ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа №2а-3937/09/1370
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 жовтня 2009 року
Львівський окружний адміністративний суд в складі :
головуючого - судді Матковської З.М.
при секретарі судового засідання Подібка М.З.
з участю представників: позивача Солтис А.В., відповідача Чик Б.С., Чик І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного підприємства фірма «ТБС» про стягнення 11541 грн.
в с т а н о в и в :
Позивач, Львівське обласне відділення фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду із позовом до Приватного підприємства фірма «ТБС» про стягнення 11541 грн. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідно до ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для відповідача встановлено норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів на 2008 рік в кількості 1 робоче місце. На підприємстві у звітному році середньооблікова чисельність працюючих інвалідів становила 0 чоловік. Відповідно до ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», підприємства, на яких працює інвалідів менше, ніж встановлено нормативом, зобов'язані сплачувати до відділень Фонду адміністративно – господарські санкції за незабезпечення встановленого нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів. Сума відрахувань визначається як добуток середньорічної заробітної плати на підприємстві, на кількість робочих місць, не зайнятих інвалідами відповідно до встановленого нормативу. В порушення вимог ст. 20 згаданого Закону відповідачем не сплачено адміністративно – господарські санкції за нестворені робочі місця для інвалідів Львівському обласному відділенню фонду соціального захисту інвалідів. Сума заборгованості становить 11541 грн., які позивач просить стягнути з відповідача.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, зсилаючись на обставини, зазначені на обставини зазначені у позовній заяві. Просила позов задовольнити.
Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечили та пояснили, що підприємство зверталось до Львівського міського центру зайнятості з приводу вакансій про прийняття на роботу 1 інваліда столяра електрозварювальника, а також скеровувало представника на ярмарок вакансій для осіб з обмеженою працездатністю, організований Львівським міським центром зайнятості, однак особи з відповідним фахом під час цього заходу не зголошувалися. А також відсутні докази винних дій підприємства, щодо невиконання вимог Закону України «Про основи захищеності інвалідів», які могли привести до застосування фінансових санкцій. Відсутні докази скерування підприємству інвалідів з метою подальшого влаштування протягом звітного року, призначеними для цього органами, та факту безпосереднього звернення інвалідів на підприємство, які в подальшому не були працевлаштовані. Просять відмовити у задоволенні адміністративного позову.
Заслухавши доводи сторін, з’ясувавши обставини, на які сторони посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, мотивуючи це наступним.
Згідно ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 15 до 25 чоловік у кількості одного робочого місця.
У звіті підприємства відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2008 рік (форма №10-ПІ) зазначено, що кількість інвалідів – штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», становить нуль осіб. Фактично на підприємстві не працювало жодного інваліда.
Відповідно до ч. 5 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.
Отже, виходячи з норм наведеної вище статті Закону, виконанням нормативу робочих місць вважається працевлаштування інвалідів.
За ст. 19 Закону керівники підприємств (об'єднань), установ і організацій, незалежно від форми власності і господарювання у разі незабезпечення зазначених нормативів несуть відповідальність у встановленому законом порядку.
Згідно ст. 20 Закону підприємства (об'єднання), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж встановлено нормативом, передбаченим ч. 1 ст. 19 Закону, щороку сплачують відповідним відділенням фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємства за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.
Відповідно до зазначеного вище звіту, поданого підприємством відповідача середньорічна заробітна плата штатного працівника становить 11288,76 грн.
Відповідно до Розрахунку, заборгованість Приватного підприємства фірма «ТБС» за 2008 рік адміністративно – господарських санкцій та пені становить 11514 грн., тому позовні вимоги підлягають до задоволення у вказаному у розрахунку розмірі.
Відповідно до положень, закріплених статтею 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (ст. 69 КАС України).
За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Таким чином, на підставі наявних у справі доказів, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», ст. ст. 7- 14, 18, 19, 24, 143, 146, 158, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
П О С Т А Н О В И В :
Позов задовольнити.
Стягнути з Приватного підприємства фірма «ТБС» на користь Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно – господарські санкції за нестворені робочі місця для інвалідів в сумі 11514 (одинадцять тисяч п’ятсот чотирнадцять) грн.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Повний текст постанови виготовлено 06.10.2009 року.
Суддя
Постанова надрукована у одному примірнику та є оригіналом.