицією про укладання договору про надання комунальних послуг або внесення змін до нього може звернутися будь-яка сторона, надавши письмово другій стороні проект відповідного договору (змін до нього), складений згідно з типовим договором.

Якщо протягом 30 днів після отримання проекту договору (змін до нього) виконавець комунальної послуги, який одержав проект договору (змін до договору) від споживача (іншої особи, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача), не повідомив про свою відмову від укладання договору (внесення змін) та не надав своїх заперечень або протоколу розбіжностей до нього і при цьому не припинив надання комунальної послуги цьому споживачу (або в інший спосіб засвідчив свою волю до надання відповідної комунальної послуги споживачу), договір (зміни до нього) вважається укладеним у редакції, запропонованій споживачем (іншою особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача), якщо інше не передбачено цим Законом.

Якщо споживач (інша особа, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача), який отримав проект договору (змін до нього) від виконавця комунальної послуги, не повідомив протягом 30 днів про свою відмову від укладання договору (внесення змін) та не надав своїх заперечень або протоколу розбіжностей до нього, а вчинив дії, які засвідчують його волю до отримання (продовження отримання) відповідної комунальної послуги від цього виконавця (у тому числі здійснив оплату наданих послуг), договір (зміни до нього) вважається укладеним у редакції, запропонованій виконавцем комунальної послуги, якщо інше не передбачено цим Законом.

Необґрунтована відмова споживача (іншої особи, яка відповідно до договору або закону укладає договір в інтересах споживача) від укладання договору є підставою для припинення в односторонньому порядку виконавцем надання відповідної комунальної послуги такому споживачу.

Відмова будь-якої із сторін від укладання запропонованого другою стороною договору не позбавляє її права звернутися з повторною пропозицією про укладання договору в порядку, визначеному цією частиною.

Згідно наявної у матеріалах справи копії договору між КП та ОСОБА_1 останній договір від 16 січня 2018 року на запропонованих йому умовах не підписав (а.с. 10-11). Докази, що він запропонував відповідачу укласти договір в іншій редакції, в матеріалах справи відсутні.

За змістом ч.2 ст.649 ЦК України розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору, можуть бути вирішені судом, у випадках встановлених домовленістю сторін або законом.

З огляду на вищевикладене, ОСОБА_1 не позбавлений права звернутися до відповідача з пропозицією укласти договір про надання послуг централізованого постачання холодної води та водовідведення, якщо останній не відповідає умовам Типового договору, затвердженого постановою КМУ № 630. У разі недосягнення між сторонами згоди ОСОБА_1 може звернутися до суду з вимогою про визнання договору укладеним в бажаній редакції.

Зазначених обставин суд не врахував, неправильно встановив характер спірних правовідносин та застосував до спірних правовідносин закон, що не підлягав застосуванню. Тому рішення суду в цій частині підлягає скасуванню. У задоволені позову ОСОБА_1 про скасування укладених КП договорів з абонентами у 2018 році належить відмовити з інших підстав.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 382 384 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково .

Рішення Зачепилівського районного суду Харківської області від 12 червня 2018 року змінити, скасувавши у частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про скасування всіх укладених Комунальним підприємством «Зачепилівське водопровідно-каналізаційне підприємство» договорів з абонентами у 2018 році.

У задоволенні позову ОСОБА_1 про скасування всіх укладених договорів у 2018 році між Комунальним підприємством «Зачепилівське водопровідно-каналізаційне підприємство» і абонентами відмовити з інших підстав.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 25 вересня 2018 року.

Головуючий                                                        О. Ю. Тичкова

Судді                                                                        І.В. Бурлака

                                                                       ОСОБА_6