ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 2-57-62

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

за позовом ЗАТ "Лукор"  вул.Промислова,4,  м.Калуш, вано-Франківська область77305

до відповідача  ВАТ "Оріана"  вул.Євшана,9, м.Калуш, Івано-Франківська область,77300

Cуддя  Круглова Олена Микитівна   

При секретарі   Мельник Наталія Дмитрівна

Представники:

Від позивача:  Щербінський Р.Л. - юрисконсульт, довіреність №740-юр-211 від 01.08.02р.

Від позивача :  Болецький О.Я. - заступник начальника технічного відділу, довіреність № 26-юр-94 від 26.04.06р.

Від відповідача:  Сорохтей В.М. - нач.юридичного відділу, довіреність №341-юр-1 від 26.12.05р.

В засіданні приймає участь прокурор  Журавльова Н.Є.  

Представникам  сторін  роз’яснено права та обов’язки, встановлені  ст. 22 ГПК  України.

Суть спору : про стягнення 2 061 862,97 грн.

В судових засіданнях оголошувалися перерви: 04.05.06 до 11.05.06 та 11.05.06 до     за

клопотаннями сторін для представлення додаткових доказів та за їх згодою на продовження терміну вирішення спору на один місяць.

Враховуючи відсутність згоди позивача на оголошення вступної та резолютивної частини рішення  в засіданні 31.05.06 оголошено перерву  до 09.06.06 для виготовлення та оголошення  рішення в повному обсязі.

Відповідач позов  не визнав з мотивів, що позивачем  не доведено фактичних  завданих йому збитків, так як не доведено, що у нього дійсно  є на  зберіганні майно, яке йому  передано.

          Розглянувши матеріали справи, вислухавши прокурора  та   сторін, судом  

                                                             в с  т а  н о в  л е  н о,

що позивач  звернувся  до суду  з вимогою про стягнення  з відповідача 2061862,97 грн. збитків

у   вигляді   фактичних місячних  витрат   на   зберігання  продукції, що була   передана   

відповідачем на  зберігання   відповідно  до договору   від 01.10.02р. згідно акту приймання-

передачі  від 01.10.02р. за період з 01.01.05 по 14 лютого 2006.

В засіданні  позивач уточнив  вимоги відповідно до ст.22 ГПК України та  просить стягнути   1577771,03 грн. плати за зберігання за вказаний період, виходячи з розрахунку встановленої договором місячної плати 116326,29 грн.  та  збитків (зверх понесених  витрат )  в   сумі  484091,92 грн.

Матеріалами справи підтверджено, що сторонами  01.10.02р. було укладено  договір   відповідального    зберігання терміном  дії  до 31.12.02р.,  на виконання якого  відповідачем  було  передано   позивачу   на  зберігання  продукцію згідно акту   приймання-передачі, що являється додатком до договору   ( а.с.11)

       Відповідно  до   угоди від 20.01.04р.  про продовження   та  зміну   умов  договору  від 01.10.02р. було продовжено  термін  дії  договору  до 31.12.04р., змінено  розмір  оплати  на  зберігання  та   визначено   його  в сумі 116326,29 грн. щомісячно .  На момент укладення додаткової угоди відповідачем частково забрано передане на зберігання майно, зокрема, визначено в пп.1,3-7,11,12 акту прийому-передачі . Таким чином на зберіганні залишилось майно, визначене в пп.2,8-10,13-21 вказаного акту, плата за яке і була визначена сторонами у додатковій угоді від 20.01.04р.

В порушення  п.3.1.2. Договору  по закінченні його дії  відповідачем   не  вивезено майно, передане  на  зберігання.

Позивачем  на адресу   відповідача  направлявся  листи від 09.12.04 №01/566 (а.с.19), яким   повідомлялось, що термін  дії Договору  закінчується  і надалі   продовжуватись  не буде та пропонувалось у термін до 31.01.05 вивезти продукцію передану на зберігання згідно Договору від 01.10.02. Відповідачем  документально не доведено, що передане  на  зберігання  майно позивачем втрачене чи  забране  ним по закінченні дії договору  зберігання. Відповідно  до ст.948 ЦК України  відповідач  по закінченню терміну  дії договору зобов»язаний забрати  річ. В разі,  якщо він  після  закінчення  строку  зберігання не забрав річ, він  зобов»язаний  внести плату  за   весь  фактичний  час її зберігання, відповідно  до ст.946 ЦК України. Зобов»язання по оплаті на вимогу позивача від 24.11.05 №26юр-98/390 відповідачем не виконане.

Відповідно до ст.33 ГПК Україн кожна сторона  повинна  довести  ті обставини , на які   вони  посилається  як  на   підставу   своїх вимог  чи  заперечень.

        Відповідачем не надано  жодних належних  доказів  в  обгрунтування   своїх заперечень  по суті   позовних вимог.

Посилання  відповідача   на   відсутність  етилену   в  кількості  795,781 тн. не підтверджено   ним документально та спростовується  матеріалами справи та поясненнями  в   судовому  засіданні  представника позивача, який   суду  пояснив, що він  неодноразово  звертався  до відповідача  з вимогою забрати  продукцію, що передана  на  зберігання  та  з  пропозицією, зважаючи   на специфічні  особливості  етилену, про надання  технічних характеристик цистерн  для   навантаження   і  відправлення  етилену ( листи ЗАТ «Лукор»від 09.12.04 №01/566, від 24.11.05  №26юр-98/390 (а.с.15), від 15.06.05 № 26юр-191 (а.с.18),  від 21.11.05 №26юр-388 (а.с.42), від 04.02.05 №26юр-48 (а.с.46). Жодних доказів щодо вчинення  будь-яких дій  позивачем, що  перешкоджали б  поверненню  майна,  відповідачем  не надано.

Посилання  відповідача   на  той   факт, що позивачем  передано  цехи, де  зберігається  передана  на  зберігання  продукція, до  Статутного фонду  новоствореного  підприємства «Карпатнафтохім», в  зв»язку   з чим  виключається  можливість  надання  ним  послуг   по зберіганню  майна   не заслуговує  на   увагу, оскільки передача приміщення, де   зберігається продукція,  до Статутного фонду  іншій особі не перешкоджає  позивачу   вчиняти  дії   по зберіганню  майна   прийнятого  ним  на  зберігання, оскільки   обов»язок  зберігання  майна  лежить   на  зберігачу  до моменту   передачі   його  поклажедавцеві (ст.936 ЦК України). Крім того закон не ставить в залежнвсть обов»язок зберігання продукції з наявністю у охоронця права власності на приміщення, де зберігається продукція.

Посилання  відповідача на   його  звернення  до суду   про стягнення   вартості  етилену  не являється   доказом  відсутності  етилену. Етилен не являється товаром, визначеним  індивідуальними ознаками. Зважаючи на специфічні  якості етилену, що має здатність до втрат у нормах, встановлених «Постійним технологічним реглламентом  цеху піролізу, компримування і розділу пірогазу №0-86-2000», а  також те, що умовами п.4.1.договору передбачено, що охоронець зобов»язаний  повернути рівну  кількість аналогічного майна в  належному стані і позивачем підтвердженого наявність у  нього кількості етилену, необхідної для повернення відповідачу, посилання  відповідача  на  відсутність продукту  зберігання  є безпідставним , не підтверджений документально і  таким, що не заслуговує  на  увагу.

Враховуючи вищенаведене , вимогу позивача в частині стягнення плати за зберігання майна в сумі 1577771,03 грн. слід визнати обгрунтованою.

Обгрунтовуючи вимогу  про стягнення збитків у   вигляді вартості  понесених витрат   на  зберігання   понад   встановлену  договором  плату  за  зберігання,  позивач  посилається  на  те, що при встановленні  плати по договору  ним  враховувалось  ряд факторів, що впливають на  розмір  оплати, зокрема такі, як вартість електроенергії, природного газу, водопостачання тощо. Враховуючи збільшення  вартості   вказаних послуг  витрати   на  зберігання, понесені   ним   збільшились щомісячно на  37237,84 грн., в зв»язку з чим  сума   додаткових витрат за  заявлений  період  з 01.01.05р. по лютий 2006.р.  становить 484091,92 грн., що підтвердив поданими суду розрахунками (а.с.89-92), договорами з постачальниками теплоенергії та природного газу (а.с.74-84,124-152), довідкою про стан розрахунків з ДП «Калуська ТЕЦ»(а.с.73), інформацію про роздрібні ціни на електроенергію за січень 2004 та січень 2005 (а.с.71-72).

Враховуючи, що позивачем на вимогу суду не представлено документального підтвердження заявленого розміру фактично понесених збільшених витрат понад встановлену Договором плату, позов в частині стягнення збитків в заявленій сумі належить залишити без розгляду.   

Судові витрати слід віднести на відповідача від суми задоволених вимог.

    Керуючись ст.ст.124,129 Конституції України, ст.ст.11,16,530,936,942,946,948 ЦК України, ст.ст.173-175,193 ГК України, ст.49, п.5ст.81, ст.ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд                        

                                                           в  и р і   ш и в   :

       Стягнути з відповідача -   ВАТ "Оріана"  вул.Євшана,9, м.Калуш, Івано-Франківська область /код 05743160/   на користь позивача  -  ЗАТ "Лукор"  вул.Промислова,4,  м.Калуш, вано-Франківська область   /код 31256759/   -  1577771,03 грн. боргу, 15778 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

           Видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.  

В решті вимог позов  залишити без розгляду.

         Рішення  господарського суду  набирає  законної сили після  закінчення  десятиденного строку  з дня  його  прийняття, у  разі, якщо  в   судовому  засіданні  було  оголошено  лише   вступну  та  резолютивну   частину   рішення, воно  набирає   законної сили після   закінчення   десятиденного строку  з дня підписання  повного рішення, оформленого   відповідно  до статті  84  Господарського Процесуального Кодексу України.

                                Суддя                                                                  Круглова О.М.

Дата  підписання  рішення____________